Законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я».

Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр охорони здоров’я Квіташвілі Олександр.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Cистема охорони здоров’я в Україні є вкрай застарілою та майже не зазнала змін з часів Радянського Союзу. Така система, побудована на так званій моделі Семашко, нівелює реальні потреби населення у сфері охорони здоров’я та ігнорує міжнародні тенденції модернізації та удосконалення у цій сфері. В результаті система охорони здоров’я України є вкрай неефективною; населення отримує часто неякісну та несвоєчасну допомогу (особливо незахищені верстви населення, які не можуть самостійно оплачувати своє лікування), незважаючи на те, що на охорону здоров’я виділяється значна частина державного бюджету.

Неефективність системи охорони здоров’я України в значній мірі зумовлена критичним станом її основного інституційного компонента — закладів охорони здоров’я.

На сьогодні більшість закладів охорони здоров’я існують у формі бюджетних установ. Ця організаційно-правова форма в сфері, що розглядається, є одним із пережитків планової економіки Радянського Союзу. Заклади охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ, є дуже обмеженими у своїй діяльності та не мають достатнього рівня самостійності при прийнятті рішень навіть з питань поточного управління та діяльності закладу. В кінцевому результаті це призводить до неналежного рівня медичного обслуговування населення.

Крім того, сучасний стан фінансування закладів охорони здоров’я — бюджетних установ за рахунок бюджету є неефективним та не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах.

Фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється за принципами «утримання закладу» (навіть якщо він є неефективним), а не здійснення оплати за фактично надану населенню безкоштовну медичну допомогу, гарантовану Конституцією України.

Крім того, заклади охорони здоров’я обмежені в можливості самостійного визначення цілей та пріоритетів для використання бюджетного фінансування. Напрямки використання бюджетних коштів є чітко визначеними згідно з кошторисом. Навіть у разі екстреної необхідності, заклади охорони здоров’я не можуть перерозподіляти кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, придбати додаткові ліки за рахунок економії на комунальних послугах). Це не стимулює керівників закладів охорони здоров’я до економії та оптимізації процесу надання медичної допомоги населенню.

В силу свою організаційно-правового статусу заклади охорони здоров’я не мають законної можливості для легального залучення додаткових коштів, наприклад від зацікавлених юридичних осіб, міжнародних установ або благодійних фондів. Для цього їм доводиться працювати через напівлегальні схеми, які на практиці дуже складно офіційно проконтролювати.

Все це в комплексі призводить до тінізацїї коштів у медичній сфері, створює передумови для корупційних схем.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачає посилення співпраці у сфері охорони здоров’я між Україною та ЄС з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 «Громадське здоров’я»).

Таке співробітництво, зокрема, має охоплювати зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ.

Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», затверджена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, також передбачає здійснення реформи системи охорони здоров’я. Так, пункт 7) розділу 3 передбачає, що метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром у проведенні реформи є програма Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020»;

Крім того, необхідність реформування сфери охорони здоров’я передбачена проектом Світового Банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», Меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну та фінансову політику, укладеним у зв’язку з підписанням чотирьохрічної розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) Міжнародного валютного фонду (лютий-березень 2015 року), Угодою про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27 листопада 2014 року (Розділ 16 «Реформа системи охорони здоров’я»), Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2020 років, іншими нормативно-правовими актами та програмними документами щодо реформування охорони здоров’я в Україні.

Однак, незважаючи на задекларовану державою важливість здійснення системного та комплексного реформування галузі охорони здоров’я, законодавче забезпечення таких реформ на сьогодні залишається недостатнім.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою та завданням цього законопроекту є створення сприятливих умов та стимулів у бюджетній сфері для реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства в рамках комплексної реформи системи охорони здоров’я України.

Проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» розроблено для реалізації положень проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я».

3. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері бюджетного фінансування охорони здоров’я, є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закони України про державний бюджет на відповідний рік.

