Законопроект «Про лікарське самоврядування»

04 Квітня 2017 5:13 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про лікарське самоврядування».

Вважаю цей законопроект альтернативним до проекту Закону України «Про лікарське самоврядування» № 5617 від 28.12.2016 року, внесений народним депутатом України Мусієм О.С.

Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Богомолець О.В.

Народний депутат України О.В. Богомолець

СПИСОК АВТОРІВ

 проекту Закону України «Про лікарське самоврядування»

Богомолець О.В. – народний депутат України.

Народний депутат України О.В. Богомолець

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про лікарське самоврядування»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Важливою складовою розбудови потужної системи охорони здоров’я є запровадження засад лікарського самоврядування, спрямованого на забезпечення професійних прав лікарів. В свою чергу, це забезпечить більш високий рівень охорони здоров’я населення.

Згідно зі світовою та європейською практикою лікарське самоврядування є ключовим аспектом в гарантуванні фінансово-економічної та професійної незалежності лікарського співтовариства.

Україна також має гостру потребу в лікарському самоврядуванні, яке здатне відіграти одну з провідний ролей у становленні належної лікарської практики та створенні умов для захисту прав пацієнтів на безпечну та високоякісну медичну допомогу.

Проте, наразі правові та організаційні засади лікарського самоврядування в Україні законодавчо не врегульовані.

Актуальність даного законопроекту також обумовлена загостренням потреб населення України в належному рівні охорони здоров’я, яке виникло на фоні значної кількості поранених та травмованих внаслідок бойових дій в зоні проведення АТО, погіршення соціально-економічного стану суспільства.

2. Цілі та завдання проекту Закону

Метою прийняття Закону України є впровадження професійного самоврядування лікарів та наділення органів лікарського самоврядування відповідними повноваженнями в сфері регулювання низки аспектів належної лікарської практики.

Завданням законопроекту є адаптація законодавства України до світового та європейського законодавства в частині регулювання діяльності професійного лікарської спільноти.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроект передбачає введення спеціальної термінології, визначення правових, організаційних та фінансово-економічних засад запровадження лікарського самоврядування, завдання та принципи здійснення професійного самоврядування лікарів, а також порядок формування та функціонування органів лікарського самоврядування.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та іншими нормативно-правовими актами.

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Прийняття законопроекту та запровадження лікарського самоврядування не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття проекту Закону сприятиме удосконаленню системи управління охороною здоров’я, поліпшенню стану та якості надання медичної допомоги, підвищенню рівня безпеки пацієнтів, формуванню належної лікарської практики.

Народний депутат України            О.В. Богомолець

Проект

зареєстрований в Парламенті

17.01.2017 р. за № 5617-1

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ЛІКАРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Цей Закон визначає порядок функціонування лікарського самоврядування в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних понять

У цьому Законі поняття вживаються у такому значенні

акредитація суб’єктів надання послуг у сфері безперервного професійного розвитку лікарів – добровільна процедура оцінки якості послуг, що надаються лікарям у процесі безперервного професійного розвитку, який здійснюється органами лікарського самоврядування на замовлення суб’єкту надання таких послуг;

безперервний професійний розвиток – процес підтримання та постійного підвищення рівня професійних знань і навиків, який здійснюється безперервно упродовж усієї професійної діяльності лікаря, з метою досягнення найвищого рівня компетентності;

Етичний кодекс лікаря – зведення етичних норм і правил поведінки лікаря у взаємодії з пацієнтами, колегами, представниками інших медичних і фармацевтичних професій та корпоративних груп у процесі професійної діяльності;

єдиний реєстр лікарів України (далі – Реєстр лікарів) – це база даних, яка містить відомості про всіх лікарів, що мають право на здійснення лікарської практики на території України;

конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами лікаря чи корпоративної групи лікарів і їх професійними правами та обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання лікарем його професійних обов’язків, або при прийнятті рішень органами лікарського самоврядування у межах їх повноважень;

лікарське самоврядування – гарантоване державою право лікарів самостійно вирішувати питання організації та діяльності Українського Лікарського Товариства в порядку, встановленому цим Законом;

лікар – фізична особа, яка здійснює лікарську практику на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами;

лікар-наставник – лікар, уповноважений Українським лікарським товариством на здійснення нагляду і опіки за проходженням інтернатури лікарем-інтерном або резидентури лікарем резидентом та дає рекомендацію щодо допуску лікаря-інтерна до складання кваліфікаційного іспиту та Присяги лікаря, лікаря-резидента до кваліфікаційного іспиту;

лікар–інтерн – особа, яка має повну вищу медичну освіту, та продовжує освіту за формою післядипломної підготовки встановленою відповідними нормативними актами для отримання дозволу до складання кваліфікаційного іспиту за однією з лікарських спеціальностей,;

лікар-резидент – особа, яка має свідоцтво на право здійснення лікарської практики за однією з лікарських спеціальностей, та продовжує освіту за формою післядипломної підготовки встановленою відповідними нормативними актами для отримання дозволу до складання кваліфікаційного іспиту за однією з лікарських субспеціальностей;

лікарська практика – вид професійної діяльності у сфері охорони здоров’я, що здійснюється лікарями, які отримали свідоцтво про право на здійснення лікарської практики, у порядку встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами;

право на здійснення лікарської практики – визнання права особи, яка має завершену медичну освіту і внесена до реєстру лікарів, проводити лікарську практику у визначений законодавством спосіб;

свідоцтво про право на здійснення лікарської практики –документ, який надає лікареві право провадити лікарську практику;

система безперервного професійного розвитку лікарів – комплекс структур і заходів організаційного, освітнього та наукового характеру, який забезпечує підтримання та постійне підвищення рівня професійних знань і навиків лікарів, упродовж усієї їх професійної діяльності з метою досягнення найвищого рівня їх професійної компетентності за для забезпечення потреб населення у якісному медичному обслуговуванні;

сертифікація освітніх заходів у системі безперервного професійного розвитку лікарів – добровільна процедура оцінки якості освітніх заходів безперервного професійного розвитку лікарів.

Стаття 2. Українське лікарське товариство

1. Українське лікарське товариство – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує незалежність лікарів у здійсненні лікарської практики та самостійно вирішує питання організації і діяльності товариства в порядку, встановленому цим Законом.

2. Українське лікарське товариство складають всі лікарі України, які мають право здійснювати лікарську практику відповідно до цього Закону.

3. З метою забезпечення належного здійснення лікарської практики, дотримання гарантій лікарської практики, захисту професійних прав лікарів, забезпечення високого професійного рівня лікарів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності лікарів в Україні діє лікарське самоврядування.

Стаття 3. Законодавство України про лікарське самоврядування

1. Законодавство України про лікарське самоврядування складається з Конституції України, цього Закону та інших законів та підзаконних актів.

2. Дія цього Закону поширюється на діяльність центральних і регіональних органів УЛТ.

3. Сфера дії цього Закону не поширюється на діяльність громадських об’єднань, професійних спілок, організацій роботодавців, створених відповідно до іншого законодавства.

Стаття 4. Основні засади лікарського самоврядування

Лікарське самоврядування в Україні здійснюється на засадах:

пріоритету інтересів пацієнтів та поваги до персонального простору пацієнта – що виявляється у праві лікаря призначати пацієнтові методи обстеження та лікування виходячи виключно з їх адекватності з точки зору актуальних/сучасних медичних стандартів, незалежно від будь яких зовнішніх впливів;

поваги до професійної свободи лікаря, визнання його можливості обирати апробовані методи діагностики, лікування та реабілітації відповідно до найкращої практики доказової медицини та особливостей клінічної ситуації;

права лікаря відмовитись від роботи на неприйнятних для нього умовах та корпоративної підтримки дотримання такого права;

корпоративної етичності та дисципліни, що означає можливість накладення дисциплінарних стягнень на членів товариства аж до зупинення або припинення права на здійснення лікарської практики за дисциплінарні порушення.

корпоративної відповідальності, яка передбачає можливість притягнення до відповідальності обраних у встановленому цим законом порядку посадових осіб УЛТ за неналежне виконання обов’язків та повноважень, покладених на них цим законом.

