Коли сон зникає: несподівані факти про безсоння та способи повернути «втікача»

Про втрату сну

Втрата сну та його розлади є одними з найпоширеніших, але часто ігнорованих та водночас виліковних проблем зі здоров’ям. Втрата сну у дорослих зазвичай означає сон, тривалість якого коротша за середню базову потребу в 7–8 год на ніч. Основним симптомом втрати сну є надмірна денна сонливість, але інші симптоми включають пригнічений настрій та погану пам’ять або знижену концентрацію¹.

Люди — єдині ссавці, які можуть свідомо відмовлятися від сну, навіть якщо відчувають втому (www.hopkinsmedicine.org).

Нещодавні дослідження свідчать, що щонайменше 18% дорослих повідомляють про недостатню тривалість сну. За роки в низці досліджень спростовано догму про те, що втрата сну не має жодних наслідків для здоров’я, окрім денної сонливості¹.

Нестача сну може вдвічі знизити больовий поріг людини, роблячи її більш чутливою до різних видів болю (www.health.harvard.edu). Водночас біль може бути як причиною, так і наслідком дефіциту сну (Haack M. et al., 2020). При цьому неспання протягом 17 год поспіль можна порівняти зі станом легкого алкогольного сп’яніння (0,05% алкоголю в крові), а після 24 год без сну (еквівалентно рівню алкоголю в крові 0,10%) когнітивні функції головного мозку можуть знижуватися до рівня людини, що вживала алкоголь протягом кількох годин (archive.cdc.gov).

А як щодо безсоння?

Безсоння, або інсомнія, є найпоширенішою проблемою зі сном, яка часто залишається невиявленою та не лікується належним чином, незважаючи на негативний вплив на здоров’я та якість життя, що воно може спричинити, та визначається як труднощі із засинанням, підтримкою сну або короткою тривалістю сну, незважаючи на достатню можливість для повноцінного нічного сну. Інші симптоми безсоння включають денні наслідки, такі як втома, брак енергії, труднощі з концентрацією уваги та/або дратівливість¹.

Близько 10% дорослих у світі відмічають хронічне безсоння, тобто мають проблеми зі сном щонайменше 3 р/тиж протягом ≥3 міс. Ще більше осіб відчувають короткочасні симптоми (McNamara S. et al., 2025).

У Міжнародній класифікації розладів сну (International Classification of Sleep Disorders — ICSD) безсоння визначається як скарга на проблеми з настанням або підтримкою сну, що пов’язано з денними наслідками та не пояснюється обставинами навколишнього середовища або недостатньою можливістю спати. Розлад ідентифікується як хронічний, якщо він триває щонайменше 3 міс з частотою щонайменше 3 р/тиж. Коли розлад відповідає критеріям симптому, але триває <3 міс, його вважають короткочасним безсонням, яке уражує 30–50% населення у світі (McNamara S. et al., 2025).

Брак сну небезпечніший за голод та є однією з найжорстокіших тортур. Людина може прожити без сну близько 10 днів, тоді як без їжі — до 21 дня (www.healthline.com).

Чому виникає інсомнія?

Точні причини безсоння все ще активно вивчаються, але вважається, що вони є наслідком складної взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів. Зокрема, безсоння часто розглядається як стан гіперзбудження, коли головний мозок і тіло перебувають у постійному стані підвищеної готовності, що ускладнює засинання та підтримання сну. Окрім того, безсоння може виникати при стресі, надмірній тривожності, впливі навколишнього середовища (наприклад вплив синього світла від екранів перед сном) та нестабільному графіку сну¹.

Хронічне безсоння підвищує ризик розвитку депресії, тривожних розладів, цукрового діабету, ожиріння, серцево-судинних захворювань (включно з підвищеним артеріальним тиском та інсультами), ослаблення імунітету¹, а також може негативно впливати на рівень статевих гормонів (наприклад тестостерону), які відповідають за статевий потяг (Lateef O.M. et al., 2020).