Реалізація реформи системи закладів охорони здоров’я та положень цього законопроекту потребуватиме також внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Господарського кодексу України, Законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про здійснення державних закупівель», «Про екстрену медичну допомогу», Податкового кодексу України (окремі законопроекти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я» та «Про внесення зміни до підрозділу 4 розділу ХХ«Перехідні положення»Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» також подано до Верховної Ради України).

Законопроектом передбачається внесення змін до Бюджетного кодексу України з метою врегулювання окремих питань фінансування закладів охорони здоров’я в рамках комплексної реформи закладів охорони здоров’я.

Серед основних положень законопроекту варто виокремити такі:

• фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплата їх послуг за договорами про медичне обслуговування населення визначаються захищеними видатками бюджету;
• Кабінету Міністрів України доручено під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачити такий порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетами, який забезпечить надання відповідним місцевим бюджетам медичної субвенції у 2016 році у обсязі не меншому ніж у 2015 році, та видатки на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я в державні та комунальні підприємства;
• запропоновані бюджетні стимули для реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України.

5. Позиція заінтересованих органів

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України проект акта погоджено без зауважень; Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством соціальної політики України надано пропозиції, Міністерством юстиції України надано пропозиції, які враховано частково.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6¹. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

Проект Закону не потребує проведення громадської антидискримінаційної експертизи.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Проект Закону не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднений на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.

Проведено широке громадське обговорення проекту акта, у тому числі консультації у режимі відеоконференцій з усіма регіонами, медичною громадськістю, на засіданні Колегії Міністерства охорони здоров’я України. Отримані зауваження та пропозиції опрацьовано, враховано частково.

9. Позиція соціальних партнерів

Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні висновку до проекту акта не надано.

Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні висновку до проекту акта не надано.

Професійною спілкою працівників охорони здоров’я України законопроект не погоджено та надано зауваження, які було частково враховано.

10. Оцінка регуляторного впливу

Державною регуляторною службою України проект акта погоджено.

10¹. Вплив реалізації акта на ринок праці

Проект акта не має впливу на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту повинна створити умови для розвитку якісної та ефективної системи державних та комунальних закладів охорони здоров’я в Україні.

Своєю чергою, це має привести до підвищення рівня охорони здоров’я, тривалості життя населення та зниження рівня захворюваності.

Проект
від 07.07.2015 р. реєстраційний № 2311а

Закон України
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 50—51, ст. 572) такі зміни:

1. Частину другу статті 55 доповнити абзацом такого змісту:

«фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплату послуг за договорами про медичне обслуговування населення.».

2. Доповнити розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» пунктами 32—34 такого змісту:

«32. Кабінету Міністрів України під час підготовки законопроекту «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачити такий порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетами, який забезпечить надання відповідним місцевим бюджетам медичної субвенції у 2016 році в обсязі не меншому, ніж у 2015 році, а також передбачити додаткові видатки на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я згідно з пунктом 1 розділу XІII «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я.

33. Кошти державного бюджету та субвенції, надані з державного до місцевих бюджетів, з 1 січня 2017 року не можуть використовуватися на фінансування закладів охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ (крім відомчих закладів охорони здоров’я центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони громадського порядку, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах оборони та військового будівництва, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України), та оплату послуг таких закладів охорони здоров’я за договорами про медичне обслуговування населення.

34. Частина друга статті 55 цього Кодексу з 1 січня 2017 року не застосовується в частині видатків на бюджетні установи — заклади охорони здоров’я (крім відомчих закладів охорони здоров’я центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони громадського порядку, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах оборони та військового будівництва, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України), в тому числі оплату праці працівників таких бюджетних установ та нарахувань на заробітну плату. Відповідні видатки з 1 січня 2017 року можуть здійснюватися виключно за рахунок коштів місцевих бюджетів, крім субвенцій, наданих з державного до місцевих бюджетів.».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

від 13.07.2015

У законопроекті пропонується віднести до захищених видатків бюджету видатки загального фонду на «фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплату послугза договорами про медичне обслуговування населення» та визначити порядок формування та використання медичної субвенції на 2016 та 2017 роки.

Головне управління щодо пропозицій проекту вважає доцільним зауважити наступне.

1. Звертаємо увагу на те, що пропоноване законопроектом «фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплата послуг за договорами про медичне обслуговування населення» передбачає досить значний перелік захищених бюджетних видатків. У той же час чинною ч. 2 статті 55 Бюджетного кодексу України до захищених видатків бюджету вже віднесено видатки, які можуть входити до складу видатків, що визначені вищезазначеною нормою, зокрема, видатки на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Крім того, слід зауважити, що надання певним видаткам бюджету статусу захищених певною мірою убезпечує їх від скорочення при здійсненні секвестру бюджету, проте жодним чином не гарантує включення таких видатків до бюджету на стадії розроблення та затвердження останнього, оскільки у такому випадку визначальною є норма Конституції України, за якою «виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків» (ч. 2 ст. 95).

Відповідне зауваження стосується нового п. 32 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яким доручається «Кабінету Міністрів України при підготовці законопроекту «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачити такий порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетами, який забезпечить надання відповідним місцевим бюджетам медичної субвенції у 2016 році у обсязі не меншому, ніж у 2015 році, а також передбачити додаткові видатки на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я згідно з пунктом 1 Розділу XІII «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я».

2. Новими пунктами 33 та 34 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України пропонується визначити порядок використання у 2017 році коштів Державного бюджету України та субвенції, наданої з державного до місцевих бюджетів. Звертаємо увагу на те, що подані до законопроекту документи не містять обґрунтувань щодо застосування саме запропонованого законопроектом порядку використання бюджетних коштів.

Крім того, на нашу думку, оскільки проектом передбачено з 1 січня 2017 року принципово змінити порядок фінансування закладів охорони здоров’я, то, можливо, відповідні зміни щодо такого фінансування слід було б внести до основного тексту Бюджетного кодексу України, а не визначати їх у «Прикінцевих та перехідних положеннях» цього Кодексу, оскільки пропоновані норми мають стати нормами постійної дії. У той же час відповідні зміни повинні вноситися до Бюджетного кодексу України тільки після схвалення Верховною Радою України законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» (реєстр. № 2309а), метою якого, як зазначається у Пояснювальній записці до нього, «є комплексне реформування системи охорони здоров’я України задля створення в Україні мережі державних так комунальних закладів охорони здоров’я з достатнім рівнем самостійності для надання ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення».

Узагальнюючий висновок: враховуючи, що поданий законопроект системно пов’язаний з проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» (реєстр. № 2309а), Головне управління пропонує розглядати ці законопроекти одночасно, оскільки неприйняття одного з них не дозволить вирішити порушені в них питання.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Про розгляд законопроекту

від 15.07.2015 р.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 15 липня 2015 року (протокол № 26) розглянув проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я (реєстр. № 2311а від 07.07.2015), поданий Кабінетом Міністрів України.

Законопроектом пропонується внести такі доповнення до Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс):

1. Включити до переліку захищених видатків бюджету «фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я та оплату послуг за договорами про медичне обслуговування населення» /доповнення до частини другої статті 55 Кодексу/.

2. Доповнити розділ VI«Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу новими пунктами 32-34 , згідно із якими:

– Кабінету Міністрів України при підготовці законопроекту про Державний бюджет України на 2016 рік належить передбачити:

такий порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетами, який забезпечить надання відповідним місцевим бюджетам медичної субвенції у 2016 році в обсязі не меншому, ніж у 2015 році;

додаткові видатки на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я згідно з пунктом 1 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я /новий пункт 32/;

– починаючи з 1 січня 2017 року:

не дозволяється використовувати кошти державного бюджету та субвенції, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, для фінансування закладів охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ, та оплату послуг таких закладів охорони здоров’я за договорами про медичне обслуговування населення /новий пункт 33/;

положення частини другої статті 55 Кодексу не застосовуються в частині видатків на бюджетні установи – заклади охорони здоров’я, в тому числі оплату праці працівників таких бюджетних установ та нарахувань на заробітну плату. Відповідні видатки можуть здійснюватися виключно за рахунок коштів місцевих бюджетів, крім субвенцій, наданих з державного до місцевих бюджетів /новий пункт 34/;

Обмеження, що встановлюються у пунктах 33 та 34, не розповсюджуються на відомчі заклади охорони здоров’я центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони громадського порядку, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах оборони та військового будівництва, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України.

Насамперед слід відмітити, що законопроект за реєстр. № 2311а є похідним від іншого законопроекту, поданого Кабінетом Міністрів України, про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я (реєстр. № 2309а), метою якого, як зазначається у пояснювальній записці до нього, «є комплексне реформування системи охорони здоров’я України задля створення в Україні мережі державних так комунальних закладів охорони здоров’я з достатнім рівнем самостійності».

Отже, для забезпечення узгодженості правових норм відповідні зміни повинні вноситися до Кодексу тільки після прийняття Верховною Радою України в цілому законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я (реєстр. № 2309а), оскільки неприйняття останнього не дозволить вирішити порушені в законопроектах питання, а внесення запропонованих змін до Кодексу втратить будь-який сенс, що також є узагальнюючим висновком Головного науково–експертного управління Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ) (лист від 13.07.2015р. за №16/3-1106/2311а додається на 2 аркушах).

Поряд з тим, належить звернути увагу, що положення законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я (реєстр. № 2309а) в частині змін до статті 18 Основ законодавства про охорону здоров’я щодо фінансового забезпечення охорони здоров’я не узгоджуються з бюджетним законодавством. Зокрема, запропоноване вирішення процедурних питань щодо планування і використання бюджетних коштів (включаючи їх залишки), розміщення бюджетних коштів в установах банків не враховує чинні вимоги Кодексу щодо врегулювання таких питань.

Щодо положень законопроекту за № 2311а належить зауважити таке.

1. Запропоноване доповнення переліку захищених видатків за змістом не узгоджується з положеннями частини другої статті 55, оскільки:

– у Кодексі відповідно до пункту 51 статті 2 вживається термін «фінансування бюджету – надходження та витрати бюджету, пов’язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету», тому вираз «фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я» є некоректним з точки зору бюджетного законодавства;

– беручи до уваги, що питання захищених видатків з утримання бюджетних установ унормоване, оскільки до таких видатків бюджету згідно з частиною другою статті 55 Кодексу віднесено, зокрема, видатки на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв, які можуть входити до складу видатків з «фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я», таке доповнення є недоцільним, про що зауважує також ГНЕУ;

– зважаючи на визначені у законопроекті за реєстр.№2309а нові принципи функціонування закладів охорони здоров’я, які реорганізуються із бюджетних установ (за окремим виключенням) в державні та комунальні (унітарні казенні, некомерційні або комерційні) підприємства, до переліку захищених видатків можуть належати лише видатки на «оплату послуг за договорами про медичне обслуговування населення».

Водночас, як зауважує ГНЕУ, надання певним видаткам бюджету статусу захищених убезпечує їх від скорочення при здійсненні секвестру бюджету (частина перша статті 55 Кодексу), проте жодним чином не гарантує включення таких видатків до бюджету на стадії розроблення та затвердження останнього, оскільки у такому випадку визначальною є норма Конституції України, за якою «виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків» (частина 2 статті 95).

2. Доручення, що надається Уряду згідно з новим пунктом 32 прикінцевих положень розділу VIКодексу, щодо розподілу медичної субвенції та визначення додаткових видатків бюджету на 2016 рік, не є предметом регулювання Кодексу, що визначений системним документом з питань регулювання бюджетних відносин та містить норми постійної дії.

