У 1848 р. французьким лікарем Клодом Бернаром було виявлено, що синтезовані підшлунковою залозою сполуки можуть емульгувати й омилювати жири. У результаті він назвав їх «панкреатичною ліпазою» (de Romo A.C., 1989). З тих часів було проведено доволі чимало успішних досліджень, свідченням чому є сім Нобелівських премій, вручених вченим, у тому числі за відкриття інсуліну, але суміш ферментів, яка наразі більше знайома як «панкреатин», продовжує залишатися одним із основних засобів, що застосовуються для лікування екзокринної недостатності підшлункової залози. Однак попри тривалий досвід застосування панкреатину в клінічній практиці, досі точаться суперечки щодо особливостей його застосування, виникають питання щодо дозування та можливих побічних дій, особливо в групах ризику – вагітних, дітей, людей похилого віку тощо.Підшлункова залоза — це м’яка залоза з тонкими часточками, розташована за очеревиною на задній черевній стінці, виконує як ендокринну, так і екзокринну функцію. Вона відіграє важливу роль у травленні. Екзокринна недостатність підшлункової залози характеризується зниженням активності панкреатичних ферментів (головним чином панкреатичної ліпази) у просвіті кишечнику нижче рівня, необхідного для нормального травлення. Ці зміни можуть бути наслідком неадекватної панкреатичної стимуляції панкреатичної секреції, недостатньої секреції панкреатичних травних ферментів ацинарними клітинами підшлункової залози або обструкцією відтоку панкреатичної протоки та неадекватним змішуванням панкреатичних ферментів з їжею. Пацієнти з екзокринною недостатністю підшлункової залози можуть мати такі симптоми, як стеаторея, метеоризм, біль у животі різної локалізації та тяжкості. Захворювання пов’язане з погіршенням якості життя, підвищеним ризиком ускладнень через недоїдання та зміни щільності кісток, а також підвищеним ризиком рухливості.
Лікування зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози включає уникнення ускладнень, пов’язаних з недостатнім харчуванням, і покращення якості життя пацієнта. Замісна ферментна терапія підшлункової залози є провідним терапевтичним напрямком у цій ситуації. Комбінація панкреатичних ферментів (ліпази, амілази та протеази) запобігає мальабсорбції та сприяє відновленню нормального фізіологічного процесу травлення. Доза, необхідна для заміни ферменту, різна для пацієнтів залежно від тяжкості дефіциту та індивідуальних потреб. Оскільки, як встановлено у дослідженнях, високі дози панкреатину майже не викликають ускладнень, тому слід використовувати найнижчу ефективну дозу. Сучасні рекомендації передбачають від 25 000 до 40 000 ОД ліпази, які приймаються під час їди (Ghodeif A.O. et al., 2023).
Панкреатин: для кого та від чого?
Панкретин — це поліферментний засіб, що служить екзогенним варіантом ферментів — амілази, ліпази та протеаз, який може вживатися з їжею для поліпшення травлення, всмоктування та полегшення болю в животі, що може виникати при хронічному панкреатиті та екзокринній недостатності підшлункової залози. Так, ліпаза бере участь у гідролізі та розщепленні жирів (при порушенні її метаболізму порушується всмоктування жирів, амілаза — у гідролізі та перетравленні крохмалю (порушення метаболізму викликає порушення всмоктування складних вуглеводів), протеази сприяють розщепленню білків і амінокислот, а їх дисбаланс або недостатність можуть призвести до поганого їх засвоєння.
Варто зазначити, що панкреатин можна застосовувати у всіх вікових групах, проте перед тим, як приймати його, слід знати, від чого саме ці таблетки, та як правильно їх обирати.
Серед показань, вказаних в інструкціях для медичного застосування1 лікарських засобів, що містять панкреатин, — лікування екзокринної недостатності підшлункової залози у дорослих і дітей, спричиненої різними захворюваннями та станами, захворювання, які супроводжуються порушеннями процесу перетравлювання їжі у зв’язку з недостатнім виділенням травних ферментів підшлунковою залозою, функціональне прискорення проходження їжі через кишечник, розлади кишечнику, одночасне вживання важкоперетравлюваної рослинної, жирної та незвичної їжі, здуття кишечнику, деякі діагностичні процедури тощо1. Ці рекомендації перегукуються з показаннями Управління з контролю за харовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA), яке схвалило застосування панкреатину при екзокринній недостатності підшлункової залози внаслідок хронічного панкреатиту, операціях на підшлунковій залозі або муковісцидозі.
Через що панкреатин не призначають при печії?
Приймати панкреатин від печії необґрунтовано. Печія виникає, коли шлункова кислота потрапляє в стравохід при надмірному її виробленні або слабкості нижнього стравохідного сфінктера. Панкреатин не впливає на рівень шлункової кислоти і не здатний нейтралізувати кислоту, що викликає печію, адже застосовується для полегшення травлення при недостатності ферментів підшлункової залози. Отже, він не зможе усунути симптоми печії, а у деяких випадках навіть викликати або посилити дискомфорт у шлунку, що може погіршити дискомфортні відчуття. Для лікування печії зазвичай застосовуються антациди або інгібітори протонної помпи.
Варто зауважити, що у випадку, коли печія є одним з супутніх симптомів розладів системи травлення, лікар може дійсно призначити панкреатин у складі комплексного лікування, але з огляду на інші показання.
Як приймати панкреатин?
На ринку України панкреатин представлений різними виробниками у різних дозуваннях та формах випуску (таблетки, капсули, гранули), що дає можливість підібрати найбільш прийнятний варіант як для дорослих, так і для дітей1.
Вибір дозування панкреатину, у тому числі форте (посилених) доз, залежить від недостатності панкреатичних ферментів у дванадцятипалій кишці та має визначатися лікарем індивідуально1. В інструкції для застосування лікарського засобу, що містить панкреатин у дозі 8000 ліполітичних ОД, зазначається, що, якщо немає інших рекомендацій, а також у випадках вживання важкоперетравлюваної рослинної їжі, жирної або незвичної їжі слід приймати по 1–2 таблетки. Такі ж рекомендації вказані в інструкціях до препаратів, що містять панкреатин у дозуванні по 10 000 ОД. В інших випадках при виникненні розладів травлення рекомендована доза становить 2–4 таблетки. У разі необхідності дозу препарату можна підвищити. Підвищення дози з метою зменшення вираженості симптомів захворювання, наприклад, стеатореї або болю у животі, необхідно проводити тільки під контролем лікаря.
Скільки разів на день можна приймати панкреатин, щоб не було забагато?
Варто наголосити, що для того, щоб дізнатися, скільки таблеток панкреатину дозволено на добу прийняти, слід орієнтуватися на вихідне дозування обраного лікарського засобу. Добова доза ліпази у дорослих та дітей віком від 12 років не повинна перевищувати 15 000–20 000 ліполітичних ОД/кг маси тіла.
Питання про дозування панкреатину для дітей віком до 12 років та як довго можна його їм приймати, — прерогатива лікаря. Зазвичай засіб призначається у добовій дозі, що необхідна для нормалізації випорожнення, але не більше 1500 ліполітичних ОД/кг маси тіла дитини віком до 12 років1.
Скільки за часом можна приймати панкреатин?
Тривалість лікування за допомогою препаратів панкреатину визначається характером захворювання та встановлюється лікарем індивідуально1.
Довгостроковий прогноз залежить від правильного лікування та моніторингу панкреатичної недостатності. Пацієнти піддаються ризику потенційно серйозних ускладнень, якщо їх не лікувати належним чином. Своєчасна діагностика та замісна терапія, що включає застосування лікарських засобів на основі панкреатину, дає обнадійливі шанси на полегшення симптомів і підвищення якості життя (Ghodeif A.O. et al., 2023).
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
1За даними Державного реєстру лікарських засобів.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим