Дисбактеріоз після антибіотиків: раціональне відновлення

Здорова мікрофлора: яка вона?

Мікрофлора кишечнику здорової людини формується переважно з непатогенних бактерій (їх чисельність оцінюють у понад 1014 мікробних клітин). Вона є фундаментом багатьох фізіологічних процесів в організмі, чинить безпосередній вплив на ентеральну нервову систему (ЕНС) — густу мережу нейронів та гліальних клітин, що регулюють моторику кишечнику, секрецію, всмоктування, імунні реакції та проникність слизової оболонки [1–3].

Домінантними бактеріальними типами є Bacillota, Bacteroidota, Actinomycetota, Pseudomonadota та Verrucomicrobiota, кожен з яких забезпечує виконання низки важливих фізіологічних функцій, зокрема, відіграючи значну роль у підтримці метаболічного гомеостазу, засвоєнні поживних речовин та імунорегуляції. Окрім того, збалансована та різноманітна кишкова флора запобігає надмірному розмноженню патогенів завдяки механізмам колонізаційної резистентності та зберігає функціональну цілісність кишкового бар’єра. Наприклад, представники Bacillota (зокрема родин Clostridium та Faecalibacterium) керують продукуванням коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК), тоді як Bacteroidota (Bacteroides, Prevotella) спеціалізуються на розщепленні складних полісахаридів. Важливу роль відіграють і менш чисельні таксони, як-от Akkermansia muciniphila, що підтримують цілісність та бар’єрні властивості слизової оболонки. Видове різноманіття та склад нормофлори динамічно змінюються протягом життя під впливом зовнішніх чинників (раціону, умов довкілля тощо) [3].

Чому виникає дисбактеріоз та до чого тут антибіотики?

Дисбактеріоз — це порушення балансу мікрофлори в кишечнику, коли змінюється кількість і склад бактерій, що заважає травній системі нормально працювати. Відсутність вчасної корекції дисбактеріозу може спричинити хронізацію наявних захворювань, а також є суттєвим фактором ризику розвитку розладів шлунково-кишкового тракту (коліту, целіакії, синдрому подразненого кишечнику, запальних захворювань кишечнику, синдрому підвищеної кишкової проникності), патології печінки, колоректального раку, кандидозу, цукрового діабету та дерматологічних проблем (зокрема екземи) [1].

Антибактеріальні препарати належать до найпоширеніших засобів для лікування інфекційної патології. Водночас вони, зокрема препарати широкого спектра дії (як-от макроліди, пеніциліни та ванкоміцин), мають виражений деструктивний потенціал щодо мікрофлори кишечнику. Ступінь негативного впливу відрізняється залежно від механізму дії ліків, оскільки різні хімічні групи вибірково пригнічують конкретні субпопуляції мікроорганізмів. Специфіка зрушень у складі флори визначається спектром активності препарату, шляхом його введення, дозуванням, тривалістю курсу, а також індивідуальними соматичними характеристиками та станом організму людини [1, 2].

Здатність антибіотиків впливати на весь спектр мікроорганізмів суттєво збіднює видове різноманіття травного тракту, призводячи до розвитку антибіотик-індукованого дисбактеріозу, який є прямою причиною розвитку ААД та рецидивних інфекцій, викликаних Clostridioides difficile [1, 2].

Пригнічення сигнальних шляхів Toll-подібних рецепторів на тлі прийому антибіотиків може загострити перебіг запальних захворювань кишечнику та коліту. Тривалі зміни у складі кишкової мікрофлори асоційовані з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинної патології, уражень печінки, ожиріння, цукрового діабету та інших метаболічних та когнітивних розладів [1, 2].

Важливо, що вплив антибіотикотерапії може мати як тимчасовий, так і тривалий або незворотний характер. Найбільш виражений та довготривалий дисбактеріоз із виснаженням симбіотичних штамів виникає при застосуванні комбінованої антибіотикотерапії, що поєднує декілька класів препаратів [1, 2].

Які прояви кишкового дисбактеріозу?

