Чому може «страждати» печінка
Печінка, яка становить близько 2% маси тіла дорослої людини, є критично важливим органом в організмі людини, відповідальним за низку функцій, які допомагають підтримувати обмін речовин, імунітет, травлення, детоксикацію, зберігання вітамінів та кровопостачання. Зокрема, жовч, яка виробляється печінковими клітинами (гепатоцитами), допомагає виводити з організму матеріал, який не виділяється нирками, а також сприяє всмоктуванню та перетравленню ліпідів через секрецію жовчних солей і кислот (InformedHealth.org, 2006; Kalra A. et al., 2023). Незважаючи на здатність до регенерації та багатогранний функціонал, печінка доволі вразлива до низки негативних чинників, як-от безладне і неправильне харчування (Lalama M.A. et al., 2016), зловживання алкоголем, віруси, токсини, у тому числі ті, що потрапляють в організм з їжею, прийом деяких ліків тощо. Ураження печінки можуть спричинити значні наслідки для її функціональності: призводити до запалення, пошкодження гепатоцитів і подальшого ремоделювання тканин — процеси, які без раціонального та своєчасного терапевтичного втручання можуть призводити до хронічного ураження органа із серйозними наслідками (розвиток цирозу, онкопатології) та порушення регенеративної здатності (Hora S. et al., 2023).
Як зрозуміти, що у печінки «проблеми»?
Печінка — це «фільтр» організму, який в екстрених ситуаціях може «попросити» порятунку за допомогою певних «сигналів», що вказуватимуть на збій у її роботі. Зокрема, це жовтяниця, що може виникати через накопичення білірубіну, який печінка не здатна переробити (Joseph A. et al., 2023), поява специфічного шкірного висипу, як-от пігментні плями, що можуть виникати в процесі загострення вже існуючої гепатопатії, а також у контексті гострої або хронічної печінкової недостатності (Rodríguez-Gutiérrez J.S. et al., 2022), павукоподібні ангіоми, лейконіхії, долонні еритеми, розацеа, вугрі тощо (Koulaouzidis А. et al., 2007), свербіж шкіри, що зазвичай виникає при порушенні секреції жовчі (Bergasa N.V. et al., 2014), постійна слабкість і зниження працездатності, які можуть бути наслідком накопичення токсинів у крові через порушення детоксикаційної функції печінки (Panda C. et al., 2023).
Іноді розлади печінки можуть супроводжувати кишкові симптоми (нестійкі випорожнення, печія, діарея, нудота, блювання, неприємний гіркий присмак у роті) (Kalaitzakis E. et al., 2014), порушення менструального циклу (Stempak-Droissart T. et al., 2022), проблеми з ерекцією (Durazzo М. et al., 2014).
Важливо зазначити, що неприємні відчуття в ділянці правого підребер’я та поява болю у випадку з печінкою, яка майже не містить нервових закінчень, може свідчити про пізню стадію захворювання, що потребує фахової діагностики та обширної терапії.
Що порадити при проблемах з печінкою?
Якщо печінка перестає «справлятися» з поставленими завданнями, погіршуються її «самопочуття» і загальний стан здоров’я, фармацевт, за відсутності загрозливих симптомів, як-от жовтяниця, свербіж шкіри, порушення функцій жовчного міхура і жовчовідвідних шляхів, що посилюються впродовж останніх 2–3 діб, розвиток нападу жовчної кольки з характерним переймоподібним болем у правому підребер’ї, поява болю під час печінкової кольки, що розповсюджується на черевну порожнину, поява на фоні дискомфорту в правому підребер’ї вираженої втоми, загальної млявості, пожовтіння шкіри та склер, які посилюються з часом, відчуття дискомфорту в правому підребер’ї, нудота, розлади стулу, які турбують більше 2 тиж або супроводжуються підвищенням температури тіла, період вагітності, може рекомендувати безрецептурні засоби для підтримки роботи біліарної системи*.
Зокрема, при розладах у роботі печінки актуальними є гепатопротектори, які сприяють відновленню порушеної функції гепатоцитів, підвищують стійкість клітин печінки до дії патологічних факторів, посилюють детоксикаційну функцію гепатоцитів, мають антиоксидантні властивості, до яких належать продукти рослинного, тваринного та синтетичного походження, що містять есенціальні фосфоліпіди, амінокислоти, вітаміни та інші групи (Заремба Є. та ін., 2021).
Одним із поширених гепатопротекторів є силімарин — суміш флавоноїдів, у складі екстракту розторопші плямистої (Surai P.F. et al., 2015), що міститься в низці безрецептурних лікарських засобів**. Зокрема, він вважається основою лікування захворювань печінки різної етіології (Surai P.F. et al., 2015), може чинити антифіброзну, імуномодулюючу та протизапальну дію й виявляє антиоксидантні властивості, поглинаючи вільні радикали та підвищуючи концентрацію глутатіону, що робить актуальним його застосування навіть при лікуванні гепатиту, цирозу печінки й отруєнні грибами (Karimi G. et al., 2011).
Клінічно силімарин зменшує вираженість дисфункції печінки, може знизити пов’язану з печінкою смертність у хворих на цироз печінки та покращує глікемічний контроль у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом, з мінімальною кількістю побічних ефектів (Gillessen A. et al., 2020).
При патології печінки мембрани гепатоцитів та їх органели завжди зазнають пошкоджень, що може призводити до зміни активності мембранозв’язаних ферментів та рецепторних систем, порушення метаболічної функції клітини та зниження інтенсивності регенерації печінки.
З метою відновлення структури й функції клітинних мембран фармацевт може також радити гепатопротектори, основною діючою речовиною яких є есенціальні фосфоліпіди**, які, як демонструють численні дослідження, можуть зменшувати вираженість багатьох печінкових симптомів, включаючи загальне нездужання, втому, нудоту, частоту болю, здуття живота, закреп, та є безпечними й ефективними при застосуванні для лікування жирової хвороби печінки (Gundermann K.J. et al., 2016; Степанов Ю.М., 2021).
Так, при діагностованих хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів можна приймати препарати, призначені лікарем, в тому числі жовчогінні лікарські засоби, при застосуванні яких необхідно дотримуватися дієти та вживати близько 1,5 л рідини на добу (більшу частину в першу половину доби), уникаючи при цьому одночасного застосування гепатотоксичних лікарських засобів (антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів), з метою запобігання додатковому навантаженню на печінку*.
Визначено, що біологічно активні речовини кукурудзи стовпчиків з приймочками чинять жовчогінну, діуретичну (збільшують на 150–160% відтік сечі), кровоспинну і гіпоглікемічну дію, підвищують секрецію жовчі, знижують її в’язкість, вміст білірубіну, підвищують вміст протромбіну в крові та прискорюють її згортання, сприяють виведенню з сечею уратів, оксалатів, фосфатів**. Зокрема, водний екстракт кукурудзи стовпчиків з приймочками здатний запобігати та полегшувати ацетамінофенопосередковане окисне пошкодження печінки шляхом посилення систем антиоксидантного захисту (Saheed S. et al., 2016), а спиртовий екстракт — чинити виражений гепатопротекторний ефект (Nessa N. et al., 2021).
Прикладом комбінованих жовчогінних засобів, доступних в арсеналі фармацевта, є ліки, що містять суміш жовчі, часнику, кропиви та вугілля активованого, які в комплексі сприяють покращенню секреторної функції печінкових клітин, зумовлюючи помірний холеретичний ефект, стимулюючи синтез жовчних кислот, підвищуючи осмотичний градієнт між жовчю і кров’ю та прискорюючи потік жовчі жовчовідвідними шляхами**.
Варто пам’ятати, що рекомендований фармацевтом курс лікування жовчогінними лікарськими засобами не може перевищувати більше 20 діб. Більш тривале застосування має призначити лікар. При цьому термінової фахової медичної консультації потребують пацієнти, які приймають жовчогінні препарати і у них не зникають скарги на нудоту, важкість у правому підребер’ї, порушення стулу або їх самопочуття погіршується*.
Загальні рекомендації в межах фармопіки
Важливо не забувати, що підтримка печінки — це комплекс заходів, який включає не лише прийом лікарських засобів, але й модифікацію способу життя — збалансоване раціональне харчування, достатню фізичну активність, уникання стресових ситуацій, правильну організацію умов праці та відпочинку*.
Так, споживання продуктів, багатих на клітковину, вітаміни та антиоксиданти, знижує навантаження на печінку. Зокрема, продукти з пребіотичними волокнами позитивно впливають на симптоми неалкогольної жирової хвороби печінки (Parnell J.A. et al., 2012), вітамін D важливий через імуномодулюючу роль у пацієнтів із хронічним гепатитом, а також у зменшенні вираженості запалення, вітаміни С і Е діють як антиоксиданти, а вітамін К може чинити антипроліферативну дію, зумовлюючи зниження частоти рецидивів (Licata A. et al., 2021). Корисним доповненням до раціону можуть бути такі продукти, як артишок (Kwon E.Y. et al., 2018), броколі (Martins T. et al., 2022), олія авокадо (García-Berumen C.I. et al., 2022), куркума (Buonomo A.R. et al., 2019), буряк (Chen L. et al., 2021). А от повна відмова від алкоголю наразі є єдиною рекомендованою формою гепатопротекції (Osna N.A. et al., 2017).
Достатнє вживання питної води допомагає покращити метаболічні процеси та підтримати функцію печінки. Зокрема, підвищений рівень споживання великої кількості води пов’язаний із нижчою частотою симптомів неалкогольної жирової хвороби печінки (Wang X. et al., 2021).
Існує чіткий дозозалежний захисний зв’язок між фізичною активністю, розвитком захворювань печінки та їх прогресуванням (Schneider C.V. et al., 2021). А от помірна фізична активність сприяє підвищенню окиснення жирних кислот, зниженню синтезу жирних кислот і запобіганню мітохондріальним і гепатоцелюлярним пошкодженням (van der Windt D.J. et al., 2018).
За можливості бажано обмежувати контакт з хімічними подразниками та токсинами (лак, фарби, пестициди), які можуть чинити гепатотоксичний вплив (Malaguarnera G. et al., 2012) та навіть підвищувати ризик розвитку печінкової онкопатології (VoPham T. et al., 2017).
Важливими також є проведення щеплення від гепатиту A і B, які дають можливість знижувати ризик інфікування та запобігати розвитку хвороби, а також регулярні медичні обстеження, що можуть допомогти виявити порушення в роботі печінки на доклінічній стадії.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим