Алопеція: що це та чим може допомогти фармацевт?

Про алопецію

Алопеція  — це клінічний стан, що характеризується випадінням волосся на шкірі голови або будь-якій іншій частині тіла, спричиненим заздалегідь визначеним генетичним фоном, гормональним дисбалансом, інфекцією або ідіопатичними причинами. Усі форми алопеції традиційно поділені на 2 основні категорії — рубцеву та нерубцеву — залежно від того, чи відбувається незворотне руйнування волосяного фолікула (Cardoso C.O. et al., 2021; Syed H.A. et al., 2026).

• Рубцева алопеція є незворотною та характеризується заміщенням фолікула сполучною тканиною з формуванням атрофічних ділянок шкіри. Цей тип алопеції відмічають у близько 5% випадків; він має кілька етіологій, як-от лімфоцитарна (дискоїдний червоний вовчак, плоско­клітинний лишай, центральна відцентрова рубцева алопеція, псевдопелада Брока), нейтрофільна (декальванічний фолікуліт, дисекуючий фолікуліт) та множинні причини (келоїдальні вугрі) (Cardoso C.O. et al., 2021; Cummins D.M. et al., 2021).
• При нерубцевій алопеції капілярний цикл змінюється, але волосяні фолікули зберігаються, що дозволяє відновити ріст волосся. У цій групі можна виокремити певні стани, як-от вогнищева алопеція, епідермофітія голови та трихотиломанія, що характеризуються нерівномірним випадінням волосся в певних конкретних ділянках, тоді як дифузне випадіння волосся може бути спричинене телогеновим або анагеновим випадінням (Cardoso C.O. et al., 2021).

До найбільш поширених типів належать андрогенетична (генетично зумовлене захворювання, спричинене надмірною реакцією на андрогени, що уражує до 50% чоловіків і жінок і характеризується прогресуючою втратою термінального волосся на шкірі голови в будь-який час після статевого дозрівання), вогнищева (патологія, яка виникає, коли імунна система атакує волосяні фолікули та спричиняє випадіння волосся)² та телогенова (надмірне випадіння волосся в стані спокою або телогену після деякого метаболічного стресу, гормональних змін або прийому ліків) алопеція. Окрему групу становлять рубцеві форми, зокрема плоскоклітинний волосяний лишай та центральна відцентрова рубцева алопеція. Рідше причиною втрати волосся можуть бути такі первинні хвороби шкіри голови, як дискоїдний червоний вовчак, склеродермія та декальвуючий фолікуліт (Parikh A.K. et al., 2024; Ho C.H. et al., 2026; Hughes E.C. et al., 2026).

Принципи фармацевтичної допомоги

Лікування варіює залежно від типу алопеції (Syed H.A. et al., 2026). Звісно, в компетенцію фармацевтичного працівника не входить встановлення клінічного діагнозу, у тому числі алопеції. Однак він може зібрати достатньо інформації, щоб отримати можливість порадити тимчасову безрецептурну фармакологічну підтримку або ж звернути увагу на «червоні прапорці», як-от рубцювання і стійка гіперемія у вогнищах, залучення нігтів і слизових оболонок, ознаки системного захворювання (артралгії, фотосенситивність, невмотивована слабкість), швидке тотальне облисіння чи алопеція в дитячому віці, щоб своєчасно скерувати відвідувача з відповідними скаргами до лікаря.

Контроль андрогенетичної алопеції має бути спрямований на зупинку випадіння волосся, запобігання або уповільнення подальшого стоншання та втрати волосся, а також на сприяння відновленню росту волосся (Syed H.A. et al., 2026).

Одним із базових безрецептурних фармакологічних втручань при андрогенетичній алопеції та інших видах випадіння волосся, доступних наразі в асортименті аптек, є міноксидил³ — засіб, який початково розроблявся для зниження артеріального тиску, проте виявлення його поширеного побічного ефекту у вигляді гіпертрихозу спонукало до створення топічної форми препарату для стимуляції росту волосся. Терапевтичний ефект цієї сполуки зумовлений активним метаболітом — міноксидилсульфатом, який може безпосередньо впливати на клітини дермального сосочка. Препарат подовжує фазу анагену, активує проліферацію фолікулів та гістологічно збільшує їхній розмір, що підтверджує поява гіпертрихозу навіть на необроблених ділянках (Suchonwanit P. et al., 2019). Дослідження демонструють, що саме 2 та 5% розчини міноксидилу є найбільш прийнятними в дерматологічній практиці та можуть суттєво посилювати ріст волосся та зменшувати його випадіння, причому 5% концентрація демонструє дещо вищу ефективність (Suchonwanit P. et al., 2019).

Успіх такої фармакологічної допомоги суттєво залежить від належного консультування: фармацевт має заздалегідь пояснити пацієнту феномен тимчасового посилення випадіння або росту волосся на суміжних ділянках при застосуванні. Крім того, вкрай важливо попередити споживача про синдром відміни: дія міноксидилу триває лише під час його постійного застосування, а припинення курсу може призвести до відновлення та прогресування втрати волосся вже протягом наступних 3–6 міс, а також можливі побічні ефекти, як-от контактний дерматит, гіпертрихоз прилеглої зони обличчя у жінок та системне всмоктування з ортостатичною гіпотензією (Suchonwanit P. et al., 2019).

Серед додаткових потенційних втручань, які може радити фармацевт у випадку алопеції, — нутрієнтна підтримка. Зокрема, обґрунтованим додатковим втручанням, що може чинити позитивний вплив на організм при випадінні волосся є корекція підтвердженого дефіциту заліза (феритин <40 нг/мл), цинку та вітаміну D (Park H. et al., 2009; Breymann C. et al., 2013; Guan L. et al., 2025) за допомогою прийому препаратів, що містять ці мікроелементи та вітаміни, або ж завдяки збагаченню раціону харчування дієтичними добавками, у складі яких міститимуться відповідні сполуки.

Своєю чергою, лікар може розширити схему лікування андрогенної алопеції інгібіторами 5α-редуктази — препаратами на основі фінастериду та дутастериду³ (Yim E. et al., 2015). Дослідження показують, що пероральний фінастерид ефективніший, ніж місцевий міноксидил. Крім того, як свідчать дослідження, поєднання перорального фінастериду з місцевим міноксидилом дає кращі результати, ніж будь-яке терапевтичне втручання окремо (Salisbury B.H. et al., 2026).

Терапія вогнищевої алопеції «спрямована на імуносупресію або імуномодуляцію активності захворювання» (Syed H.A. et al., 2026). Зазвичай лікування підбирають індивідуально, орієнтуючись на вік людини та масштаби втрати волосся. Якщо залисини зовсім невеликі й їх легко приховати зачіскою, лікарі часто радять просто почекати, адже у багатьох пацієнтів волосся з часом відростає саме по собі. Водночас варто реалістично оцінювати ситуацію: хвороба непередбачувана. Навіть якщо стара ділянка успішно заростає, поруч можуть з’явитися нові облисіння, а після припинення рекомендованих втручань відновлене волосся іноді випадає знову. Наукових доказів того, що лікування кардинально змінює кінцевий перебіг хвороби, немає. Проте втрата волосся сильно б’є по самооцінці, тому під час вибору терапії обов’язково слід зважати на емоційний стан людини. Зрештою, багато пацієнтів наважуються на лікування саме заради психологічного комфорту та впевненості в собі.

Традиційно у боротьбі з вогнищевою алопецією лікарі спираються на перевірену класику — топічні та системні кортико­стероїди (Spano F. et al., 2015). Інші терапевтичні варіанти включають місцеву сенсибілізацію дифенілциклопропеноном (DPCP) або антраліном та метотрексатом з пероральними кортикостероїдами або без них. Проте медична наука невпинно рухається вперед, відкриваючи нові горизонти у подоланні цієї недуги. Справжнім кроком вперед у лікуванні тяжких форм облисіння у дорослих стало схвалення у 2022 р. Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and Drug Admini­stration — FDA) у 2022 р. препарату барицитинібу — інгібітора янус-кінази (JAK)1/2 (Freitas E. et al., 2023).

Телогенове випадіння волосся повністю зворотне, після усунення тригера та лікування основного захворювання, якщо таке є. Важливим аспектом лікування є консультування пацієнта щодо цього стану: випадіння волосся припиняється через 3–6 міс, тому повторний ріст можна відмічати через 3–6 міс після усунення тригера, але повне відновлення може тривати 12–18 міс (Syed H.A. et al., 2026).

Попри фармакологічні втручання, розв’язання проблеми алопеції має включати рекомендації щодо догляду за волоссям і шкірою голови. Зокрема, актуальним може бути використання шампунів із кетоконазолом, який є активним засобом як для контролю лупи та себорейного дерматиту (Piérard-Franchimont C. et al., 2001), так і як допоміжний засіб при андрогенній алопеції (Fields J.R. et al., 2020), піритіо­ном цинку, що чинить протизапальну і протигрибкову дію (Mangion S.E. et al., 2021). Дослідження демонструє помірне та стійке покращення росту волосся при щоденному використанні 1% шампуню з піритіоном цинку протягом 26-тижневого періоду лікування (Berger R.S. et al., 2003), саліциловою кислотою, пантенолом, ніацинамідом (Kim H.T. et al., 2022) тощо.

Попри те що алопеція майже не чинить прямої фізичної шкоди здоров’ю, її руйнівний вплив на ментальний стан людини є колосальним. Ця патологія часто стає тригером для розвитку тривожних станів та депресії у пацієнтів будь-якого віку та статі. Особливо гостро несприятливі психосоціальні наслідки переживають жінки, які стикаються зі стрімким зниженням само­оцінки та схильні обмежувати свої соціальні контакти. Не менш вразливою категорією є діти та підлітки з вогнищевою формою облисіння — вони зазвичай опиняються під ударом соціальної ізоляції та цькування з боку однолітків (Syed H.A. et al., 2026).

Усе вищезазначене свідчить, що алопеція є складним клінічно гетерогенним станом. Її ведення потребує від фармацевта не лише точного розуміння патогенезу конкретної форми та диференційованого підходу до терапії, а й обов’язкового врахування глибокого психологічного підтексту недуги.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!