Чому біль у спині чи травма коліна одну людину просто дратують, а для іншої це суцільне страждання? Толерантність до болю така ж унікальна, як і сама людина, і формується певними біологічними та психологічними факторами, які ми можемо намагатися контролювати.
Цікаво, що головний мозок фіксує сигнали болю, які передають нервові волокна, але сам її не відчуває. Щоразу під час травми (або потенційного пошкодження) активуються спеціальні больові рецептори — ноцицептори. Вони реагують навіть на потенційно небезпечні подразники. Ноцицептори посилають імпульс у спинний і головний мозок. Це відбувається за частку секунди.
Ділянка спинного мозку, яка називається дорсальним рогом, діє як інформаційний центр, одночасно спрямовуючи імпульси до головного мозку та назад до зони пошкодження. Якщо головний мозок — «генеральний директор» тіла, то спинний мозок — «керівник середньої ланки». Він може приймати деякі основні рішення самостійно. Тож головному мозку, наприклад, не потрібно посилати сигнал ногам відійти від урвища, бо це вже зробив дорсальний ріг.
Однак головний мозок має проаналізувати, що сталося. Коли больовий сигнал досягає головного мозку, він надходить до таламуса, який спрямовує його в кілька різних ділянок для інтерпретації. Декілька ділянок кори головного мозку визначають, звідки виник біль, і порівнюють його з іншими видами болю, з якими вони знайомі.
Сигнали також надходять від таламуса до лімбічної системи, яка відповідає за емоції. Ви коли-небудь замислювалися, чому певний біль змушує вас плакати? Почуття пов’язані з кожним відчуттям, з яким ви стикаєтеся, і кожне почуття породжує відповідь.
Настрій, минулий досвід, очікування також можуть вплинути на інтерпретацію болю. Наприклад, якщо ви поранилися, перебуваючи у поганому гуморі, біль може сприйматися інакше, ніж якби напередодні ви переживали емоційне піднесення. Також якщо в минулому ви мали таку ж травму/поранення і виникли ускладнення (наприклад зараження), це теж може вплинути на вашу реакцію на біль.
Гострий біль не зберігається після загоєння початкової травми. Однак іноді больові рецептори продовжують працювати, що може бути спричинено хворобою або станом, який постійно завдає шкоди організму. При артриті, наприклад, відбуваються запалення або руйнація суглобів, через що больові сигнали надходять до головного мозку постійно. Іноді, навіть за відсутності пошкодження тканини, ноцицептори продовжують надсилати сигнали. Навіть без видимої фізичної причини болю реакція може залишатися такою ж. Через це хронічний біль може бути важко визначити і лікувати.
Для усунення гострого або хронічного болю можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні препарати. На українському фармринку представлено багато препаратів цієї групи, зокрема Німесил, Нурофєн, Фаніган, Аффида, Дексалгін.
Толерантність до болю може залежати від генетичних факторів, пережитих травм, наявності хронічних захворювань (наприклад цукровий діабет). Ці фактори можуть впливати на інтерпретацію болю. Також чутливість до болю може бути пов’язана з емоційним станом, фізичною активністю та способом життя людини. Так, депресія і тривога можуть зробити когось більш чутливим до болю. Люди, які палять або мають надмірну масу тіла, теж часто мають нижчу терпимість до болю. Є дослідження, які свідчать про те, що люди, які ведуть активний спосіб життя, займаються фізичною активністю, мають вищу толерантність до болю. Спортсмени можуть витримати більше болю, ніж люди, які не займаються спортом.
Також деякі люди можуть довше переносити біль, якщо болить, наприклад, домінуюча рука. Цікавий факт пов’язаний із власниками рудого волосся. Вони чутливіші до болю і можуть, зокрема, потребувати більшої анестезії під час хірургічних втручань. Дослідники припускають, що мутація в гені MC1R, з якою пов’язують рудий колір волосся, може впливати на чутливість до болю.
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим