Питання заготівлі, переробки, забезпечення інфекційної безпеки та контролю якості донорської крові становлять без перебільшення національну безпеку держави. Для підвищення рівня забезпечення високоякісними та безпечними препаратами крові в Україні буде створено індустрію переробки плазми крові.
За інформацією МОЗ України, для виконання відповідного указу Президента України та доручення Кабінету Міністрів України щодо вирішення питань, пов’язаних із будівництвом заводу з фракціонування плазми крові, створено робочу групу, до якої залучено представників АМН України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства закордонних справ і Міністерства юстиції. Члени робочої групи розроблятимуть технічні завдання для проведення конкурсу на кращий проект заводу з фракціонування плазми та реформування Служби крові.
Після реформування Служба крові має відповідати вимогам часу, своєю роботою гарантувати безпеку реципієнтам, забезпечувати вітчизняні медичні заклади всією номенклатурою компонентів і препаратів крові. Окрім того, варто пам’ятати, що Служба крові забезпечує надання трансфузійної допомоги не лише в мирний час, але й у надзвичайних ситуаціях, тому є однією з найважливіших складових вітчизняної системи охорони здоров’я та національної безпеки загалом. Виходячи з цього, МОЗ України визначило основні функції подальшої діяльності Служби крові — гарантування безпеки донорської крові та її компонентів, а також вирішення питань стратегічного й оперативного запасу компонентів та препаратів крові. Для координації діяльності Служби крові буде створено єдиний Центр служби крові.
Водночас вимогою часу є адаптація медичної галузі до європейського рівня. Тому, як зазначено МОЗ України, стандартизація процесів заготівлі та переробки крові має відповідати двом головним принципам ВООЗ: якості та безпеці препаратів. У свою чергу, в контексті євроінтеграційних прагнень України слід гармонізувати відповідну нормативно-правову базу з країнами — членами ЄС, зокрема, працювати над створенням корпусу «професійних» донорів крові.
Поки що Україна змушена постійно здійснювати закупівлі дорогих препаратів крові за кордоном. Тому особливе значення надається будівництву заводу з фракціонування плазми, з технологіями повного циклу її переробки, системи збереження і транспортування сировини тощо. Робоча група узгодила перелік конкурсних завдань, у яких основна увага приділяється комплексному вирішенню проблем Служби крові. Затверджено склад конкурсної комісії. Конкурс на кращий проект заводу з фракціонування плазми та реформування Служби крові України буде оголошено найближчим часом.
ІНФОРМАЦІЙНО
Сьогодні Служба крові України — це мережа установ (центри служби крові, станції переливання крові) і підрозділів (відділення, лікарні, що заготовляють кров), які забезпечують якість засобів для трансфузійної терапії. У системі Служби крові функціонують 62 станції переливання крові (з них 37 міських, 24 обласних та 1 республіканська), 500 відділень переливання крові; заготовляють кров та її компоненти у 50 лікарнях. Кількість зареєстрованих донорів у 2005 р. становила лише 67 8451 осіб, з них активних — 36 684 осіб, донорів резерву — 15 991 осіб. Укомплектованість кадрами в закладах Служби крові України така: лікарями — на 94,9%, середнім медичним персоналом — на 91%.
За останні десятиліття відбувся переворот у розумінні завдань трансфузіології, пов’язаних із усвідомленням ризику переливання крові та її компонентів з одного боку та необхідністю такого переливання для надання допомоги пацієнтам — з іншого. Здійснений перехід на компонентну терапію, цільну кров практично перестали використовувати в клінічній практиці. Потреба в компонентах крові не пропорційна їх вмістові в ній та змінюється зі змінами протоколів ведення хворих. В умовах сучасної хірургії знижується потреба в еритроцитах, але зростає потреба у свіжозамороженій плазмі. В онкогематології та при гострій променевій хворобі терапія неможлива без використання великої кількості тромбоцитної маси. Подальший розвиток трансфузіології пов’язаний із поступовим переходом від гемокомпонентної терапії до використання в клінічній практиці препаратів крові, у тому числі генно-інженерних.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим