Пропозиції щодо регулювання цін на лікарські засоби

LogoПроблема регулювання цін на лікарські засоби (ЛЗ) викликала велику зацікавленість з боку практиків фармацевтичної галузі, які вже мають досвід впровадження норм попередніх регуляторних актів з цього питання та сподіваються на покращення законотворчого процесу у фармації. Ми публікуємо пропозиції та зауваження до винесеного на публічне обговорення проекту постанови КМУ «Про регулювання цін на основні лікарські засоби і вироби медичного призначення» (далі — проект постанови), які надійшли від колективу працівників комунального підприємства охорони здоров’я «Центральна районна аптека № 63» м. Куп’янськ, Харківської обл.

Шановні колеги!

С.В. ГриценкоБезумовно, регулювання цін на ЛЗ для соціально незахищених верств населення повинно мати місце. Проте держава, на наш погляд, перекладає певний тягар своєї соціальної турботи на плечі підприємств галузі (фармацевтичних заводів, оптових компаній та роздрібної мережі аптечних закладів), які, разом з тим, зобов’язані ефективно функціонувати, приносити прибуток та, перш за все, бути закладами охорони здоров’я. Ефективна постанова щодо регулювання цін на ЛЗ повинна містити реальні вимоги, які можна виконати, та які в певній мірі будуть задовольняти усі зацікавлені сторони.

НАШІ ПРОПОЗИЦІЇ

Необхідно створити реальний перелік ЛЗ, ціни на які підлягають державному регулюванню. Він повинен включати ЛЗ переважно вітчизняного виробництва та не перевищувати 200–300 найменувань. Наприклад, якщо взяти такі препарати, як Корвалол та Валокардин, то на перший з них ціну регулювати потрібно, а другий може реалізовуватися за вільною. І так для кожної групи ЛЗ.

У проекті постанови сказано: «Установити, що ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я, підлягають державному регулюванню шляхом встановлення таких граничних постачальницько-збутових та торговельних (роздрібних) надбавок: граничні постачальницько-збутові надбавки (націнки) на рівні не вище ніж 12% оптово-відпускної ціни; граничні торговельні (роздрібні) надбавки (націнки) на рівні не вище ніж 20% закупівельної ціни при здійсненні реалізації через аптечну мережу; 10% закупівельної ціни для придбання в аптечних мережах державними і комунальними закладами охорони здоров’я та пільговими категоріями населення за бюджетні кошти».

У тексті проекту одночасно використовується терміни «надбавки» та «надбавки (націнки)». На нашу думку, це призводить до непорозумінь. Торговельна націнка — це різниця між закупівельною ціною та ціною продажу, тобто прибуток від реалізації. Вона може бути виражена у відсотках щодо ціни продажу (реалізації). А торговельна надбавка визначається у відсотках щодо закупівельної ціни. Для оптових фірм закупівельна ціна може співпадати з відпускною ціною виробника або вартістю одиниці імпортного товару. Для інших оптових фірм-посередників, та для роздрібної мережі аптечних закладів закупівельна ціна є, по суті, відпускною ціною попереднього суб’єкта господарювання. Ми вважаємо, що необхідно прийти до одного терміну — «націнки» або «надбавки» — та залежно від цього чітко визначити, до якої ціни потрібно застосовувати відсотки для їх формування.

Ми вважаємо, що постанова та порядок реалізації її положень повинні мати такий вигляд: відправною стає вартість одиниці імпортованого товару, яка визначається згідно із запропонованою методикою, та ціна виробника — вартість одиниці товару, за якою він був реалізований виробником іншому суб’єкту господарювання (оптові фірми, роздрібні аптеки). Ця ціна має бути зазначена у кожній товарно-транспортній накладній. Поняття «з урахуванням знижок, надбавок, націнок» та «ціна, встановлена у договорі купівлі-продажу» необхідно вилучити, оскільки в договорах купівлі-продажу ціни не встановлюються, а містяться посилання на товарно-транспортні накладні з питань цін. Знижки, надбавки і націнки взагалі неможливо врахувати, бо їх розміри не вказані в жодному з документів, які супроводжують товар.

Таким чином, оптова фірма купує імпортний товар за кордоном, після проходження митниці він отримує митну вартість (МВ), яка потім трансформується у вартість одиниці імпортованого товару(ВІТ), або купує товар у вітчизняного виробника за його відпускною ціною — ціною виробника (ЦВ). Потім відповідно до вказаних цін визначається постачальницько-збутова надбавка (ПЗН) (граничний рівень — 12%). Вона додається до вартості одиниці імпортованого товару (ВІТ) або ціни виробника і таким чином утворюється оптово-відпускна ціна (ОВЦ), яка буде закупівельною ціною (ЗЦ) для роздрібної мережі аптек. Коли роздрібна аптека купує товар у оптової фірми, в товарно-транспортній накладній вказується МВ товару або ЦВ та ОВЦ фірми, яка і є ЗЦ для аптеки. Аптека повинна визначити роздрібну торговельну надбавку (РТН) від МВ товару або ЦВ (граничний рівень — 20%, а для бюджетних закладів — 10%) та додати її до ОВЦ фірми або ЗЦ аптеки, щоб отримати роздрібну ціну продажу (РЦП).

Формула визначення ОВЦ фірми, яка дорівнює ЗЦ роздрібної мережі, або кінцевого споживача:

ОВЦ=ЗЦ= ВІТ або ЦВ + (ВІТ або ЦВ х ПЗН в %/100%).

Формула визначення РЦП:

РЦП=ОВЦ або ЗЦ + (ВІТ або ЦВ х РТН в %/100%).

Незрозуміло, яким чином розраховано величину рівня граничних надбавок в 12%, 20% та 10% для кожної ланки збуту. Та все ж, якщо перелік, до котрого увійдуть ЛЗ, ціни на які підлягають державному регулюванню, буде мінімальним, то вказаний рівень граничних надбавок, на нашу думку, суттєво не повинен вплинути на господарську діяльність більшості аптек. Але якщо перелік буде занадто великим та необґрунтованим, середня націнка на роздрібну ціну зазначених у ньому ЛЗ у аптеках становитиме 15%. Наша мережа комунальних аптек складається з 6 аптек та 4 аптечних пунктів, які розташовані як у місті, так і в селах. За останні роки середній рівень націнки на роздрібну ціну вже автоматично встановився на рівні 25–27%. А в умовах кризи, навпаки, кожна аптека повинна вести конкурентну боротьбу за свого відвідувача. Цінова політика сьогодні відіграє в цьому питанні головну роль, а зниження цін, як наслідок, дає більший товарообіг та прибуток. Прибутку в 25–27% у повній мірі достатньо для нормальної роботи нашого підприємства. Згідно з Постановою КМУ від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад стосовно регулювання цін» Харківською обласною державною адміністрацією було встановлено націнки на рівні 30% для аптек міста, та 35% для області. Це дало змогу навіть при коливанні закупівельних цін утримувати постійну роздрібну ціну на один і той же препарат у мережі наших аптек району. Різниця рівня націнки в 5% також була обґрунтованою, оскільки витрати на транспортування та реалізацію препаратів у сільській місцевості завжди перевищували витрати, які несуть аптеки у містах.

Пропозиції щодо регулювання цін на лікарські засоби

ВИСНОВОК

Постанова буде працювати і приносити користь кінцевому споживачеві, в тому числі і незахищеним верствам населення, тільки у тому випадку, якщо її положення зможуть реально виконувати усі суб’єкти господарювання фармацевтичного сектору країни, і це не призведе до негативних наслідків для їх фінансово-господарської діяльності, та не сприятиме поглибленню економічної кризи.

З повагою та за дорученням колективу комунального підприємства охорони здоров’я «Центральна районна аптека № 63» м. Куп’янськ, Харківської обл., завідуючий, провізор вищої категорії, кандидат фармацевтичних наук
С.В. Гриценко

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті