Дієвий етичний кодекс: зроблено перший крок

Розробка та підписання цього документа відбулися з ініціативи Держслужби МОЗ України за підтримки Комітету з питань охорони здоров’я ЄБА та Асоціації виробників інноваційних препаратів. При розробці Правил належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я (далі — Правила) використовувався досвід Міжнародної федерації асоціацій фармацевтичних виробників (International Federation of Pharmaceutical Manufacturers Associations — IFPMA) та положення Директиви 2001/83/ЕС. Регулюючим органом щодо впровадження Правил є Громадська рада (далі — Рада) під головуванням Держслужби МОЗ України. Ця громадська організація, до складу якої входять представники професійних громадських об’єднань, буде розглядати повідомлення про неетичну поведінку фармацевтичних компаній на ринку щодо способів просування продукції, незалежно від того, приєдналася конкретна компанія до Правил, чи ні.

«Ми сподіваємося, що усі фармацевтичні компанії, які працюють на території України, висловлять бажання приєднатися до Правил, а споживачі тим самим отримають доступ до достовірної, прозорої інформації про ті чи інші препарати», — підкреслив Віктор Рибчук. Він також зауважив, що в Україні Правила носитимуть декларативний характер, але, якщо в цьому з’явиться необхідність, етичні норми будуть закріплені на законодавчому рівні.

Костянтин Косяченко зазначив, що підписання Меморандуму — перший крок до створення Кодексу етики фармацевтичного працівника. «Це — початок великої роботи, яку необхідно продовжувати», — впевнений він. Так, постійно діюча Рада дасть можливість на рівні уряду, МОЗ підготувати в Україні відповідну нормативно-правову базу, яка буде діяти не просто декларативно, а передбачатиме певні санкції. К. Косяченко розповів, що багато фармацевтичних компаній виявили зацікавленість у приєднанні до Правил. «Сподіваємося, що Правила стануть орієнтиром для всіх учасників фармринку», — зазначив заступник голови Держслужби.

К. Косяченко також виділив проблеми, пов’язані із дотриманням Правил, що на теперішній час стоять найбільш гостро: стимулювання професіоналів охорони здоров’я з метою призначення ними лікарських засобів, недостовірна інформація та неетична реклама лікарських засобів.

Так, явище, на яке звернув увагу В. Рибчук, — надання лікарям рецептурних бланків із попередньо зазначеною назвою лікарського засобу — є прямим порушенням наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів…». Найближчим часом, коли нова редакція Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами буде затверджена Мін’юстом, МОЗ та Держслужба будуть мати адекватні можливості реагувати на такі порушення, зазначив заступник міністра.

«Ми переконані, що сьогоднішня ініціатива разом з іншими зусиллями нашої держави сприятиме покращанню якості життя нашого населення, адже повага до лікаря починається з етичного відношення фармацевтичної компанії до промоції своєї продукції», — підкреслив Юрій Савко. Він висловив впевненість у тому, що прозорість та зрозумілість дій усіх учасників фармацевтичного ринку є однією з найважливіших засад успішного реформування системи охорони здоров’я України, ось чому так важливо, щоб до сьогоднішньої ініціативи приєдналися як іноземні, так і українські фармвиробники.

Представники Держслужби, що опікуються Правилами та відповідними процедурними моментами, запевнили, що налаштовані на безперервне удосконалення цього сегменту діяльності. Вони вітають пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Правил, і опис відповідної процедури є у Меморандумі. Планується також активно використовувати інтернет-простір для інформування щодо скарг та роботи з ними Ради. Тому сподіваємося, коментарі до документів не будуть зайвими. У сьогоднішній редакції, певне, найбільш цікаві положення стосуються роботи зі скаргами щодо порушення Правил. Дізнаємося, що «крім декларування норм і правил поведінки фармацевтичних компаній, розроблено спеціальну процедуру врегулювання спорів». Звернімо увагу: не розгляду скарг, а саме «врегулювання спорів». Отже, після виконання функції посередника у обміні кореспонденцією (власне скарга та відповідь на неї) «Рада вирішує, чи можуть сторони врегулювати конфлікт самостійно, чи необхідні додаткові дії щодо встановлення і визнання факту порушення». Тобто на цьому етапі Рада не розглядає скаргу за суттю. Що ж далі? «У випадку, якщо досягти рішення, що задовольняло б обидві сторони, неможливо, Рада формує групу для розгляду скарги та ухвалення відповідного рішення. Група також може (курсив мій — Д.П.) бути сформована в тому випадку, якщо компанія, стосовно якої надійшла скарга, не дає відповіді на неї». На цьому етапі випадок вже планують вивчати: «Рішення виноситься у формі виправдання чи визнання випадку порушення; можливо також винесення рекомендацій щодо усунення негативних наслідків порушення». Але не йдеться про термін винесення рішення!

На жаль, не передбачено обов’язкове оприлюднення звітів про розгляд скарг, а також річних звітів про роботу самої Ради: «результати розгляду можуть (курсив мій — Д.П.) бути висвітлені у засобах масової інформації». Здається, непогано було б передбачити і джерела фінансування роботи Ради, і процедуру апеляції та, можливо, дозволити подавати скарги анонімно. Такі думки виникають після ознайомлення із документальними свідченнями аналогічної діяльності на  теренах Західної Європи, але про це — у наступному випуску. n

Дар’я Полякова,
фото Любові Столяр