ФАРМБЮДЖЕТ 2026: ціноутворення, інвестиції та післявоєнне відновлення

ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Людмила Дмитренко, заступниця директора із сервісних функцій ТОВ «ДТЕК СЕРВІС», зазначила, що дефіцит ресурсів, нестача робочої сили та необхідність адаптації ветеранів є важливими викликами для кожної компанії в Україні. У майбутньому ветерани становитимуть значну частку працездатного населення, частина з яких матиме обмеження за станом здоров’ям. Працевлаштування таких працівників потребуватиме особливих підходів від робото­давців.

Наприклад, у межах реалізації комплексної програми зі створення безбар’єрного простору на підприємствах ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» сформовано внутрішню експертизу, яка забезпечує повний цикл робіт — від проведення аудитів робочого простору на відповідність принципам безбар’єрності та інклюзивності до розробки рекомендацій і їх практичного впровадження. Такий підхід дозволяє системно адаптувати інфраструктуру підприємств до потреб працівників з інвалідністю, зокрема ветеранів, які повертаються до роботи після демобілізації. Станом на сьогодні аудит­ інклюзивності проведено вже на 20 підприємствах компанії.

Важливою складовою процесу є навчання команд стандартам інклюзивності, що формує нову основу корпоративної культури, орієнтованої на повагу до різноманітності та створення комфортного середовища для всіх працівників.

Доповідачка також зазначила, що держава підтримує праце­влаштування осіб з інвалідністю, зокрема через механізми компенсації витрат на облаштування інклюзивного робочого місця, що дозволяє компаніям знизити фінансове навантаження при впровадженні таких ініціатив.

Окрім фізичного облаштування приміщень і робочих місць, компанії мають також переглянути зміст своїх вакансій — провести аудит посад щодо їх відповідності потребам осіб з інвалідністю. Це дозволить забезпечити реальну доступність до працевлаштування для кожного, хто прагне і може працювати, створюючи справді інклюзивний простір на ринку праці.

ФАРМКОМПАНІЇ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

Наталя Радосавлєвич, бізнес-консультантка, представила презентацію «Пацієнтоцентрична стратегія фармбренду та поствоєнне відновлення на досвіді Балканських країн». В Югославії до війни в 1990-х роках практично усі гравці (виробники, дистриб’ютори та аптеки) були державної або муніципальної форми власності.

Фактори, через які гравці фармринку не пройшли випробування часом:

• політичні призначення на керівні посади компаній призвели до відсутності бізнес-стратегії та низької ефективності управління і кваліфікації персоналу;
• корупційні скандали зруйнували ділову репутацію і стали причиною розриву партнерств;
• надмірна залежність від держзамовлень породила державні борги з наслідками хронічної нестабільності та непривабливості для інвесторів;
• звуження портфелю до потреб війни стало причиною неконкурентоспроможності у повоєнний час.

Водночас доповідачка назвала, що саме позитивно вплинуло на відновлення фармацевтичних компаній:

• швидка і безпроблемна приватизація;
• ставка на власні розробки, інвестиції в R&D і продаж ліцензій на певні препарати;
• диверсифікація портфелю, планування нових виробничих ліній і підготовка до інвестування в них;
• безперервність виробництва під час війни;
• ділова репутація і швидке відновлення експорту.

Крім того, компанії, яким вдалося успішно відновитися в післявоєнний період, уже тоді створювали різні форми вертикальної інтеграції з іншими учасниками ринку. Усі перераховані вище фактори дозволили їм в свій час отримати інвестиції від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Світового Банку, Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку (United Nations Industrial Development Organization — UNIDO), уряду Японії, інших фармкомпаній та учасників світового фінансового ринку для розбудови та відновлення і стати привабливими для M&A-угод з лідерами фармринку.

Також бізнес-консультантка представила свою, щойно видану книгу «Пацієнтоцентрична стратегія фармбренда. Як створити від А… та втілити до Я», в якій докладно представлені сучасні підходи до маркетингу продукції на фармринку.

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ ФАРМГАЛУЗІ

Марина Слободніченко, заступниця міністра охорони здоров’я України з питань європейської інтеграції, зауважила, що в контексті євроінтеграції України стратегія розвитку фармацевтичної галузі полягає в її імплементації в систему націо­нальної, а в майбутньому — і європейської безпеки. Цього можливо досягти шляхом розвитку локального виробництва, забезпечення експортного потенціалу та залучення інвестицій.

Передумовами для цього є кілька ключових факторів.

По-перше, у березні 2025 р. Європейська комісія представила проєкт Акта Європейського Союзу (ЄС) про критично важливі ліки (Critical Medicines Act — CMA). Документ спрямований на підвищення доступності, стабільності постачання та виробництва таких препаратів у ЄС. Серед його положень — спрощене фінансування, проведення державних закупівель для зміцнення ланцюгів постачання, можливість спільних закупівель між країнами ЄС, а також розвиток партнерств з державами та регіонами за межами ЄС.

По-друге, з огляду на очікуване розширення ЄС до 2030 р., українська фармацевтична індустрія має підготуватися до інтеграції у спільний ринок товарів і послуг, що дозволить залучити фінансування структурних фондів ЄС після вступу України в ЄС.

По-третє, важливою складовою є готовність до надзвичайних ситуацій, зокрема через участь Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України в роботі ради Європейського агентства з питань готовності до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я та реагування (Health Emergency Preparedness and Response Authority — HERA) та в Європейському альянсі критично важливих ліків (Critical Medicines Alliance).

Для досягнення зазначених цілей уже зроблено низку практичних кроків. Так, під час щорічної Міжнародної конференції з відновлення України (Ukraine Recovery Conference —URC 2025), яка проходила 10–11 липня в Римі, підписано Меморандум про розвиток стратегічних партнерств.

Тому МОЗ відкрите до дискусій з національними виробниками щодо розвитку в Україні виробництва активних фармацевтичних інгредієнтів.

Для залучення інвестицій в Україну в Парламенті зареєстровано законопроєкти № 134415 («Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки») та № 13414 («Про внесення змін до п. 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо компенсації інвестицій через податки»). Вони передбачають створення механізмів податкового стимулювання інвесторів, які, зокрема, можуть використовуватися для інвестицій у фармацевтичний сектор. Також планується проведення презентацій українських виробничих потужностей і регуляторного середовища для штаб-квартир фармацевтичних компаній ЄС.

З метою формування сучасної системи державного нагляду з 1 січня 2027 р. має розпочати роботу новий орган державного контролю (ОДК), на створення якого Єврокомісія виділила 1,5 млн євро. Старт конкурсних процедур (формування конкурсної комісії) щодо обрання керівника ОДК заплановано на березень 2026 р.

За попередніми розрахунками на перший рік діяльності ОДК потрібне буде фінансування в розмірі близько 1,6 млрд грн. Фінансування органу передбачається як за рахунок бюджету, так і внесків бізнесу. Орієнтовні річні ставки становитимуть: для виробників — близько 482 тис. грн за одне місце провадження діяльності, для імпортерів — 105 тис. грн, для дистриб’юторів — 102 тис. грн, для аптек — 19 тис. грн, а для власників реєстраційних посвідчень — 2 тис. грн. Цей попередній розрахунок проводився на основі методики Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA).

ІНВЕСТУВАННЯ У ФАРМГАЛУЗЬ

У контексті перспектив інвестування в українську фармацевтичну галузь обговорювався приклад державно-приватного партнерства, створеного між ДП «Медичні закупівлі України» (МЗУ) та компанією «Рош Україна».

Генеральний директор МЗУ Олег Кльоц повідомив, що близько року тому сторони почали обговорювати можливість у межах договору керованого доступу закуповувати не готовий препарат, а сировину in bulk з подальшим пакуванням уже на території України.

Для реалізації цієї ініціативи материнська компанія «Рош» підписала інвестиційний договір, відповідно до якого на виробничих потужностях МЗУ збудують ділянку для пакування ліків та організують навчання персоналу підприємства. Після завершення підготовчих робіт МЗУ планує отримати сертифікат відповідності стандартам належної виробничої практики (Good manufacturing practice — GMP), розпочати закупівлю продукції in bulk, здійснювати її пакування і централізовано постачати на український ринок. Очікується, що це дозволить знизити собівартість 1 упаковки та зробить лікування доступнішим для пацієнтів.

Генеральний директор «Рош Україна» Деян Нешич наголосив, що перший етап співпраці передбачає постачання препаратів для лікування онкологічних захворювань, адже такі ліки є фінансово обтяжливими як для держави, так і пацієнтів, що обмежує кількість хворих, які можуть їх отримати. Запровадження договору з МЗУ покликане розв’язати цю проблему. У разі успішної реалізації проєкту компанія «Рош» готова розглянути можливість розширення переліку препаратів, що постачатимуться за такою схемою.

ЦІНОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ЄС

Стосовно цінового регулювання генеричних ліків в ЄС розповів Дмитро Лур’є, рroject manager Асоціації «Medicines for Europe». Він зауважив, що ринкові виклики, наявні в ЄС, не є унікальними і для Європи, і є такими ж, як і в Україні, де окремо постають також виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням. До ринкових викликів ЄС належать:

• інфляція;
• нові обмежувальні цінові політики;
• нестабільні тендерні практики;
• проблеми з ланцюгом постачання активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) чи інших компонентів;
• посилення екологічних вимог.

Усе це призводить до збільшення витрат з боку виробників. На це ще накладається регуляторний тиск щодо зниження цін на лікарські засоби, що спричиняє виведення з ринку препаратів або компаній, консолідації ринку. Через це може виникати дефіцит ліків або втрата пацієнтами доступу до ліків.

У зв’язку з цим Асоціація «Medicines for Europe» ініціювала проведення дослідження щодо практик цінового регулювання чи цінових політик в ЄС стосовно генеричних лікарських засобів. Основною ціллю дослідження було продемонструвати зв’язок між результатами певних цінових політик та консолідацією ринку. З іншого боку, метою зазначено оцінити та валідувати типи поточних моделей цінового регулювання, а також знайти перспективні моделі, що вже впроваджені в певних країнах — членах ЄС або поза його межами.

Так, існують класичні підходи, які застосовуються як в Європі, так і Україні. Майже всі країни ЄС регулюють ціни на генеричні лікарські засоби для постійного зниження цін на ліки. Однак для виробника негативним є те, що ціна може впасти до економічно невигідних показників і, відповідно, це призводить до дефіциту препаратів, проблем з постачанням та доступом пацієнтів до лікарських засобів.

Також проблематичною є прив’язка цін генерика до вартості оригінального препарату, що знову ж таки може призвести до зниження цін генерика до неприбуткового рівня. Загальною проблемою цих класичних моделей є відсутність певної динаміки між референтною ціною генеричного препарату та рівнем конкуренції, бо найбільш вживаною моделлю є зовнішнє або внутрішнє реферування.

При цьому в більшості випадків зовнішнє цінове реферування не застосовується до генеричних лікарських засобів, але застосовується до оригінальних препаратів, бо воно першо­чергово спрямоване на ринки, де відсутня конкуренція.

Внутрішнє реферування є найбільш класичним інструментом регулювання цін генеричних ліків з однаковим терапевтичним ефектом. Певні знижки також застосовуються. Вони є ефективними в короткостроковій економії, але можуть занадто впливати на економічну життєздатність відповідного продукту на ринку.

Також через пандемію коронавірусу та наслідки війни рф проти України в ЄС є проблеми з інфляцією, і країнам —членам ЄС потрібно враховувати певні стратегії для того, щоб зростання інфляції не створювало проблем на фармацевтичному ринку.

В ЄС немає загальнозатверджених підходів до цінових політик. Водночас існують деякі стандартні практики:

• застосування цінового регулювання до державних закупівель чи реімбурсації;
• вільний ринок безрецептурних препаратів;
• зовнішнє реферування не застосовується до генеричних лікарських засобів;
• «прив’язка цін» затримує вихід генеричних лікарських засобів порівняно з іншими інструментами цінової політики (наприклад багаторівневе ціноутворення), що призводить до обмеження конкуренції, яке має бути основним рушієм для зниження цін на генеричному ринку.

До перспективних моделей ціноутворення належать:

1) багаторівнева модель ціноутворення. ЇЇ метою є встановлення вартості на основі кількості виробників генеричних препаратів, готових конкурувати на ринку в межах певної категорії генеричних ліків. Відповідно, чим більше виробників генеричних препаратів постачає їх на ринок, тим більше знижується ціна на генерик. І навпаки, зменшення пропозиції автоматично призведе до підвищення цін на наявні препарати.

Так, багаторівневе ціноутворення імітує конкурентне ціно­утворення, підвищує економічну доцільність, стимулює вихід на ринок, забезпечує передбачуваність та стабільність ринку генеричних препаратів, що підвищує доступність таких ліків для пацієнтів. Водночас до негативних наслідків можна віднести те, що поява на ринку нових виробників погіршує цінові умови для всіх наявних виробників. Також для її впровадження необхідна певна інфраструктура, що включає систему моніторингу та інші IT-інструменти;

2) від’єднання ціни генерика від вартості оригінального лікарського засобу. Існують різні ступені від’єднання від моделі цін оригінальних препаратів для генеричних лікарських засобів: повне або часткове від’єднання чи від’єднання з урахуванням конкуренції. Також існує змішана модель, яка полягає в тому, що прив’язка здійснюється до ціни оригінального лікарського засобу лише на етапі виходу генеричного препарату, а в подальшому зміна ціни оригінатора не впливає на вартість генерика, яка починає регулюватися ринковими інструментами.

Така модель забезпечує стабільність і передбачуваність ринку та стимулює вихід на ринок, особливо для складних продуктів з вищою собівартістю виробництва. Однак застосування цієї моделі може бути обмежене країнами з великим обсягом ринку генеричних препаратів та кількома виробниками таких ліків. Ця модель ефективна лише для виходу нових виробників на ринок;

3) автоматична індексація. Ця модель передбачає, що загальне зростання вартості препаратів, зумовлене інфляцією чи іншими факторами, не впливає на їхню доступність. Тому виробник зможе коригувати ціну на ліки відповідно до рівня інфляції, захищаючи економічну доцільність препаратів від коливань їх вартості згідно з рівнем інфляції. При цій ціновій політиці враховуються індекси споживчих цін та цін виробників.

Ця модель оцінюється як високоефективна, але не розрахована на довгострокову перспективу. Тому її слід розглядати як тимчасовий захід для врегулювання економічних циклів з вищими рівнями інфляції.

Отже, ця модель забезпечує стабільність постачань, мінімізує можливий дефіцит, безпосередньо пов’язана з економічною ситуацією в країні, враховує точки зору споживачів та виробників. Однак при цьому для закупівлі ліків за державне фінансування необхідно заздалегідь забезпечити наявність бюджетних коштів.

Підсумовуючи, Д. Лур’є зауважив, що для кожної країни слід враховувати її економічну ситуацію та інші обставини, що впливають на економіку, тому підхід до ціноутворення на генеричні препарати може здійснюватися у вигляді різних комбінацій наявних моделей цінових політик. Адже необхідно досягти та підтримувати належний баланс між заощадженням коштів для системи охорони здоров’я та доходами для виробників з кінцевою метою забезпечення доступу пацієнтів до ліків у межах наявного бюджету.

ЦІНОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Сергій Сур, доктор фармацевтичних наук, директор компанії «Артеріум», зазначив, що на фармацевтичному ринку, окрім процедури реєстрації, з’явилася додаткова система регулювання у виході ліків на ринку, а саме процедура включення лікарського засобу в Національний каталог цін (далі — Нацкаталог) з фіксацією граничних цін як виробників / імпортерів, так і граничних роздрібних цін. При цьому з 1 листопада 2025 р. забороняється реалізація ліків, ціна на які не вказана в Нацкаталозі. Отже, ціни в Україні тепер визначає не ринок, а держава наказами МОЗ.

Враховуючи євроінтеграційний курс України, кожне регулювання слід оцінювати в контексті того, чи наближає воно інтеграцію в ЄС та чи відповідає воно належній регуляторній практиці (Good regulatory practices — GRP), в якій зазначено, що будь-яка регуляторна дія повинна підвищувати ефективність, безпеку, якість і доступність лікарських засобів. Запроваджене в лютому 2025 р. нове цінове регулювання лікарських засобів не відповідає європейським вимогам та регуляторній практиці, бо не підвищує ефективність, безпеку і доступність препаратів.

Для реалізації цінового регулювання в лютому 2025 р. за ініціативи МОЗ виробниками було ухвалено рішення про зниження на 30% цін на перелік лікарських засобів, визначений МОЗ. При цьому це стосувалося виключно національних виробників. З моменту оприлюднення відповідної декларації про зниження цін дистриб’ютори і аптеки почали відмовлятися від закупівлі ліків, на які було погоджено зниження цін, оскільки не було зрозуміло, що робити із залишками цих препаратів. Зниження цін на визначений перелік ліків стало неконкурентним обмеженням, бо виробники й імпортери аналогічних лікарських засобів, які не знижували ціни, підвищили їх та збільшили свою частку ринку. Через це підписанти декларації не отримали заплановані доходи, втратили свої частки ринку як у грошовому вираженні, так і в упаковках.

Також було заборонено укладення маркетингових договорів, запроваджено декларування або реферування цін на всі лікарські засоби, лімітовано граничні постачальницько-збутові, роздрібні надбавки та встановлено обмеження для дистриб’юторів щодо реалізації готового лікарського засобу в обсягу, що не перевищує 20% чистого доходу від реалізації такого готового препарату за попередній календарний рік на території України.

Негативними наслідками запровадження нової регуляції може бути:

• підвищення собівартості виробництва ліків, тому що треба виконувати додаткові регуляторні вимоги;
• зростання цін на препарати, оскільки різниця між фактичним рівнем цін, які сьогодні є на ринку, і задекларованими цінами становить близько 25%. Відповідно, якщо на деякі ліки виробники / імпортери будуть змушені знижувати ціни, то, найімовірніше, в інших сегментах лікарських засобів ціни підвищуватимуться до максимально гранично допустимих;
• зниження привабливості бізнесу і, отже, зменшення кількості зареєстрованих лікарських засобів;
• зниження рівня якості, ефективності та безпеки препаратів у зв’язку із можливими спробами знизити їх собівартість через застосування більш дешевих АФІ, спрощення технологічних процесів тощо.

Тому варто розглянути можливість повернення до підходів ціноутворення, які використовуються в ЄС, а саме:

• регулювання цін лише на ті лікарські засоби, вартість яких компенсується державою;
• розширення переліку препаратів у програмі «Доступні ліки»;
• збільшення частки видатків бюджету охорони здоров’я на лікарські засоби (наприклад з 4 до 15%);
• мотивація аптек продавати недорогі ліки через введення однакової оплати за кожну упаковку препарату додатково до регресивних аптечних надбавок на лікарські засоби різної вартості.

Варто розглянути спрощення системи регулювання ліків в Україні шляхом вилучення застарілих регуляторних норм та зниження витрат бізнесу на регуляторні процедури, які закладаються у собівартість лікарських засобів.

Окрім цього, С. Сур запропонував ввести мораторій на часті та неважливі зміни законодавства щодо регулювання препаратів, що призводять до додаткової турбулентності ринку і на які витрачаються обмежені ресурси як бізнесу, так і регуляторів. Він теж порекомендував регуляторам проводити оцінку аналізу наслідків ухвалених нормативно-правових актів, здійснювати перевірку вихідних тверджень щодо необхідності ухвалення тих чи інших нормативних актів та проводити громадське обговорення їх проєктів з професійною спільнотою.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!