Обмеження асортименту аптек при лікарнях: доступність ліків чи нові бар’єри для пацієнтів?

— Якщо говорити прямо, то проблема в самій логіці цих змін. Постанова передбачає, що аптеки, які працюють у приміщеннях державних і комунальних лікарень, можуть продавати лише обмежений перелік препаратів. Фактично — лише лікарські засоби, які включені до Національного каталогу цін, розрахована гранична відпускна (роздрібна) ціна яких не перевищує три найбільш економічно вигідні (найнижчі) ціни за одиницю лікарського засобу серед препаратів, наявних у Національному каталозі цін із аналогічними складом і дозуванням діючих речовин та формою випуску.

На практиці це виглядає так: пацієнт отримує призначення від лікаря, спускається в аптеку при лікарні — і дізнається, що потрібного препарату там немає, оскільки його продаж обмежений. Йому пропонують дешевший аналог.

З одного боку, це може виглядати як турбота про доступність. Однак насправді це створює нові ризики.

— Так. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 385, до лікувально-профілактичних закладів належать як багатопрофільні, так і спеціалізовані установи — пологові будинки, онкологічні центри, дитячі лікарні.

Тобто обмеження застосовуються саме там, де перебувають найбільш вразливі категорії пацієнтів.

— Насамперед — медичні. Важливим є індивідуальний фактор — пацієнт може мати алергію на допоміжні речовини чи наповнювачі. І лікар, призначаючи конкретний препарат, враховує ці нюанси.

— Фактично лише два. Перший — погодитися на дешевший аналог, навіть якщо він може бути менш ефективним. Другий — шукати потрібний препарат в аптеках за межами лікарні, де є повний асортимент ліків. Проте тут виникає інша проблема — фізична доступність. Для багатьох маломобільних груп осіб відвідування аптеки поза межами лікарні, в якій вони знаходяться, може бути складно або взагалі неможливо.

— Абсолютно. Ліцензійними умовами передбачене зобов’язання для аптек створити умови щодо доступності для маломобільних груп згідно з чинними державними будівельними нормами. Однак, за офіційними даними моніторингу Міністерства розвитку громад та територій Украї­ни за 2025 р., із 103 перевірених аптек безбар’єрними виявилися менше ніж половина.

Інші — або частково доступні, або взагалі недоступні. При цьому поняття «часткової безбар’єрності» в законодавстві взагалі не існує. Це означає, що формально вимоги можуть бути виконані, але на практиці людина все одно не може скористатися послугами аптеки без сторонньої допомоги.

— На мою думку, так. Йдеться про порушення ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що споживач має право на вільний вибір товарів, а також про можливе порушення законодавства у сфері економічної конкуренції.

Фактично створюються нерівні умови для аптек. Надається перевага аптекам, що працюють поза межами лікарень і не мають обмежень асортименту, а ті, які працюють при лікарнях, дискримінуються шляхом встановлення обмежень асортименту.

Це порушує ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою прямо заборонено органам державної влади ухвалювати будь-які нормативні акти, що можуть призвести до спотворення конкуренції, шляхом надання переваги одній групі суб’єктів господарювання перед іншою.

— Досить серйозними. Аптеки, які працюють у лікарнях, можуть стати нерентабельними через обмеження асортименту та цін. Особливо це критично для невеликих міст і сіл, де часто існує лише одна аптека — саме при лікарні. Якщо вона закриється, люди можуть залишитися без доступу до лікарських засобів взагалі.

Крім того, це вплине і на податкові надходження, адже недоотримання коштів аптеками при лікарнях відобразиться на їх податкових платежах. Відповідно, державний бюджет недоотримає частини податкових надходжень, які критично важливі під час воєнного стану. Тобто Уряд ухвалює ці зміни, аргументуючи це необхідністю підвищення доступності населення до ліків, але, з іншого боку, не враховується контекст маленьких селищ чи містечок.

При цьому Уряд дозволив продаж безрецептурних ліків на автозаправних станціях, який здійснюватиметься не фармацевтами, а працівниками цих станцій. Такі дії вказують на відсутність стратегічної послідовності дій, де починають обмежувати аптеки, які є закладами охорони здоров’я, в яких працюють дипломовані фахівці з фармації, і водночас надають можливість реалізації ліків непритаманним для цього суб’єктам господарювання.

— Тут виникає очевидний дисонанс. Україна декларує рух євроінтеграції з Європейським Союзом, зокрема про відкриття переговорних кластерів, у тому числі щодо наявності інклюзивного ринку. Проте водночас ухвалюються рішення, які обмежують доступ до послуг для найбільш вразливих груп. Це суперечить самій ідеї інклюзії.

— Найважливіше — не мовчати. І бізнес, і громадськість мають реагувати, порушувати це питання, звертатися до органів влади.

Не виключаю і можливості судового оскарження, щоб створити правовий прецедент. Бо йдеться не лише про регуляторну політику — йдеться про базові права людини.

***

Підсумовуючи, можна зазначити, що ситуація з обмеженням доступу до лікарських засобів в аптеках при лікарнях свідчить про глибший конфлікт між регуляторною політикою та реальними потребами пацієнтів. Як наголошує експерт, без системних змін і відкритого діалогу ці рішення можуть мати серйозні соціальні наслідки.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!