Алергічний висип на шкірі: диференціюємо та контролюємо

Чому розвивається алергія?

Алергія — підвищена чутливість організму до алергенів, наявних у навколишньому середовищі, провідну роль у розвитку якої відіграє імунна система. У здорової людини імунна система забезпечує захист організму від чужорідних агентів, а у алергіків вона дає «збій» та починає атипово «реагувати» навіть на ті речовини, які зазвичай нешкідливі для більшості людей, наприклад, їжа чи пилок квітів. Здебільшого на алергію вказують такі симптоми, як сльозо­теча, нежить, висипи, свербіж, рідше — набряк, нудота, блювання, спазми в животі, задишка, бронхоспазм тощо (InformedHealth.org, 2020; Dougherty J.M. et al., 2024).

Тимчасово зменшити вираженість алергічних симптомів, зокрема й потенційних висипів, можуть антигістамінні засоби для системного і місцевого застосування, засоби елімінаційної терапії, топічні симпатоміметики та уникання контакту з потенційними алергенами й проведення елімінаційних заходів (частий прийом душу, застосування очисників повітря в приміщенні, проведення вологого прибирання та дотримання гіпоалергенної дієти).

У сучасних дослідженнях наведені як анатомічні, так і фізіологічні докази інтенсивного зв’язку між психосоціальними факторами та алергічними розладами. Це свідчить про те, що оптимальне лікування алергічних розладів має включати багатоаспектний підхід, зокрема й психологічні втручання (Dave N.D. et al., 2011).

Шкіра — «дзеркало» алергії

Серед алергічних патологій шкіри найбільш поширеними є кропив’янка, атопічний дерматит (екзема) та алергічний контактний дерматит, розвиток яких можуть спровокувати такі тригери, як косметика, санскріни, метали, деякі лікарські засоби, ароматизатори, засоби для чищення, деякі рослини, латекс, хімікати, комахи, шерсть тварин, пилок, продукти харчування, пил тощо.

Кропив’янка (уртикарія) — поліетіологічне, системне захворювання, що характеризується розвитком еритематозних, набряклих, сверблячих бляшок, що покривають шкіру та слизові оболонки. Ураження можуть спонтанно виникати в будь-якому місці тіла і у ²/₃ випадків безслідно зникати через близько 2–3 год (іноді може тривати 1 добу). Від 8,8 до 20% осіб хворих відчувають напад кропив’янки принаймні 1 раз у своєму житті. Якщо алергічний набряк поширюється на більш глибокий шар шкіри, зокрема, дерму або підшкірну клітковину та дихальні шляхи, йдеться про ангіоневротичний набряк (Кривенко В.І. та ін., 2017; Kayiran M.A. et al., 2019).

Лікування кропив’янки відмічається етіологічними факторами, патогенетичними механізмами та фазою процесу. Якщо є виявлений тригерний фактор, його слід уникати. Наприклад, пацієнтам з харчовою алергією потрібно дотримуватися гіпоалергенної дієти, виключивши з раціону алерген та продукти, що можуть давати перехресну реакцію, при сонячній кропив’янці, коли висипи розвиваються під дією короткохвильового ультрафіолетового випромінювання, потрібно уникати сонячного світла та користуватися сонцезахисними засобами, при аквагенній кропив’янці (алергії на воду) для профілактики перед водними процедурами можна наносити на шкіру вазелін, а при кропив’янці внаслідок впливу високої або низької температури хворим слід дотримуватися певного теплового режиму (уникати переохолоджень, перегрівання). Окрім ізоляції алергенного чинника проводиться дезінтоксикація організму (ентеросорбентами), призначається прийом антигістамінних засобів та стабілізаторів мембран опасистих клітин, а також здійснюється симптоматичне лікування супутньої патології. У тяжких випадках лікар може призначити глюкокортикостероїди, а в якості невідкладної допомоги показані адреностимулятори (Kayiran M.A. et al., 2019; Yosipovitch G. et al., 2023).

Атопічний дерматит (екзема) — це хронічний запальний дерматоз з періодами загострення та ремісій, який розвивається, як правило, у осіб в ранньому дитячому віці зі спадковою схильністю до атопії, що характеризується такими симптомами, як свербіж, екзематозні ураження та сухість шкіри. Захворювання має багатофакторну етіологію, включно з дисфункцію імунної системи, порушеннями шкірного бар’єру, генетичною схильністю (успадкування дефект­ного гена — філагрину) та впливом факторів навколишнього середовища (сенсибілізації до пилкових, побутових, харчових, інфекційних та інших алергенів). Особливе значення належить інфекційним алергенам — ентеротоксинам стафілококів, стрептококів та ексфоліантним токсинам. У сучасних умовах набувають значення медикаментозні чинники, засоби по догляду за шкірою, побутова хімія. Важливий вплив на імунорегуляторні процеси в шкірі має стресовий фактор з дисбалансом у вегетативній нервовій системі та подальшим збільшенням виробництва медіаторів різними запальними клітинами, зокрема еозинофілами. Сприятливим фоном для його розвитку виступають також ендогенні фактори, такі як порушення центральної нервової регуляції, дисфункція метаболізму та шлунково-кишкового тракту. Попри те, що взаємодія між провокуючими чинниками до кінця не вивчена, очевидно, що їх синергізм призводить до дефектів шкірного бар’єру, який не здатний зберігати вологу. Шкіра стає сухою, подразненою, еритематозною, ексудативною і схильною до інфікування. Деякі вогнища ураження після обширного розчісування ліхеніфікуються (товстішають і грубішають) (Кривенко В.І. та ін., 2017; Sideris N. et al., 2022). Прогресування захворювання за типом «атопічний дерматит → харчова алергія → алергічний риніт → бронхіальна астма» називається «атопічним маршем» (Hill D.A. et al., 2018).

