Коли дихання стає викликом: про деякі особливості персистивної бронхіальної астми та стратегії зменшення вираженості її симптомів

Бронхіальна астма — це не просто патологія, а й одна з найважливіших соціально-економічних проблем сучасності. Це захворювання уражує осіб будь-якого віку, і якщо його не контролювати, воно суттєво знижує якість життя пацієнтів, а в деяких випадках може навіть призвести до летальних наслідків. Поширеність бронхіальної астми зростає з кожним роком у більшості країн світу. Це спричиняє значні збитки не лише через високу вартість лікування та медичних послуг, а й через втрату продуктивності праці та зниження активної участі хворих у суспільному житті¹.

Що таке бронхіальна астма?

Бронхіальна астма — хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, що характеризується проявами періодичної задишки, кашлю та хрипів. Однак через неспецифічну природу цих симптомів відрізнити її від інших респіраторних захворювань іноді може бути складно. Підтверджений діагноз хвороби спирається на постійність респіраторних симптомів та виявлення змінної обструкції видиху, задокументованої за допомогою спірометрії. Лікарі надають пріоритет контролю симптомів та запобіганню майбутнім загостренням за допомогою індивідуально підібраного лікування, враховуючи частоту, ступінь тяжкості симптомів та потенційні ризики поетапним підходом. Вчасне розпізнавання та відповідне терапевтичне втручання є життєво важливими, щоб хвороба не прогресувала до небезпечних стадій. Адже смертельні випадки, пов’язані з бронхіальною астмою, часто є пропущеними можливостями з надання вчасної допомоги (Goldin J. et al., 2024).

Важливо наголосити, що бронхіальна астма — це не просто відокремлений патологічний стан, а, імовірніше, група захворювань з різними підтипами, на розвиток і перебіг яких впливає як внутрішня генетична схильність, так і низка зовнішніх факторів (Goldin J. et al., 2024).

Поширеність та ступінь тяжкості астми визначаються складною взаємодією між генетичними та екологічними факторами. За оцінками, бронхіальна астма уражує близько 260 млн осіб у світі з тенденцією до поширення (Goldin J. et al., 2024).

Які симптоми бронхіальної астми?

Розвиток бронхіальної астми, перші прояви якої часто фіксуються в дитинстві, пов’язаний з іншими атопічними ознаками, такими як екзема та поліноз. Ступінь тяжкості захворювання варіює від періодичних симптомів до загрозливого для життя закриття дихальних шляхів. Чотирма основними симптомами, пов’язаними з бронхіальною астмою, є хрипи, кашель (часто його вираженість збільшується вночі), задишка та стиснення у грудній клітці. Хворі можуть відчувати 1 або декілька з цих симптомів. Симптоми хвороби зазвичай виникають періодично, тривають від кількох годин до кількох днів і зникають після усунення тригерів або прийому ліків. Загострення симптомів уночі або початок, спричинений фізичними вправами, холодним повітрям або впливом алергенів, свідчить про бронхіальну астму. На відміну від задишки при фізичному навантаженні, яка проявляється невдовзі після початку фізичної активності та усувається протягом 5 хв після його припинення, симптоми бронхіальної астми, викликані фізичним навантаженням, зазвичай виникають через близько 15 хв після початку активності та зникають протягом 30–60 хв після цього. Пацієнти також можуть мати в анамнезі інші форми атопії, такі як екзема та поліноз (Goldin J. et al., 2024).

Провокувальні фактори розвитку захворювання

Фактори ризику розвитку бронхіальної астми охоплюють вплив протягом усього життя пацієнта, включно з перинатальним періодом. Найбільш суттєвим відомим фактором ризику є атопія, яка характеризується генетичною схильністю до вироблення специфічних антитіл імуноглобуліну Е (IgE) у відповідь на поширені алергени навколишнього середовища. Майже у ¹/₃ дітей з атопією з часом розвивається бронхіальна астма.

Фактори ризику, що зумовлюють розвиток бронхіальної астми

Пов’язані з вагітністю та раннім розвитком:

недоношеність — найважливіший фактор ризику. Передчасні пологи (до 36-го тижня) значно підвищують ризик бронхіальної астми в дитинстві, підлітковому та дорослому віці через порушення розвитку легень;
куріння матері під час вагітності: спричиняє зниження функції легень у новонароджених і підвищує ризик розвитку патології у дітей, а також викликає передчасні пологи;
вік матері: ризик хвороби у дітей зростає, якщо мати віком молодше 20 років, і знижується, якщо мати віком 30 років або старше;
харчування матері під час вагітності: наприклад, дефіцит вітаміну D може спричиняти ранній розвиток захворювання, впливаючи на імунну функцію та розвиток легень плода; раціон харчування з підвищеним вмістом омега-3 поліненасичених жирних кислот у матері асоціюється зі зниженим ризиком розвитку патології у дітей порівняно із вживанням продуктів з підвищеним вмістом омега-6.

У дитинстві:

вірусні інфекції: задишка, спричинена вірусами (особливо респіраторно-синцитіальним вірусом та риновірусом), підвищує схильність дітей до розвитку бронхіальної астми;
забруднення повітря: вплив у ранньому віці (наприклад продуктів згоряння газових приладів, диму від пожеж у приміщеннях) підвищує ризик;
ожиріння та раннє статеве дозрівання також підвищують ризик розвитку захворювання.

У дорослих:

куріння;
професійний вплив (наприклад при контакті з певними речовинами на робочому місці);
риніт та атопія;
замісна гормональна терапія у жінок у період постменопаузи: дослідження свідчать про незначне підвищення захворюваності.

Загальні фактори та тригери, що можуть зумовлювати розвиток або загострення:

алергени навколишнього середовища (пилові кліщі, алергени тварин (котів, собак), таргани, грибки);
надмірна фізична активність;
наявність таких супутніх патологічних станів, як гіпервентиляція, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), хронічний синусит;
чутливість до ліків (ацетилсаліцилової кислоти, нестероїдних протизапальних препаратів, сульфітів);
застосування блокаторів β-адренорецепторів, включно з очними краплями, що їх містять;
вплив хімічних подразників (побутових спреїв, випарів фарби);
емоційні фактори або стрес.

Важливо відмітити, що більшості смертей, пов’язаних з бронхіальною астмою, можна запобігти, якщо фактори ризику виявити та усунути на ранній стадії (Goldin J. et al., 2024).

Як діагностується бронхіальна астма?

Періодичні симптоми, характерні для астми, на додаток до хрипів, що фіксуються під час фізикального огляду, переконливо вказують на бронхіальну астму. Підтвердження діагнозу містить виключення альтернативних діагнозів та наявність змінного обмеження дихального потоку, що зазвичай відмічається при спірометрії (Goldin J. et al., 2024).

Принципи лікування бронхіальної астми

Незважаючи на суттєвий прогрес у лікуванні, зберігаються відмінності в догляді за хворими на бронхіальну астму, а також різний доступ до діагностики, лікування та навчання пацієнтів у різних демографічних групах. Лікування зосереджено на забезпеченні постійного навчання, рутинній оцінці симптомів, доступі до швидкодіючих бронходилататорів та відповідних контролюючих препаратів, адаптованих до ступеня тяжкості захворювання, та відбувається поетапно, причому найвищий ступінь тяжкості, в якому пацієнт відчуває будь-які симптоми, визначає категорію лікування, з якої пацієнт отримує терапію (Goldin J. et al., 2024; Di Cicco M.E. et al., 2021).

Основною метою лікування бронхіальної астми є досягнення та підтримка контролю клінічних проявів захворювання впродовж тривалого часу з урахуванням безпечності терапії, потенційних побічних ефектів, вартості лікування, потрібного для досягнення цієї мети¹.

Так, терапія бронхіальної астми передбачає:

нефармакологічний підхід (акупунктура, гомеопатія, лікування травами, медицина аюрведи, іонізатори, остеопатія, хіропрактика, спелеотерапія та ін.), зменшення маси тіла (рекомендується пацієнтам з ожирінням, які хворіють на бронхіальну астму, для покращення загального стану здоров’я та контролю патології), дихальну гімнастику (визначено, що дихальні та релаксаційні гімнастики, в тому числі дихання за методами Бутейка та Папворсу, можуть сприяти зменшенню вираженості симптомів та потреби у фармакологічному втручанні, підвищенню якості життя та психологічного стану пацієнта);
застосування фармакологічної підтримки (інгаляційні бронхолітики (короткої та тривалої дії), інгаляційні кортикостероїди, комбінації інгаляційних кортикостероїдів з бронхолітиками тривалої дії, причому препарати у формі інгаляторів мають перевагу над пероральними, оскільки діюча речовина доставляється безпосередньо до органа-мішені (дихальні шляхи), мінімізуючи системний вплив на організм);
вторинну профілактику — важливу складову медичної допомоги пацієнтам з бронхіальною астмою, що включає протигрипозну вакцинацію (може знижувати ступінь тяжкості таких захворювань, як інфекції нижніх дихальних шляхів, що потребують госпіталізації, та знижувати смертність у хворих на бронхіальну астму) та рідше — сублінгвальну імунотерапію¹.

Важливо, що рання діагностика персистивної бронхіальної астми та виведення хворого з виробничого середовища, де розвинулося захворювання, протягом 12 місяців з появи перших симптомів значно збільшує можливість позитивної динаміки захворювання та попередження виникнення ускладнень¹.

Ускладнення, пов’язані з бронхіальною астмою, включають такі, що пов’язані із захворюванням, та побічні ефекти глюкокортикостероїдів, лапароскопічної ректальної хірургії тракту та ендотрахеальної інтубації (Goldin J. et al., 2024).

Рутинне спостереження кожні 1–6 міс необхідне для забезпечення адекватного лікування симптомів. Після повторного обстеження пацієнтам, які стикаються з невідповідною терапією, загостреннями, що потребують системних глюкокортикостероїдів, або тим, хто має високий ризик загострення на поточному рівні терапії, слід перейти на наступний рівень лікування. Коригування терапії проводиться поступово, доки симптоми не будуть адекватно контролюватися. Після підтримки контролю протягом 3–6 міс клініцисти можуть розглянути питання про поступове зниження інтенсивності терапії, дотримуючись визначених протоколів лікування (Goldin J. et al., 2024).

Інна Грабова

¹Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма» (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 8.10.2013 р. № 868).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!