Щоб відпустка не стала катастрофою: профілактика та лікування діареї мандрівника

Про діарею мандрівника: що, де та коли

Діарея є поширеною проблемою охорони здоров’я у світі, яка щорічно призводить до 1,3 млн випадків смерті, особ­ливо серед немовлят та дітей раннього віку (Li Y. et al., 2021). Одним із її підвидів є діарея мандрівників — один з найбільш передбачуваних видів патології, пов’язаних з подорожами, рівень захворюваності на яку коливається у межах 30–70% мандрівників протягом 2-тижневого періоду, залежно від місця призначення та сезону подорожі¹, та визначається як підвищення частоти та розрідження випорожнень (3 або більше рідких випорожнень протягом 24 год або 2-разове збільшення кількості випорожнень від початкового рівня), що часто супроводжується одним або кількома з наступних симптомів: нудота, блювання, спазми в животі, підвищення температури тіла та загальна слабкість. Початок симптомів зазвичай відмічається через 1–2 тиж після прибуття до місця призначення, хоча прояви можуть розвиватися як протягом усього перебування, так і одразу після приїзду (Dunn N. et al., 2023).

Найпоширеніша причина діареї мандрівників залежить від регіону, хоча джерело майже не визначається у менш тяжких випадках (Dunn N. et al., 2023). Найчастіше (≥75–90% випадків) головними «винуватцями» цієї недуги є бактерії (Escherichia coli, Campylobacter jejuni, Shigella spp. та Salmonella spp.), щонайменше 10–25% захворювань викликають кишкові віруси (норовірус, астровірус, саповірус, ротавірус), ≈10% діагнозів (переважно у мандрівників, які тривалий час подорожують) — протозойні патогени (лямблії, криптоспоридії)¹.

Зараження відбувається переважно фекально-оральним шляхом — через вживання забрудненої води або їжі. Недостатня термічна обробка продуктів, використання нечистої води для миття фруктів та овочів, відсутність водопроводу чи туалетів, перебої з електропостачанням, що загрожують неналежним зберіганням продуктів, недостатня обробка їжі, а також недотримання елементарних правил гігієни рук створюють майже ідеальне середовище для розповсюдження патогенних мікроорганізмів (Dunn N. et al., 2023). Однак, як визначено, навіть ретельне дотримання гігієни та режиму харчування не завжди запобігає розвитку діареї мандрівників: хворіють навіть ті, хто дотримується цих правил. Адже основні фактори ризику приховані в недоліках місцевої санітарії та гігієни харчування.

Найвищий рівень захворюваності на діарею мандрівників фіксується в Африці на південь від Сахари, Латинській Америці, на Близькому Сході та в Південній Азії (Dunn N. et al., 2023), однаково як у чоловіків, так і у жінок¹. Хоча ця патологія зазвичай є доброякісним станом, що минає самостійно, вона може призвести до зневоднення та низки інших ускладнень (Dunn N. et al., 2023). Зокрема, гострий (менше 2 тиж) напад діареї мандрівника може викликати появу стійких кишкових симптомів (постінфекційний синдром подразненого кишечнику) або ж розвиток реактивного артриту чи синдрому Гійєна — Барре¹. Особливо вразливі до діареї мандрівників вагітні, діти, люди літнього віку та мандрівники з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту або ослабленим імунітетом, а також ті, хто приймає інгібітори протонної помпи та/або антибіотики або ж використовує небезпечні сексуальні практики (Dunn N. et al., 2023).

Профілактика перемагає обережність

Як відомо, краще запобігти, ніж лікувати. І у випадку з діареєю мандрівника ця істина стає майже науковим постулатом. Дотримання потенційно простих, але водночас науково обґрунтованих правил гігієни може стати «буфером» у боротьбі з небажаними шлунково-кишковими «пригодами». Так, щоб сприяти запобіганню розвитку діареї мандрівників необхідно наступне:

• перед поїздкою в ендемічні райони вакцинуватися з метою запобігання розвитку інших інфекцій харчового та водного походження, які там поширені, до яких схильні мандрівники, та щодо яких наразі розроблені вакцини (наприклад холери, черевного тифу та ротавірусу (Leung A.K.C. et al., 2019));
• уникати водопроводної води, напоїв, що продаються на розлив, у тому числі з льодом (може бути зроблений з неочищеної води), листових овочів або фруктів без шкірки (краще брати овочі та фрукти, які можна самостійно очищати), вуличної їжі;
• часто та ретельно мити руки (особливо перед їдою та після відвідування громадських місць) та продукти перед вживанням;
• за відсутності можливості помити руки користуватися санітайзерами, що містять ≥60% спирту (засобами, призначеними для дезінфекції шкіри, предметів та поверхонь);
• пити тільки бутильовану або кип’ячену воду, яку слід використовувати навіть для чищення зубів (не завадить мати з собою про всяк випадок таблетки для знезараження питної води);
• перевагу надавати свіжоприготованій, термічно оброб­леній їжі¹ (Dunn N. et al., 2023).

З метою профілактики може застосовуватися субсаліцилат вісмуту (дві таблетки 4 рази на добу), який, як показано, знижує частоту виникнення діареї мандрівника приблизно на 50%, та пробіотики, що можуть допомогти знизити ризик розвитку шлунково-кишкових розладів, у тому числі діареї мандрівника (Alharbi B.F. et al., 2024).

