Щитовидна залоза — життєво важливий ендокринний орган, гормони якої відіграють ключову роль у метаболізмі, рості та розвитку людського організму. Коли ж щитовидна залоза не може виробляти достатню кількість гормонів (гіпотиреоз), або ж їх виробляється забагато (гіпертиреоз), розвиваються серйозні порушення в організмі.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), серед ендокринних захворювань хвороби щитовидної залози посідають 2-ге місце після цукрового діабету. Серед основних причин розвитку виділяють дефіцит споживання йоду, проведену променеву терапію в минулому, погану екологію, зокрема підвищений радіаційний фон, неякісну питну воду та неповноцінне харчування. У низці випадків патологія щитовидної залози є спадковою.
Запідозрити проблеми з щитовидною залозою у відвідувача аптеки фармацевт може за наявності у нього скарг на погіршення пам’яті, стрімку невмотивовану зміну маси тіла, наявність депресії, розлади сну, перепади настрою, невмотивовані зміни пульсу та підвищення артеріального тиску, сухість шкіри, знижену температуру тіла тощо.
Тиреотоксикоз — клінічний синдром, що розвивається в організмі внаслідок надлишку гормонів щитовидної залози: тироксину та трийодтироніну. Він може бути зумовлений гіперпродукцією гормонів у щитовидній залозі (хвороба Грейвса) чи поза її межами (наприклад при пухлині яєчника чи метастазах раку щитовидної залози), або розвиватися на тлі прийому деяких ліків. Серед ускладнень тиреотоксикозу зазначають тиреотоксичне серце, міопатії, гепатози, психози, відносну надниркову недостатність, вторинний цукровий діабет тощо.
Хвороба Грейвса — системне аутоімунне захворювання з вродженою вадою в системі імунологічного виживання, зумовлене надмірною секрецією тиреоїдних гормонів (Т3, Т4) дифузно збільшеною щитовидною залозою. Оскільки тиреоїдні гормони мають системну дію, то їх надмірний вплив відчуває майже ввесь організм, але найбільше потерпає серцево-судинна і нервова система. Клінічна картина при хворобі Грейвса представлена характерною тріадою симптомів — наявністю зобу (збільшенням розміру щитовидної залози), постійною тахікардією та екзофтальмом (витрішкуватістю очей). Пацієнти з цією патологією здебільшого скаржаться на підвищене серцебиття, потовиділення, невмотивоване схуднення на тлі підвищеного апетиту, слабкість, безсоння, тремор, підвищення артеріального тиску, зниження гостроти зору, можна виявляти діарею, ламкість та випадіння волосся, субфебрильну температуру протягом тривалого періоду часу. Залежно від рівня антитіл до рецептора тиреотропних гормонів і розміру щитовидної залози лікар обирає відповідну терапевтичну схему тиреотоксикозу. Це може бути медикаментозне тиреостатичне лікування (антитиреоїдними препаратами — карбімазолом, тіамазолом), радіоактивним йодом або оперативне втручання (тотальна тиреоїдектомія).
Гіпотиреоз — клінічний синдром, зумовлений дефіцитом тиреоїдних гормонів в органах та тканинах організму внаслідок їх недостатньої секреції щитовидною залозою або через зниження біологічного ефекту тиреоїдних гормонів на тканинному рівні. Клінічно при цій патології фіксують такі симптоми, як брадикардія, підвищення діастолічного та зниження систолічного артеріального тиску, утруднене носове дихання, зміна голосу, набряк язика і губ, загальна слабкість, в’ялість, апатія, сонливість, нудота, блювання, закреп, збільшення печінки, мерзлякуватість, набір надмірної маси тіла на тлі зниженого апетиту, суха, холодна на дотик шкіра, випадіння волосся на лобку та під пахвами. Хворі можуть скаржитися на зниження лібідо, імпотенцію, аменорею, погіршення інтелекту, парестезії, судоми тощо. Основне лікування гіпотиреозу зводиться до регулярного прийому необхідних гормонів щитовидної залози — тиреоїдних препаратів, що містять синтетичний гормон левотироксин, схему та дозування яких визначає лікар.
У межах фармацевтичної опіки важливо як і при відпуску призначених лікарем тиреоїдних, так і антитиреоїдних лікарських засобів, пояснити пацієнту важливість прийому зазначених препаратів, попередити про можливі ймовірні побічні реакції та взаємодії.
Варто пам’ятати, що виявлення комплексу симптомів, характерних для гіпо- або гіпертиреозу, є підставою для перевірки функції щитовидної залози. Тому за наявності певних сумнівів та симптомів, характерних для ендокринних порушень, варто одразу скерувати пацієнта до лікаря.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим