Клінічні дослідження в Україні: реалії та перспективи

Своєю доповіддю «Клінічні дослідження в Україні: реалії та погляд у майбутнє» засідання розпочав Сергій Распутняк, начальник відділу клінічного аудиту Департаменту експертизи матеріалів доклінічних та клінічних випробувань ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (далі — ДЕЦ). Він зробив огляд нормативно-правової бази, яка регулює проведення клінічних досліджень в нашій країні, приділивши особ­ливу увагу проведенню клінічних досліджень за участю дітей, обмежено дієздатних та недієздатних осіб.

С. Распутняк також зупинився на загальних положеннях проведення клінічних досліджень в Украї­ні, зауваживши, що вони проводяться відповідно до етичних принципів, викладених у Гельсінській декларації, у лікувально-профілактичних закладах (далі — ЛПЗ), що визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, за наявності рішення цього органу, що приймається на підставі позитивного висновку експертизи матеріалів щодо проведення клінічного випробування, який надається ДЕЦ. Особи, які долучаються до проведення клінічного дослідження, повинні мати належну освіту, професійну підготовку й досвід для виконання функцій та обов’язків, пов’язаних з таким дослідженням. Вибір дослідників та ЛПЗ покладається на спонсора, який може делегувати свої повноваження контрактній дослідницькій організації, проте залишається відповідальним за ініціацію та проведення клінічного випробування, а також за інформацію, яка була отримана в результаті його проведення.

Усі клінічні дослідження розпочинаються пі­сля прийняття рішення МОЗ України та позитивної оцінки комісії з питань етики ЛПЗ. Забезпечення конфіденційності документів, що можуть ідентифікувати особу учасника випробування, є необхідною умовою для захисту його прав під час проведення клінічного дослідження. Планування, проведення та звітність усіх клінічних випробувань, у тому числі досліджень з оцінки біоеквівалентності, здійснюються з дотриманням вимог та принципів Належної клінічної практики (GCP), зауважив С. Распутняк. У разі якщо досліджуваний препарат належить до наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, проведення клінічного випробування здійснюється також із дотриманням вимог законодавства у сфері обігу таких препаратів.

Порядок реєстрації, обробки і збереження отриманої під час клінічного випробування інформації мають забезпечувати коректне надання, інтерпретацію і верифікацію даних. С. Распутняк підкреслив, що основні документи клінічного випробування мають зберігатися у ЛПЗ не менше ніж 15 років після завершення клінічного дослідження. Виробництво та збереження досліджуваного лікарського засобу, а також поводження з ним здійснюються у встановленому законодавством порядку з дотриманням вимог GMP та GСР. На будь-якому етапі клінічного випробування або після його завершення ДЕЦ може проводити клінічний аудит клінічного випробування щодо дотримання GСР.

С. Распутняк також повідомив, що, починаючи з 2012 р., кількість міжнародних багатоцентрових клінічних випробувань в Україні зменшується. Загалом за 7,5 міс 2016 р. було надано 124 позитивні виснов­ки ДЕЦ щодо проведення клінічних досліджень в Україні, з яких 87 — щодо проведення міжнародних багатоцентрових клінічних досліджень та 37 — щодо передреєстраційних клінічних випробувань, розповів спікер. Для порівняння за 2015 р. було надано 202 позитивні висновки ДЕЦ щодо проведення клінічних досліджень, з яких 144 — щодо проведення міжнародних багатоцентрових клінічних досліджень та 58 — щодо передреєстраційних клінічних випробувань.

На завершення доповіді С. Распутняк звернув увагу на проблемні питання у сфері клінічних досліджень в нашій країні: необхідність нормативного регулювання обліку, зберігання та знищення досліджуваного лікарського засобу в місці проведення досліджень; створення загальнодоступного реєстру клінічних досліджень, що проводяться в Україні; покращання іміджу клінічних досліджень в Україні. На думку спікера, ці проблемні питання вимагають подальшого удосконалення нормативно-правової бази відповідно до міжнародних стандартів.

Антоніна Смоліна, координатор підкомітету з клінічних досліджень Європейської Бізнес Асоціації (далі — Підкомітет), зауважила, що клінічні дослідження є важливим та перспективним напрямком діяльності, що підтримує імідж України на міжнародній арені. У першу чергу, завдяки клінічним дослідженням пацієнти мають змогу отримувати інноваційні ліки, які під час дослідження надаються безкоштовно разом із супутньою терапією, обстеженнями. До того ж клінічні дослідження сприяють розвитку науки та оновленню матеріально-технічної бази ЛПЗ. Слід також враховувати, що проведення клінічних досліджень забезпечує надходження додаткових коштів до бюджету країни.

А. Смоліна, зокрема, розповіла про Підкомітет та його роботу, зауваживши, що основна мета його діяльності полягає у забезпеченні дотримання міжнародних стандартів під час проведення клінічних досліджень усіма учасниками; створенні сприятливих умов для розвитку цієї сфери; гармонізації та удосконаленні нормативно-правової бази, що регулює клінічні дослідження, шляхом співробітництва з державними органами. Серед основних пріоритетів діяльно­сті Підкомітету на 2015–2020 рр. спікер виділила:

• розширення доступу пацієнтів до інформації про клінічні дослідження;
• дотримання законодавчо визначених термінів для затвердження клінічних досліджень;
• спрощення та удосконалення процедури проведення клінічних досліджень;
• відміну ПДВ на лікарські засоби, що імпортуються в Україну з метою проведення клінічних досліджень;
• співпрацю з міжнародними асоціаціями, організаціями лікарів/дослідників та пацієнтів.

А. Смоліна також звернула увагу на основні перепони на шляху розвитку клінічних досліджень в України, серед яких вбачає відсутність політичної волі та розуміння важливості розвитку цієї галузі представниками влади; недостатню обізнаність пацієнтів та медиків про можливості проведення клінічних досліджень; відтік спонсорів досліджень з України через постійні зміни законодавства та непрогнозовані умови ведення бізнесу; тривалі терміни від ініціації клінічного дослідження до його початку, а також перевищення встановлених термінів на практиці через тривалу процедуру погодження та відсутність електронного ­документообігу в МОЗ України.

Олексій Міхеєв, кандидат медичних наук, доцент, керівник контрак­тної дослідницької організації «Верум», у своїй доповіді «Клінічні випробування в кардіології та ревматології: тенденції та перспективи» представив ієрар­хію різних видів клінічних досліджень за їх «цінністю» для науки та практичного використання. Перше місце у такому списку, на думку спікера, займає аналіз декількох великих рандомізованих досліджень, 2-ге місце посідає велике рандомізоване дослідження, 3-тє — метааналіз невеликих рандомізованих контрольованих досліджень тощо.

Зручним механізмом, який дозволяє спеціалісту легко оцінити якість клінічного дослідження і достовірність отриманих даних, є рейтингова си­стема оцінки клінічних досліджень. Для безпосередньої оцінки дослідження використовується поняття «рівень доказовості». До клінічних досліджень найвищого рівня доказовості відносять великі подвійні сліпі плацебо-контрольовані клінічні дослідження, а також дані, отримані при метааналізі декількох рандомізованих контрольованих досліджень.

О. Міхеєв зауважив, що у сфері кардіології досліджують не тільки лікарські засоби, хоча такі клінічні дослідження становлять 56,6% від усіх випробувань у світі, досліджують також інвазивні втручання (30–40% усіх досліджень) — пристрої (наприклад кардіостимулятори), нехірургічні процедури (наприклад ангіопластику), хірургічні процедури (наприклад трансплантацію), та діагностичні процедури/методи візуалізації (2,9%). Інші дослідження (дієтологічні втручання тощо) становлять 10,1%. Спонсорами досліджень у кардіології виступають фармацевтична індустрія, державні установи, науково-дослідні інститути, університети, громадські організації. Присутнє також змішане спонсорство. Основними досліджуваними серцево-судинними захворюваннями є гострий коронарний синдром, хронічна ішемічна хвороба серця, аритмія, серцева недостатність тощо. За словами О. Міхеєва, повну інформацію щодо клінічних досліджень у сфері кардіології можна отримати у 8 періодичних виданнях.

Спікер відмітив, що у світі за період 2001–2015 рр. зареєстровано 1224 клінічних дослідження у сфері кардіології, в яких брали участь понад 2 млн пацієнтів з 98 різних країн. З усіх клінічних досліджень на такі ІІ фази прийшлося 133 дослідження, ІІІ/IV фази — 337 досліджень, інші — клінічні дослідження без класифікації.

Серед основних тенденцій у сфері клінічних досліджень в напрямку кардіології за останні 15 років спікер виділив збільшення кількості учасників досліджень, а також кількості центрів, залучених до проведення клінічних досліджень, збільшення витрат на клінічні дослідження тощо.

Людмила Андрієвська, менеджер з якості дослідницької організації «PRA Health Science», під час доповіді «Помилки дослідницьких центрів при проведенні клінічних досліджень: досвід аудитора» розповіла про 12 золотих правил для дослідника, які стосуються дотримання протоколу клінічного дослідження; відбору, навчання та делегування повноважень у рамках проведення клінічного дослідження; коректності реєстрації даних; наявності необхідного обладнання для проведення дослідження; максимального захисту суб’єктів дослідження; планування та управління відбору пацієнтів; обліку використання досліджуваного препарату; реєстрації побічних явищ при проведенні клінічного дослідження; сертифікації лабораторії та кваліфікації її співробітників; правильності заповнення та збереження документації щодо клінічних досліджень; прагнення отримання якісних даних під час дослідження; інформування усіх зацікавлених осіб про клінічне дослідження.

Катерина Орловська, менеджер з якості у клінічних дослідженнях компанії «Merck&Co», розповіла про актуальні аспекти організації клінічних досліджень в кардіології, приділивши особливу увагу специфіці проведення клінічних досліджень препаратів, призначених для лікування хронічних захворювань серцево-судинної системи.

Як представник компанії — спонсора клінічних досліджень К. Орловська повідомила також про те, з якими проблемами можуть стикнутися фармацевтичні компанії при проведенні клінічних досліджень в Україні. Спікер зазначила, що в Україні є значний пул кваліфікованих дослідницьких центрів (більше 50), вибір з яких компанія робила за наступними критеріями: наявний досвід та кваліфікація дослідницької команди; доступ до набору пацієнтів із необхідною нозологією; можливість залучення персоналу для адекватного виконання завдань, пов’язаних із проведенням дослідження; оперативність вирішення питань (в тому числі збору документації); наявні обладнання/лабораторії та приміщення для процедур дослідження. Багато таких центрів не відповідали висувним критеріям, зазначила К. Орловська.

Вона також підкреслила, що підозріло знижене рапортування про побічні явища при проведенні клінічних досліджень препаратів в країнах СНД піднімає питання про якість отриманих даних та доцільність проведення досліджень у таких країнах.

Сергій Кожухов, доктор медичних наук, керівник відділу клінічної фармакології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України», розповів про побічні явища/реакції в практиці лікаря-дослідника, надавши детальну інформацію щодо найбільш вірогідних ризиків для здоров’я пацієнта при застосуванні лікарських засобів, що діють на серцево-судинну систему, та підходи до зниження цих ризиків.Серед можливостей запобігання виникненню побічних ефектів у пацієнтів спікер виділив такі підходи: не призначати препарати без чітких показань, призначати одночасно якомога меншу кількість лікарських засобів, якщо можливо — використовувати добре відомі та широко застосовувані препарати, давати чіткі інструкції пацієнтам щодо прийому ліків, коригувати дози ліків для пацієнтів з урахуванням їх віку, наявності проблем з нирками, печінкою тощо.

С. Кожухов зауважив, що з 02.03.2012 р. з моменту набуття чинності наказу МОЗ України № 1005 про випадки побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарських засобів повин­ні подавати інформацію не лише лікарі, а й медичні сестри, фельдшери, акушери, провізори та фармацевти. До цього процесу також залучатимуться пацієнти, їх представники та організації, що захищають права пацієнтів. За його словами, слід повідом­ляти про підозрювані побічні реакції на будь-який лікарських засіб, незалежно від того, чи був він призначений лікарем, чи використовувався в якості самолікування. Про побічні реакції можна сповістити через карту-повідомлення, розміщену на сайті ДЕЦ, де можна також ознайомитися із правилами заповнення таких карт. Про побічні реакції слід повідомляти якомога швидше, особливо якщо вони серйозні або не зазначені в інструкції для застосування препарату. Деякі побічні реакції можна виявити тільки за умови їх широкого застосування, тому повідомлення про такі реакції є вкрай важливими, підкреслив С. Кожухов.

Наприкінці секційного засідання Ганна Радченко, доктор медичних наук, провідний науковий співробітник відділу симптоматичних гіпертензій ДУ «ННЦ «Ін­ститут кардіо­логії ім. М.Д. Стражеско» НАМН України» представила доповідь «EPHES: можливості фіксованої комбінації в лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця», озвучивши, зокрема, результати проведення дослідження EPHES (Evaluation of influence of fixed dose combination Рerindopril/Amlodipine on target organ damage in patients with arterial Hyp­Ertension with or without iSchemic heart disease), метою якого було оцінити ефективність фіксованої комбінації периндоприл/амлодипін щодо зниження артеріального тиску та динаміки вираженості ураження органів-мішеней у хворих на артеріальну гіпертензію з ішемічною хворобою серця та без неї.

Таким чином, зважаючи на те, що клінічні дослідження дають доступ пацієнтам до сучасного лікування та сприяють розвитку науки, питання збільшення їх кількості в нашій країні шляхом створення сприятливих умов для їх проведення є важливим не тільки для вчених та лікарів, але й для органів влади у сфері охорони здоров’я. За останні роки багато чого зроблено в цій сфері, проте залишилося ще досить багато питань, які потребують вирішення, в тому числі у нормативно-правовому полі.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!