Зважаючи на наведені вище норми статті 95 Конституції України та повноваження Уряду у бюджетному процесі таке питання не потребує додаткового унормування, оскільки відповідно до частини третьої статті  103-4 Кодексу розподіл медичної субвенції між місцевими бюджетами здійснюється за формулою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у частині другій статті 4 Кодексу встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Крім того, пункт 32 є у чинній редакції Кодексу, що потребує зміни нумерації пунктів у проекті закону.

3. Встановлення у пунктах 33 та 34 прикінцевих положень розділу VI Кодексу нових вимог щодо фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я з 1 січня 2017 року за рахунок коштів державного бюджету, субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, за рахунок місцевих бюджетів, не узгоджується з положеннями статей 87-90 Кодексу, згідно з якими проведено розмежування видатків на утримання установ і закладів охорони здоров’я між державним та відповідними місцевими бюджетами.

Крім того, ГНЕУ звертає увагу, що подані до законопроекту документи не містять обґрунтувань щодо застосування саме запропонованого законопроектом порядку використання бюджетних коштів з 1 січня 2017 року.

Поряд з тим ГНЕУ вважає, що зміни щодо нового порядку фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я слід було б внести до основного тексту Кодексу, а не визначати їх у «Прикінцевих та перехідних положеннях», оскільки пропоновані норми мають стати нормами постійної дії. Водночас відповідні зміни, як зазначає ГНЕУ, повинні вноситися до Кодексу тільки після схвалення Верховною Радою України законопроекту за реєстр. № 2309а.

4. Запропонований пункт 34 прикінцевих положень розділу VIКодексу містить внутрішні суперечності та потребує уточнення. Зважаючи, що згідно із статтею 103-4 Кодексу видатки на утримання установ і закладів охорони здоров’я, що знаходяться у комунальній власності, проводяться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, а відповідні заклади державної власності згідно із статтею 87 Кодексу утримуються за рахунок коштів державного бюджету, незрозуміло які бюджетні установи будуть забезпечуватися з місцевих бюджетів з 1 січня 2017 року.

Крім того, залишаючи можливість здійснювати з 1 січня 2017 року видатки на бюджетні установи – заклади охорони здоров’я за рахунок місцевих бюджетів, водночас цією статтею місцеві бюджети позбавляються права застосовувати частину другу статті 55 Кодексу, що не відповідає вимогам частини третьої статті 76 Кодексу, згідно з яким рішенням про місцевий бюджет визначається перелік захищених видатків місцевого бюджету на підставі статті 55 Кодексу.

5. У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його прийняття не потребує додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів, однак, згідно із частиною другою розділу І законопроекту Уряд має передбачити у 2016 році додаткові витрати на адміністративні витрати, пов’язані з реорганізацією державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

Міністерство фінансів України не підтримує прийняття законопроекту, мотивуючи тим, що частина порушених питань врегульована Кодексом, а суперечності, що закладаються у фінансове забезпечення закладів охорони здоров’я, можуть призвести до неможливості фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я.

На час розгляду законопроекту у Комітеті з питань бюджету висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції) не надійшли.

За наслідками розгляду Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України:

проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я (реєстр. № 2311а), поданий Кабінетом Міністрів України, за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу з урахуванням таких пропозицій: пункт 1 та абзац другий пункту 2 розділу І законопроекту виключити;

доручити Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні після прийняття в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я (реєстр. № 2309а) (відповідний проект постанови Верховної Ради України додається на 1 аркуші).

Співдоповідачем на сесії Верховної Ради України з цього питання пропонується заступник Голови Комітету з питань бюджету Мельник Сергій Іванович.

ВИСНОВОК

щодо відповідності проекту нормативно-правового акта вимогам антикорупційного законодавства

Назва проекту акта: проект Закону про внесення зміни до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я

Реєстр. № 2311а від 07.07.2015р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: Кабінет Міністрів України

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань бюджету

Проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету 07 жовтня 2015 року, протокол № 38).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!