Залізодефіцитна анемія у світлі нових рекомендацій: що змінюється і як це використати під час консультації в аптеці

Наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 5.10.2026 р. № 1498 [1] затверджено Клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Залізодефіцитна анемія у дітей та дорослих» (далі — Протокол) [2]. Його розроблено на основі клінічної настанови «Залізодефіцитна анемія» 2026 р. (далі — Настанова), адаптованої до українських умов з рекомендацій Європейської гематологічної асоціації (European Hematology Association — EHA) 2024 р. [3]. Для фармацевтичної практики затверджені документи є потужним інструментом, який дозволяє глибше розуміти проблему та обґрунтовано пояснювати, чому анемію слід підтверджувати лабораторно, наскільки важливо дотримуватися курсу терапії, навіщо контролювати її ефективність і чому не можна закривати очі на першопричини крововтрати.

Дефіцит заліза — не завжди анемія

Залізо життєво необхідне для перенесення кисню гемоглобіном, роботи імунітету та здоров’я тканин. З їжі в кишечнику засвоюється лише невелика його частка, яку білок трансферин транспортує до печінки для зберігання у вигляді феритину. За потреби ці запаси спрямовуються в кістковий мозок для утворення нових еритроцитів. Після завершення життєвого циклу клітин крові (близько 120 днів) селезінка руйнує їх, а вивільнене залізо організм успішно використовує повторно [2].

Дефіцит заліза (D₃) є найпоширенішим мікронутрієнтним порушенням, що вражає приблизно кожну 4-ту людину, з особливо високим тягарем серед дітей, жінок репродуктивного віку та населення країн із низьким та середнім рівнем доходу. Залізодефіцит часто передує залізодефіцитній анемії (ЗДА) — найпоширенішому гематологічному розладу у світі [4].

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2025 р. анемію діагностовано у 40% дітей віком 6 міс — 5 років, 37% вагітних і 30% жінок віком 15–49 років [5], причому ЗДА становить переважну більшість усіх анемій [6]. Значна частка випадків залишається нерозпізнаною на рівні первинної медичної допомоги до розвитку клінічно вираженої анемії [7].

Дефіцит заліза може розвиватися внаслідок недостатнього надходження з їжею, підвищеної потреби, порушення всмоктування або крововтрати. Серед ситуацій, що потребують особливої уваги, — рясні менструації, вагітність, дитячий вік, хронічні захворювання, патологія шлунково-кишкового тракту та можливі приховані кровотечі [2].

Серед можливих проявів — бліда або жовтувата «землиста» шкіра, втома або брак енергії, що не має явної причини, задишка або біль у грудній клітці, особливо під час фізичної активності, загальна слабкість, що не має явної причини, відчуття прискореного серцебиття, «стукіт» або «свист» у вухах, головний біль, особливо при фізичній активності, потяг до вживання крейди, льоду або глини, гладкий язик, ламкість нігтів або випадіння волосся, поганий сон, запаморочення, непереносимість холоду тощо [2].

Проте ці симптоми неспецифічні: вони можуть бути пов’язані з іншими станами, тому самі собою не підтверджують ЗДА та не є достатньою підставою для самостійного встановлення діагнозу або рекомендації препаратів заліза без належного оцінювання стану.

Чому показників одного гемоглобіну може бути недостатньо

Основою діагностики є загальний аналіз крові. Він дає змогу оцінити рівень гемоглобіну (Hb) та еритроцитарні показники, зокрема середній об’єм еритроцита й середній вміст гемоглобіну в них [8].

Дефіцит заліза виникає, коли запаси заліза в організмі, особливо в макрофагах та гепатоцитах, виснажуються. Оскільки більша частина заліза — близько 25 мг/добу — використовується для синтезу Hb для підтримки виробництва близько 200 млрд еритроцитів щодня, ЗДА є найочевиднішим наслідком дефіциту заліза, який не слід виключати у разі нормального рівня Hb. На ранніх етапах запаси заліза вже можуть бути виснажені, хоча анемія ще не сформувалася. Тому для оцінювання стану важливі не лише загальний аналіз крові та гемоглобін, а й показники обміну заліза [2, 4].

Важливий показник запасів заліза — сироватковий феритин. Настанова наводить такі орієнтири за відсутності запалення:

• феритин <30 мкг/л у дорослих, підлітків і дітей віком старше 5 років може свідчити про дефіцит заліза;
• у дітей віком до 5 років відповідним пороговим показником є рівень <12 мкг/л [3].

Однак феритин є білком гострої фази: його концентрація може підвищуватися при запаленні, інфекціях і деяких хронічних захворюваннях. Тому нормальний або підвищений результат не завжди виключає дефіцит заліза [3, 9].

За наявності запалення чи множинних супутніх захворювань Настанова рекомендує інтерпретувати феритин поєднано з насиченням трансферину залізом. У відповідних клінічних ситуаціях може використовуватися поріг феритину <100 мкг/л або інші, вищі порогові показники залежно від захворювання та клінічного контексту. За потреби лікар також враховує маркери запалення, зокрема С-реактивний білок. Порогові показники гемоглобіну залежать від віку, статі та вагітності [3].

Отже, результати аналізів потрібно оцінювати комплекс­но, а не за одним універсальним показником. Зокрема, якщо відвідувач в аптеці повідомляє про нормальний Hb, але знижений феритин, це не означає, що дефіциту заліза немає. Якщо ж феритин підвищений на тлі хронічного захворювання або запалення, це також не гарантує достатніх запасів заліза. Водночас фармацевт не встановлює діагноз: в обох випадках доцільно скерувати відвідувача до лікаря.

Терапія у світлі нових рекомендацій

Лікування здійснюється шляхом призначення пероральних препаратів заліза у разі дефіциту заліза, легкої та помірної форми ЗДА, прийом яких у більшості випадків ефективно відновлює рівень Hb та поповнює запаси заліза [2].

Для більшості дорослих пацієнтів пероральні солі заліза, включно із сульфатом заліза, глюконатом заліза та фумаратом заліза, які випускають у формі рідин, таблеток та капсул, залишаються стандартним варіантом першої лінії, якщо немає клінічних обставин, що потребують іншої тактики. Важливо враховувати саме кількість елементарного заліза, а не загальну масу його солі в таблетці чи капсулі [3].

У Протоколі для дорослих передбачено застосування перорального заліза в дозі, що відповідає клінічній ситуації; серед наведених підходів — 60–100 мг елементарного заліза на добу або відповідний режим прийому через день [2, 3].

Настанова рекомендує починати прийом солей заліза 1 раз на добу, а за непереносимості розглядати перехід на прийом через день. Нижчі дози та інтермітивний режим у дослідженнях зумовили належне всмоктування й кращу переносимість у частини пацієнтів [2, 3].

Для дітей у Настанові наведено терапевтичний діапазон 3–6 мг елементарного заліза на кілограм маси тіла на добу. Для підлітків передбачено окремий дозовий підхід. Конкретна схема залежить від віку, маси тіла, тяжкості дефіциту та клінічних обставин; фармацевт не повинен самостійно змінювати призначену дозу [2, 3].

За анемії нормалізація гемоглобіну може потребувати 6–12 тиж залежно від тяжкості стану. Після цього лікування зазвичай продовжують щонайменше 3 міс, щоб поповнити запаси заліза [2, 3]. Водночас нормалізація показників гемоглобіну ще не означає, що дефіцит повністю усунуто.

Відповідь на пероральне лікування оцінюють за допомогою повторного лабораторного дослідження.

За Настановою [3], підвищення рівня гемоглобіну на 20 г/л або до нормального рівня протягом перших 4 тиж вважається оптимальною відповіддю. Якщо початковий рівень гемоглобіну становить <90 г/л, контроль може проводитися вже через 2 тиж; підвищення щонайменше на 10 г/л у цей термін свідчить про відповідь на лікування.

Якщо рівень гемоглобіну підвищується менш ніж на 10 г/л через 2–4 тиж, незважаючи на належне дотримання режиму, необхідно шукати причину недостатньої ефективності. Серед можливих пояснень — пропуски прийому, неправильне дозування, побічні реакції, порушення всмоктування, триваюча крововтрата або інший стан, що спричиняє анемію.

У такій ситуації не варто безкінечно змінювати препарати заліза без з’ясування причини. Потрібне повторне звернення до лікаря для оцінювання результатів та визначення подальшої тактики.

Після завершення терапії також важливо враховувати ризик рецидиву.

Настанова наводить орієнтовний графік періодичного контролю гемоглобіну [3]: кожні 3 міс протягом 1-го року, а надалі — кожні 6 міс упродовж 2–3 років. Оптимальний графік залежить від причини дефіциту та клінічного перебігу; рутинне визначення феритину під час кожного конт­рольного візиту не є універсально обов’язковим.

А от внутрішньовенне введення заліза може бути доцільним, якщо пероральна терапія не переноситься, не забезпечує належної відповіді, порушене всмоктування або клінічна ситуація потребує швидшого поповнення запасів заліза. Рішення ухвалює лікар з урахуванням причини дефіциту, тяжкості анемії, супутніх захворювань і конкретного лікарського засобу [2, 3, 10].

Що порадити відвідувачу на консультації?

Затверджені документи [1, 2, 3] не встановлюють для фармацевта повноважень самостійно діагностувати ЗДА або змінювати призначену терапію. Їхня практична цінність полягає в тому, що вони дають змогу будувати консультацію навколо конкретних потреб пацієнта.

Під час відпуску препарату заліза доцільно уточнити, чи призначений він лікарем, чи застосовує відвідувач інші ліки та чи виникали раніше небажані реакції. Важливо пояснити, що лікування потребує часу, а усунення симптомів або нормалізація показників крові не завжди означають повне відновлення запасів заліза.

Якщо пацієнт самостійно обирає препарати заліза через втому, випадіння волосся або запаморочення, варто пояснити, що ці симптоми мають різні причини й потребують належного оцінювання. Особливо важливо скеровувати до лікаря за підозри на крововтрату, наявності задишки або болю в грудній клітці, вираженої слабкості, непритомності, прогресування симптомів чи відсутності очікуваної відповіді на лікування.

Окремої уваги потребують діти, вагітні, пацієнти з хронічними захворюваннями та особи похилого віку.

Що стосується самого прийому, то слід нагадати при відпуску, що для кращого всмоктування пероральні солі заліза рекомендують приймати натще, якщо це дозволяє переносимість і відповідає інструкції для медичного застосування конкретного препарату.

Молоко та інші продукти з високим вмістом кальцію, а також чай і кава можуть зменшувати всмоктування заліза. На нього також можуть впливати продукти, що містять фосфати, фітати й таніни, а також прийом антацидів, блокаторів H₂-гістамінових рецепторів та інгібіторів протонної помпи.

Не варто забувати й про можливі небажані реакції прийому перорального заліза, як-от нудота, біль у животі, печія, закреп або діарея, а також потемніння випорожнень. Останнє може бути очікуваним ефектом, так як і можливе забарвлення зубів у дітей, через що після прийому таких засобів рекомендується прополоскати рот і почистити зуби.

Проте чорні дьогтеподібні випорожнення, особливо за наявності слабкості, запаморочення чи болю в животі, не слід автоматично пояснювати прийомом заліза: потрібне термінове звернення до лікаря.

Що стосується внутрішньовенного заліза, то його вводять лише у клінічних умовах із відповідним наглядом через ризик інфузійних реакцій, і фармацевт не повинен самостійно рекомендувати його, визначати дозу чи замінювати призначену терапію. Водночас, відпускаючи внутрішньовенне залізо за рецептом, працівник першого столу може пояснити загальні причини вибору такого способу лікування [2, 3, 10].

Найкраща терапія — профілактика

У відповідності із оновленими рекомендаціями, до превентивних заходів залізодефіциту та ЗДА включено забезпечення раціонального харчування, збагачення раціону залізом та своєчасне призначення профілактичних доз лікарських засобів заліза групам ризику [2].

У цьому контексті фармацевт під час консультування має акцентувати, що найкращим стартом для немовлят є виключно грудне вигодовування протягом перших 6 міс життя, а малюки, які не отримують материнського молока, незалежно від віку повинні харчуватися збагаченими сумішами із вмістом заліза 4–8 мг/л. Категорично не рекомендується вводити немодифіковане коров’яче або козяче молоко дітям віком до 1 року, а для вікової групи 1–5 років його споживання варто обмежити до 600 мл на добу, обов’язково забезпечуючи дитину щонайменше 3 порціями залізовмісних продуктів щодоби. Починаючи з віку 6 міс, надзвичайно важливо вводити твердий прикорм, роблячи головний акцент на продуктах тваринного походження, оскільки свиняча чи теляча печінка, червоне м’ясо, птиця, риба та яєчний жовток містять гемове залізо з найвищою біодоступністю на рівні 20–25%. Рослинні джерела негемового заліза, наприклад, сочевиця, соєві боби, біла квасоля, кунжут, висівки, цільнозерновий хліб та сушені абрикоси, також є важливою складовою збалансованого меню, хоча цінність того ж шпинату частково знижується через наявність у ньому оксалатів. Для максимального засвоєння мікроелемента м’ясні та рослинні страви доцільно поєднувати з продуктами, що знижують pH шлунка, зокрема цитрусовими чи помідорами. Натомість варто обмежувати одночасне вживання чаю, а також продуктів із високим вмістом фосфатів і фітатів, які поширені у вегетаріанських дієтах, оскільки вони суттєво перешкоджають всмоктуванню заліза. Водночас фармацевт має наголосити, що, попри важливість дієти, будь-який прийом аптечних препаратів заліза має бути виключно медично обґрунтованим, аби уникнути небезпечного надмірного накопичення. Як бачимо, затверджені документи [1, 2, 3] для фармацевта — це насамперед практичний інструмент, що дає можливість раціонально проконсультувати відвідувача щодо застосування призначеного лікування ЗДА та вчасно скерувати по медичну допомогу.

Поширені запитання

• Чи може бути наявним дефіцит заліза за нормального рівня гемоглобіну? — На ранніх етапах запаси заліза можуть бути виснажені ще до розвитку анемії, тому важливо оцінювати також феритин та інші показники обміну заліза.
• Як довго потрібно приймати препарати заліза? — Нормалізація рівня гемоглобіну може потребувати 6–12 тиж, а після цього лікування зазвичай продовжують щонайменше 3 міс для поповнення запасів заліза. Тривалість терапії визначає лікар.
• Що робити, якщо препарати заліза спричиняють побічні реакції? — Слід повідомити лікаря про небажані реакції. За непереносимості щоденного прийому може розглядатися режим через день, але змінювати схему лікування потрібно відповідно до рекомендацій фахівця.
• Коли потрібно повторно перевіряти гемоглобін? — Ефективність лікування зазвичай оцінюють упродовж перших 2–4 тиж, а конкретний термін контролю залежить від початкового рівня гемоглобіну та клінічної ситуації.
• Коли розглядають внутрішньовенне залізо? — Його можуть застосовувати за непереносимості або недостатньої ефективності пероральної терапії, порушення всмоктування чи потреби швидше поповнити запаси заліза. Рішення ухвалює лікар.

Коротко: головне

• В Україні затверджено клінічний протокол ведення дітей і дорослих із ЗДА та клінічну Настанову 2026 р.
• Нормальний рівень гемоглобіну не виключає дефіциту заліза; результати аналізів потрібно оцінювати комплексно.
• Для більшості дорослих пероральні солі заліза залишаються стандартним варіантом першої лінії, якщо немає показань до іншої тактики.
• Лікування може тривати кілька місяців, а відповідь на нього потребує лабораторного контролю.
• Завдання фармацевта — допомогти правильно застосовувати призначену терапію, пояснити можливі небажані реакції та вчасно скерувати пацієнта до лікаря.

Інна Грабова

Список використаних джерел

• 1. Наказ МОЗ України від 5 жовтня 2026 р. № 1498 «Про затвердження клінічного протоколу первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Залізодефіцитна анемія у дітей та дорослих» [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2026 Жовт 05 [цитовано 2026 Жовт 13]. Доступно: http://www.dec.gov.ua/files/PEl4Rre1ei/dn_1498_05102026.pdf.
• 2. МОЗ України. Клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Залізодефіцитна анемія у дітей та дорослих» [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2026 Жовт 05 [цитовано 2026 Жовт 13]. Доступно: http://www.dec.gov.ua/files/Dl5F9Iug74/dn_1498_05102026_dod.pdf.
• 3. МОЗ України. Залізодефіцитна анемія: клінічна настанова, заснована на доказах [Інтернет]. Київ: Державний експертний центр МОЗ України; 2026 [цитовано 2026 Жовт 13]. Доступно: http://www.dec.gov.ua/files/mpIzovvKlv/2026_kn_zda.pdf.
• 4. Kolarš B, Mijatović Jovin V, Živanović N, Minaković I, Gvozdenović N, Dickov Kokeza I, et al. Iron Deficiency and Iron Deficiency Anemia: A Comprehensive Overview of Established and Emerging Concepts. Pharmaceuticals (Basel). 2025 Jul 25; 18(8): 1104. doi: 10.3390/ph18081104. PMID: 40872496; PMCID: PMC12389209.
• 5. World Health Organization. Anaemia [Internet]. Geneva: World Health Organization [cited 2026 Oct 13]. Available from: http://www.who.int/health-topics/anaemia#tab=tab_1.
• 6. Ahmad AMR, Ashraf Z, Awan MA, Shah SHBU, Mohammadi N. An Updated Review on Iron Deficiency Anemia: From Epidemiology to Diagnosis, Etiology, Prevention and Treatment. J Blood Med. 2026 Jul 23; 17: 612806. doi: 10.2147/JBM.S612806. PMID: 42516809; PMCID: PMC13404363.
• 7. Carrier C, Meltzer D, Prochaska MT. Missed opportunities: Lack of a diagnostic workup of anaemia results in a high prevalence of unidentified anaemia. Vox Sang. 2025 Feb; 120(2): 163–169. doi: 10.1111/vox.13774. Epub 2024 Nov 21. PMID: 39571615; PMCID: PMC11839249.
• 8. Marin MJ, van Wijk XMR, Boothe PD, Harris NS, Winter WE. An Introduction to the Complete Blood Count for Clinical Chemists: Red Blood Cells. J Appl Lab Med. 2024 Sep 3; 9(5): 1025–1039. doi: 10.1093/jalm/jfae031. PMID: 38646908.
• 9. Kernan KF, Carcillo JA. Hyperferritinemia and inflammation. Int Immunol. 2017 Nov 1; 29(9): 401–409. doi: 10.1093/intimm/dxx031. PMID: 28541437; PMCID: PMC5890889.
• 10. Наказ МОЗ України від 5 січня 2022 р. № 7 «Про затвердження протоколів фармацевта» [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2022 Січ 05 [цитовано 2026 Жовт 13]. Доступно: zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007282-22#Text.

Редакторська група

Інна Грабова

Автор

Євгенія Лук'янчук

Рецензент

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!