Ще до маніфестації конкретної патології певний спектр клінічних ознак може вказувати на наявність дисбіотичних порушень. Характер симптоматики залежить від локалізації патологічного процесу в кишечнику та від того, які саме групи бактерій зазнали пригнічення чи надмірного розмноження. До типових соматичних проявів належать діарея, метеоризм (здуття живота), галітоз (неприємний запах з рота), запори, нудота, дискомфорт у грудній клітці, а також анальний або вагінальний свербіж. Окрім цього, через порушення травлення та засвоєння поживних речовин часто відмічається хронічна втома. Важливо, що клінічна картина може охоплювати й психічні розлади: тривожність, депресивні стани, зниження концентрації уваги та погіршення когнітивних функцій [1].

Когнітивні порушення при дисбактеріозі: правда чи міф?

Фундаментальна роль кишкової мікрофлори доведена щодо її безпосередньої участі у функціонуванні центральної нервової системи (ЦНС), включно з регуляцією когнітивних функцій, збереженням розумової працездатності, розвитком розладів психічного здоров’я та формування когнітивного дефіциту. На молекулярному рівні ця взаємодія програмується і реалізується в рамках функціональної осі «мікрофлора — кишечник — головний мозок» [1].

У дослідженнях виявлено, що спричинений антибіотиками дисбактеріоз та виснаження бактеріального пулу супроводжуються змінами поведінки, погіршенням пам’яті, патологічним рівнем циркулюючих периферичних метаболітів та функціональними порушеннями у нейронних сигнальних шляхах. Також виявлено чіткий кореляційний зв’язок із патогенезом великого депресивного розладу [1]. Важливим методологічним аспектом таких досліджень є фармакокінетичний профіль застосовуваних антибіотиків: деякі молекули з високою системною біодоступністю здатні проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр і безпосередньо впливати на ЦНС [1].

Якого відновлення потребує кишкова мікрофлора при дисбалансі?

«Хай їжа буде твоїми ліками, а ліки — твоєю їжею» — вікова цитата Гіппократа є ідеологією сучасного населення, яке дбає про своє здоров’я [4]. Дійсно, аліментарний спосіб (через їжу) сьогодні є потенційно найпростішим і найдоступнішим інструментом для відновлення мікробної рівноваги. Збагачення раціону пре-, про- та синбіотичними продуктами й напоями може сприяти підтримці кишкової флори у збалансованому стані [1].

Пробіотики — живі мікроорганізми, які при введенні в достатніх кількостях приносять користь здоров’ю хазяїна. «Ідеальний» пробіотик має бути непатогенним і мати підтверджений статус загальновизнаного як безпечного (Generally Recognized as Safe — GRAS). Він повинен проявляти високу стійкість до шлункового соку й жовчі, ефективно прикріплюватися до слизової оболонки кишечнику та відрізнятися коротким часом генерації для швидкого розмноження. Крім того, такий мікроорганізм зберігає життєздатність в умовах технологічної обробки й виробництва, володіє антигенотоксичними властивостями, є генетично стабільним та активно продукує молочну кислоту [4, 5]. Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (European Food Safety Authority — EFSA) запровадило термін QPS (кваліфікована презумпція безпеки). Концепція QPS включає деякі додаткові критерії оцінки безпеки бактеріальних добавок, зокрема історію безпечного використання та відсутність ризику набутої резистентності до антибіотиків [5].

Основними пробіотичними видами є представники родів Lactobacillus, Bifidobacterium, Saccharomyces та Bacillus.

Пробіотичні штами модулюють склад кишкової флори, регулюють імунну відповідь через стимуляцію імунокомпетентних клітин та зумовлюють виражений антимікробний ефект, що проявляється конкуренцією за поживні субстрати, стимуляцією секреції захисного муцину та блокуванням адгезії патогенів до епітеліоцитів [2].

• Lactobacillus — анаеробні неспороутворювальні бактерії, що продукують молочну кислоту, забезпечують реколонізацію епітеліальних поверхонь та метаболічну підтримку (L. acidophilus, L. rhamnosus, L. casei тощо) [2].
• Bifidobacterium — анаеробні неспороутворювальні бактерії, які продукують молочну та оцтову кислоти (B. brevis, B. infantis, B. bifidum тощо) [2].
• Saccharomyces — непатогенні дріжджі (S. cerevisiae / S. boulardii), що використовуються для профілактики та лікування діареї різної етіології [2].
• Bacillus — спороутворювальні бактерії (B. clausii, B. subtilis, B. coagulans), які характеризуються технологічними та біологічними особливостями порівняно з лактобактеріями.

Прийом пробіотиків дає змогу купірувати симптоми дисбактеріозу та запобігати розвитку ААД. Зокрема, спори B. clausii природно стійкі щонайменше до 14 класів антибіотиків, а їх використання сприяє відновленню структури кишкової флори, порушеної антибіотикотерапією. Курсовий прийом Lactobacillus rhamnosus GG (LGG) сприяє відновленню популяцій Ruminococcus, Lactococcus та Prevotella з одночасним пригніченням Escherichia. Прийом LGG в зимовий період знижує частоту та полегшує перебіг рецидивних респіраторних інфекцій у дітей. А окремі штами Bifidobacterium та Lactobacillus мають метаболічну активність, нормалізуючи масу тіла [2].

Важливо, що відновлення стабільності нормальної флори за допомогою пробіотиків дозволяє опосередковано впливати на функціонування осі «мікрофлора — головний мозок», підтримувати гомеостаз, пригнічувати надмірні запальні реакції та профілактувати імунопатологічні стани [1].

Пребіотики (здебільшого клітковина) є неперетравлюваними харчовими інгредієнтами, що позитивно впливають на здоров’я хазяїна, вибірково стимулюючи ріст та/або активність деяких родів мікроорганізмів у товстій кишці, зазвичай лактобактерій та біфідобактерій. «Ідеальний» пребіотик повинен бути стійким до дії кислот у шлунку, жовчних солей та інших гідролізуючих ферментів у кишечнику, не абсорбуватися у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, а також легко ферментуватися корисною кишковою мікрофлорою [4, 5].

Пребіотичні олігосахариди та харчові волокна (клітковина) слугують вибірковим субстратом для пробіотичних бактерій, забезпечуючи їхній ріст, адгезію та стабільне формування колоній у кишечнику [1].

Синбіотик — це продукт, що поєднує як про-, так і пребіотики, створюючи синергічний ефект для підтримки здоров’я кишечнику. Використання персоналізованих синбіотичних формул дає змогу задовольняти індивідуальні потреби організму та коригувати конкретні дефіцити [1, 5].

Окрім модифікації раціону для корекції дисбактеріозу, наразі розроблено й низку інших терапевтичних стратегій. Одним із сучасних підходів є трансплантація фекальної мікрофлори — пересадку фекальної маси від здорових донорів пацієнтам з дисбактеріозом кишечнику для відновлення мікробного балансу [6].

Одночасно впровадження програм контролю за антибіотикотерапією (Antibiotic Stewardship) дозволяє обмежити необґрунтоване призначення антибактеріальних засобів, зберегти корисні таксони та знизити селективний тиск, що стимулює поширення антибіотикорезистентності [3, 7].

Бактеріофагова терапія має високий потенціал у селективній ерадикації патогенної Escherichia coli зі збереженням корисних таксонів [8].

Крім того, активно розробляються постбіотики — нежиттєздатні мікробні продукти (зокрема збагачені бутиратом везикули або очищені мікробні ферменти), які сприяють відновленню метаболічної сигналізації та епітеліальної функції без введення живих бактеріальних культур, що виключає ризик небажаної колонізації або гіперімунних реакцій [3, 9].

У фармацевтичній практиці важливо наголошувати на раціональному застосуванні антибіотиків і можливих наслідках для кишкової мікрофлори. Якщо фармацевтичний працівник буде обізнаний в основних причинах розвитку антибіотикасоційованого дисбактеріозу, він зможе допомогти пацієнту зорієнтуватися в засобах підтримки здоров’я кишечнику та за потреби рекомендувати звернутися до лікаря.

Поширені запитання

Чому після прийому антибіотиків може виникнути діарея? — Антибіотики можуть зменшувати видове різноманіття кишкової мікрофлори та змінювати її склад, зумовлюючи розвиток ААД.

Що таке про- та пребіотики? — Пробіотики — живі мікроорганізми, які за достатнього надходження приносять користь здоров’ю. Пребіотики — неперетравлювані харчові інгредієнти, що вибірково стимулюють ріст або активність певних кишкових мікроорганізмів.

Що таке синбіотики? — Це продукти, які поєднують пробіотики та пребіотики.

Чи може кишкова мікрофлора впливати на когнітивні функції? — Дослідження вказують на взаємозв’язок між кишковою мікрофлорою та функціонуванням ЦНС через вісь «мікрофлора — кишечник — головний мозок».

Які ще підходи розробляють для відновлення кишкової мікрофлори? — Серед досліджуваних і використовуваних підходів — трансплантація фекальної мікрофлори, бактеріофагова терапія, постбіотики та програми раціонального призначення антибіотиків.

Коротко: головне

• Антибіотикотерапія може змінювати склад і різноманіття кишкової мікрофлори та призводити до ААД.

• Пробіотики містять живі мікроорганізми, пребіотики слугують субстратом для певних кишкових бактерій, а синбіотики поєднують обидва компоненти.

• Вплив пробіотиків залежить від властивостей конкретних штамів.

• Харчування, зокрема надходження харчових волокон, може сприяти підтримці кишкової мікрофлори.

• Раціональне застосування антибіотиків допомагає знижувати селективний тиск, що викликає поширення антибіотикорезистентності.

Список використаних джерел

• 1. Dahiya D, Nigam PS. Antibiotic-Therapy-Induced Gut Dysbiosis Affecting Gut Microbiota-Brain Axis and Cognition: Restoration by Intake of Probiotics and Synbiotics. Int J Mol Sci. 2023 Feb 4; 24(4): 3074. doi: 10.3390/ijms24043074. PMID: 36834485; PMCID: PMC9959899.
• 2. Kesavelu D, Jog P. Current understanding of antibiotic-associated dysbiosis and approaches for its management. Ther Adv Infect Dis. 2023 Feb 24; 10: 20499361231154443. doi: 10.1177/20499361231154443. PMID: 36860273; PMCID: PMC9969474.
• 3. Cusumano G, Flores GA, Venanzoni R, Angelini P. The Impact of Antibiotic Therapy on Intestinal Microbiota: Dysbiosis, Antibiotic Resistance, and Restoration Strategies. Antibiotics 2025; 14: 371. doi.org/10.3390/antibiotics14040371.’>https://doi.org/10.3390/antibiotics14040371″>doi.org/10.3390/antibiotics14040371.
• 4. Pandey KR, Naik SR, Vakil BV. Probiotics, prebiotics and synbiotics- a review. J Food Sci Technol. 2015 Dec; 52(12): 7577–87. doi: 10.1007/s13197-015-1921-1. Epub 2015 Jul 22. PMID: 26604335; PMCID: PMC4648921.
• 5. Markowiak P, Śliżewska K. Effects of Probiotics, Prebiotics, and Synbiotics on Human Health. Nutrients. 2017 Sep 15; 9(9): 1021. doi: 10.3390/nu9091021. PMID: 28914794; PMCID: PMC5622781.
• 6. Cha RR, Sonu I. Fecal microbiota transplantation: present and future. Clin Endosc. 2025 May; 58(3): 352–359. doi: 10.5946/ce.2024.270. Epub 2025 Mar 25. PMID: 40468650; PMCID: PMC12138360.
• 7. World Health Organization. Regional Office for Europe. Antimicrobial stewardship interventions: a practical guide. Copenhagen: WHO Regional Office for Europe. 2021. Available from: http://www.who.int/europe/publications/i/item/9789289056267.
• 8. Palma M, Qi B. Advancing Phage Therapy: A Comprehensive Review of the Safety, Efficacy, and Future Prospects for the Targeted Treatment of Bacterial Infections. Infect Dis Rep. 2024 Nov 28; 16(6): 1127–1181. doi: 10.3390/idr16060092. PMID: 39728014; PMCID: PMC11675988.
• 9. Vinderola G, Sanders ME, Salminen S. The Concept of Postbiotics. Foods. 2022 Apr 8; 11(8): 1077. doi: 10.3390/foods11081077. PMID: 35454664; PMCID: PMC9027423.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!