Підвищене потовиділення: чому, у кого та як запобігти

Що таке потовиділення та гіпергідроз?

Потовиділення — це фізіологічний механізм. У відповідь на тепло, що утворюється під час фізичних вправ або факторів навколишнього середовища, організм може виділяти тепло у вигляді води на поверхні шкіри, яка випаровується для відновлення нормальної температури тіла. Важливо зазначити, що природно потовi залози активно реагують не лише на температуру, а й на гормони, емоцiї, стрес та фiзичну активнiсть (Wohlrab J. et al., 2023).

Однак підвищене потовиділення — гіпергідроз — це стан, коли органiзм видiляє надмiрну кiлькiсть поту, що виходить за межi фiзiологiчної норми, через порушення центральної регуляції його секреції. Тобто в патологічному стані існує невідповідність між необхідним і фактичним виробленням поту (Schlereth T. et al., 2009; Wohlrab J. et al., 2023).

Підвищене потовиділення та основні причини його виникнення

Гіпергідроз може стосуватися окремих дiлянок тiла — локалiзований (вогнищевий гiпергiдроз), що є найпоширенішим типом, який уражує пахви, руки, ноги та обличчя — ділянки, які переважно задіяні в емоційному потовиділенні (розвивається «ідіопатично» у здорових осіб; початок захворювання здебільшого припадає на період статевого дозрівання), або поширюватися по всьому тiлу — генералiзований (вторинний), який може бути спричинений такими патологічними станами, як:

• підвищення температури тіла, тривалі інфекції (мононуклеоз, легеневий туберкульоз, ендокардит, ВІЛ-інфекція, тропічні інфекції)*;
• апное уві сні, серцева недостатність*;
• психіатричні, панічні розлади, соціальні та інші фобії, часто як компоненти інших психічних розладів, як-от депресія)*;
• ендокринні порушення, при яких гормональний дисбаланс порушує нормальну регуляцію поту (гіпертиреоз, гіперпітуїтаризм, цукровий діабет, менопауза та вагітність, феохромоцитома, карциноїдний синдром, акромегалія);
• неврологічні розлади (наприклад паркінсонізм);
• злоякісні новоутворення (мієлопроліферативні синдроми, хвороба Ходжкіна);
• прийом деяких ліків (наприклад деяких антидепресантів*);
• сп’яніння;
• відмова від алкоголю або інших наркотичних речовин (Schlereth T. et al., 2009; Wohlrab J. et al., 2023).

Важливо відмітити, що деякі люди мають спадкову схильнiсть до підвищеного потовиділення (Parveen A. et al., 2023).

Як розпізнати патологічне потовиділення?

Для діагностики гіпергідрозу та призначення відповідного лікування варто звернутися до лiкаря. Особливої уваги потребує підвищене потовиділення, що турбує без очевидних причин, у осіб віком 25 років або менше, триває понад ≥6 мiс (чи епізоди потовиділення тривають щонайменше 7 днів), воно охоплює пахвові западини, долоні, підошви та/або обличчя, двостороннє та симетричне, фіксується зменшення його вираженості або відсутність уночі, супроводжується неприємним запахом або змiною кольору пiтних плям, викликає значний дискомфорт та значно погіршує повсякденну діяльність, або ж є сімейна схильність до цієї патології (Brackenrich J. et al., 2022).

Що робити при гіпергідрозі?

Надмірне потовиділення та запахи тіла у багатьох випадках можуть викликати негативне сприйняття людини.

Дезодоранти та антиперспiранти залишаються одними з потенційно найдоступніших та найпростiших способів боротьби з пiдвищеним потовидiленням.

• Механізм дії дезодорантів базується на використанні антимікробних агентів (триклозану, пропіленгліколю, четвертинних амонієвих сполук, октоксигліцерину, 2-етилгексилгліцерину, гідроксихлорид етиллаурил аргінату) для пригнічення росту патогенної мікрофлори, що формує неприємний запах тіла. Крім того, у складі дезодорантів часто наявні парфуми, ароматизатори та ефірні олії для маскування запаху (лімонен, ліналоол, евгенол, гераніол, гексилциннамальдегід), а також поглиначі запахів (карбонат натрію кислоти, карбонат цинку, тальк). Варто відзначити, що повне пригнічення природної мікрофлори людини може потенційно призвести до вразливості шкіри (Teerasumran P. et al., 2023).
• Механізм дії антиперспірантів полягає в утворенні гелевих пробок у результаті взаємодії між солями алюмінію (хлоргідрат алюмінію, сесквіхлоргідрат алюмінію, бромід алюмінію, тетрахлоргідрат алюмінію цирконію, лактат алюмінію) та молекулами в розчині поту в порах, що запобігає його виходу на поверхню шкіри, підтримує сухість пахвових западин, тимчасово зменшуючи видiлення вологи, та усуває джерело їжі для патогенних бактерій (Teerasumran P. et al., 2023).

Важливо зауважити, що підвищене потовидiлення — проблема, яка впливає не лише на фiзичний комфорт, але й на емоцiйний стан людини. Правильна дiагностика i пiдбiр відповідних методiв терапiї дозволяють значно підвищити якiсть життя пацієнта.

Сучасні терапевтичні підходи включають місцеве лікування (наприклад застосування хлориду алюмінію або топічних антихолінергічних препаратів) як терапію першої лінії. Якщо пацієнт не реагує на місцеве лікування або має більш генералізовані симптоми, слід розглянути можливість застосування пероральних антихолінергічних засобів, однак їх застосування обмежене системними побічними ефектами. Окрім того, лікар може призначити внутрішньошкірні ін’єкції ботулотоксину, іонофорез або мікрохвильовий термоліз. Доступні й більш інвазивні терапевтичні заходи, зокрема симпатектомія, радіочастотна абляція, підшкірна ліпосакція та хірургічне видалення уражених ділянок (Brackenrich J. et al., 2022; Wohlrab J. et al., 2023).

Як зменшити вираженість потовиділення в домашніх умовах?

Одним з ключових аспектів покращення загального стану здоров’я та самопочуття є підтримка особистої гігієни, у тому числі гігієни шкіри, та гігієни одягу (Akinsulie O.C. et al., 2024). Зокрема, при гіпергідрозі регулярне миття тіла та прання дозволяє уникнути накопичення вологи та неприємного запаху.

Фахівці Американської академії дерматології (American Academy of Dermatology — AAD) рекомендують при надмірному потовиділенні також носити «дихаючий» одяг з натуральних тканин (як-от бавовна чи льон), завжди мати із собою запасний комплект одягу, щоб за потреби мати змогу переодягнутися в сухе, та за можливості використовувати гігієнічні вкладиші в одяг.

Нейтралізувати запахи на одязі та спортивному спорядженні можна за допомогою харчової солі^**.

У нагоді можуть стати й алюмокалієві галуни («квасци»), що, як виявлено, зумовлюють значний антимікробний ефект проти бактерій, що продукують неприємний запах у пахвових западинах та можуть бути рекомендовані безпосередньо для місцевого використання при підвищеному потовиділенні (Al-Talib H. et al., 2016).

Особам, схильним до надмірного потовиділення, варто уникати гострої та жирної їжі, солодкого, алкоголю, кофеїновмісних напоїв. Адже такі продукти можуть збільшувати вираженість потовиділення. Окрім того, потрібно підтримувати належну гідратацію^**.

Інна Грабова

*Настанова «Надмірне потовиділення (гіпергідроз)» (Salava А., 2018) (guidelines.moz.gov.ua).
**За даними Міжнародного товариства гіпергідрозу (Іnternational Hyperhidrosis Society) (www.sweathelp.org).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!