Тобто безсоння — це не просто нездатність заснути, а комплексний стан, що потребує уваги до різних аспектів життя людини¹.

Дослідження свідчать, що генетичний фактор може відігравати роль у схильності до безсоння (Sehgal A. et al., 2011).

Терапевтичний менеджмент безсоння

Важливою стратегією підвищення якості сну людини є сприяння належній гігієні сну¹. Тому, з огляду на той факт, що значну роль у розвитку інсомнії відіграє середовище, в якому перебуває людина, перш ніж переходити до «важкої артилерії», варто спробувати модифікувати свій побут та запровадити наступні звички, що можуть полегшити засинання та підвищити якість сну:

• створити сприятливу для сну зону в домі (це має бути прохолодне, тихе та темне місце без телевізора або інших гаджетів, світло від яких може порушити цикл сну та неспання);
• лягати спати та прокидатися приблизно в один і той самий час щодня, навіть у вихідні;
• уникати споживання кави та алкоголю незадовго до сну, а також куріння;
• не піддаватися впливу денної дрімоти та уникати денного сну².

Рахування овець не працює! Всупереч популярному міфу, така техніка для засинання не є ефективним методом допомоги при безсонні (www.theguardian.com).

Наступним етапом може стати призначення когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) тривалістю 6–8 тиж, що може допомогти навчитися швидше засинати та довше спати. Зазвичай її рекомендують як один з перших терапевтичних варіантів при тривалому безсонні, що, як повідомляється, може бути доволі результативним². Однією з частин КПТ є навчання дотриманню належної гігієни сну, що включає позбавлення від відволікаючих факторів у кімнаті та дотримання послідовного графіка сну. Пацієнт також має зосереджуватися на таких цілях, як зміна думок і поведінки, що заважають належному сну, та створення його графіка, який поступово допоможе спати довше³.

Варто зазначити, що зміни в поведінці та способі життя можуть найбільш ефективно допомогти поліпшити сон у довгостроковій перспективі. Однак у деяких випадках протягом короткого часу допомогти заснути може лише відповідна фармакологічна підтримка — застосування снодійних засобів, прийом яких має бути короткостроковим, обмеженим у часі³. Зокрема, при безсонні лікар може призначити агоністи бензодіазепінових рецепторів або рецепторів мелатоніну, антагоністи рецепторів орексину та бензодіазепіни, рідше — антидепресанти, антипсихотики та протисудомні препарати².

Також можуть використовуватися такі альтернативні варіанти допомоги, як фітопрепарати (наприклад на основі валеріани), або збагачення раціону дієтичними добавками, які містять мелатонін чи інгредієнти рослинного походження, біологічно активні речовини у складі яких можуть чинити седативний та снодійний ефекти³.

Хто в групі ризику

Безсоння може виникати в будь-якому віці, але є особливо поширеним серед осіб похилого віку, причому симптоми наявні у 65% осіб віком 65 років і старше. Підвищений ризик розвитку розладу сну мають також пацієнти з супутніми захворюваннями, як-от хронічний біль, серцева недостатність, неврологічні чи легеневі захворювання, психічними розладами, включно з тривогою, біполярним розладом, тяжкою формою депресії, посттравматичним стресовим розладом та зловживанням психоактивними речовинами, а також особи з черепно-мозковою травмою в анамнезі⁴.

У жінок безсоння розвивається частіше, і чималу роль у цьому відіграють гормональні зміни під час менструального циклу, вагітності та менопаузи (Nowakowski S. al., 2013).

Важливо не забувати, що безсоння — це не просто незручність, а серйозна патологія, що потребує уваги та за потреби — кваліфікованої медичної допомоги.

Інна Грабова

¹За даними www.ncbi.nlm.nih.gov.
²За даними www.nhlbi.nih.gov.
³За даними stanfordhealthcare.org.
⁴За даними www.pharmacytimes.com.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!