Щодо антибіотиків, то їх застосування з профілактичною метою наразі не рекомендується, однак у виняткових випадках лікар може призначити їх прийом (наприклад мандрівникам з ослабленим імунітетом або особам із серйозними супутніми захворюваннями)¹. Майбутньому мандрівнику про наявність антибіотиків у дорозі може нагадати фармацевт, порадивши звернутися за рецептом до лікаря перед поїздкою (бажано в дорозі мати з собою відповідне лікарське призначення англійською мовою) (Dunn N. et al., 2023).

Важливо підкреслити, що дотримання мандрівниками рекомендованих підходів може допомогти знизити, хоча й ніколи повністю не усунути, ризик розвитку діареї мандрівника.

Що робити, якщо «проблеми» уникнути не вдалося

Попри рекомендовані запобіжні заходи, мандрівники не завжди можуть дотримуватися цих порад. Крім того, деякі фактори, як-от гігієна ресторанів, знаходяться поза їхнім контролем¹. Тож у разі коли діарея таки «завітала» під час мандрівки, необхідно бути готовим «зустріти» її гідним чином. Метою лікування є підтримка оптимальної гідратації, мінімізація тяжкості та тривалості діарейного захворювання, запобігання скасуванню запланованих заходів, відновлення функціонального стану та усунення збудника (Leung A.K.C. et al., 2019).

Ключовим терапевтичним аспектом при діареї, що може допомогти мандрівнику швидше почуватися краще, є достатня гідратація¹. Так, у легких випадках мандрівникам слід зосередитися на збільшенні споживання води (надмірно солодкі напої (наприклад газовані напої) можуть спричинити осмотичну діарею, якщо їх вживати у великій кількості)¹.

У більш тяжких випадках може застосовуватися пероральна регідратація препаратами електролітів з вуглеводами, сольовими сполуками для пероральної регідратації (натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза)² — терапевтичне втручання, рекомендоване Все­світньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) (Dunn N. et al., 2023).

З метою регідратації слід застосовувати пероральні розчини натрію з еквімолярною концентрацією глюкози та натрію з осмоляльністю, які містять 2–3% вуглеводів (глюкоза, рис або інші зернові), що є достатнім для підтримки харчового статусу в короткостроковій перспективі (24–48 год), доки не буде уникнуто осмольного перевантаження в кишечнику. Повідомляється, що вживання сольових електролітних розчинів може сприяти зниженню частоти супутніх захворювань і смертності та є одним з кращих методів лікування втрати рідини та електролітів через діарею, спричинену гастроентеритом, у дітей з легкою та помірною дегідратацією. Зокрема, прийом розчинів електролітів зі зниженою осмолярністю (250 мОсм/л або менше) може зменшувати епізоди діареї, блювання та потребу у внутрішньовенній регідратаційній терапії (Aghsaeifard Z. et al., 2022). Важливо, що у більшості випадків діареї мандрівників завдяки раціональній корекції втрати води та електролітів можна досягти одужання без додаткових терапевтичних втручань (Leung A.K.C. et al., 2019).

Додатково з метою зв’язування токсинів та сприяння їх якнайшвидшій евакуації з організму показаний прийом препаратів на основі діосмектиту, активованого вугілля чи гідрогелю метилкремнієвої кислоти².

Пацієнти без ознак запальної діареї для симптоматичного полегшення можуть приймати засоби, що пригнічують пери­стальтику (лоперамід)² (Dunn N. et al., 2023), застосування яких сприяє зниженню частоти випорожнень та буде корисним для мандрівників, які вирушають у далекі подорожі¹. Важливо відмітити, що застосування пригнічувачів моторики обґрунтоване лише у крайньому разі і короткочасно, коли потрібен терміновий контроль симптомів (наприклад під час дороги в літаку), але їх не слід застосовувати при підвищеній температурі тіла або наявності крові у випорожненнях, оскільки вони можуть затримати виведення збудника з організму.

Актуальним при діареї є й прийом пребіотиків та пробіо­тиків². У попередніх дослідженнях виявлено, що додаткове мікробне втручання (наприклад такі штами пробіотиків, як Lactobacillus, Yeast, Bifidobacterium, Enterococcus та Bacillus) може сприяти регуляції складу кишкової флори, зменшуючи тяжкість діареї та скорочуючи її тривалість (Bae J.M., 2018; Li Y. et al., 2021). Важливо зазначити, що, попри симптоми діареї, харчування хворого не слід змінювати, а продовжувати відповідно до віку (включаючи грудне вигодовування) з додатковим введенням рідини (Aghsaeifard Z. et al., 2022).

У більшості випадків діарея мандрівника минає самостійно протягом кількох днів. Проте за наявності виражених симптомів (часті рідкі випорожнення, сильні спазми в животі, лихоманка, ознаки зневоднення) слід звернутися до лікаря (Aghsaeifard Z. et al., 2022; Dunn N. et al., 2023).

Діарея мандрівника — це не вирок для відпустки, але й не дрібниця, яку слід ігнорувати. Правильна підготовка, уважність до дрібниць та дотримання санітарної дисципліни — і подорож запам’ятається не аптечкою чи лікуванням, а враженнями, які залишаться назавжди. Адже мандрівка має принести насолоду, а не стати гастроентерологічним «покаранням»!

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!