Основою лікування атопічного дерматиту є усунення та попередження впливу специфічних та неспецифічних провокувальних факторів, що пов’язані зі способом життя та оточуючим середовищем, а також комплексний догляд за шкірою, спрямований на відновлення її бар’єрних функцій і гідробалансу, який включає щоденне застосування емолієнтів (зволожувальних косметичних засобів). Спеціальну терапію призначає лікар, вона залежить від ступеня тяжкості. Зокрема, рекомендується місцеве лікування — застосування топічних глюкокортикостероїдів та інгібіторів кальциневрину, а також прийом препаратів системної дії — антигістамінних засобів, системних глюкокортикоїдів, цитостатиків, у разі ускладнення бактеріальною інфекцією — антибіотиків, підозри на грибкову інфекцію — антимікотиків (Кривенко В.І. та ін., 2017; Salah S. et al., 2021; Sideris N. et al., 2022). Новими методами лікування атопічного дерматиту, схваленими у Європі, є біологічні препарати — дупілумаб, тралокінумаб, лебрикізумаб та пероральні інгібітори янус-кінази — барицитиніб, упадацитиніб та аброцитиніб (Müller S. et al., 2024).

Контактний алергічний дерматит — запальне ураження шкіри, що розвивається на місці впливу алергенів — факультативних подразників, здатних зумовлювати запальну реакцію шкіри (на метали, латекс, гуму, синтетичні полімери, косметику, ліки, деякі рослини) (Кривенко В.І. та ін., 2017). Типовими симптомами при цій патології є розвиток у місцях контакту з подразником папуло-везикульозних і уртикарних елементів, еритеми, набряку, пухирів, тріщин, що викликають мокнучий дерматит. На пізніх стадіях можуть з’являтися скоринки та лущення (Tramontana M. et al., 2023).

Терапію необхідно проводити в двох напрямках: остерігатися подальшого контакту з агентом, що викликав захворювання, та лікувати актуальний патологічний процес. У деяких випадках хвороби достатньо елімінувати сенсибілізувальний агент, щоб стан пацієнта поліпшився. Однак це далеко не завжди можливо, оскільки багато речовин широко використовуються в побуті. Під час терапії патологічного стану середньої тяжкості застосовують гормональні мазі. У разі приєднання вторинної інфекції рекомендується застосовувати системні антибіотики. У гострих випадках тяжкої форми алергічного контактного дерматиту місцеве лікування складається тільки з індиферентних примочок. Застосування гормональних мазей на везикульозній стадії та стадії мокнуття не показане. При вираженому свербежу слід використовувати холодну воду або лід (Кривенко В.І. та ін., 2017).

Симптом — один, захворювання — різні

Варто пам’ятати, що, попри алергію, провокувати розвиток висипів можуть й інші захворювання.

• Інфекційна еритема — поширена вірусна екзантема, спричинена парвовірусом В19. Найбільш типовим симптомом патологічного стану є макулярний або дещо піднятий над рівнем шкіри мігруючий висип: починається на обличчі (щока ніби після ляпасу), згодом поширюється на тулуб, спину, а далі — на руки та ноги (симптом «рукавичок і шкарпеток») (Kostolanski S. et al., 2023).
• Скарлатина — захворювання з групи стрептококових інфекцій, одним із симптомів якого є характерний висип — на рожевому тлі наявні дрібні цятки (яскраво-рожевого або червоного кольору), які часто сверблять. Висип здебільшого локалізується в нижній частині живота, паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок; триває до тижня, потім блідне і покривається дрібними лусочками, які з часом відлущуються (Pardo S. et al., 2023).
• Кір — вірусне захворювання, при якому діагностуються плямисто-папульозні висипи (плями та папули від темно-червоного до фіолетового кольору, які розвиваються спочатку на голові (на чолі, нижче лінії волосся, за вухами, але не поширюються на волосяні ділянки шкіри), далі поетапно переходять на тулуб та кінцівки (Kondamudi N.P. et al., 2023).
• Вітряна віспа («вітрянка») — це гостре вірусне захворювання, що переважно уражує дітей. Характеризується плямисто-папульно-везикульозним висипом, який зосереджується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках, інколи навіть на долонях та підошвах. Після стадії плям і дрібної папули висип швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи пухирці. Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, не дійшовши до стадії везикули. Фінальним етапом є утворення бурих кірочок, які відпадають через 1–3 тиж (Ayoade F. et al., 2022).
• Ентеровірусний везикулярний стоматит (вірус Коксакі, або синдром «рука-нога-рот») — вірусне захворювання, за наявності якого розвиваються макулярні ураження, що швидко прогресують до везикул, ерозій та виразок. Особливо характерним є висип на руках, ногах, сідницях і геніталіях, що подекуди супроводжується свербежем (Tariq N. et al., 2023).
• Краснуха — вірусне інфекційне захворювання, у разі якого висипи — блідо-рожеві округлі макуло-папульні елементи, завбільшки від крапки або макової зернинки до просяної зернини, спочатку розвиваються за вухами та на волосяній частині голови, а за добу поширюються по всьому тілу. Висипи може супроводжувати незначно виражений свербіж (Camejo Leonor M. et al., 2023).

Незважаючи на причину розвитку, при появі будь-яких висипів на шкірі потрібно звернутися по допомогу до лікаря для встановлення правильного діагнозу та призначення раціонального лікування.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!