Як виникає мукоциліарний дисбаланс
Дихальні шляхи, у тому числі носова порожнина та порожнини синусів, захищені від зовнішнього «забруднення» мукоциліарним шаром, який складається з війчастих стовпчастих епітеліальних та келихоподібних клітин, що вкриті густим слизом, який затримує вдихувані частинки та сторонні патогени, та перициліарним шаром з низькою в’язкістю, який змащує поверхні дихальних шляхів, полегшує биття війок для ефективного очищення від чужорідних агентів у напрямку до носоглотки. Саме так функціонує система мукоциліарного кліренсу — основного вродженого захисного механізму очищення дихальних шляхів. Різні негативні чинники (наприклад патогени, подразники, пил) можуть впливати на кількість, якість слизу та биття війок, порушуючи транспортні мукоциліарні механізми, зрештою призводячи до обструкції й запалення дихальних шляхів та, як наслідок, розвитку низки респіраторних порушень, у тому числі й таких поширених захворювань верхніх дихальних шляхів, як гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), риносинусити, алергічні риніти тощо (Bustamante-Marin X.M. et al., 2017; Abdullah B. et al., 2019; Adivitiya Kaushik M.S. et al., 2021; Uzeloto J.S. et al., 2021).
Усе елементарне — просто
Одним із варіантів посилення та підтримки мукоциліарного кліренсу є промивання носових ходів (іригація, зрошення носа, носовий лаваж, носовий душ) — потенційно проста та доступна процедура очищення від надлишку слизу та сміття з носа та носових пазух, що використовувалася ще в практиці Аюрведи, де була важливою частиною йогічної системи технік очищення організму (Khianey R. et al., 2012). Наразі ця лікувальна методика знаходить вагому підтримку в медичних колах. Зокрема, зрошення носа включено до рекомендацій Європейського погоджувального документа щодо лікування риносинуситу та поліпів носа (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps — EPOS) 2020 р. як таке, що має переваги в полегшенні симптомів риносинуситу*, а численні дослідження підтверджують його ефективність при використанні як у дорослих, так і у дітей.
Попри не до кінця вивчений механізм дії носових зрошень, вважається, що їх позитивний вплив може бути зумовлений такими ефектами, як підвищення частоти биття війок (посилення транспорту слизу до носоглотки через прямий фізичний вплив), пом’якшувальний вплив на густі виділення (густий чіпкий секрет може стати менш в’язким і буде швидше виводитися) та видалення прозапальних медіаторів та алергенів (Abdullah B. et al., 2019; Salati H. et al., 2020; Chitsuthipakorn W. et al., 2022).
Оскільки промивання носа може покращити час мукоциліарного кліренсу (Ural A. et al., 2009), активність циліарного ритму та й в цілому покращувати стан мукоциліарної системи (Nimsakul S. et al., 2018), то його використання може сприяти зменшенню вираженості синусоназальних симптомів (Principi N. et al., 2017) та бути ефективною допоміжною стратегією терапевтичної підтримки при гострому та хронічному риносинуситі, ГРВІ, алергічному риніті, а також використовуватися в післяопераційному догляді після ендоскопічного втручання на носових пазухах (Rabago D. et al., 2009). Зокрема, у дослідженнях продемонстровано, що промивання є кращим варіантом допомоги при риносинуситі, ніж плацебо, та порівнянним з результатом від застосування інтраназальних кортикостероїдів та імунотерапії (Abdullah B. et al., 2019). Воно може полегшувати назальні симптоми та забезпечувати кращі робочі умови для пацієнтів із професійним ринітом (Abdullah B. et al., 2019), а також бути потенційно безпечним і ефективним методом лікування гострих назальних ускладнень після променевої терапії при назофарингеальній карциномі (Liang K.L. et al., 2008). Окрім того, носовий лаваж може використовуватися як альтернатива лікуванню сезонного алергічного риніту у вагітних (Garavello W. et al., 2010).
Який розчин для зрошення правильно обрати?
Попри те, що промивання носа є майже універсальною методикою при респіраторній патології, існує значна різноманітність щодо складу використовуваних розчинів та способів доставки (Succar E.F. et al., 2019).
Здебільшого для зрошень носа використовують сольові розчини: ізотонічний (0,9%) або гіпертонічний (1,5–3%) розчин натрію хлориду, які входять до складу багатьох лікарських засобів** та медичних виробів (Principi N. et al., 2017).
Визначено, що сольові зрошення можуть позитивно впливати на мукоциліарний кліренс та пов’язані з негайним значним зниженням рівня мікробних антигенів і відповідним зниженням мікробного навантаження, впливаючи на рівні та функціональність синоназальних антимікробних пептидів (Woods C.M. et al., 2015). Вони можуть бути можливою ефективною системою для полегшення симптомів ГРВІ (King D. et al., 2015), гострого синуситу та алергічного риніту як у дорослих, так і дітей (Wang Y.H. et al., 2009; Chirico G. et al., 2014). У дослідженні продемонстровано, що діти, в яких використовували сольові назальні промивання, показали значно нижчі показники болю в горлі, кашлю, закладеності носа та нежитю й значно менше щодо них застосовувалися жарознижувальні, назальні деконгестанти, муколітики та системні антимікробні засоби (Slapak I. et al., 2008). Також сольові зрошення носа можуть полегшувати прояви хронічного риносинуситу, підвищувати ефективність гормонотерапії при комбінованому застосуванні, а також знижувати тяжкість алергічних назальних симптомів як у дорослих, так і у дітей, майже без побічних ефектів (Harvey R. et al., 2007; Madison S. et al., 2016; Head K. et al., 2018).
Відмінна ефективність гіпертонічного та ізотонічного сольового розчину залишається суперечливою, адже вони досить подібні щодо полегшення симптомів (Principi N. et al., 2017; Yata K. et al., 2021). Проте деякі дослідження демонструють певні переваги гіпертонічного розчину над ізотонічним при лікуванні пацієнтів із хронічним синуситом (Kumar R.A. et al., 2013), а також після операції на носі та пазухах (Salati H. et al., 2020). Окрім того, підтверджується, що використання назальних крапель з гіпертонічним розчином може скоротити тривалість застуди у дітей на 2 дні та може зменшити її іншим членам сім’ї (European Respiratory Society, 2024). Проте рекомендації EPOS* надають перевагу ізотонічному зрошуванню, що не опосередкований ймовірною появою побічних ефектів, особливо у дітей.
Варто відзначити, що сольові розчини можуть містити й інші іони, відмінні від натрію і хлору, які також можуть чинити відносно позитивний вплив на цілісність і функцію епітеліальних клітин. Наприклад, магній може сприяти відновленню клітин, обмежувати запалення, знижувати імунну відповідь, екзоцитоз та разом з цинком знижувати апоптоз респіраторних клітин, калій — чинити протизапальну дію та сприяти відновленню респіраторного епітелію, кальцій — брати участь у регуляції частоти та синхронізації серцевих скорочень за допомогою різних рецепторів поверхні клітин війок.
Зазначене різноманіття мінеральних речовин можна відмічати у продуктах для промивання порожнини носа на основі розведеної або електродіалізованої морської води (Bastier P.-L. et al., 2015; Principi N. et al., 2017), зрошення якою можуть забезпечувати зменшення вираженості симптомів і при хронічному риносинуситі та бути таким само ефективним, як комбінація місцевих інтраназальних кортикостероїдів з гіпертонічним сольовим розчином (Abdullah B. et al., 2019). Прикладом розширеного складу електролітів є розчин Рінгера лактату, яким також можна проводити іригації (рекомендації EPOS*), який, здається, ефективніше покращує мукоциліарний транспорт (Unal M. et al., 2002) та зменшує вираженість синоназальних симптомів порівняно з ізотонічним або гіпертонічним розчином (Low T.H. et al., 2014).
Окрім іонного складу, на мукоциліарний кліренс і трофіку епітелію дихальних шляхів може впливати рН розчину (Bastier P.-L. et al., 2015). Дослідження показали, що буферний розчин з лужним pH (розчин соди) за рахунок збільшення биття війок може сприяти покращенню кліренсу (Sutto Z. et al., 2004) та зниженню в’язкості слизу, чим значно полегшувати назальні симптоми, у тому числі при алергічному риніті (Chusakul S. et al., 2013; Bastier P.-L. et al., 2015; Abdullah B. et al., 2019), а також бути корисним у післяопераційній деконгестії (гіпертонічні буферні розчини) (Süslü N. et al., 2009). До того ж зрошення буферним розчином надає більш приємні відчуття порівняно з небуферними рідинами, а у дітей може навіть запобігати застосуванню антибіотиків та зводити майже нанівець протинабрякову дію (Michel O., 2006).
Позитивно покращувати ефект зрошувальних інтраназальних процедур може також додавання до іригаційних розчинів ксиліту* (може більш ефективно зменшувати вираженість симптомів хронічного риносинуситу порівняно з ізотонічним розчином (Weissman J.D. et al., 2011)), натрію гіалуронату* (корисне доповнення при догляді за носовою порожниною після операції на синусах (Mozzanica F. et al., 2019) та при алергічному риніті (Ocak Е. et al., 2021)), та ксилоглюкану* (може пом’якшувати симптоматику алергічного риніту та зменшувати побічні ефекти поточного лікування (Lanza M. et al., 2021)).
Яким способом здійснювати зрошення?
Наразі на ринку доступний широкий спектр пристроїв для промивання, включаючи шприци з колбами, горщики неті, іригаційні пляшки з віджимом, спреї, краплі, небулайзери, іригаційні пляшки з одностороннім клапаном, пульсаційні пристрої (Salati H. et al., 2020), які подають розчин у порожнину носа з різним об’ємом і тиском (Chitsuthipakorn W. et al., 2022).
Дослідження демонструють, що найбільш ефективними для іригації є ті, які можуть забезпечувати зрошення великого об’єму під низьким тиском (наприклад у дорослих — компресійні спринцювання, у дітей раннього віку, яким такий спосіб протипоказаний, — краплі, спреї або одноразові шприци (Principi N. et al., 2017)). Зокрема, для маленьких дітей підтверджено безпеку та ефективність однодозових контейнерів-крапельниць та назальних аспіраторів (з жорсткими та м’якими насадками) (Mathieu M. et al., 2023).
Отже, для оптимізації комплаєнсу та отримання бажаного результату лікування першостільник, обираючи, який розчин порекомендувати відвідувачу для промивання порожнини носа, має підібрати той варіант, який буде найбільше відповідати медичним та соціальним обставинам пацієнта.
Важливо при цьому пам’ятати, що більшості можливих незначних побічних ефектів при промиванні носа (місцеве подразнення, свербіж, відчуття печіння, повноти у вухах або накопичення в пазухах) можна уникнути, модифікуючи техніку та коригуючи варіативність та солоність складу (Abdullah B. et al., 2019).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим