Печія під контролем

Чому «горить» за грудниною?

Печія — один із диспептичних симптомів, який виникає внаслідок гастроезофагеального рефлюксу соляної кислоти зі шлунка до стравоходу та є типовим проявом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) (Olafsdottir L.B. et al., 2011), що в рекомендаціях Американського коледжу гастроентерології (American College of Gastroenterology — ACG) визначається як «симптоми або ускладнення, що виникають внаслідок рефлюксу шлункового вмісту в стравохід або далі, в ротову порожнину (включаючи гортань), або легені» (Sandhu D.S. et al., 2018).

Поширеність печії серед населення загалом є значною (Olafsdottir L.B. et al., 2011). Зокрема, за статистичними даними, до 40% дорослого населення періодично відчувають печію, що істотно впливає на якість та продуктивність життя (Mody R. et al., 2009). Результати досліджень свідчать, що захворюваність найвища в осіб віком 60–70 років, і після цього дещо знижується. Як і поширеність у дорослих, ГЕРХ, а разом з цим і печія, все частіше відзначаються у дітей (12–50%), особливо у недоношених (Azer S.A. et al., 2025).

Примітно, що попри те, що печія суттєво псує процес споживання їжі, вона має прямий зв’язок зі сном: часто люди відчувають найсильніший дискомфорт саме вночі, коли горизонтальне положення тіла сприяє вільному затіканню кислоти назад у стравохід. Саме тому багато людей, які страждають від хронічної печії, змушені спати з високо піднятим узголів’ям ліжка — цей фізичний прийом стає чи не основним щоденним, хоча й неофіційним, способом самодопомоги (Orr W.C., 2007; Albarqouni L. et al., 2021).

Чому виникає печія?

Одним з основних факторів розвитку печії є транзиторне розслаблення нижнього стравохідного сфінктера — м’язового клапана, який має утримувати кислоту на місці, що дозволяє кислому вмісту шлунка уражувати слизову оболонку стравоходу (Azer S.A. et al., 2025). Однак патогенез печії є багатофакторним. Додатково цей стан може провокувати гіперсекреція шлункової кислоти (Osefo N. et al., 2009), що збільшує обсяги потенційно небезпечного вмісту. Не менш важливими факторами є уповільнене випорожнення шлунка (Pellegrini C.A., 2001), що подовжує час контакту їжі з кислотою, а також підвищений внутрішньочеревний тиск (Siboni S. et al., 2022).

Зрештою, якщо до цього додається ослаблення захисного слизово-бікарбонатного бар’єра (Li C. et al., 2025) самого стравоходу, захист стає недостатнім. Розуміння цієї складної взаємодії є критично важливим для розробки ефективних стратегій лікування та повернення пацієнтів до комфортного життя.

Якщо ігнорувати прояви печії та не контролювати цей патологічний процес належним чином, він може прогресувати до езофагіту, ерозій, стриктур чи метаплазії слизової оболонки (стравохід Баррета) тощо (Azer S.A. et al., 2025).

Важливі аспекти для фармацевта

Згідно з протоколом*, при зверненні пацієнта зі скаргами на печію в аптеку фармацевт має обов’язково запитати про:

• характер симптомів (печія, кисла регургітація, кислий присмак у роті);
• частоту та тривалість (епізодично чи ≥2 разів на тиждень);
• наявність нічної симптоматики;
• наявність факторів-провокаторів (кава, шоколад, алкоголь, переїдання, тісний одяг);
• прийом супутніх препаратів (наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), антихолінергічні засоби, блокатори кальцієвих каналів).

Провести вищевказане опитування критично важливо, адже, як виявляється, під печію може маскуватися навіть кардіальна патологія**.

Red flags

У разі якщо виявиться, що у відвідувача аптеки зі скаргами наявні ще й такі симптоми:

• біль у грудях, що іррадіює в руку чи шию, задишка;
• надмірне потовиділення, утруднення ковтання, біль у животі;
• випорожнення чорного (дьогтеподібного) кольору;
• утруднення ковтання, дисфагія;
• блювання кольору «кавової гущі» або кров’ю;
• немотивоване схуднення;
• персистування симптомів >3 діб на тлі самостійного лікування;
• поява печії пов’язана з прийомом лікарських засобів, то фармацевту слід його негайно направити до лікаря*.

Терапевтичний менеджмент печії

Пацієнтам, які продовжують відчувати надокучливі симптоми, пов’язані з ГЕРХ, незважаючи на зміни способу життя, що є наріжним каменем терапевтичного втручання при ГЕРХ, зазвичай пропонується медикаментозна терапія (Sandhu D.S. et al., 2018).

Згідно із проколом*, відвідувачу з печією потрібно рекомендувати дотримуватися раціонального режиму харчування та здорового способу життя, уникаючи можливих тригерів*, що можуть зумовлювати розвиток патологічного стану. А для усунення печії можуть бути рекомендовані такі засоби:

• антациди (алюмінію фосфат, гідротальцит, магальдрат, комбіновані препарати та комплексні сполуки алюмінію, кальцію і магнію);
• омепразол (інгібітори протонної помпи (ІПП) — для лікування пептичної виразки та ГЕРХ — 10 мг;
• інші препарати для лікування пептичної виразки та ГЕРХ (альгінова кислота в комбінації з іншими антацидами*).

ІПП вважаються наразі одним з найбільш раціональних втручань при ГЕРХ завдяки їхньому глибокому та послідовному пригніченню кислотності. Вони демонструють сприятливий профіль безпеки та достатній рівень задоволеності, який коливається в межах 56–100%, порівняно з іншими антирефлюксними препаратами (Sandhu D.S. et al., 2018). Примітно, що, ІПП, особливо при частій печії (≥2 разів на тиждень), можуть сприяти зниженню секреції шлункової кислоти на 80–95% (Ahmed A. et al., 2023) та є ефективними при нічній печії (InformedHealth.org, 2006). Дослідження демонструють, що після 2–8 тижнів застосування ІПП у 70 зі 100 людей, які приймали ІПП, майже не відчували печії, порівняно з 25 із 100, що приймали плацебо (InformedHealth.org, 2006).

Із сучасних новинок, які наразі можуть призначатися при ГЕРХ, є калій-конкурентні блокатори кислотності (P-CAB), які можуть забезпечити більш потужне пригнічення вироблення шлункової кислоти. Зокрема, ці препарати оборотно запобігають зв’язуванню калію з протонними насосами H+/K+ АТФ-ази, зупиняючи вироблення шлункової кислоти (Azer S.A. et al., 2025).

Пацієнтам з медикаментозно резистентною ГЕРХ, невиконанням або побічними ефектами медикаментозної терапії, великою грижею стравохідного отвору діафрагми або тим, хто не бажає припиняти тривале медикаментозне лікування, лікар може запропонувати хірургічне втручання (Azer S.A. et al., 2025).

Парадоксально, але жувальна гумка (особливо зі смаком м’яти) може тимчасово полегшити легку печію, оскільки стимулює вироблення слини (Anderson L.A. et al., 2003; Silva A.C. et al., 2015). Очевидно, що секреція бікарбонату слинними залозами виконує дві дуже важливі функції. По-перше, нейтралізує кислий склад їжі та напоїв, що споживаються, по-друге, нейтралізує кислотність, що виробляється в організмі або бактеріями ротової порожнини під час процесу ферментації, або парієтальними клітинами, що вироб­ляють кислоту, яка зрештою потрапляє до ротової порожнини зі шлунка шляхом рефлюксу (Racz R. et al., 2018). Але треба бути обережним, адже ця порада може мати й зворотний характер, адже надмірне жування може також збільшити кількість проковтнутого повітря, що, навпаки, тиснутиме на сфінктер***.

Профілактика печії

Запобігти хворобі — це завжди краще, чим її лікувати. Зокрема, допомогти уникнути несприятливих наслідків, а саме печії та дискомфорту, з нею пов’язаного, може:

• уникання пізніх вечер (мінімум 3 год до сну), переїдання, швидкого вживання їжі** та носіння тісного одягу****, що перетискатиме шлунково-кишковий тракт, провокуючи зворотний рефлюкс;
• піднятий головний кінець ліжка (Albarqouni L. et al., 2021);
• зниження маси тіла при надлишку (загальна поширеність симптомів ГЕРХ є значною — приблизно у 37% людей з надмірною вагою та ожирінням (Singh M. et al., 2013), водночас зменшення маси тіла на кожні 5% зменшує симптоми на 30–40%, адже у міру схуднення знижується тиск на шлунок (Sandhu D.S. et al., 2018);
• обмеження споживання жирних страв, шоколаду, цитрусових, газованих напоїв, солодощів, кави, чаю, алкоголю*;
• відмова від куріння****;
• уникання стресу;
• уникання звички лягати після прийому їжі**, нормалізація режиму сну.

Як бачимо, печія — це значно більше, ніж просто епізодичний дискомфорт після їди. Це вагомий індикатор порушення регуляції кислотного балансу у травній системі. Тому фармацевтам важливо наголошувати відвідувачам, які мають цей симптом, що його не варто ігнорувати. Розвитку проблеми можна ефективно запобігти, якщо дотримуватися належних профілактичних заходів, і навіть якщо печія вже виникла, її за відсутності загрозливих симптомів, що потребують звернення до лікаря, можна контролювати: доказова фармакотерапія в поєднанні з індивідуально підібраною модифікацією способу життя є ключем до полегшення стану та усунення дискомфорту.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!