Коли віруси атакують: вірус грипу та ротавірус у контексті фармацевтичної практики

Актуальність інфекцій

За повідомленням Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, показник захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), у тому числі грип, протягом тижня (9–15 лютого 2026 р.) продовжує зростати¹. Примітно, що в етіологічній структурі гострих респіраторних інфекцій найбільша частка належить вірусам, і на сьогодні відома значна кількість збудників ГРВІ, яких переважно класифікують до 9 різних груп вірусів — грип, парагрип, адено-, РС- (респіраторно-синцитіальний), пікорна-, корона-, рео-, ентеро- та герпесвіруси. Як відзначають експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ця найпоширеніша в людській популяції група захворювань останніми роками має постійну тенденцію до збільшення кількості. Соціальні причини, що пов’язані з глобальним процесом постійного зростання урбанізації, більш тісні контакти людей практично в будь-якій точці земної кулі та посилення міжконтинентальних міграційних процесів спричинятимуть подальше поширення захворюваності².

Водночас, як можна було встановити за повідомленнями в медіа протягом останнього тижня, попри типові «застудні» стани в ці доволі прохолодні зимові дні, набирає обертів захворюваність ще на один тип вірусів — ротавірус, який традиційно в народі називають «кишечним грипом».

«Кишечний грип» та просто грип: у чому схожість і де відмінність?

Що ж об’єднує ці патогени, окрім назви? Загалом майже нічого. Фундаментальна відмінність починається вже на рівні генетичного кодування та архітектури віріона:

• вірус грипу, представник родини Orthomyxoviridae, має оболонку і несе 8 окремих сегментів одноланцюгової РНК. Його стратегія виживання базується на неймовірній мінливості — антигенному дрейфі та шифті, що дозволяє йому щороку змінювати свій «камуфляж» у вигляді поверхневих білків гемаглютиніну та нейрамінідази (Arbeitskreis Blut, 2009);
• на противагу вірусу грипу, ротавірус із родини Reoviridae є набагато консервативнішим і «броньованішим» ворогом. Це безоболонковий вірус із тришаровим ікосаедричним капсидом, який містить 11 сегментів дволанцюгової РНК. Така структура робить ротавірус надзвичайно стійким у навколишньому середовищі — він витримує обробку спиртом і кислотне середовище шлунка (Franco M.A. et al., 2012), що є неможливим для крихкого вірусу грипу, який передається переважно аеро­зольним шляхом (Arbeitskreis Blut, 2009).

Тканинний тропізм вірусу грипу та ротавірусу визначає радикально різні патофізіологічні сценарії:

• вірус грипу є класичним респіраторним патогеном, чиї поверхневі білки зв’язуються із сіаловими кислотами на епітелії дихальних шляхів. Його реплікація в трахеї та бронхах викликає масивний викид прозапальних цитокінів, що зумовлює системну інтоксикацію, ломоту в тілі та значно виражений головний біль — симптоми, які часто затьмарюють самі катаральні явища в перші години хвороби (Benam K.H. et al., 2019);
• ротавірус же має вузьку спеціалізацію на ентероцитах — клітинах тонкого кишечнику. Він не просто руйнує ці клітини механічно, а використовує витончену біо­хімічну «зброю» — ентеротоксин NSP4. Цей неструктурний білок спричиняє каскад реакцій, що призводять до виходу іонів кальцію та хлору в просвіт кишки, тягнучи за собою воду (Dong Y. et al., 1997).

Отже, якщо грип — це системна запальна реакція з акцентом на легені, то ротавірусна інфекція — це гостра осмотична та секреторна «катастрофа» в шлунково-кишковому тракті.

Клінічна картина дозволяє провести чітку межу навіть за умови подібного старту з підвищеною температурою тіла:

• грип — це хвороба «вертикального удару»: пацієнт зазвичай може точно вказати час, коли йому стало зле. Клінічний розвиток грипу характеризується гострим початком³ із маніфестною гіпертермією (>38,5 °C) та системним інтоксикаційним синдромом, що виникає після короткого інкубаційного періоду (1–3 доби). Температура тіла при грипі підвищується миттєво, супроводжуючись характерною «маскою грипу» — гіперемією обличчя та ін’єкованістю склер. Патогенез захворювання зумовлений високою контагіозністю, яка виникає ще в продромальний період за 24 год до розвитку перших симптомів і зберігається до 5 днів, при цьому педіатрична група пацієнтів проявляє пролонговану вірусну екскрецію. Найбільш загрозливими ускладненнями є фульмінантна віремія, первинна вірусна пневмонія та вторинні бактеріальні суперінфекції, що особливо небезпечно для осіб із коморбідними станами, такими як цукровий діабет чи хронічне обструктивне захворювання легень (Arbeitskreis Blut, 2009);
• ротавірусна інфекція має інший ритм, який часто називають тріадою: спочатку виникає блювання, що не приносить полегшення стану, потім підвищується температура тіла, і лише після цього розвивається профузна водяниста діарея. Блювання при ротавірусі є патогномонічним симптомом, тоді як при грипі воно трапляється рідко, переважно у дітей як реакція на гіпертермію, а не як прояв ураження шлунка⁴.

Як бачимо, термін «кишковий грип» — це лише невдала клінічна метафора, яку використовують через схожість «фасаду» хвороб: обидві інфекції починаються раптово, супроводжуються значно підвищеною температурою тіла, ознобом та сезонними спалахами взимку. Для пацієнта це звучить зрозуміло, але для медицини — це небезпечна помилка, що може впливати на хід лікування. Тому для фармацевта вміння відрізнити ці зовсім несхожі види «грипу» є критично важливою навичкою, яка визначає пріоритет у рекомендаціях.

Терапевтичний алгоритм

За підозри на грип у разі розвитку перших ознак нездужання, як-от лихоманка, біль у горлі чи кашель, головним правилом є негайна самоізоляція та звернення до сімейного лікаря⁵. У цей період важливим є призначення лікарем та застосування специфічних інгібіторів нейрамінідази в перші 48 год, що може допомогти зупинити поширення вірусу в дихальній системі та запобігти вторинним бактеріальним ускладненням⁶. Для тимчасового полегшення стану має бути рекомендована відповідна симптоматична фармакопідтримка: анальгетики-антипіретики, симпатоміметики та назальні засоби елімінаційної терапії, препарати для зменшення вираженості болю в горлі, протикашльові засоби (сухий кашель) та муколітики (вологий кашель)⁵.

Що стосується ротавірусу, то жоден противірусний препарат не має доведеної ефективності. Весь ресурс фармацевтичної поради тут має бути спрямований на відновлення водно-електролітного балансу⁴, для чого в пригоді стануть препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації⁵.

Застосування сорбентів та пробіотиків при ротавірусі є лише допоміжним фоном, тоді як при грипі вони часто взагалі не мають сенсу.

Розуміння того, що ротавірус — це не «шлунковий грип», а самостійний механізм дегідратації, дає можливість фармацевту вчасно акцентувати увагу на небезпеці втрати електролітів, що для маленьких дітей може бути життєво важливим.

Не варто забувати й про превентивні заходи. Для розриву ланцюга передачі інфекції показані сувора гігієна та д­езінфекція. Якщо в родині є хворий, необхідно посилити санітарний режим: щоденно очищувати мильним розчином іграшки та поверхні, до яких часто торкаються (дверні ручки, кошики для підгузків, важелі унітазів). А от ретельне миття рук із милом має стати обов’язковим правилом після кожного відвідування туалету, зміни підгузків, допомоги дитині в гігієнічних процедурах, а також до і після вживання їжі⁴.

Отже, грип та ротавірус — це два різні виклики, що потребують принципово відмінних стратегій захисту. Завдання першостільників — розвінчати міф про «кишковий грип» та спрямувати пацієнта правильним шляхом: від вчасної противірусної допомоги до критично важливої регідратації, а також суворої гігієни. Зрештою, різниця між цими вірусами — це не лише питання теорії, а межа між швидким одужанням і небезпечними ускладненнями.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!