Коли саме «ці» дні у календарі

Стигма дисменореї

Визначено, що близько 95% жінок страждають від епізодичних проявів дисменореї, з яких у 15% випадків фіксується досить тяжкий перебіг¹.

Дисменорея — поширений гінекологічний розлад, що супроводжується інтенсивним або помірним болем, який здебільшого локалізується внизу живота та може іррадіювати у внутрішню частину стегон і спину, негативно впливаючи як на функціональний, так і емоційний стан жінки (Nagy H. еt al., 2023).

На жаль, багатьом жінкам доводиться відчувати цей фізичний і психологічний тягар частих та інколи дуже болісних спазмів, які виникають протягом кількох днів щомісяця протягом десятиліть.

Серед факторів ризику розвитку дисменореї виділяють такі як вік, супутні запальні захворювання, куріння, дієтичні обмеження, недостатня або надмірна маса тіла, поява менструації в досить ранньому віці, нульпарність (відсутність пологів), сексуальне насильство, попередній кесарів розтин з неповним загоєнням рубця на матці, тривалий перебіг менструацій, що супроводжується рясними виділеннями, спадковість тощо (Nagy H. еt al., 2023).

Хоча патофізіологія дисменореї повністю не вивчена, сучасні дослідження показують, що важливу роль відіграють простагландини. Під час менструації відшарування ендометрія вивільняє простагландини, стимулюючи скорочення міометрія та вазоконстрикцію. Згодом це викликає ішемію матки, утворення анаеробних метаболітів і гіперсенсибілізацію ноцицептивних волокон. Цікаво, що у жінок з дисменореєю відмічають вищі рівні простагландину E2 і F2 у менструальній рідині, що додатково підтверджує роль простагландинів у патофізіології дисменореї (Kirsch E. еt al., 2024). Варто зазначити, що потрапляння прозапальних простагландинів у кровообіг провокує розвиток системних симптомів¹.

Первинна дисменорея — рецидивуючий біль внизу живота, який зазвичай починається приблизно через 2 роки після появи менструацій або після встановлення овуляторних циклів (здебільшого поширений серед підлітків та молодих жінок), що не пов’язаний з іншими захворюваннями, на противагу вторинній, яка асоційована з підозрюваною або клінічно ідентифікованою патологією (Nagy H. еt al., 2023).

Циклічний спазматичний біль при первинній дисменореї зазвичай починається протягом кількох годин після початку менструації та зникає протягом 72 год. Він може бути судомним та епізодичним і зазвичай подібний у кожному менструальному циклі, та інколи супроводжується такими системними проявами, як нудота та блювання (90%¹), підвищена втомлюваність (80%¹), біль у попереку (60%¹), запаморочення (60%¹), діарея (60%¹), головний біль (40%¹) тощо (Nagy H. еt al., 2023).

Вторинна дисменорея більш поширена у жінок віком 30–40 років), а її перебіг може супроводжуватися такими симптомами, як диспареунія, менорагія, міжменструальна або пост­коїтальна кровотеча. Існує багато поширених причин вторинної дисменореї, зокрема ендометріоз, кесарів розтин в анамнезі, міома матки, аденоміоз, поліпи ендометрія, аномалії репродуктивного тракту, інтерстиціальний цистит, запальні захворювання органів малого таза, використання внутрішньоматкових контрацептивних систем тощо. Біль, спричинений вторинною дисменореєю, як правило, більш дифузний, постійний і не завжди може синхронізуватися з початком менструації. Поширеними ускладненнями, які можуть розвинутися на фоні дисменореї, є безпліддя, пролапс тазових органів, сильна кровотеча, анемія тощо (Nagy H. еt al., 2023; Kirsch E. еt al., 2024).

Терапевтичний менеджмент дисменореї

Основною метою лікування дисменореї (як немедикаментозного, так і за допомогою фармакопідтримки) є забезпечення адекватного полегшення болю, щоб жінки могли виконувати більшу частину своєї повсякденної діяльності та не відчувати при цьому вираженого дискомфорту. При застосуванні рекомендованих варіантів терапії прогноз первинної дисменореї загалом сприятливий, а вторинної — залежить від етіології, типу, локалізації та тяжкості (Nagy H. еt al., 2023).

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є першою лінією анальгезивної терапії дисменореї, оскільки її патофізіологія включає вивільнення простагландинів. НПЗП забезпечують полегшення стану, пригнічуючи ферменти циклооксигенази (ЦОГ)-1 і -2, тим самим блокуючи вироблення простагландинів — основних «ініціаторів» розвитку менструального болю (Nagy H. еt al., 2023). Встановлено, що їх застосування буде більш ефективним, якщо їх прийом розпочати при появі перших менструальних симптомів, а потім прий­мати регулярно протягом 2–3 днів (Smith R.P. еt al., 2023).

У жінок із первинною дисменореєю НПЗП були більш ефективними для полегшення болю, ніж плацебо, та більш ефективними, ніж застосування анальгетиків-антипіретиків (парацетамолу). Так, дослідження продемонструвало, що якщо 18% жінок, які приймають плацебо, досягають помірного або відмінного полегшення болю, то майже 53% жінок, які приймають НПЗП, досягнуть цього (Marjoribanks J. еt al., 2015).

Зазвичай організм добре реагує на застосування НПЗП при легкій та помірній дисменореї. У разі тяжкої форми дисменореї НПЗП теж показані, проте, ймовірно, знадобиться підвищення дози або застосування комбінованої або ад’ювантної терапії (Nagy H. еt al., 2023). Зокрема, додатково при проявах дисменореї можуть бути застосовані спазмолітики, які, як продемонструвало дослідження, у комбінації з НПЗП дають кращі результати, ніж монотерапія НПЗП (Janczura M. еt al., 2021).

Встановлено, що близько 20% пацієнтів з дисменореєю не реагують на лікування НПЗП (резистентна дисменорея) (Oladosu F.A. еt al., 2018) та вочевидь потребують альтернативного терапевтичного підходу.

Попри нижчу ефективність анальгетиків-антипіретиків (зокрема парацетамолу) порівняно з НПЗП, вони продовжують залишатися можливою альтернативою, коли застосування НПЗП протипоказано (Nagy H. еt al., 2023). Виявлено, що парацетамол також впливає на шлях ЦОГ, однак він переважно діє на центральну нер­вову систему та чинить слабкий вплив на периферичні протизапальні шляхи, що робить його другою лінією для лікування первинної дисменореї після НПЗП. У центральній нервовій системі парацетамол активує низхідні серотонінергічні шляхи та може впливати на канабіноїдні рецептори, опосередковуючи його анальгезивну та жарознижувальну дію. Хоча сам по собі парацетамол може бути не таким ефективним, як НПЗП, для зменшення вираженості тазового болю, він є гарною альтернативою для жінок, які мають протипоказання або непереносимість НПЗП (Kirsch E. еt al., 2024).

У дослідженні прийом парацетамолу у комбінації з сечогінними препаратами демонструє виражене полегшення болю при дисменореї з мінімальним побічним ефектом (Di Girolamo G. еt al., 2004).

В окремих дослідженнях продемонстровано, що додатково при дисменореї можуть застосовуватися лікарські засоби, які містять вітаміни групи В та магній (Proctor M.L. еt al., 2001).

Магній є важливим мінералом, що відіграє ключову роль у близько 800 біохімічних реакцій в організмі людини. Його фізичні та хімічні властивості роблять його незамінним стабілізувальним фактором в організації різноманітних клітинних реакцій, у тому числі у процесах, які безпосередньо впливають на здоров’я м’язів (Souza A.C.R. еt al., 2023). Зростаюча кількість доказів свідчить про те, що дефіцит магнію може відігравати важливу роль у кількох клінічних станах, що стосуються здоров’я жінок, таких як передменструальний синдром, дисменорея та симптоми пост­менопаузи. Низка досліджень підкреслила позитивну кореляцію між прийомом препаратів магнію та полегшенням або запобіганням розвитку цих симптомів (Parazzini F. еt al., 2017).

Лікар для зменшення вираженості симптомів дисменореї може призначати гормональні контрацептиви, інгібітори ароматази, вазодилататори (силденафілу цитрат), препарати оксиду азоту (нітрогліцерин), блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін) та агоністи рецепторів вазопресину (Nagy H. еt al., 2023).

У більшості випадків дисменорею лікують за допомогою немедикаментозних і фармакологічних методів лікування. Однак якщо неможливо забезпечити полегшення через відсутність задовільних результатів медикаментозного лікування, альтернативним варіантом є хірургічне втручання (наприклад лапароскопія, абляція чи гістере­ктомія) (Nagy H. еt al., 2023).

Немедикаментозне лікування передбачає застосування теплових процедур (використання грілки, зігріваючого пластиру) та лікувальної фізкультури, а також модифікацію раціону харчування.

Систематичний огляд показав, що теплотерапія стабільно зменшує вираженість менструального болю у жінок з первинною дисменореєю порівняно з терапією плацебо. Механізм полегшення симптомів за допомогою теплотерапії включає розслаблення м’язів черевної порожнини та посилення кровообігу в тазовому відділі, таким чином зменшуючи застійні явища в малому тазі, набряк, спазм судин та ішемію (Kirsch E. еt al., 2024).

Виявляється, при помірному менструальному болю тепловий вплив може бути майже таким само ефективним, як застосування НПЗП, і навіть у деяких випадках більш сприят­ливим за прийом деяких анальгетиків-антипіретиків (Akin M. еt al., 2004).

Дослідження підтверджують сприятливий вплив лікувальної фізкультури на стан здоров’я жінок з дисменореєю (Matthewman G. еt al., 2018). Зокрема, жінкам з періодичним менструальним болем рекомендуються помірні фізичні навантаження, що можуть призводити до аналгезії за рахунок покращення кровообігу в органах малого таза та стимулювання вивільнення ендорфінів (Nagy H. еt al., 2023).

Збільшення споживання фруктів, овочів, риби, молока і молочних продуктів позитивно впливає на зменшення вираженості менструального болю. Окрім того визначено, що пропуск прийому їжі та дотримання дієти для схуднення асоціюється з тяжкістю дисменореї (Bajalan Z. еt al., 2019).

Додатково можуть бути рекомендовані сеанси акупунктури та черезшкірної електричної нервової стимуляції, а також поведінкове консультування (Nagy H. еt al., 2023), що включають біологічний зворотний зв’язок, бальнеокліматологія (купання), дихальні вправи, гіпнотерапія та навчання релаксації (Akin M. еt al., 2004).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!