Пропонуємо відповідь на запитання суб’єкта підприємницької діяльності, яке надійшло до редакції «Щотижневика АПТЕКА»: «Чи може фізична особа — підприємець сама себе прийняти на роботу в аптеку? Чи правомірна відмова органів Державної служби зайнятості у підтвердженні запису в трудовій книжці ?»
Згідно з п. 2 постанови КМУ від 29.10.2009 р. № 1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю» для того, щоб зареєструвати трудовий договір фізична особа має пред’явити в Державній службі зайнятості за місцем проживання свій паспорт та у тижневий строк із моменту фактичного допущення працівника до роботи подати до цього органу такі документи:
- підписаний сторонами трудовий договір у 3 примірниках;
- свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця;
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, копію такої довідки, виданої працівникові;
- його трудову книжку.
У разі, якщо документи, що подаються для реєстрації чи зняття з реєстрації трудового договору, не відповідають цим вимогам, органи Державної служби зайнятості повертають їх без вчинення будь-яких дій із зазначенням причини.
Раніше, до набуття чинності постановою КМУ № 1168, реєстрація трудового договору в центрі зайнятості відбувалася винятково за умови присутності обох сторін — як підприємця, так і найманого працівника. Нині достатньо лише присутності фізичної особи — підприємця.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. № 260 затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою — підприємцем та порядок його реєстрації. Зокрема, далі за процедурою в Державній службі зайнятості трудовий договір реєструється в день подання фізичною особою — підприємцем усіх документів у книзі реєстрації трудових договорів. Після цього 2 примірники договору з відміткою про реєстрацію повинні бути повернені фізичній особі — підприємцю.
Порядок ведення трудових книжок в Україні визначається 2 документами: постановою КМУ від 27.04.1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.
Приватні підприємці зобов’язані вести трудові книжки на всіх найманих працівників, які пропрацювали в них понад 5 днів, окрім тих, хто працює за сумісництвом. Громадяни, які виконують роботи (надають послуги) підприємцеві за договорами цивільно-правового характеру, не є найманими працівниками в межах таких договорів, тому трудовий договір не укладається, а трудова книжка не заповнюється.
Під час прийняття на роботу працівника до трудової книжки вноситься запис: «Прийнято (зазначається посада) за трудовим договором (вказується дата і номер договору), зареєстрованим у Державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості)», при цьому вказується, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору Державною службою зайнятості: «Трудовий договір (номер) зареєстровано (дата)».
Записи, внесені підприємцем у трудову книжку, підтверджуються підписом службової особи центру зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, та завіряються його печаткою (згідно з листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.09.2001 р. № 3-422-246/5750).
Один із отриманих примірників зареєстрованого трудового договору фізична особа — підприємець зобов’язана вручити під розписку працівникові протягом 3 робочих днів із дня його надходження, а також повернути трудову книжку із записом про прийняття на роботу.
Згідно з діючим законодавством про працю трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — підприємців без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.
Трудову книжку як основний документ про трудову діяльність працівника повинен заповнювати роботодавець. Фізична особа — підприємець у межах своєї підприємницької діяльності ні з ким у трудових відносинах не перебуває та не є найманим працівником. Тому підприємець не веде трудової книжки на себе (відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики від 30.11.2005 р. № 06-К54813/26).
Згідно з Кодексом законів про працю ведення трудових книжок передбачене на працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб — підприємців. Тим часом співпраця приватного підприємця та замовника його робіт чи послуг базується на цивільно-правових відносинах (із залученням чи без для цього найманих працівників).
Оскільки підприємець провадить свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, а не на підставі трудового договору, то відмова служби зайнятості затвердити запис у трудовій книжці видається логічною. У цьому випадку пенсійний стаж для підприємця зараховуватиметься на підставі сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду. Підставою для цього буде довідка, видана Пенсійним фондом України (згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2002 р. № 06/2-4/133).
Разом з тим ніщо не перешкоджає приватному підприємцеві укладати трудові договори з іншими роботодавцями і самому бути найманою особою. При цьому підприємець може працювати як в одного роботодавця (це буде його основне місце роботи), так і в кількох (тобто за сумісництвом). У цьому разі відомості про такі відносини повинні бути зафіксовані в трудовій книжці (якщо це буде його основне місце роботи) або без неї (якщо робота здійснюватиметься за сумісництвом).
Коментарі