Шлях інноваційних ліків до пацієнта: де і чому виникають затримки у ЄС?

Чому доступ на ринок не завжди означає доступність для пацієнтів, коли йдеться про інноваційні лікарські засоби? Завдяки розвитку фармацевтичної науки та стрімким інноваціям сьогодні існують препарати, здатні лікувати складні, рідкісні або раніше невиліковні захворювання. Проте навіть після отримання централізованого дозволу, який формально відкриває шлях до реалізації на всій території Європейського Союзу (ЄС), інноваційні методи лікування можуть ще довго залишатися недоступними для пацієнтів у низці європейських країн. Отримання дозволу на маркетинг — це лише перший крок, після якого починається складний процес оцінки медичних технологій (ОМТ), переговорів щодо ціноутворення та ухвалення рішень щодо відшкодування в окремих державах. На кожному з цих рівнів можуть виникати затримки. У низці держав частка лікарських засобів, які мають дозвіл на маркетинг, але так і не мають продажу, є суттєвою. Це частково пов’язано з економічними факторами — розмірами ринку, рівнем доходів населення, обсягами фінансування системи охорони здоров’я. Проте свою роль відіграють і процедурні бар’єри, різні підходи до оцінки цінності інновацій та інші фактори. Звіт Європейської федерації фармацевтичних виробників та асоціацій (European Federation of Pharmaceutical Industries and Associations — EFPIA) «The root causes of unavailability of innovative medicines and delay in access: Shortening the wait» аналізує глибинні причини затримки у доступі населення кран ЄС до інноваційних ліків.

Довгий шлях до пацієнта

Після багаторічного циклу досліджень і розробок інноваційний кандидат у препарати проходить ще кілька критичних етапів, перш ніж реально потрапити до пацієнта. Першим із них є отримання дозволу на маркетинг, що підтверджує якість, сприятливий профіль безпеки та ефективність. За даними Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA), сьогодні переважна більшість інноваційних ліків проходить централізовану процедуру. Наступний етап відбувається вже на національному рівні. Кожна країна окремо визначає, чи буде препарат включений до програми реімбурсації. У деяких випадках він може з’явитися на ринку без відшкодування, однак такий підхід не забезпечує широкого доступу для пацієнтів, адже висока вартість лікування може стати бар’єром. Після ухвалення рішення про включення до програми реімбурсації препарат ще має інтегруватися у реальну клінічну практику, що залежить від оновлення протоколів лікування, діагностичних можливостей та спроможності системи охорони здоров’я.

За даними дослідження Patient W.A.I.T. Indicator 2024, середній час від централізованого схвалення EMA до включення інноваційних методів лікування у національні програми відшкодування суттєво варіює між країнами ЄС та Європейської економічної зони. У Німеччині він становить 128 днів, тоді як у Португалії — 840 днів. Середній показник по регіону — 578 днів. У країнах Північної та Західної Європи доступність забезпечується зазвичай протягом 100–500 днів, тоді як у Південній та Східній Європі цей період збільшується до 500–900 днів.

Які фактори зумовлюють затримку?

Питання нерівного та затриманого доступу до інноваційних методів лікування у ЄС обговорюється вже багато років. У цьому діалозі регулярно лунають різні пояснення. Державні та громадські організації звертають увагу на тактику послідовного лончу (launch sequencing), коли виробники поступово виходять на ринки окремих країн, орієнтуючись насамперед на їхню комерційну привабливість. Представники фармацевтичної індустрії, своєю чергою, наголошують на складності та тривалості процедур подання заявок на відшкодування. Згідно з висновками EFPIA, причини затримок зумовлені багатьма взаємопов’язаними факторами, окремий вплив кожного неможливо точно оцінити. Спираючись на дані аналізу W.A.I.T. (Waiting to Access Innovative Therapies), EFPIA визначила 10 взаємопов’язаних системних причин, об’єднаних у 5 груп.

Час до отримання дозволу на маркетинг. Централізована процедура EMA суттєво спрощує вихід інноваційних препаратів на європейський ринок, адже виробнику не потрібно проходити окремі процеси у кожній державі-члені. Водночас ця процедура залишається тривалою. Час від подання досьє до отримання дозволу на маркетинг в ЄС помітно довший, ніж у інших регуляторних системах, насамперед у США. Одним із чинників, що подовжують процес, є проміжок між позитивним висновком Комітету з лікарських засобів для застосування у людини (Committee for Medicinal Products for Human Use — CHMP) та фінальним рішенням Європейської комісії (ЄК). Саме тому запропоновані ЄК зміни до фармацевтичного законодавства перед­бачають скорочення регуляторних строків: зменшення періоду оцінювання з 210 до 180 днів та скорочення часу ухвалення рішення ЄК із 67 до 46 днів. Проте навіть ці корективи сумарно скорочують процедуру лише приблизно на 51 день — цього недостатньо, аби суттєво зменшити відставання Європи від інших регуляторних юрисдикцій.

Ще однією проблемою є недостатнє використання прискорених процедур. Дані Центру інновацій у сфері регуляторної науки (Centre for Innovation in Regulatory Science — CIRS) свідчать, що у 2023 р. лише один новий лікарський засіб, схвалений EMA, пройшов процедуру прискореної оцінки, що значно менше порівняно з використанням аналогічних механізмів регуляторними органами США та Японії.

У деяких європейських країнах ситуацію частково компенсують програми раннього доступу, що дозволяють застосовувати інноваційні методи лікування ще до офіційного схвалення, якщо існує очевидна незадоволена медична потреба. Проте такі інструменти впроваджені нерівномірно.

Процеси ціноутворення та реімбурсації. Після отримання дозволу на маркетинг наступним ключовим етапом стає ухвалення рішень щодо ціни та включення препарату до національних програм відшкодування. Саме на цьому етапі виникає одна з найпоширеніших причин затримок. Наприклад, деякі країни можуть чекати рішень щодо відшкодування в інших країнах, перш ніж розпочинати власні процеси. Формально максимальний строк для ухвалення рішень із ціноутворення та реімбурсації встановлений Директивою 89/105/ЕЕС і становить 180 днів. Проте на практиці цей термін часто перевищується. Однією з причин є так звана зупинка годинника — період, протягом якого виробник готує додаткові матеріали на запит національного органу, і який не враховується у загальний термін розгляду. Так, лише в Німеччині 180-денний ліміт дотримується у 100% випадків; у Франції цей показник становить 51%, у Великій Британії та Нідерландах — 29%, у Швейцарії — 14%, у Норвегії — 6%, а в Бельгії — лише 3%.

На меншій кількості ринків доступ до препарату надається майже одразу після отримання дозволу на маркетинг, принаймні для деяких продуктів. Наприклад, у Німеччині стандартний процес надає виробникам тимчасовий період вільного ціноутворення, що дозволяє отримати доступ до лікарського засобу, схваленого EMA, майже одразу без очікування завершення ОМТ та переговорів щодо ціноутворення. Однак у більшості країн процедура не активується автоматично, й компанія має подати заявку на початок оцінки. У деяких країнах цей процес може розпочатися до отримання дозволу на маркетинг, тоді як інші вимагають спершу позитивного висновку ЕМА або публікації в офіційному журналі ЄС.

У деяких країнах існують вимоги, які не дозволяють почати процес включення до системи реімбурсації, доки препарат не стане відшкодовуваним у визначених референтних державах. Така практика поширена в Центральній, Східній та Південній Європі.

Складність подання досьє також є значущим бар’єром. Кожна країна вимагає локалізованого пакета документів, підготовленого відповідно до національних правил, у тому числі місцевою мовою. Для великих міжнародних компаній це є стандартною операційною діяльністю, тоді як для менших або нових гравців такий процес може стати серйозним обтяженням.

Процес ОМТ. Ключовим етапом на шляху до включення інноваційних лікарських засобів у систему реімбурсації є ОМТ. На цьому етапі може виникати низка труднощів, що призводять до затягування строків та відмінностей у доступі між країнами. Агентства з ОМТ можуть запитувати додаткову інформацію або уточнення. Суттєвою проблемою є те, що країни мають різні вимоги до доказової бази. Оскільки клінічні дослідження та досьє формуються на глобальному рівні, їх адаптація під локальні стандарти та розробка додаткових доказів може бути кропіткою задачею. До того ж вимоги агентств з ОМТ не завжди передбачувані, навіть з урахуванням розвитку механізмів раннього діалогу. У цьому контексті великі сподівання покладаються на поетапне впровадження Регламенту ЄС 2021/228 щодо ОМТ, зокрема механізму Спільної клінічної оцінки (Joint Clinical Assessment).

Навіть якщо досягнуто консенсусу стосовно наданих доказів, країни можуть ухвалювати різні рішення стосовно того, які інновації вони вважають пріоритетними для забезпечення доступу. Можливості фінансування, епідеміологічна ситуація та національні пріоритети в охороні здоров’я впливають на те, наскільки важливою вважається та чи інша медична технологія. У результаті одна країна може розглядати препарат як критично необхідний і забезпечити швидке відшкодування, тоді як інша — як менш пріоритетний.

Також частина країн виступає за те, щоб лікарі мали доступ до максимально повного спектра інновацій у межах одного класу, що дозволяє обирати терапію на основі індивідуальних особливостей пацієнта та підтримує конкуренцію. В інших країнах діють жорсткі моделі закупівель, коли обирається один продукт, принаймні на певний період, що знижує навантаження на бюджет, але обмежує доступ до альтернатив.

Обмеження систем охорони здоров’я. Четверта група причин пов’язана із загальною спроможністю систем охорони здоров’я — фінансуванням та інфраструктурними можливостями. Саме ці чинники часто визначають, чи стане терапія реально доступною, навіть якщо вона вже отримала схвалення та позитивне рішення щодо відшкодування. Так, у деяких країнах препарат може бути фізично доступним і підлягати реімбурсації, але фактично не застосовуватися на практиці — через обмеження бюджету чи інфраструктурні бар’єри. Це може впливати на рішення виробників не подавати заявку на відшкодування в таких країнах.

Існує закономірність: чим вищі витрати на охорону здоров’я, рівень доходу населення й більший фармацевтичний ринок — тим коротший шлях від отримання дозволу на маркетинг до реального застосування. І, навпаки, на ринках із нижчою платоспроможністю інновації надходять повільніше.

У багатьох країнах навіть після ухвалення рішення про відшкодування система не може повною мірою забезпечити впровадження нової терапії через обмежені діагностичні можливості. Це особливо помітно у випадку спеціалізованих або орфанних препаратів.

Процес затвердження на субнаціональному рівні. Ще один важливий фактор затримки доступності інноваційних лікарських засобів — це багаторівнева система ухвалення рішень, коли після національного рішення про відшкодування препарат повинен пройти додаткові погодження на регіональному або навіть місцевому рівні. У більшості європейських країн ОМТ та переговори щодо ціноутворення відбуваються на національному рівні, але бюджети розподіляються страховими компаніями або лікарнями. Цікавим є досвід Італії, де за результатами дослідження 2023 р. середній час між національним рішенням про відшкодування і його реалізацією на регіональному рівні коливався від 1 до 773 днів, залежно від конкретного препарату та регіону.

Підсумки

Навіть після того, як інноваційний лікарський засіб проходить усі етапи регуляторного та цінового погодження — отримує статус відшкодування на національному рівні, проходить регіональні процедури та формально вважається доступним — це ще не гарантує, що пацієнти дійсно отримають його.

Значною проблемою може бути обмежене фінансування або діагностичні можливості.

Лікарі можуть вагатися призначати нові методи лікування, якщо професійні рекомендації не визначають їх місця у схемі терапії.

Затримки у доступі зумовлюють відчутні наслідки для пацієнтів, системи охорони здоров’я та суспільства загалом. Вони можуть призводити до смертності, якої можна було б уникнути, втрати років якісного життя, погіршення прогнозів хвороби. Масштаб цього явища ілюструє оцінка EFPIA: лише скорочення інтервалу між позитивним висновком CHMP та остаточним рішенням ЄК на 15 днів могло б зберегти близько 4200 років потенційного життя (Years of Potential Life — YPL).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!