Забезпечення інсулінами. Які зміни несе новий рік?

На сторінках «Щотижневика АПТЕКА» вже неодноразово висвітлювалися актуальні проблеми забезпечення хворих на цукрових діабет препаратами інсулінів, які були прокоментовані представниками Міністерства охорони здоров’я, компаній — виробників лікарських засобів, громадських організацій. Початок нового року приніс нові зміни — розпорядженням КМУ від 14.01.2009 р. № 17-р схвалено Концепцію Державної цільової програми «Цукровий діабет» на 2009–2013 рр.. Особливу увагу в цьому документі викликає пропозиція щодо зміни порядку забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення шляхом впровадження адресної допомоги. Звичайно, механізми забезпечення інсуліном шляхом централізованих або децентралізованих постачань, які використовувалися раніше, викликали багато критичних зауважень як з боку пацієнтів, так і з боку органів виконавчої влади. Проте чи поліпшиться забезпечення хворих необхідними препаратами у разі прийняття нової програми? Перший коментар стосовно основних положень нової концепції «Щотижневик АПТЕКА» отримав від Валентини Очеретенко, голови ради Української діабетичної федерації, віце-президента Міжнародної діабетичної федерації.

Валентина ОчеретенкоБезумовно, прийняття Концепції Державної цільової програми «Цукровий діабет» на  2009–2013 рр. — позитивний крок, особливо в такий складний для України період. Резолюція «Всесвітній день боротьби проти діабету», прийнята 20.12.2006 р. на 61-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, рекомендує всім країнам-членам розробити національні стратегії профілактики, лікування та догляду за хворими на цукровий діабет. Не лишилося поза увагою і звернення Української діабетичної федерації до Президента України В. Ющенка, у відповідь на яке в дорученні до тогочасного Прем’єр-міністра Ю. Єханурова від 26.09.2005 р. він наголосив на необхідності проведення аналізу ефективності комплексної програми «Цукровий діабет» на 1999–2005 рр. та виробленні нової редакції програми, яка передбачатиме заходи, спрямовані на профілактику цукрового діабету, систематичне удосконалення надання допомоги та медикаментозного забезпечення хворим на цю патологію.

Сподіваюсь, що Державна цільова програма «Цукровий діабет» на 2009–2013 рр. буде затверджена якнайшвидше та стане гарантією того, що якість медичної допомоги хворим на цукровий діабет поступово наблизиться до стандартів, прийнятих Міжнародною діабетичною федерацією (International Diabetic Federation — IDF), та в кінцевому результаті сприятиме збільшенню тривалості та підвищенню якості життя таких пацієнтів. Проте пропозиція щодо введення адресної грошової допомоги хворим на цукровий діабет, яка пролунала у зверненні Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко та знайшла відображення в цій Концепції, викликає велику стурбованість. Міжнародна діабетична федерація висловлює негативне ставлення до таких змін та вважає їх недоцільними. Наприклад, спроби введення аналогічної схеми у 2 областях Російської Федерації виявилися невдалими та подальшого розвитку не отримали. У більшості країн світу, де боротьба з цукровим діабетом вважається одним із пріоритетних напрямків охорони здоров’я, забезпечення пацієнтів з цим захворюванням  препаратами інсуліну відбувається за рахунок державних коштів та коштів страхових компаній. Вважаю, що оптимальний шлях вирішення проблеми забезпечення цих хворих — введення системи безкоштовного відпуску необхідних ліків за рецептом. Проте це можливо лише за умови наявності дієвого реєстру хворих на цукровий діабет та стандартів лікування. Тому на нинішньому етапі розвитку галузі охорони здоров’я дуже важливо зберегти існуючу систему забезпечення пацієнтів або повернутися до централізованої схеми закупівлі препаратів інсуліну. В умовах сучасної нестабільної економічної ситуації це дозволить оперативно реагувати на зміну цін на лікарські засоби та мінімізувати витрати як з боку бюджету, так і з боку пацієнтів.

Хочу висловити побажання — раціональне вирішення цієї проблеми можливе лише за умови діалогу між усіма зацікавленими сторонами: представниками органів виконавчої влади та громадських організацій, медичними працівниками, виробниками лікарських засобів та дистриб’юторами. І цей діалог повинен відбутися якнайшвидше.

Прим. ред. Наше видання із задоволенням приєднується до побажання В. Очеретенко та запрошує всіх бажаючих висловити свої думки з приводу Концепції Державної програми «Цукровий діабет» на 2009–2013 рр. на сторінках «Щотижневика АПТЕКА». Також пропонуємо читачам ознайомитися з відкритим листом на ім’я міністра охорони здоров’я України Василя Князевича, в якому Міжнародна діабетична федерація виклала свою позицію щодо ситуації, яка склалася навколо забезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами.

Ганна Барміна, фото Олександра Устінова

Міністру охорони здоров’я України
В.М. Князевичу

Шановний Василю Михайловичу!

Звертаюся до Вас з проханням захистити право на життя всіх громадян України, які потребують щоденних ін’єкцій інсуліну, та підтримати позицію громадськості стосовно системи забезпечення хворих на цукровий діабет інсуліном та виробами медичного призначення.

Як повідомила «РБК-Украина» 14.01.2009 р., Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко заявила: «Уряд позбавив Міністерство охорони здоров’я права централізованих закупівель інсуліну. Замість цього хворим будуть видаватися кошти, на які вони самі зможуть придбати необхідні лікарські засоби, а не ті, які були нав’язані їм згори».

У березні 2008 р. відбулися конференція Української діабетичної федерації, на якій були представлені усі регіони України, та засідання Громадської ради при МОЗ України за участю всіх зацікавлених сторін, де була висловлена думка громадськості з цього приводу.

У ході обговорення виникли питання як запобігти несвоєчасній виплаті коштів з Державного бюджету громадянам, що нерідко трапляється в умовах теперішньої кризи; як гарантувати, що ці кошти родиною буде використано за призначенням; де гарантія, що аптечні заклади будуть в змозі своєчасно забезпечити необхідний асортимент (у необхідній, іноді дуже малій кількості) особливо у районних центрах і сільській місцевості та будуть дотримуватися режиму зберігання термолабільних лікарських засобів; як знайти кошти для відшкодування ціни, яка у роздрібній торгівлі зазвичай значно вища, ніж у оптовій, або при тендерних закупівлях; як без діючого оперативного реєстру хворих на цукровий діабет врахувати різницю у дозі, у вартості, можливість переходу з одного виду інсуліну на інший, збільшення дози на період вагітності, захворювань та виникнення ускладнень діабету, померлих, та можливості отримання однією особою інсуліну у кількох місцях: за місцем проживання та місцем роботи.

Введення такої «адресної допомоги» ставить під загрозу життя майже 200 тис. інсулінозалежних хворих на цукровий діабет, бо не одна родина буде змушена витрачати кошти із свого власного бюджету на порятунок життя члена родини, хворого на діабет. В умовах кризи це явище може стати фатальним і масовим. Адже більшість населення країни сьогодні знаходиться за межею бідності і, виходячи з реальної ситуації, ми не можемо бути впевнені у тому, що люди, хворі на діабет, виживуть у ході цього експерименту.

Запланованих у бюджеті на 2009 р. коштів для придбання інсуліну (приблизно 1200 грн. на одну особу) вистачить на придбання 30–60% річної потреби, залежно від індивідуальної добової дози інсуліну. В умовах економічної нестабільності в країні та катастрофічного зростання цін і з огляду на необхідність додаткового придбання засобів введення та тест-смужок для самоконтролю, введення цієї системи без попереднього відпрацювання сприймається як геноцид щодо найнезахищеніших прошарків населення країни.

Якщо питання не буде вирішено на користь хворих на цукровий діабет, залишаю за собою право звернутися за підтримкою до Президента України і світової спільноти, а саме IDF та інституцій, що забезпечують право людини на життя.

Голова ради Української діабетичної федерації, віце-президент IDF В.Д. Очеретенко

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті