Організація надання первинної медичної допомоги населенню

Починаючи з 2000 р. на шляху впровадження сімейної медицини в Україні виникають проблеми на всіх рівнях організації закладів і підрозділів загальної практики/сімейної медицини (ЗПСМ), незважаючи на існування нормативно-правової бази у цій сфері.

Галина Черешнюк, доцент кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я Вінницького національного університету ім. М.І. Пирогова, у своїй доповіді «Сімейна медицина в Україні та реальність» визначила основні проблеми впровадження СМ:

• кадрова;
• відсутність наукового супроводу реформи на засадах СМ, яка базується в основному на результатах і досвіді зарубіжних досліджень, і частково на вітчизняних дослідженнях в умовах обмеженого фінансування;
• децентралізація підпорядкування (більшість сільських амбулаторій СМ фінансується сільрадами, які на жаль, сьогодні неспроможні виступати надійним замовником медичних послуг);
• недостатнє оснащення закладів СМ;
• недосконала законодавча база розвитку СМ, яка призводить до виникнення великої кількості питань;
• невідповідність потреб первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) і можливостей її фінансування;
• непідготовленість багатьох керівників до роботи в закладах СМ;
• відсутність чіткої моделі організації ПМСД в містах.

Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я Вінницького національного університету провела наукове дослідження щодо виявлення проблем розвитку ПМСД на засадах сімейної допомоги у великих містах України та пошуку шляхів їх вирішення.

Результати опитування показали, що професію лікаря ЗПСМ вважають потрібною більшість учасників анкетування (91% лікарів), але так само більшість респондентів стали сімейними лікарями не за власним бажанням (за вимогою головного лікаря — 49%, за необхідністю в організації — 31%, за розподілом у ВНЗ — 16,5%, а за покликанням — 3,5%). Крім того, учасники опитування виказали своє незадоволення матеріально-технічною базою, санітарно-гігієнічними умовами роботи, зокрема відсутністю відповідного обладнання, транспорту та пального.

Підсумовуючи, доповідач виокремила ряд заходів, які необхідно реалізувати для успішного розвитку СМ в Україні:

• терміново внести зміни до законодавчої бази щодо розвитку СМ в Україні;
• забезпечити першочергове достатнє фінансування закладів ЗПСМ;
• підняти професійний рівень управлінських кадрів з питань СМ, у тому числі і через курси підвищення кваліфікації головних лікарів;
• забезпечити економічну зацікавленість лікарів ЗПСМ;
• запровадити використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності роботи лікаря ЗПСМ;
• підняти престиж лікаря ЗПСМ;
• внести зміни до проекту Закону України «Про загальнодержавну програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини в період до 2011 року» в частині реформування СМ у великих містах.

Продовжуючи тему первинної медичної допомоги Анатолій Голунов, професор Відкритого міжнародного університету «Україна», кандидат медичних наук, доктор кібернетичних наук, розповів про досвід м. Вознесенськ (Миколаївська обл.), в якому ще у 1999 р. запровадили інститут СМ.

У 2003 р. створено науково-дослідну групу, завданням якої були пошук та розробка найпридатніших механізмів розподілу обсягів медичної допомоги й фондів з урахуванням пріоритету ПМСД, механізмів оплати праці в амбулаторіях СМ.

Головна мета організації медичної допомоги населенню — створення системи управління охороною здоров’я України, здатної надавати необхідну медичну допомогу кожній людині у визначений час, у визначеному місці, у повному обсязі і з мінімальними для бюджету витратами.

В основу функціонування такої системи повинні бути закладені 2 основні принципи: медична та економічна доцільність, тобто раціональний розподіл обсягів медичної допомоги і витрат на її надання. При цьому фінансування медичної допомоги повинно здійснюватися на основі подушного нормативу.

Таким чином, у Вознесенську були запропоновані нові підходи до управління охороною здоров’я, в основі яких:

• інститут сімейного лікаря — лікаря загальної практики, який виконує, передусім, функцію базового менеджера з управління фондами й обсягами медичної допомоги населенню як у межах існуючого подушного нормативу, так і в межах фонду своєї дільниці;
• медична послуга, яка є економічною категорією, тобто має собівартість та ціну і дає змогу розраховувати обсяги медичної допомоги та витрати на її надання;
• персоніфікація обсягів медичної допомоги і витрат у межах подушного нормативу для кожного конкретного мешканця;
• організація медичної допомоги населенню адміністративної території в межах єдиного медичного, фінансового та інформаційного поля;
• інтеграція можливостей закладів охорони здоров’я регіону в межах існуючого фонду з розподілом функцій і загальної відповідальності (причому пріоритет залишається за первинною ланкою);
• використання медико-соціальних стандартів і рекомендацій;
• забезпечення права вибору сімейного лікаря, переведення відносин із ним на контрактну основу із взаємними правами та обов’язками;
• зміна системи оплати праці сімейних лікарів і їхніх помічників;
• застосування сучасних інформаційних і управлінських технологій.

У міжнародній управлінській медичній практиці така система називається «керована медична допомога». Вона максимально орієнтована на потреби пацієнта та надається на основі тісної співпраці (взаємодії і координації) між постачальниками первинної та спеціалізованої медичної допомоги в рамках єдиного медичного та фінансового поля, з чітким розподілом функцій і загальною відповідальністю за кінцевий результат.

Одним із важливих результатів роботи науково-дослідної групи у Вознесенську стало створення системи потужного інформаційного забезпечення, за допомогою якого можна детально проаналізувати ситуацію з організацією медичної допомоги населенню. Насамперед кожного сімейного лікаря забезпечили автоматизованим робочим місцем з відповідним програмним забезпеченням. Це індивідуальний комплекс технічних і програмних засобів, призначений для автоматизації праці та забезпечення належної роботи з необхідними документами та базою даних.

Наступним етапом стало формування розподілених медичних баз даних на всі дільниці із присвоєнням персонального автоматизованого коду кожному їх мешканцю. Програма побудована таким чином, що сьогодні сімейний лікар, крім використання рутинної статистики, може реально керувати обсягами медичної допомоги й витратами фонду на своїй дільниці, одержувати персоніфіковану інформацію про кожного пацієнта, в тому числі за видами медичної допомоги, яка надавалася в інших медичних закладах, витратами на її надання.

Крім того, розроблено способи стимулювання роботи сімейних лікарів та їхніх помічників. У їх основі — наднормова кількість жителів, які бажають, щоб їх вів конкретний сімейний лікар, якість роботи та націленість на кінцевий результат, раціональне використання фонду дільниці. Вже сьогодні сімейні лікарі та їхні помічники у Вознесенську щомісяця отримують диференційовану доплату до посадового окладу за якісну роботу. Стимулом для сімейного лікаря є також і освоєння нових спеціальностей, володіння сучасними інформаційними технологіями.

Персоніфікація обсягів медичної допомоги, а також витрат на її надання в рамках подушного нормативу дозволила, нарешті, повноцінно організувати роботу сімейного лікаря з конкретним пацієнтом, а не з середньостатистичним громадянином. Це дало можливість включити елементи менеджменту в його роботу (управління потоками хворих на вторинному і третинному рівнях, контроль розподілу фонду дільниці, аналіз фінансового ризику і т.д.). Такий підхід дозволяє зробити розподіл бюджету раціональним і прозорим.

І найголовніше — переведення ПМСД у Вознесенську на принципи СМ сприяло покращенню здоров’я населення, підвищенню доступності та якості ПМСД, значній економії бюджетних ресурсів у відповідній сфері.

Проблемам міжвідомчої взаємодії державних інституцій у наданні медико-соціальних послуг різним категоріям населення була присвячена доповідь Дмитра Муценка, директора Херсонського обласного центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді. Він представив проект створення міжвідомчої інформаційної бази щодо надання зазначених послуг у соціальній сфері.

Необхідність цієї розробки пояснюється кількома факторами. Головний — існування проблем міжвідомчої взаємодії між різними державними інституціями, яка полягає у дублюванні послуг та пільг, котрі вони надають та критичних затримках в інформуванні про отримані клієнтами послуги. Крім того, при досить високому рівні розвитку системи інформаційного простору немає єдиної міжвідомчої політики, єдиної міжвідомчої бази даних та єдиного міжвідомчого інформаційного середовища.

Також доповідач зазначив, що існуюча система надання медико-соціальних послуг не достатньо ефективна і зручна для населення, а створення міжвідомчої мережі й єдиного кодифікатора даних дозволять заощадити бюджетні кошти. Не менш важливим є й те, що це надасть можливість реалізувати положення Закону України «Про соціальні послуги» та створить реальне підґрунтя для впровадження системи державного замовлення щодо надання соціальних послуг населенню.

Основне завдання проекту — підвищення результативності бюджетних витрат, оптимізація управління бюджетними коштами на всіх рівнях бюджетної системи, підвищення якості надання відповідних послуг населенню та створення уніфікованої системи розрахунку їх вартості. Крім того, доповідач наголосив на необхідності розробки критеріїв та стандартів соціальних послуг, а також важливості координації дій державного управлінського апарату у медичній та соціальній сфері для вирішення проблем кожного пацієнта безпосередньо за місцем проживання.

Д. Муценко також окреслив очікувані від впровадження проекту результати:

• усунення міжвідомчих кордонів для клієнтів, зменшення витрат сил для отримання допомоги;
• підвищення якості надання послуг, зменшення бюджетного навантаження;
• перспектива появи «єдиної соціальної картки» та залучення усіх служб, які працюють у соціальній сфері;
• підвищення адресності соціальних послуг;
• поява підґрунтя для надання висококваліфікованих соціально-медичних, медико-соціальних, медичних та соціальних послуг.

У наступних публікаціях ми продовжимо знайомити читачів з питаннями фінансування та досвідом реформування системи охорони здоров’я як в Україні, так і за кордоном.

Олеся Кісєльова, фото автора

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!