ФАСТУМ^® ГЕЛЬ: зимовий «стретчинг» на контролі

Актуальність зимових травм

Одним із найпоширеніших ушкоджень опорно-рухового апарату, що нерідко виникає в зимовий період, особ­ливо серед фізично активних людей, є розтягнення гомілково­стопного суглоба, ушкодження якого зазвичай виникають у результаті інверсійної травми зі стопою в певному ступені підошовного згинання та включають ураження бічних структур щиколотки.

Травми низького (I та II) ступеня призводять до розтягування або мікроскопічних розривів стабілізуючих зв’язок, тоді як розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба високого (III) ступеня порушує синдесмотичні структури.

Крім негайної появи болю, набряку, гіперемії, підшкірного крововиливу та втрати рухливості суглоба, повідомляють, що у близько 70% випадків через підвищений рівень рецидивів у значної частки постраждалих може розвиватися хронічна нестабільність гомілковостопного суглоба, перебіг якої пов’язаний зі зниженням рівня фізичної активності та якості життя, а також із підвищенням частоти посттравматичного остеоартриту гомілковостопного суглоба (Bleakley C.M. et al., 2007; Herzog M.M. et al. 2019; Melanson S.W. et al., 2023).

Допомога при розтягненнях у межах фармопіки

При наданні допомоги при травмах м’язів або будь-яких травмах м’яких тканин рекомендується орієнтуватися на протокол PRICE (Protection — захист, Rest — відпочинок, Ice — лід, Compression — стиснення, Elevation — підняття) (SantAnna J.P.C. et al., 2022).

Так, у разі розтягнення гомілковостопного суглоба першо­чергово необхідно обмежити рухову діяльність ураженої ділянки тіла, забезпечити відпочинок травмованої щиколотки протягом перших 72 год із подальшим поступовим відновленням активності, щоб захистити її від подальших ушкоджень, прикласти пакет із льодом. Компресії, своєю чергою, можна досягти за допомогою використання еластичного бинта або напівжорсткого бандажа. А от підняття травмованої щиколотки над рівнем серця якомога частіше протягом перших 24–48 год може зменшити набряк, пов’язаний із травмою (Melanson S.W. et al., 2023).

А що порекомендувати з ліків?

Терапевтичний акцент на етапі долікарської допомоги слід робити на полегшенні симптомів, зокрема, за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (Melanson S.W. et al., 2023), основним механізмом дії яких є пригнічення прозапального ферменту циклооксигенази (ЦОГ). Завдяки визначеним терапевтичним ефектам (зменшення вираженості болю та запалення) НПЗП можуть застосовуватися у лікуванні гострих травм опорно-рухового апарату, зокрема при розтягненнях (Ghlichloo I. et al., 2023). Прийом НПЗП може сприяти зменшенню вираженості болю і запалення та покращенню функціональності, що дає можливість швидше повернутися до нормальної активності після отриманої травми (Lionberger D.R. et al., 2010; van den Bekerom M.P.J. et al., 2015). Окрім того, НПЗП можуть значно знижувати кількісні показники ураження скелетних м’язів людини (O’Grady M. et al., 2000), і навіть при короткочасному застосуванні зменшувати вираженість клітинної запальної реакції без розвитку побічних ефектів у процесі загоєння (Mishra D.K. et al., 1995).

Попри значний терапевтичний діапазон системних перораль­них НПЗП, їх застосування може обмежуватися низкою дозозалежних побічних ефектів (шлунково-кишкові розлади, серцево-судинні ускладнення, нефротоксичність), ризик яких можна знизити шляхом застосування препаратів для місцевого застосування, які мають потенціал для локальної доставки анальгетичних концентрацій у місце запалення, мінімізуючи при цьому системну концентрацію (Barkin R.L. 2015).

Визначено, що місцеве застосування НПЗП є більш ефективним, ніж плацебо, у лікуванні як гострого, так і хронічного болю з боку опорно-рухового апарату, виявляє місцеві побічні ефекти, подібні до плацебо, і є безпечнішим, ніж пероральні НПЗП, майже без розвитку системних побічних ефектів (Klinge S.A. et al., 2013; McMahon S.B. et al., 2021).

На відміну від засобів системної дії, топічні НПЗП мають низку переваг, як-от уникнення подразнення шлунка (наприклад вплив на pH і швидкість випорожнення), обхід метаболізму першого проходження через печінку, зниження ризику системних ефектів за рахунок мінімізації піків і мінімальних концентрацій препарату в крові, вищі локальні концентрації в певних ділянках, можливість швидкого припинення терапії шляхом видалення препарату у разі небажаних побічних ефектів, нижча ймовірність передозування, постійна й контрольована доставка протягом тривалого періоду, прямий і швидкий доступ до місця призначення, потенційно зручне та безболісне застосування, покращена прихильність хворого до лікування тощо (Marwah H. et al. 2016; Ghlichloo I. et al., 2023).

Враховуючи ці переваги, більшість міжнародних настанов рекомендують застосовувати місцеві НПЗП (окремо або в поєднанні з іншими заходами) в алгоритмах лікування, пов’язаних із захворюваннями опорно-рухового апарату, як терапію першої лінії для зменшення вираженості симптомів або полегшення стану, включаючи біль, покращення фізичної функції і підвищення задоволеності пацієнта лікуванням (Qaseem A. et al., 2020). Зокрема, повідомляється, що місцеві НПЗП були ефективними у полегшенні болю при таких гострих станах, як розтягнення зв’язок (Lorna Mason et al., 2004; van den Bekerom M.P.J. et al., 2015).

З огляду на значний асортимент топічних НПЗП на ринку, актуальності набуває питання раціонального вибору необхідного кандидата для лікування.

ФАСТУМ^® ГЕЛЬ — топічний кетопрофен, вперше розроблений і зареєстрований в Італії в 1978 р. компанією «Менаріні»¹, який показаний для місцевого застосування при посттравматичному болю у м’язах та суглобах, а також запаленні сухожиль².

Чому ФАСТУМ^® ГЕЛЬ?

ФАСТУМ^® ГЕЛЬ — водно-спиртовий гель для місцевого застосування на основі 2,5% кетопрофену² — НПЗП групи похідних пропіонової кислоти, фармакокінетичний профіль локальної форми якого був досліджений та вивчений у низці досліджень.

Фармакодинамічна активність кетопрофену, що є основ­ною діючою речовиною препарату ФАСТУМ^® ГЕЛЬ, так само як і інших НПЗП, ґрунтується на інгібуванні синтезу простагландинів, що в результаті дає можливість забезпечувати протизапальну, знеболювальну й анти­піретичну дію. Окрім цього кетопрофен демонструє й інші фармакологічні ефекти: сприяння зниженню надмірної активності брадикініну — важливого хімічного медіатора болю та запалення (Julou L. et al., 1976), захист мембран лізосом від осмотичного пошкодження (Migne J. et al., 1976), запобігання вивільненню лізосомальних ферментів, які беруть участь у деструкції тканин при запальних реакціях (Kantor T. G., 1986).

Результати дослідження показують, що застосування кетопрофену, який міститься у складі препарату ФАСТУМ^® ГЕЛЬ, є ефективним для полегшення болю після розтягнень (Duranceau J.A. et al., 1986), покращує відновлення сили (Sayers S.P. et al., 2001) та сприяє зменшенню вираженості відстроченого м’язового болю (Cannavino C.R. et al., 2003). Важливо, що місцеве застосування кетопрофену, попри встановлену ефективність, водночас мінімізує ризик ймовірних системних побічних явищ. У порівняльних дослідженнях 2,5% гель кетопрофену при локальному нанесенні продемонстрував клінічну користь у пацієнтів із різними захворюваннями опорно-рухового апарату, зокрема, й розтягненням зв’язок, та мав сприятливий профіль безпеки (Coaccioli S., 2011).

При порівнянні ефективності, переносимості і прийнятності місцевого застосування гелю з кетопрофеном порівняно з іншими топічними НПЗП, кетопрофеновий гель (ФАСТУМ^® ГЕЛЬ) за низкою показників виявився кращим при лікуванні гострого пошкодження м’яких тканин (Patel R.K. et al., 1996), а також продемонстрував вищу проникність крізь шкіру порівняно з іншими місцевими досліджуваними НПЗП та чинив найбільш потужну протизапальну та знеболювальну дію, пов’язану з проходженням дермальних бар’єрів (молекула кетопрофену є достатньо компактною, має низьку температуру плавлення і оптимальне співвідношення ліпофільності / гідро­фільності (Log P), тому може безпере­шкодно проникати через шкірний бар’єр у м’які тканини) (Beetge Е. et al., 2000; Komatsu T. et al., 2012).

Варто наголосити на потенційній зручності препарату ФАСТУМ^® ГЕЛЬ, який слід наносити тонким шаром на уражені ділянки від 1 до 3 разів на добу, а для кращого проникнення використовувати легкі масажні рухи².

Зауважимо, що найкращим варіантом лікування будь-якої патології є профілактика. Тож щоб уникнути зимових травм, а саме таких неприємностей, як розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба, варто дотримуватися обережності, носити зручне взуття та одяг, а при падіннях правильно групуватися. Проте якщо ушкоджень не вдалося уникнути — ФАСТУМ^® ГЕЛЬ може стати в нагоді!

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!