Європейські тренди сучасної фармакології

Вірус папіломи людини: симптоми, діагностика, лікування, профілактика

У сучасному світі хвороби статевих органів (серед яких і інфікування вірусом папіломи людини) значно поширені та можуть провокувати розвиток низки ускладнень. Про те, чому потрібно своєчасно діагностувати таку патологію, та які наслідки для здоров’я вона спричиняє, розповіла Катерина Давиденко, лікар вищої категорії, акушер-гінеколог, гінеколог дитячого та підліткового віку, клінічний імунолог, лікар амбулаторної діагностики, засновник та керівник гінекологічної клініки Unico.

Вірус папіломи людини — збудник інфекцій генітального тракту, зараження якими здебільшого відбувається на початку статевого життя, 14 типів з яких спричиняють онкозахворювання.

Основна проблема діагностики — відсутність специфічних скарг. Нетипові скарги, наприклад виділення, свербіж, дискомфорт, часто рецидивуючий цистит, можуть з’являтися при прогресуванні патологічного процесу та розвитку мікст-інфекції — поєднанні вірусу папіломи людини з бактеріальними, грибковими патологіями або ж інфекціями, що передаються статевим шляхом. Тому діагностувати захворювання може лише лікар за допомогою інструментальних досліджень.

Терапія вірусу папіломи людини з точки зору доказової медицини відсутня. Але для підтримки організму та підвищення його резистентності рекомендовані вітаміни, пробіотики, імуностимулятори, імунокоректори, препарати для лікування ендокринної патології та гепатобіліарної системи. Суттєве покращання стану відзначають після лікування генітальних інфекцій та відновлення нормальної мікро­флори піхви. Хірургічне лікування — останній метод, що застосовується у разі ризику малігнізації процесу.

Хоча лікування немає, існує спосіб профілактувати розвиток хвороби — вакцинація від вірусу папіломи людини, яка показана як хлопцям, так і дівчатам (щеплення проводять у низці розвинених країн світу, серед яких США, Канада та більшість країн ЄС). Окрім цього, варто періодично обстежуватися у гінеколога, дотримуватися правил безпечного сексу (із застосуванням презервативів) та моногамності у відносинах.

Особливості міських травм у зимовий період

Один із давньогрецьких філософів зазначав, що не все, що з нами відбувається, походить від долі, дещо все-таки знаходиться у нашій владі. Це й справді так, особливо коли мова йде про травми. Особливої актуальності тема набуває взимку, як зазначила під час доповіді Марина Кочуєва, доктор медичних наук, професор кафедри діабетології Національного університету охорони здоров’я ім. П.Л. Шупика. У зимовий період загрозу можуть становити знижена температура повітря, охолоджені елементи предметів, слизька поверхня, падіння бурульок, недостатня освітленість територій, пожежі внаслідок недотримання правил безпеки при користуванні нагрівальними приборами, несприятливі погодні умови. Органами-мішенями є голова, кінцівки, хребет (зростає ризик вивихів, переломів, розтягнень, розривів зв’язок, забоїв м’язів).

Притаманне сучасному суспільству зростання рівня травматизму визначає необхідність удосконалення діагностики та застосування сучасних підходів до профілактики та лікування пошкоджень і захворювань опорно-рухового апарату. У першу чергу, варто дотримуватися правил безпечного життя. Але у багатьох випадках будь-яке травмування (забій, розтягнення, вивих, перелом) «не запитує дозволу», адже виникає через раптовий вплив факторів зовнішнього середовища на тканини, органи або організм в цілому та призводить до анатомо-фізіо­логічних змін, що можуть виявлятися болем, набряком, почервонінням, порушенням рухливості та іншими симптомами залежно від виду травми. Загальні принципи лікування травм опорно-рухового апарату — холод + іммобілізація, застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) та знеболювальних засобів із фокусом на сприятливий профіль безпеки, за потреби — оперативне лікування, рання реабілітація, лікувальна фізкультура, фізіотерапія.

Гострий середній отит: ефективний контроль болю

Причиною гострого середнього отиту — запалення середнього вуха, є бактерії (стрептококи, стафілококи тощо) чи респіраторні віруси (грипу, парагрипу), що потрапляють у порожнину середнього вуха через євстахієву трубу на тлі ослаб­леного імунітету. Сплеск захворювань припадає на зиму — період поширення респіраторних захворювань, відмітив під час доповіді Сергій Пухлік, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри оториноларингології Одеського національного медичного університету. Основним симптомом отиту є виражений вушний біль. Також у хворого можуть відмічати зниження слуху, високочастотний шум у вусі, вестибулярні розлади (запаморочення, нудота, блювання, порушення статики, ністагм). Ігнорування симптомів та несвоєчасне або неправильне лікування можуть призвести до розвитку серйозних ускладнень — менінгіту, абсцесу головного мозку, тромбозу сигмоподібного синусу, лабіринтиту, парезу лицьового нерва, мастоїдиту, сепсису тощо.

Терапія гострого отиту має бути спрямована, в першу чергу, на купірування болю за допомогою анальгетиків. Досить часто перебіг захворювання супроводжується й підвищенням температури тіла. Тому застосування НПЗП та парацетамолу, які здатні усувати запалення, біль та знижувати температуру тіла, — обґрунтований вибір. Доповідач зауважив, що є дані, які свідчать, що НПЗП можна застосовувати не лише як симптоматичну допомогу, а й як попередження прогресування захворювання та відновлення нормального функціонування анатомічних структур середнього вуха.

Чи можливо усунути стрес, або Який секрет залізних нервів?

«Немає ліків, що здатні вилікувати те, що може вилікувати щастя», — сказав у свій час Гарсіа Маркес. А от сучасна фармація має в своєму арсеналі лікарські засоби, що можуть зробити людину щасливою, спокійною та врівноваженою — ось основний меседж доповіді Олени Лозової, кандидата фармацевтичних наук, президента ГО «Українська асоціація фундаментальної, експериментальної та клінічної фармакології».

Враховуючи, що в сучасних реаліях залишатися емоційно стійким доволі нелегко, всі ми певним чином «хворіємо», або стресуємо. Стрес — це важливий механізм адаптації людського організму до будь-яких змін, що супроводжується синтезом гормонів:

• кортизолу, який звужує судини, пригнічує надходження аміно­кислот до м’язів , знижує продукцію серотоніну і дофаміну (втрачається задоволення від життя), зумовлює розвиток гіпокаліємії (схильність до тахікардій);
• адреналін прискорює серцебиття, звужує судини головного мозку та підвищує сприйнятливість до больових імпульсів (головний біль напруги);
• порушення вироблення кортизолу, мелатоніну й серотоніну призводить до порушення якості сну.

Симптоматика дефіциту магнію та стресу схожі — втома, дратівливість, брак енергії, розлади шлунка, м’язова напруга та судоми, головний біль. Тому резонно припустити, що він впливає на регуляцію гормонів стресу, а його дефіцит викликає низку патологічних проявів.

Добова потреба дорослого в магнію — 10-15 мг/кг маси тіла (більшу частину магнію людина отримує з їжею). Проте продукти не завжди задовольняють потребу, і виникає дефіцит магнію. Особливо в період активного росту, під час надмірних фізичних навантажень, вагітності, відновлення після хвороб, грудного вигодовування, емоційних навантажень. Окрім цього, до нестачі магнію призводять порушення харчування (ірраціональні дієти, алкоголь), прийом деяких ліків (діуретики, інгібітори протонної помпи, антибіотики), фізіологічні стани (вагітність, старіння, менопауза), патологічні стани (остеопороз, генетичні розлади, закреп, цукровий діабет, хвороби серця, астма, депресія тощо).

Тому щоб не допустити дефіциту магнію та розвитку усіх супутніх ускладнень з ним пов’язаних, бажано додатково вживати вітамінно-мінеральні комплекси чи монопрепарати магнію (бажано з вітаміном В₆ — магніфіксатором, який забезпечує максимальну концентрацію магнію всередині клітини). Для покращання біодоступності магнію в раціон рекомендується вводити нерафіновані продукти, ферментовану клітковину, пептиди з казеїну, пити воду, збагачену магнієм, вживати продукти та діє­тичні добавки, що містять вітаміни D та В_6.

Вибір оптимального антигістамінного препарату при алергічних захворюваннях

Артемій Богомолов, доктор медичних наук, професор кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології Він­ницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, відповідальний секретар Асоціації алергологів України, експерт департаменту охорони здоров’я Вінницької обласної військової адміністрації з питань клінічної алергології, представив інформацію про антигістамінні препарати, які гальмують дію гістаміну, здійснюючи блокаду його рецепторів в організмі. З 1907 р., коли було вперше описано синтез гістаміну з гістидину, фармакологія зазнала значних змін завдяки здобуткам та відкриттям. Сьогодні відомо про 4 групи антигістамінних препаратів (відповідно до рецепторів, що ними блокуються): блокатори Н₁-рецепторів, які застосовують у лікуванні алергічної патології; блокатори Н₂-рецепторів, які застосовують при захворюваннях шлунка; блокатори Н₃-, Н₄-рецепторів — немає схвалених препаратів (клінічні дослідження проходять JNJ39320675, PF-03654746, JNJ7777120, UR65380, UR63825).

Коли говорять про терапію алергії, то мають на увазі групу блокаторів Н₁-рецепторів, але і між ними є різниця. Препарати І покоління (седативні) вільно проникають через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) та викликають низку побічних ефектів — виражену сонливість, зниження уваги, сухість у роті, затримку сечовиділення, синусову тахікардію, провокують підвищення апетиту, чим зумовлюють появу надмірної маси тіла, запаморочення, постуральну гіпертензію, шлуночкові аритмії. Доволі значними є й ризики від застосування антигістамінних засобів І покоління — погіршують сон, навчання, є причиною нещасних випадків у цивільній авіації та дорожньо-транспортних пригодах, є свідчення про передозування та смерть (у дітей), випадки суїциду, кардіотоксичний ефект. Що стосується антигістамінів ІІ покоління, на що звернув увагу доповідач, то вони не проникають вільно через ГЕБ та не виявляють седативного ефекту. Згідно з рекомендаціями ARIA (Алергічний риніт і його вплив на астму) і настановами Європейської академії алергології та клінічної імунології (EAACI), Глобальної європейської мережі з алергії та астми (GA²LEN) Європейського дерматологічного форуму (EDF) та Всесвітньої алергологічної організації (WAO) — антигістамінні препарати є 1-ю лінією терапії алергічного риніту, при цьому ІІ поколінню надається перевага перед І поколінням завдяки співвідношенню ефективність/безпека, фармакокінетиці і відсутності низки побічних ефектів.

Як бачимо, сучасна фармацевтична галузь не стоїть на місці — вона стрімко розвивається — нові методики лікування, терапевтичні підходи і рішення, нові препарати. А завдяки обміну результатами останніх досліджень, інформацією і практичним досвідом між фахівцями отримати користь мають можливість усі — як представники медичної спільноти, які удосконалюють свої знання, так і пацієнти, що мають змогу отримати раціональне лікування за європейськими стандартами.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!