Алергія на ліки: у яких випадках та як діяти

Алергія — це не нове явище. Протягом історії імунна система людини часто надмірно реагувала на безпечні речовини, викликаючи такі симптоми, як набряк, висип, почервоніння очей, нежить і задишка. Ці реакції були зафіксовані в багатьох стародавніх документах, а симптоми такого алергічного розладу, як бронхіальна астма, описувалися ще в Стародавньому Китаї, Римі, Єгипті та Греції¹. Однак, попри значний прогрес у розвитку науки та медицини останніх десятиліть, повністю побороти цю патологічну реакцію організму поки не вдалося. Що вдалося, так це взяти алергію, як і багато інших захворювань, під контроль завдяки сучасним фармакологічним розробкам. Але, як виявляється, розробка нових лікарських засобів — це палка з двома кінцями, адже, попри їх визначений терапевтичний ефект, вони є «чужими» сполуками для імунної системи та можуть провокувати сенсибілізацію і призводити до розвитку алергії.

У цілому про алергію

Алергія — одне з найпоширеніших у світі імунне захворювання, зумовлене надмірною чутливістю імунної системи до відносно нормального та нешкідливого антигену, що походить з речовин навколишнього середовища та їжі, які зазвичай називають алергенами. Її симптоми варіюють від легких форм алергії, як-от поліноз, свербіж, висип, риніт, кон’юнктивіт, до таких тяжких станів, як бронхіальна астма та анафілаксія, та залежать від ураженого органа:

ніс: набряк слизової оболонки носа, нежить та подразнення носа (алергічний риніт);
носові пазухи: алергічний синусит;
очі: почервоніння та свербіж кон’юнктиви (алергічний кон’юнктивіт);
дихальні шляхи: чхання, кашель, бронхоспазм, хрипи та задишка;
вуха: відчуття переповнення, можливо, біль та порушення слуху через відсутність дренажу;
шкіра: свербіж та висип (екзема, кропив’янка);
шлунково-кишковий тракт: біль у животі, здуття, блювання та діарея.

Алергічна реакція починається з гіперсенсибілізації імунної системи до відносно нешкідливого антигену. Функція імунної системи полягає в захисті організму від вторгнення патогенів, які викликають різні захворювання. У разі алергічної реакції імунна система помилково розпізнає звичайний чужорідний антиген, який в іншому випадку є нешкідливою речовиною, як патоген. Цей чужорідний антиген називається алергеном. Найпоширенішими алергенами вважається пилок квітів рослин, пилові кліщі, харчові продукти, укуси комах, шерсть та лупа тварин, цвіль, латекс та, зокрема, лікарські засоби.

Повідомляється, що у світі майже ¹/₁₀ частина (серед школярів майже половина) населення має один чи інший тип алергічного захворювання. І при цьому фіксується тенденція до зростання сенсибілізації населення через зміну способу життя, харчових звичок та навколишнього середовища, особливо в індустріально розвинених країнах (Pramod S.N., 2020).

Про алергію на ліки та її проблематику

Небажані та шкідливі ефекти, що виникають при застосуванні ліків, називаються побічними реакціями на препарати. Вони розподіляються на 2 основні групи:

реакції типу А, які становлять більшість реакцій і можуть розвинутися у будь-кого, хто приймає ліки, є передбачуваними та дозозалежними (до них належать побічні, токсичні та непрямі ефекти препарату та медикаментозні взаємодії);
реакції типу В, що є непередбачуваними реакціями гіперчутливості до ліків (становлять близько 15–20% від усієї кількості побічних реакцій), що у тому числі включають кропив’янку, ангіоневротичний набряк та анафілаксію (Gorgulu Akin B. et al., 2025).

Медикаментозна алергія, або алергія на ліки, визначається як побічна реакція на препарат зі встановленим імунологічним механізмом. А її поширеність у загальній популяції є набагато вищою, ніж можна визначити об’єктивно (Kasternow B. et al., 2016). Зокрема, повідомляється, що побічні реакції на ліки у світі можуть уражати до 10% населення світу та 20% госпіталізованих пацієнтів. Водночас причиною майже 20% смертей може стати анафілаксія, зумовлена прийомом лікарських засобів (Pramod S.N., 2020).

Викликати алергічну реакцію потенційно може будь-який лікарський засіб!

Попри те що будь-який препарат може викликати сенсибілізацію організму, у багатьох випадках її причиною є антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати та загальні або місцеві анестетики (Kasternow B. et al., 2016).

Алергія на ліки наразі стає дедалі серйознішою проблемою громадського здоров’я, що пов’язано зі зростанням застосування різноманітних ліків. Однією з найбільших труднощів у її виявленні є те, що симптоми алергії на ліки часто схожі на симптоми основного захворювання. Це ускладнює диференціацію. Крім того, виявити конкретний препарат, що викликав алергічну реакцію, буває складно, оскільки пацієнти з алергією часто приймають кілька препаратів одночасно (Gorgulu Akin B. et al., 2025). Тобто цей тип побічної реакції на лікарський засіб не тільки впливає на якість життя пацієнта, але й може призвести до затримки терапії, непотрібних обстежень, а також підвищення захворюваності та смертності (Jeimy S. et al., 2025).

Прояви алергії на лікарські засоби

Типи реакцій гіперчутливості на ліки можуть бути легкого (I), помірного (II) або тяжкого (III) ступеня відповідно до системи класифікації Брауна, та визначатися як шкірні (припливи крові до обличчя, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк), серцево-судинні (біль у грудній клітці, тахікардія, пресинкопе, непритомність та артеріальна гіпотензія), респіраторні (назоокулярні симптоми, задишка, хрипи, десатурація кисню та стиснення в горлі), шлунково-кишкові (нудота, блювання, діарея та біль у животі) та атипові прояви (гарячка / озноб, біль у спині та шиї, оніміння / слабкість) (Gorgulu Akin B. et al., 2025).

Як лікувати?

Залежно від джерела алергенів розроблено різні методи діагностики, і на їх основі розвинулися терапевтичні методи для розв’язання проблем, пов’язаних з алергічними реакціями.

Якщо у пацієнта виявлено чутливість до певних ліків, у клінічних рекомендаціях Національного інституту здоров’я та якості медичної допомоги Великобританії (National Institute for Health and Clinical Excellence — NICE) показано скеровувати його до спеціалізованої служби з лікарської алергії. Точна спеціалізація лікаря може відрізнятися: це може бути алерголог, імунолог або дерматолог залежно від того, як саме проявилася алергія. Направлення також залежить від типу реакції:

негайні реакції (підозра на IgE-опосередковану алергію);
відстрочені реакції (підозра на клітинний рівень).

Згідно з міжнародним консенсусом, спеціалізоване обстеження на алергію варто проводити через 4–6 тиж після повного усунення всіх симптомів підозрюваної алергічної реакції. Однак у рідкісних випадках, коли препарат потрібен негайно, оцінку може бути проведено й раніше (Kasternow B. et al., 2016).

Уникнення контакту з алергеном є однією з найбільш обґрунтованих рекомендацій для обмеження алергічних реакцій у сенсибілізованих осіб. Зокрема, у випадку алергії на ліки: при підтвердженій алергологом небажаній реакції слід уникати препарату-алергену або коли пацієнт не знав і почав застосовувати — негайно припинити прийом лікарського засобу, що викликає алергію. За потреби в терапії ліки, що викликають алергію, потрібно замінити альтернативними препаратами з непов’язаними хімічними структурами (при виборі альтернативи потрібно враховувати перехресну реактивність).
Якщо ж пацієнт з анафілаксією в анамнезі потребує певного лікарського засобу і немає прийнятної альтернативи або ж коли відстеження та уникнення алергенів неможливе, а контакт з алергеном вже відбувся, може бути розглянута можливість десенсибілізації до цього препарату.

Відповідна фармакотерапія може забезпечити захист для зменшення вираженості симптомів, викликаних алергеном. Розроблено багато препаратів, що чинять дію як антагоністи алергічних медіаторів та блокують їхню дію. Деякими поширеними мішенями для лікарських засобів є антигістамінні препарати та антилейкотрієни, які запобігають дії медіаторів запалення та блокують виникнення алергічних симптомів.

Додаткова терапія для зменшення вираженості алергії на лікарський засіб може включати застосування кортикостероїдів. Призначення автоінжекторів епінефрину зазвичай не потрібне при алергічних реакціях, однак вони будуть актуальними в разі розвитку анафілаксії (Kasternow B. et al., 2016; Pramod S.N., 2020; Jeimy S. et al., 2025; Gorgulu Akin B. et al., 2025).

Вищенаведена інформація про алергію на ліки ніяк не нівелює потребу в застосуванні фармакологічних засобів, а лише є черговим нагадуванням про ймовірність її виникнення. Усі люди різні, і реакція на препарати в кожному індивідуальному випадку теж може відрізнятися. Якщо ж є підозра на наявність алергії на ліки потрібно звернутися по допомогу до лікаря, який призначить проведення відповідних діагностичних тестів з підозрюваними препаратами (Gorgulu Akin B. et al., 2025).

Інна Грабова

¹За даними www.nationalgeographic.com.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!