Біполярний розлад: від усмішки до сліз — один крок

У сучасному шаленому ритмі життя, коли часу на турботу про власне здоров’я залишається зовсім обмаль, легко пропустити перші ознаки серйозних захворювань. Часто буває так, що чергове нездужання списується на робоче перевантаження чи постійний стрес. Адже хіба може піднесений настрій бути симптомом хвороби? І що з того, що ще вчора світ здавався безпросвітним? Кожен у житті може переживати злети та падіння, але при біполярному розладі діапазон змін настрою може бути надзвичайно широким. А нестабільність думок та інтенсивні емоційні «гойдалки» вказувати на наявність цього підступного психічного захворювання, що потребує лікування.

Що означає термін «біполярний розлад»?

Біполярний розлад (раніше був відомий як «маніакально-депресивне захворювання» або «маніакальна депресія») — психічне захворювання, яке викликає помітні зміни настрою, енергії, рівня активності та концентрації людини. Воно може бути хронічним (постійним або постійно рецидивним) або епізодичним (виникати час від часу та через нерегулярні проміжки часу)¹. Особи з біполярним розладом часто переживають періоди надзвичайно піднесеної, збудженої, дратівливої або енергійної поведінки (маніакальні епізоди) та дуже пригнічені, сумні, байдужі або безнадійні періоди (депресивні епізоди). У деяких хворих відмічаються гіпоманічні епізоди, які схожі на маніакальні епізоди, але менш тяжкі та не так значно заважають у повсякденному житті¹.

Поширеність біполярного розладу впродовж життя становить близько 1–2%. Примітно, що з цим захворюванням пов’язана висока смертність внаслідок самогубств (близько половини пацієнтів мали хоча б 1 спробу самогубства в період захворювання².

На жаль, точна причина біполярного розладу невідома. Однак дослідження свідчать, що спричиняти розвиток захворювання може поєднання низки факторів, серед яких значну роль відіграє спадковість (особи з певними генами мають більшу ймовірність розвитку біполярного розладу, ніж інші) та специфічні особливості структури та функцій головного мозку людини¹.

Класифікація біполярних розладів

У людей діагностують 3 основні типи біполярного розладу, які характеризуються чіткими змінами настрою, енергії та рівня активності, що варіюють від маніакальних до депресивних епізодів:

I тип визначається маніакальними епізодами, які тривають щонайменше 7 днів (більшу частину доби, майже щодня) або коли маніакальні симптоми настільки тяжкі, що потрібна госпіталізація. Зазвичай також трапляються окремі депресивні епізоди, які зазвичай тривають щонайменше 2 тиж. Також можливі епізоди порушення настрою зі змішаними ознаками. Переживання ≥4 епізодів манії чи депресії протягом року називається «швидкою циклічністю»;
II тип визначається схемою депресивних та гіпоманіакальних епізодів, але гіпоманіакальні епізоди менш тяжкі, ніж маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу. Багато пацієнтів з біполярним розладом II типу проводять тривалі періоди у стійкому, легкого ступеня депресивному стані;
циклотимічний тип (циклотимія) визначається рецидивними гіпоманіакальними та депресивними симптомами, які недостатньо виражені або тривають недостатньо довго, щоб кваліфікуватися як І або ІІ тип.

Як проявляється біполярний розлад?

Здебільшого прояви хвороби починаються в пізньому підлітковому або ранньому дорослому віці, а іноді можуть виникати у дітей. Симптоми біполярного розладу можуть заважати повсякденній діяльності, стосункам та виконанню робочих чи шкільних обов’язків. Деякі особи також можуть відчувати стигму, пов’язану зі своїми симптомами, що може заважати їм звертатися по необхідну допомогу¹.

Важливо пам’ятати, що біполярний афективний розлад — це психічне захворювання, яке характеризується чергуванням епізодів. У більшості випадків пацієнти переживають як фази депресії, так і періоди манії або гіпоманії (рідше — тільки гіпоманії чи манії). При цьому найчастіше в перебігу хвороби переважають саме депресивні стани.

Гіпоманія = енергія на межі

Гіпоманія — це помірне, але виражене підвищення настрою та активності, що триває від кількох днів до тижнів. Воно суттєво відрізняється від звичайного стану людини. Під час гіпоманії можуть фіксуватися щонайменше 3 з наступних симптомів: підвищена активність, балакучість, труднощі з концентрацією уваги та легке відволікання, зменшена потреба уві сні, підвищений інтерес до сексу, необдумані витрати, безвідповідальна поведінка, надмірна товариськість та панібратство².

Манія = втрата контролю

Манія — це більш інтенсивна форма гіпоманії, де симптоми значно більш виражені та призводять до явного зниження функціональних можливостей людини. Через відсутність критики до свого стану та гіперактивність пацієнти з манією часто завдають шкоди своїм родинним стосункам та кар’єрі, нерідко наражаючи себе та оточення на небезпеку. Манії зазвичай передує м’якша фаза, коли пацієнт відчуває приплив енергії, зменшення потреби у сні та зростаюче збудження. Для діагностики манії необхідно, щоб були присутні принаймні 3 (або 4, якщо настрій роздратований) з наступних симптомів: підвищена активність, безперервний потік мовлення, прискорене мислення, відсутність гальмування, різко зменшена потреба уві сні (зазвичай лише кілька годин на добу), завищена самооцінка або маячення грандіозності, схильність до відволікання, імпульсивна чи безвідповідальна поведінка з нерозпізнаними ризиками, а також підвищений статевий потяг та нерозбірливість у зв’язках. У випадках психотичної манії можуть розвиватися марення або галюцинації, а іноді — навіть стан сплутаної свідомості, що потребує негайного медичного втручання².

Інші грані розладу: депресія та змішані епізоди

Депресивні фази при біполярному розладі за симптомами не відрізняються від епізодів великої депресії, однак їхнє фармакологічне лікування є іншим.

Змішані епізоди — це стани, коли симптоми манії та депресії проявляються одночасно або дуже швидко чергуються («швидкі цикли»). Наприклад, настрій може бути пригніченим, але рівень активності — підвищеним. Такі стани є особливо небезпечними, оскільки несуть високий ризик самогубства.

Деякі особи з біполярним розладом можуть мати легший ступінь симптомів, ніж інші. Наприклад, гіпоманічні епізоди можуть змушувати людину почуватися дуже добре та продуктивно; вона може не відчувати, що щось не так. Однак родина та друзі можуть помічати перепади настрою та зміни рівня активності як незвичайну поведінку, а депресивні епізоди можуть слідувати за гіпоманічними¹.

Психотичні симптоми, як правило, відповідають екстремальному настрою людини. Наприклад, хворий, який має психотичні симптоми під час депресивного епізоду, може помилково вважати, що він фінансово розорився, тоді як особа, яка має психотичні симптоми під час маніакального епізоду, може помилково вважати себе відомою або мати особливі здібності¹.

Багато пацієнтів з біполярним розладом також мають інші психічні розлади або стани, як-от тривожні розлади, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), зловживання психоактивними речовинами чи алкоголем, або розлади харчової поведінки. Іноді особи з тяжкими маніакальними або депресивними епізодами також мають симптоми психозу, серед яких галюцинації або марення¹.

Варто зауважити, що навіть за значної вираженості симптоматики, остаточний діагноз біполярного афективного розладу встановлює психіатр, враховуючи тяжкість, тривалість та частоту симптомів та переживань людини протягом життя, а також її сімейного анамнезу. Деякі пацієнти страждають на біполярний розлад роками, перш ніж його діагностують^{1, 2}.

Терапевтичний менеджмент біполярного розладу

Біполярний розлад зазвичай потребує довічного лікування, основною метою якого є терапія в гострий період та профілактика рецидивів маніакальних та депресивних епізодів. Лікування гострих фаз біполярного розладу зазвичай проводиться у психіатричних лікарнях².

Своєчасно та раціонально складений план лікування може допомогти людям керувати своїми симптомами та підвищити якість життя¹.

У різних фазах захворювання фармакотерапевтичний профіль змінюється та передбачає індивідуальний підхід²:

манія — стан, що часто потребує госпіталізації, оскільки пацієнти можуть становити небезпеку для себе або оточення через відсутність критики до свого стану та імпульсивну поведінку. У деяких випадках може знадобитися примусове лікування незалежно від наявності марення чи галюцинацій. Фармакотерапія манії зазвичай передбачає комбінацію щонайменше 2 препаратів, наприклад, літію або вальпроату (нормотиміки) одночасно з антипсихотиком 2-го покоління;
будучи короткотривалим станом легшого ступеня тяжкості, гіпоманія зазвичай лікується амбулаторно. Терапія полягає в додаванні тимостабілізувального препарату (нормотиміка) та/або антипсихотика 2-го покоління;
на відміну від уніполярної депресії, біполярна депресія потребує особливого підходу до фармакотерапії. У такому разі призначаються комбінації антидепресантів з нормотиміками або антипсихотиками другого покоління, щоб уникнути індукування маніакальної фази²;
при циклитомії на розсуд лікаря можуть бути призначені ті самі ліки, що й при інших типах біполярного розладу, втім більшість пацієнтів не прагнуть лікування через незначну вираженість симптомів. Однак пацієнтів з циклотимією варто попередити щодо ризику розвитку більш серйозного типу біполярного розладу, особливо якщо на це вказує сімейний анамнез².

Деяким пацієнтам може знадобитися більш інвазивна терапевтична підтримка, як-от електросудомна терапія (процедура стимуляції головного мозку, яка може допомогти зменшити вираженість тяжких симптомів біполярного розладу), транскраніальна магнітна стимуляція (тип стимуляції головного мозку, який використовує магнітні хвилі, а не електричний стимул електроконвульсивної стимуляції (ЕКС), для зменшення вираженості депресії протягом серії сеансів лікування), світлотерапія (може розглядатися при сезонному погіршенні біполярної депресії)¹.

Після терапії гострої фази основною метою є профілактика нових епізодів та функціональних порушень. Зокрема, у фазі підтримки для профілактики епізодів захворювання використовується тривала фармакотерапія (вальпроати, препарати літію). Якщо зафіксовані рецидиви епізодів захворювання, потреба в підтримувальній терапії зазвичай є пожиттєвою².

Корисними, зокрема для адаптації до хвороби та профілактики нових епізодів, є психосоціальні втручання під час фази підтримки (групова, когнітивна психотерапія, деякі сімейні втручання)^1,².

В окремих випадках особи з біполярним розладом можуть розглянути такі варіанти допомоги, як додавання до раціону деяких дієтичних добавок, трав, йоги, масажу, акупунктури, медитації, лікувальної фізкультури та методів релаксації, щоб підтримувати загальний стан здоров’я та впоратися зі стресом¹.

Попри те, що біполярний розлад — це хвороба, яка триває все життя, постійна підтримувальна терапія може допомогти впоратися з його проявами та дати змогу жити хворому повноцінним життям¹.

Інна Грабова

¹За даними www.nimh.nih.gov.
²Настанова 00717 «Біполярний афективний розлад» (Isometsä E., 2017) (guidelines.moz.gov.ua).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!