Втрачені можливості для економії: чому біосиміляри не наступають на п’яти біопрепаратам?

Розвиток сегменту біологічних лікарських засобів суттєво вплинув на весь терапевтичний ландшафт, оскільки цей клас препаратів продемонстрував неабияку ефективність у лікуванні ряду захворювань, що складно піддаються лікуванню та контролю. Однак є й зворотний бік медалі — ці препарати є одними з найдорожчих варіантів лікування, що існують на ринку. Окрім того, їх внесок у загальний обсяг витрат на препарати має тенденцію до зростання, що чинить економічне навантаження на бюджети охорони здоров’я. Значний потенціал для економії та розширення доступу пацієнтів до лікування продемонстрували біосиміляри — подібні до активної речовини оригінального препарату, але доступніші за ціною. Однак не всі біологічні препарати після закінчення дії патентного захисту стикаються або стикатимуться з конкуренцією з боку біосимілярів. За оцінками аналітичної компанії IQVIA, в Європі протягом наступних 10 років ексклюзивність втратять сумарно 110 біологічних препаратів. Це потенційно могло б відкрити величезні можливості для економії за рахунок біосимілярів. Однак наявні на сьогодні дані свідчать про те, що із 110 препаратів лише 25 можуть стикнутися з конкуренцією — за умови, що відповідні кандидати в біосиміляри успішно завершать R&D та вийдуть на ринок після втрати ексклюзивності оригінальним препаратом. Це явище аналітики назвали «біосимілярною порожнечею» (biosimilar void). Детальніше про це явище та його причини читайте в цій публікації.

Biosimilar Void

За даними звіту IQVIA Institute for Human Data Science «Assessing the Biosimilar Void», втрата ексклюзивності біологічного препарату не гарантує появи біоподібних лікарських засобів, а отже, і економії коштів за рахунок економічно доступніших аналогів.

До кінця 2032 р. в Європі патентний захист закінчується у 110 біологічних лікарських засобів. З них 26 на момент втрати ексклюзивності можуть мати обсяги річного продажу, що перевищують 500 млн євро. З 26 препаратів 19 (73%) мають потенційних конкурентів у розробці.

У когорті біологічних лікарських засобів, річний дохід яких є меншим за 500 млн євро, втратити патентний захист у найближчі 10 років ризикують загалом 84 препарати. З 84 лише 6 (7%) можуть стикнутися з конкуренцією з боку біосимілярів.

Варто враховувати й те, що наявність проєктів у R&D не гарантує, що всі вони будуть успішними та вийдуть на ринок.

Відсутність кандидатів у біосиміляри цілого ряду оригінальних біопрепаратів, термін патентного захисту яких закінчується до 2032 р., згідно з оцінками аналітиків, сумарно зумовлює 15 млрд євро втрачених можливостей для економії. Причому майже половина цієї суми припадає на кластер з меншими річними обсягами продажу (<500 млн євро на момент втрати ексклюзивності), але більшою кількістю біологічних препаратів, які не стикнуться з конкуренцією.

Сегмент препаратів з високим рівнем продажу, як правило, привертає більше уваги розробників через високий комерційний потенціал. Однак молекули стають дедалі складнішими. Окрім того, існують інші бар’єри для входу, які можуть стримувати появу біосимілярів (це питання детальніше розглянемо далі). Складніша ситуація в сегментах, які спрямовані на невеликі популяції пацієнтів, наприклад сегмент орфанних препаратів. Так, наразі в R&D перебуває лише 1 кандидат у біосиміляри, що потенційно може конкурувати з орфанним біопрепаратом, який втрачає ексклюзивність.

Для позначення цього поля втрачених можливостей у зв’язку з тим, що для цілого ряду молекул розробка біосиміляра є складним завданням, і, як наслідок, малоймовірна, аналітики використали термін «біосимілярна порожнеча» (biosimilar void).

Основні виклики для розробників

Поширеною може бути думка, що оригінатор, який має великий ринок збуту або високий рівень продажу, із втратою ексклюзивності обов’язково стикнеться з конкуренцією з боку аналогів. Розмір ринку може сприйматися як стимул на користь ухвалення рішення щодо лончу, виходячи з припущення, що отриманого доходу буде достатньо, щоб компенсувати інвестиції в R&D. Однак це не завжди так. Розробники можуть стикатися з численними бар’єрами, які можуть стримувати привабливість розробки та виведення на ринок біосиміляра, серед яких, зокрема, висока вартість та складність розробки, невизначеність у регуляторному полі (особ­ливо коли мова йде про інноваційні ліки) та ін.

Більшість біологічних препаратів, які ризикують втратити ексклюзивність протягом наступних 10 років, становлять ліки для застосування в онкології. На 2-му місці — біопрепарати для лікування захворювань імунної системи, на 3-му — захворювань крові. На онкологію припадає левова частка кандидатів у біосиміляри, що перебувають на ранніх і пізніх стадіях R&D, а саме 44%. Однак очікується, що у довгостроковій перспективі середня кількість кандидатів-біосимілярів на 1 молекулу в цій терапевтичній сфері зменшиться з 4,3 (2023–2027 рр.) до 1,2 (2028–2032 рр.). Таке сповільнення може бути зумовлене високим рівнем конкуренції та витрат на розробку.

Так, одним з основних факторів, що визначають вартість R&D у категорії біосимілярів, призначених для лікування онкологічних хвороб, є дослідження порівняльної ефективності (comparative efficacy studies). Високий рівень витрат на закупівлю відповідних референтних (оригінальних) біологічних препаратів, досягнення визначених клінічних кінцевих точок у рамках чинної європейської регуляторної бази можуть обмежувати здатність фармвиробників розробляти нові біосиміляри. Крім того, деякі проблеми є специфічними для нових класів препаратів, зокрема таких, як інгібітори PD-L1/PD-1 (фармакокінетичні дослідження, дослідження ефективності).

Таким чином, поточні та майбутні виклики в розробці кандидатів у біосиміляри для лікування онкологічних захворювань можуть включати:

• значну вартість еталонного/референтного препарату, що збільшує витрати на R&D;
• постійну конкуренцію, що зменшує переваги першого виходу;
• дизайн дослідження може потребувати великої кількості пацієнтів для вивчення еквівалентності;
• труднощі виробництва.

Втім, у категорії біологічних препаратів з високим показником продажу привертає більше уваги розробників, ніж кластер ліків з меншим комерційним потенціалом. Незважаючи на те що останній налічує більше молекул, які втрачають патентний захист до 2032 р., лише невелика частка ризикує стикнутися з конкуренцією з боку біосимілярів. Слід зазначити, що у деяких випадках біосиміляр навіть за умов обмежених можливостей в Європі може досягти успіху за рахунок комерціалізації в інших країнах.

Орфанні препарати

Хоча кількість біологічних препаратів, які отримали статус орфанного в ЄС, неухильно збільшувалася протягом останнього десятиліття, обмежений попит та різний рівень споживання у країнах — членах ЄС робить майбутнє лончів біосимілярів у цьому сегменті невизначеним.

У ЄС статус орфанного може надаватися препаратам, які призначені для діагностики, профілактики або лікування загрозливого для життя або хронічного виснажливого стану, який є рідкісним (відзначається менш ніж у 5 пацієнтів на 10 тис. осіб в ЄС), або коли комерціалізація навряд принесе достатній дохід для виправдання витрат на дослідження та розробку.

У період з 2018 до 2022 р. менше 10% біологічних лікарських засобів, що втратили ексклюзивність в Європі, мали статус орфанного. А у наступні 10 років частка таких може сягнути 34%. Незважаючи на розширення перспектив щодо розробки біосимілярів для лікування орфанних захворювань, дуже мало відповідних кандидатів у препарати наразі перебувають на стадії R&D. Поки що увагу розробників привернув лише один біологічний препарат (екулізумаб).

Окрім низьких очікувань щодо рентабельності інвестицій, на розробку біосимілярів у цьому сегменті можуть впливати й інші фактори. Так, кожна нова хвиля інноваційних препаратів характеризується зростанням вимог щодо клінічних досліджень, виробництва та логістики. Остання на сьогодні хвиля включає біологічні препарати, які мають низький ризик стикнутися з конкуренцією з боку біосимілярів. До цієї когорти належать, зокрема, кон’юговані антитіла (antibody-drug conjugates — ADC), лікарські засоби клітинної та генної терапії, олігонуклеотиди та інгібітори PD-1.

Хоча в ЄС діє єдина система схвалення нових лікарських засобів, існуючі відмінності в політиці щодо відшкодування вартості та стимулів до застосування на рівні окремих країн-членів можуть створювати додаткові виклики для розробників, особливо якщо мова йде про орфанні препарати.

Комбінована терапія

Як вже згадувалося раніше, зростаюча складність нових біологічних препаратів створює значні виклики для розробників біосимілярів у майбутньому. Комбінована терапія може ще більше ускладнити ситуацію, оскільки сучасні комбінації передбачають одночасне використання декількох біологічних препаратів. Поряд із терапевтичними перевагами для пацієнта комбінована терапія, що поєднує два або більше біологічних препаратів, створює додаткові бар’єри для виходу на ринок біосимілярів.

Підсумки

Результати дослідження свідчать про те, що більшість біо­логічних препаратів, які можуть втратити патентний захист до 2032 р. в Європі, матимуть річні обсяги продажу нижче 500 млн євро на момент втрати ексклюзивності. Однак наразі лише невелика їх частка має конкурентів у розробці. Втрачені можливості економії коштів оцінюються у 7 млрд євро.

Серед висновків дослідження зазначено, що для максимізації потенціалу економії коштів доцільним може бути вжиття заходів для моніторингу ситуації та стимулювання активності R&D біосимілярів. Високий рівень витрат на розробку та різна політика щодо відшкодування зумовлюють те, що розробники стикаються зі значною невизначеністю при участі в розробці та виробництві біоподібних лікарських засобів. Також для підтримки сталого ринку біосимілярів доцільною може бути гармонізація вимог до розробки біосимілярів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!