Основні аспекти сучасної фітотерапії, про які має знати фармацевт

Фітотерапія — науково обґрунтована медична практика застосування з лікувальною метою лікарських рослин та рослинних компонентів або препаратів, виготовлених на їх основі (Heinrich M., 2023). У звіті Глобального саміту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) «На шляху до здоров’я та благополуччя для всіх» (WHO Traditional Medicine Global Summit «Towards health and well-being for all») підтверджено, що фітотерапія включена до системи традиційної медицини. У нижченаведеній статті висвітлено основні фармацевтичні та клініко-фармакологічні аспекти препаратів на основі компонентів рослинного походження, акцентовано увагу на особливостях, що визначають їх ефективність та профіль безпеки, приділено увагу поняттю «фітоніринг» та «фітонірингові лікарські засоби» на прикладі препаратів виробництва німецької компанії «Біонорика СЕ».

Фітотерапія у практиці фармацевта

Майже 80% людей у всьому світі використовують рослинні лікарські засоби у якості первинної медичної допомоги. Відомо, що часто лікарські засоби на основі компонентів рослинного походження застосовують протягом тривалого часу, у тому числі в терапії хронічної патології. Але попри те, що на практиці продемонстровано багатообіцяючий потенціал із чітко встановленою ефективністю значної кількості діючих речовин рослинного походження, багато з них залишаються неперевіреними, а їх використання — безконт­рольним (Ekor M., 2014). Важливо розуміти, які рослини та їх частини (листя, квіти, коріння тощо) можна використовувати, які дози є безпечними та як вони можуть взаємодіяти з іншими ліками (Sofowora A. et al., 2013; Ekor M., 2014; Nasim N. et al., 2022).

Знання механізму дії рослинних препаратів, їх ефективності та можливих побічних реакцій є надзвичайно важливим для фармацевтів, які, за даними ВООЗ, є одними з перших, до кого звертаються пацієнти по медичну допомогу серед працівників охорони здоров’я. Тому у щоденній фармацевтичній практиці потрібно знати та використовувати принципи раціональної фітотерапії, орієнтуватися у потоці сучасних фітоінструментів (лікарських засобів та діє­тичних добавок) та обґрунтовано підходити до їх рекомендацій (Carr A. et al., 2019).

Окрім цього, варто пам’ятати про різницю між фітопрепаратами та дієтичними добавками, які містять рослинні складники, та зважати на цільове призначення цих категорій продуктів, а саме: ліки показані для лікування або профілактики захворювань у людей (Закон України «Про лікарські засоби»), а дієтичні добавки є харчовими продуктами, що споживаються у визначеній кількості додатково до звичайного раціону та можуть вживатися одночасно із ліками, але не можуть використовуватися як їх альтернатива та не можуть бути заміною повноцінного раціону харчування (Закон України «Про основ­ні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»).

Раціональний вибір фітозасобу: на що звернути увагу?

Основним фактором, що визначає фактичну якість готових лікарських засобів на основі компонентів рослинного походження, вважають якість лікарської рослинної сировини (Kutsyk T. et al., 2018).

Стандартизація лікарської рослинної сировини — це кількісне визначення в лікарському засобі активної речовини, яка безпосередньо зумовлює прояв фармакологічних ефектів. Необхідність стандартизації зумовлюється низкою чинників природного характеру, адже доведено, що кількісний склад діючих речовин у сировині лікарських рослин не є постійним. Він знач­но змінюється залежно від сорту та підвидів, фази розвитку рослин, метеорологічних умов, вегетаційного періоду, ґрунтово-кліматичних умов та особливостей проходження біохімічних реакцій у процесі синтезу фармакологічно активних сполук (Sukhikh S. et al., 2021). Таким чином, лікарські рослини, які зібрані в дикій природі, не можуть слугувати джерелом фіто­хімічно гомогенної рослинної сировини для виробництва ліків з дозованим вмістом поживних речовин, що зумовлюють фармакологічні ефекти. Недостатньо вірогідної інформації й щодо ферментативних процесів, що мають місце виключно при заготівлі лікарської рослинної маси, її зберіганні та переробці. Тому зрозуміло, що серед рослинних препаратів не може бути генериків.

Однаковий склад та лікарська форма (фармацевтична еквівалентність) рослинних лікарських засобів не забезпечують однакового результату їх застосування (фармакодинамічну еквівалентність).

Окрім цього, не існує загально­прийнятих методів виробництва рослинних лікарських засобів: кожен виробник використовує власну технологію з огляду на технологічні можливості (Mosihuzzaman М., 2012).

Водночас наповнення світового фармацевтичного ринку новими фітопрепаратами неминуче породжує проблему раціонального вибору лікарського засобу, ефективність і безпека якого забезпечуватимуть прогнозований терапевтичний ефект. Відповідно, щоб досягнути бажаного ефекту від застосування лікарської рослинної сировини, необхідно мати впевненість у наявності в її складі потрібних біологічно активних речовин. Одним з орієнтирів є якість вихідної лікарської рослинної сировини, з якої отримується препарат на основі компонентів рослинного походження. Адже рослинне походження сировини для виготовлення лікарського засобу — ще не доказ його належного профілю безпеки.

Також важливим є дотримання стандартизації лікарської рослинної сировини на всіх етапах створення фітопрепарату — від вирощування до отримання кінцевого продукту, контроль якості продукції на всіх етапах її виробництва.

З 30 квітня 2011 р. у країнах ЄС почала діяти Директива 2004/24/ЕС, яка визначає, що виробництво рослинних лікарських засобів має здійснюватися за правилами Належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP) для забезпечення якості готової продукції та належного профілю її безпеки, а також бути безпечною при застосуванні.

У цьому контексті стає зрозуміло, що раціональніше надавати перевагу рослинним препаратам, які виготовлені згідно з вимогами GMP, порівняно з дієтичними добавками, що містять рослинні складники, можуть вироблятися на підприємствах харчової, фармацевтичної та біотехнологічної промисловості та не потребують проведення доклінічних і клінічних досліджень, а також доказів щодо «ефективності» та реєстрації побічних реакцій.

Клініко-фармакологічні особливості сучасних фітозасобів

Поряд із застосуванням традиційних лікарських рослинних зборів, галенових або гомеопатичних препаратів, значний сегмент фармринку зайняли стандартизовані фітопрепарати в різних лікарських формах. Випробувані часом і емпіричним досвідом рослинні препарати набувають нових якостей завдяки розвитку фармацевтичної індустрії.

Еволюція торкнулася, по-перше, лікарських форм, по-друге — стандартизації кількісного вмісту діючих речовин у рослинних лікарських засобах.

Терміни «доказова медицина», «доказовість», «клінічні дослідження» широко використовуються в сучасній медицині, адже кожне клінічне рішення має бути науково обґрунтованим та мати належний ступінь доказовості щодо його ефективності. Це стосується діагностичних та фізіотерапевтичних процедур, хірургічних втручань, вибору ліків для раціональної фармакотерапії і вибору рослинних препаратів зокрема.

Доказом дотримання принципів наукової доказовості щодо ефективності і безпеки лікарських засобів є проведення масштабних клінічних та доклінічних досліджень, а їх результати — опубліковані та доступні як для фахівців, так і для споживачів.

Не всі рослинні лікарські засоби є однаковими за ефективністю та профілем безпеки (Ardalan M.R. et al., 2013). А одночасне застосування лікарської рослинної сировини та препаратів синтетичного походження може бути потенційно небезпечним (Suroowan S. et al., 2021). Не слід забувати й про те, що лікування має бути індивідуальним. Адже люди різні за генетичними особ­ливостями, антропометричними даними (маса тіла, зріст тощо), віком, статтю, особ­ливостями обміну речовин тощо. Також необхідно брати до уваги супутні захворювання, у тому числі хронічні.

Про ефективність та профіль безпеки фітонірингових препаратів

Німецькою компанією «Біонорика СЕ» застосовано новий метод екстракції лікарської рослинної сировини — «фітоніринг», від «фітоінженерії», основними принципами якої є селекція та відбір насіннєвого матеріалу для вирощування рослинної сировини, стандартизація процесу виробництва, застосування нових технологій екстракції (зокрема щадної низькотемпературної вакуумної екстракції в закритому циклі) та високочутливих методик (спектрофотометрія, мас-спектрометрія з монолітним капіляром) для забезпечення високої точності ідентифікації та детермінації активних інгредієнтів), виготовлення лікарських засобів в оптимальній лікарській формі, проведення науково-експериментальних досліджень фармакотерапевтичної дії та клінічних досліджень для отримання обґрунтованих доказів із клінічної ефективності та профілю безпеки (Зупанець І. та ін., 2020). За допомогою методу фітонірингу виробляються часткові екстракти, які містять особливо ефективні інгредієнти у вищих концентраціях порівняно з вихідним екстрактом. Ймовірно, тому, що метод дозволяє підвищувати концентрацію окремих активних компонентів, які містяться в рослинних екстрактах, посилюючи кінцеві фармакологічні ефекти (Passali D. et al., 2015).

Одним із фітонірингових препаратів, що ілюструє високий рівень ефективності та сприятливий профіль безпеки, є лікарський засіб Канефрон^® Н, який, за даними Державного реєстру лікарських засобів, сьогодні представлений на фармринку України у двох лікарських формах:

• таблетки, вкриті оболонкою: 1 таблетка містить висушені лікарські рослини у формі порошку трави золототисячника (Herbae Centaurii) — 18 мг; кореня любистку (Radicis Levistici) — 18 мг; листя розмарину (Foliorum Rosmarini) — 18 мг;
• краплі оральні:100 г крапель містять 29 г екстракту (1:16) [екстрагент етанол 59% (об/об)] з лікарських рослин: трава золототисячника (Herbae Centaurii) — 0,6 г; корінь любистку (Radicis Levistici) — 0,6 г; листя розмарину (Foliorum Rosmarini) — 0,6 г.

Компоненти, що входять до складу рослинного лікарського засобу Канефрон^® Н, виявляють комплексну активність, що зумовлює протизапальну, антиоксидантну, спазмолітичну та знеболювальну дію, а також антибактеріальний та діуретичний ефект, які зумовлені речовинами, що містяться у рослинних компонентах препарату. Завдяки використанню вказаних хемотипів лікарських рослин і ключових біологічно активних речовин, які вони містять, цей препарат показаний для комплексного лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів та може бути рекомендований для профілактики утворення сечових каменів, у тому числі після їх видалення.

Доказом ефективності та переносимості препарату Канефрон^® Н є проведені клінічні дослідження (Naber K.G. et al., 2013; Davidov M.I. et al., 2018; Wagenlehner F.M. et al., 2018; Davidov M.I. et al., 2019). Зокрема, результати подвійного сліпого рандомізованого багатоцентрового дослідження порівняння неантибактеріальної терапії фітопрепаратом Канефрон^® Н та фосфоміцином для одноразового застосування у 659 жінок із гострою не­ускладненою інфекцією сечовивідних шляхів свідчать, що Канефрон^® Н є ефективним та альтернативним антибіотикам варіантом лікування гострого неускладненого циститу з доведеною ефективністю (рівень доказовості 1b) та може сприяти зменшенню застосування антибіотиків в амбулаторних умовах (Wagenlehner F.M. et al., 2018). У рекомендаціях ЄС щодо розумного використання протимікробних препаратів для здоров’я людини (EU Guidelines for the prudent use of antimicrobials in human health) рекомендується уникати антибіотикотерапії, якщо є лише ознаки вірусної інфекції або самообмежувальної бактеріальної інфекції. Тому неантибіотичне симптоматичне лікування стало важливим варіантом для пацієнтів з неускладненими інфекціями сечо­вивідних шляхів (Höller M. et al., 2021). Це має значення й в контексті стратегії ВООЗ щодо раціонального застосування антибіотиків та попередження розвитку їх ­резистентності.

Важливо, що наукові дані, отримані для таких стандартизованих рослинних лікарських засобів, як Канефрон^® Н, не можуть бути автоматично екстрапольовані на інші рослинні препарати, які створені з використанням тих самих ботанічних видів лікарських рослин.

При порівнянні біофармацевтичних особ­ливостей препарату Канефрон^® Н та віт­чизняного препарату, що містить компоненти розмарину, любистку і золототисячника у подібних дозах, спростовано припущення щодо фармакологічної еквівалентності двох препаратів. Також виявлено, що однакової протизапальної та спазмолітичної активності можна досягти майже вдвічі нижчими концентраціями лікарського засобу Канефрон^® Н, ніж препарату порівняння (Зупанець І. та ін., 2014; Зупанець І. та ін., 2020).

Отже, фітонірингові препарати є важливою частиною асортименту лікарських засобів рослинного походження, ефективність та профіль безпеки яких підтверджені клінічними дослідженнями. Концепція фітонірингу від компанії «Біонорика СЕ» покликана забезпечити виробництво сучасних фітозасобів із доведеною ефективністю та сприятливим профілем безпеки, показники яких не можуть екстраполюватися на препарати-аналоги за складом інших виробників, адже серед рослинних ліків не може бути генериків. Фітоніринг дозволяє гарантувати сталий і достатній вміст ключових біологічно активних речовин у кожній дозі рослинного лікарського препарату, а фітонірингові лікарські засоби на сьогодні займають чільне місце серед фармакотерапевтичних інструментів рослинного походження для застосування в сучасній клінічній практиці.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!