рівноправності – що означає рівні права для усіх лікарів обирати і бути обраним до керівних органів Українського лікарського товариства, та відсутність дискримінації щодо отримання підтримки від Українського лікарського товариства в межах його повноважень;

міжнародного співробітнитва, що передбачає право Українського лікарського товариства представляти лікарів України у діяльності міжнародних лікарських та інших організацій та обов’язок УЛТ та його членів дотримуватись взятих на себе зобов’язань у процесі міжнародного співробітництва;

незалежності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;

Стаття 5. Принципи здійснення лікарського самоврядування

Лікарське самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

  • законності – відповідності діяльності та прийнятих рішень Конституції і законам України;
  • соціальної відповідальності – врахування суспільних інтересів при здійсненні діяльності Українського Лікарського Товариства;
  • прозорості та публічності через вільний доступ лікарів і громадян до інформації щодо діяльності організації та її органів, яка не є конфіденційною і не є лікарською таємницею відповідно до закону про інформацію;
  • підзвітності – публічного звітування керівних органів Українського Лікарського Товариства перед своїми членами та суспільством про прийняті рішення та результати їх виконання, а також врахування думки членів організації для оцінювання та коригування рішень;
  • наступництва – збереження і використання досвіду українських лікарських товариств, дотримання послідовності і безперервності керівництва Українського Лікарського Товариства з врахуванням та збереженням позитивних надбань попереднього розвитку і ротаційного принципу оновлення керівництва;
  • об’єктивності – розроблення політики організації, регуляції професійної діяльності лікарів та внесення пропозицій щодо формування державної політики охорони здоров’я на основі доказових даних і контрольованих показників;
  • політичної нейтральності та неупередженості в діяльності щодо захисту та представництва інтересів членів організації.

Стаття 6. Завдання лікарського самоврядування

Завданнями лікарського самоврядування є:

  • здійснення нагляду і опіки за лікарями-інтернами, лікарями-резидентами при проходженням інтернатури, резидентури
  • надання, зупинення та припинення права на здійснення лікарської практики, ведення обліку лікарів, що отримали таке право, а також лікарів-інтернів та лікарів-резидентів,
  • ведення обліку і контролю безперервного професійного розвитку лікарів;
  • сертифікація навчальних заходів безперервного професійного розвитку;
  • участь у розвитку системи охорони здоров’я України, ініціювання необхідних змін на основі доказових даних і кращого досвіду;
  • участь у формуванні кадрової політки в охороні здоров’я та визначенні потреби у лікарських кадрах, формуванні держзамовлення на додипломну освіту, участь в управлінні якістю додипломної освіти;
  • захист права лікарів на безперервний професійний розвиток, та створення умов для цього;
  • забезпечення лікарів інформацією щодо можливостей працевлаштування;
  • захист лікаря від втручання у здійснення лікарської практики і лікарської честі;
  • участь у розробці і впровадженні медичних стандартів та нагляді за їх дотриманням,
  • організація страхування професійної відповідальності лікарів;
  • піклування про лікарів, що досягли пенсійного віку або втратили працездатність і потребують опіки та догляду за станом здоров’я чи фінансовим станом, чи за інших обставин;
  • представництво лікарського самоврядування в Україні та за її межами;

Стаття 7. Українське Лікарське Товариство і держава

1. Українське лікарське товариствоздійснює свою діяльність незалежно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

2. Держава створює належні умови для діяльності Українського Лікарського Товариства та забезпечує дотримання гарантій лікарської практики.

Розділ II

НАБУТТЯ ПРАВА НА ЗДІЙСНЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ, ЙОГО ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ

Стаття 8. Лікар.

1. Лікарем може бути фізична особа, яка має вищу медичну освіту, володіє державною мовою, склала Клятву лікаря України, склала державний іспит на підтвердження кваліфікації лікаря-спеціаліста, та отримала свідоцтво про право на здійснення лікарської практики за певною лікарською спеціальністю або субспеціальністю або має відповідне свідоцтво на право лікарської практики, видане органами лікарського самоврядування чи органами державної влади інших країн, визнане у порядку, встановленому законом.

2. Не може бути лікарем особа:

1) яка має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) якавизнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) право якої на здійснення лікарської практики припинене за порушення присяги лікаря, вчинення корупційного правопорушення, та інших вчинків, що підпадають під юрисдикцію суду лікарської честі.

3. Для цілей цієї статті:

1) вища медична освіта – вища медична освіта, здобута в Україні, а також вища медична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) інтернатура – здобуття компетенцій, необхідних для здійснення лікарської практики за певною спеціальністю шляхом проходження під опікою лікаря-наставника післядипломної теоретичної і практичної підготовки у закладі післядипломної освіти та безпосередньо у закладах охорони здоров’я, які отримали право на проведення інтернатури у встановленому законодавством порядку.

3) резидентура — здобуття компетенцій, необхідних для здійснення лікарської практики за певною субспеціальністю шляхом проходження під опікою лікаря-наставника післядипломної теоретичної і практичної підготовки у закладі післядипломної освіти та безпосередньо у закладах охорони здоров’я, які отримали право на проведення резидентури у встановленому законодавством порядку.

Стаття 9. Наставництво. Лікар-наставник.

1. Наставництво полягає у:

консультуванні уповноваженим представником Українського лікарського товариства лікарів-інтернів, лікарів-резидентів, а також студентів, я що здобувають професію «стоматолог» впродовж останніх 2-х років навчання, та спостереженні за процесом проходженнвказаними особами інтернатури, резидентури або навчання у закладі додипломної освіти за спеціальністю «стоматологія»;

наданні рекомендації щодо надання права на здійснення лікарської практики за певною спеціальністю та/або субспеціальністю;

2. Порядок здійснення наставництва затверджується Українським лікарським товариством спільно з центральним органом влади що формує політику у сфері охорони здоров’я.

3. Видатки, пов’язані зі здійсненням наставництва несе Українське лікарське товариство.

4. Лікар-наставник має право:

  • отримати інформацію про лікаря-інтерна або лікаря-резидента, що хоче здобути його наставництво, за формою встановленою законодавством;
  • бути наставником для не більше як 3-х лікарів інтернів та/або лікарів-резидентів та/або студентів, що здобувають професію «стоматолог» одночасно;
  • відмовити у наставництві лікарю-інтерну, лікарю-резиденту, студенту, що здобуває професію «стоматолог» у випадках і у порядку, передбачених законодавством.
  • відмовитись від виконання функцій наставника;
  • на винагороду за виконання функції лікаря-наставника;
  • на відшкодування видатків, повязаних з виконанням обов’язків наставника;
  • брати участь у врегулюванні процесу підготовки лікаря інтерна, лікаря-резидента, студента, що здобуває професію «стоматолог» у порядку затвердженому центральним органом державної влади, що формує державну політику в охороні здоров’я

5. Лікар-наставник зобов’язаний:

  • у термін не пізніше ніж через 5 днів після закінчення інтернатури або резидентури або отримання диплому про вищу освіту за спеціальністю «стоматологія» надати лікарю-інтерну або лікарю-резиденту рекомендаційний лист для пред’явлення до УЛТ
  • брати участь у розгляді персональної справи лікаря, органами УЛТ у порядку, встановленому УЛТ.

6. Лікар-інтерни, лікар-резидент, студент, що здобуває професію «стоматолог» має право:

  • отримати від регіонального відділення Українського лікарського товариства інформацію за формою, затвердженою Українським лікарським товариством, про усіх лікарів з яких вони можуть вибрати лікаря-наставника;
  • вибрати та змінити лікаря-наставника у порядку, затвердженому Українським лікарським товариством.

4. Українське лікарське товариство зобов’язане відшкодувати лікарю-наставнику витрати , пов’язані з виконаням функції наставництва у порядку встановленому УЛТ.

Стаття 10. Клятва лікаря України.

1. Особа, яка склала державний іспит після завершення додипломної підготовки за спеціальністю «лікар» або «стоматолог» складає Клятву лікаря, затверджену Указом Президента України від 15 червня 1992 року N 349.

2. Текст Клятви лікаря України, підписаний лікарем, вищий медичний навчальний заклад передає до регіонального відділення Українського лікарського товариства, а його копію надає лікарю.

3. Організація складання клятви лікаря покладається на вищий медичний навчальний заклад, до участі у процедурі складання клятви лікаря запрошуються члени комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, а також лікарі-наставники випускників вищого медичного навчального закладу за спеціальністю «стоматологія».

Стаття 11. Свідоцтво про право на здійснення лікарської практики.

1. Свідоцтво на право здійснення лікарської практики видається безоплатно регіональним відділенням Українського лікарського товариства особі яка надала:

  • документи про закінчення інтернатури або резидентури, або диплом за спеціальністю «стоматологія»;
  • рекомендаційний лист від лікаря-наставника.

2. Свідоцтво про право на здійснення лікарської практики дійсне увесь період здійснення лікарської практики за спеціальністю або субспеціальністю та протягом до 5 років після припинення лікарської практики за цією спеціальністю або субспеціальністю.

Зразки свідоцтва про право на здійснення лікарської практики затверджуються Українським лікарським товариством.

Стаття 12. Єдиний реєстр лікарів України

1. Українське лікарське товариство забезпечує ведення Єдиного реєстру лікарів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про лікарів України та лікарів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на здійснення лікарської практики в Україні, а також про лікарів-інтернів, лікарів-резидентів та лікарів-наставників щодо їх:

  • чисельності;
  • персонального складу;
  • працевлаштування,
  • спеціалізації за спеціальностями та субспеціальностями;
  • професійного розвитку та/або кваліфікації;
  • належність лікарів України до однієї з регіональних відділень Українського лікарського товариства,
  • відомостей про заохочення та стягнення на лікарів, накладені Українським лікарським товариством відповідно до цього Закону та статуту Українського лікарського товариства,
  • відомості щодо наставництва.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру лікарів України здійснюється регіональними відділеннями Українського лікарського товариства.

2. До Єдиного реєстру лікарів України вносяться такі відомості:

  • прізвище, ім’я та по батькові лікаря;
  • дату народження;
  • серія і номер паспорта, індивідуальний податковий номер, громадянство
  • серія, номер і дата видачі диплома про вищу медичну освіту;
  • номер і дата видачі диплома про вчений ступінь, звання;
  • номер і дата видачі свідоцтва про право на здійснення лікарськї практики за спеціальністю та субспеціальністю, номер і дата прийняття рішення про включення лікаря, громадянина іноземної держави до Єдиного реєстру лікарів України);
  • номер і дата видачі свідоцтва про походження спеціалізації відповідно до переліку спеціалізацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику в охороні здоров’я;
  • місце постійної роботи та/або з неповною зайнятістю;
  • дата працевлаштування на посаду, звільнення з посади або отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики, спеціалізація за якою здійснюється медична практика, дата припинення господарської діяльності з медичної практики;
  • адреса робочого місця лікаря, номери засобів зв’язку;
  • інформація про зупинення або припинення права на здійснення лікарської практики;
  • інші відомості, передбачені цим Законом, відповідними рішеннями органів УЛТ.

Адресою робочого місця лікаря є місцезнаходження закладу охорони здоров’я, у якому лікар працевлаштований, або адреса здійснення лікарем господарської діяльності з медичної практики. У разі наявності декількох адрес робочих місць лікаря до Єдиного реєстру лікарів України вноситься лише одна адреса робочого місця лікаря.

3. Лікар протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру лікарів України, письмово або шляхом надання інформації електронними засобами зв’язку у порядку, встановленому УЛТ, повідомляє про такі зміни регіональне відділення Українського лікарського товариства, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією Українського лікарського товариства.

4. Інформація, внесена до Єдиного реєстру лікарів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Українського лікарського товариства, крім персональних даних. Рада Українського лікарського товариства і відповідні регіональні ради Українського лікарського товариства надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням лікаря або іншої особи.

5. Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру лікарів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання регіональною радою лікарів відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

6. Порядок ведення Єдиного реєстру лікарів України затверджується УЛТ.

7. З метою ведення Єдиного реєстру лікарів України дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Стаття 13. Об’єднання лікарів.

1. Лікарі мають право створювати в установленому законом порядку місцеві, всеукраїнські і міжнародні об’єднання.

2. Лікарі, їх об’єднання можуть бути членами міжнародних організацій лікарів, медичних працівників та науковців у сфері охорони здоров’я.

Розділ III

ВИДИ ЛІКАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ЛІКАРЯ. ГАРАНТІЇ ЛІКАРСЬКОЇ ПРАКТИКИ

Стаття 14. Види лікарської практики

1. Видами лікарської практики є:

1) робота у закладах охорони здоров’я будь якої форми власності відповідно до укладеного контракту;

2) приватна лікарська практика – господарська діяльність з медичної практики відповідно до отриманої ліцензії у т.ч. надання послуг громадянам та/або закладам охорони здоров’я будь якої форми власності відповідно до договору цивільно-правових відносин.

Стаття 15. Професійні права лікаря

1. Лікар має право на перше місце роботи після закінчення інтернатури.

2. Лікар має право відмовитись від працевлаштування у закладі охорони здоров’я відповідно до отриманого направлення якщо:

работодавець не створив умов, або обмежив можливості для реалізації компетенцій лікаря та/або умов для дотримання вимог медико-технологічних документів та/або

власник закладу охорони здоров’я, куди лікар отримав направлення для здійснення лікарської практики, інтернатури не забезпечив умови для проживання лікаря і його сім’ї.

Розгляд справи щодо відмови лікаря від працевлаштування відповідно до отриманого направлення здійснює регіональне відділення УЛТ на підставі відповідного подання від лікаря, яке може бути подане не пізніше 5 робочих днів після дня, коли лікар повинен був приступити до роботи.

Регіональне відділення УЛТ організовує комісійний розгляд фактів, що спричинили відмову від працевлаштування, наведених у поданні лікаря у термін не пізніше 20 днів після отримання подання від лікаря.

У разі, якщо факти, що спричинили відмову від працевлаштування, наведені у поданні лікаря, не знайшли підтвердження у ході комісійного розгляду, регіональне відділення УЛТ повідомляє про це лікаря, який зобовязаний працевлаштуватися у закладі охорони здоров’я відповідно до направлення.

У разі підтвердження фактів, що спричинили відмову від працевлаштування, регіональне відділення УЛТ проводить переговори з власником закладу охорони здоров’я, куди лікар отримав направлення, та приймає рішення щодо необхідності зміни направлення, або надання права на вільне працевлаштування. Переговори мають бути проведені у термін не пізніше 5 робочих днів після завершення комісійного розгляду справи. Час і місце проведення переговорів пропонує регіональне відділення УЛТ, про що повідомляє власника закладу охорони здоров’я.

У разі відмови власника закладу охорони здоров’я, куди лікар отримав направлення від переговорів, або неявки представника власника закладу охорони здоров’я на переговори, висновок щодо необхідності зміни направлення, або надання права на вільне працевлаштування лікаря, регіональне відділення УЛТ приймає відповідне рішення самостійно.

У разі підтвердження фактів, що спричинили відмову від працевлаштування, та зясування у ході переговорів неможливості їх усунення або за умови неявки представника работодавця на переговори, у термін до 30 днів, з дня проведення переговорів регіональне відділення УЛТ може прийняти рішення щодо необхідності скасування направлення лікаря, та повідомляє про таке рішення лікаря, власника закладу охорони здоров’я, куди лікар отримав направлення, а також орган управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації або Київської міської державної адміністрації.

Орган управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації або Київської міської державної адміністрації зобовязаний запропонувати лікарю інший варіант працевлаштування у термін до 10 календарних днів, або засвідчити право лікаря на вільне працевлаштування листом до лікаря та регіонального відділення УЛТ.

Рішення, щодо задоволення або відмови у задоволенні вимоги лікаря щодо зміни працевлаштуваня може бути оскаржене у суді.

2. Під час здійснення лікарської практики лікар має право вчиняти будь-які професійні дії, не заборонені законом та правилами лікарської етики, зокрема:

1) запитувати інформацію щодо пацієнта, необхідну для якісного надання йому медичної допомоги;

2) призначати пацієнту профілактичні заходи, обстеження та лікування відповідно до медико-технологічних документів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує політику у сфері охорони здоров’я та/або результатів доказових досліджень;

3) направляти пацієнта до лікарів та/або закладів охорони здоров’я відповідно до власного вибору на основі врахування якості медичного обслуговування, яку забезпечує лікар та/або заклад, до якого скеровується пацієнт;

4) відмовитись при обслуговуванні пацієнтів від застосування методів діагностики та лікування, медикаментів, наявних у закладі охорони здоров’я у разі, якщо це несе загрозу здоров’ю та життю пацієнта, та рекомендувати пацієнту та/або його офіційним представникам звернутися до іншого закладу охорони здоров’я для отримання необхідних послуг та/або самостійно придбати необхідні медикаменти та/або вироби медичного призначення;

5) відмовити пацієнту у його обслуговуванні у разі, якщо пацієнт не дотримується наданих йому рекоментацій щодо збереження та зміцнення здоров’я, профілактики захворювань та зменшення дії факторів ризику, виконання призначених діагностичних та лікувальних заходів, за виключенням випадків, коли пацієнт потребує медичної допомоги за невідкладними показаннями;

6) запитувати на підприємствах, в установах і організаціях інформацію щодо умов, у яких працюють його пацієнти та факторів, що можуть впливати на їх здоров’я;

7) надавати рекомендації роботодавцю пацієнта щодо покращення умов праці у зв’язку із виробничими ризиками для здоров’я пацієнта;

8) свідчити у суді у випадках порушень права громадянина на здоров’я з боку третіх осіб

Стаття 16. Професійні обов’язки лікаря

1. Лікар зобов’язаний:

  • дотримуватися Клятви лікаря України та Етичного кодексу лікаря України;
  • зберігати лікарську таємницю, крім випадків передбачених законодавством, або якщо стан здоров’я пацієнта несе загрозу здоров’ю і життю інших людей;
  • на вимогу пацієнта надавати вичерпні пояснення стосовно стану його здоров’я, ризиків для здоров’я та/або захворювання, методів діагностики та лікування;
  • отримувати згоду пацієнта на застосування лікувально-діагностичних методів, передбачених медико-технологічними документами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що формує політику у сфері охорони здоров’я та/або ефективність яких підтверджена даними доказових досліджень;
  • отримувати згоду пацієнта на участь у дослідженні застосування методів лікування, ефективність яких вивчається у ході досліджень, що здійснюються за методологією доказової медицини;
  • надати допомогу пацієнту, що знаходиться у стані, що загрожує його життю, незалежно від часу та місця знаходження пацієнта;
  • підвищувати рівень професійних знань і навиків;
  • виконувати рішення органів лікарського самоврядування;
  • виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством.

2. Лікарю забороняється:

  • використовувати свої права всупереч правам та інтересам пацієнта;
  • обговорювати з пацєнтом дії або призначення іншого лікаря та/або виносити їм оцінку;
  • без згоди пацієнта розголошувати відомості, що становлять лікарську таємницю, крім випадків передбачених законодавством, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
  • відмовляти пацієнтам у наданнімедичної допомоги, крім випадків, передбачених цим законом;
  • при виборі методів діагностики, лікування та реабілітації керуватися іншими інтересами, аніж інтереси пацієнта та лікувально-діагностичного процесу;
  • покинути пацієнта, що знаходиться у критичному стані до прибуття екстреної медичної допомоги або інших підрозділів, що забезпечують рятувальні заходи, крім випадків, коли це загрожує здоров’ю та/або життю лікаря.

3. Лікар забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Стаття 17. Збереження лікарської таємниці

1. Лікарською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома лікарю, лікарю-інтерну, лікарю-резиденту про пацієнта, а також відомості, внесені до персоніфікованої медичної документації, що зберігається на паперових та/або електронних носіях.

2. Обов’язок зберігати лікарську таємницю поширюється на заклад охорони здоров’я, лікаря, лікаря-інтерна, лікаря-резидента та осіб, які перебувають у трудових відносинах з лікарем, який здійснює приватну лікарську практику, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на здійснення лікарської практики.

3. У разі пред’явлення пацієнтом претензій до лікаря у зв’язку з лікарською практикою лікар звільняється від обов’язку збереження лікарської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно лікаря, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги пацієнта до лікаря або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до лікарської таємниці та її розголошення.

4. Особи, винні в доступі сторонніх осіб до лікарської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.

5. Особи, що спонукають лікаря до розголошення лікарської таємниці у випадках, що не передбачені законом, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 18. Гарантії професійної лікарської діяльності

1. Професійні права, честь і гідність лікаря гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами.

Втручання будь-яких посадових осіб, будь-яких працівників правоохоронних органів, органів прокуратури та суду тощо в професійну діяльність лікаря може здійснюватися виключно на підставі чинного законодавства України з метою захисту прав та законних інтересів громадян.

Забороняється:

  • втручанняу прийняття рішеня лікарем щодо вибору ним методу лікування, необхідного пацієнту;
  • вимагати від лікаря, лікаря-інтерна, лікаря резидента, особи, яка перебуває у трудових відносинах з лікарем, що здійснює приватну лікарську практику, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття лікарською практикою, надання відомостей, що є лікарською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, передбачених законом;
  • проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, що містять персоніфіковану медичну інформацію та є предметом лікарської таємниці, крім випадків, передбачених законом;
  • залученнялікаря до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття лікарської таємниці;
  • втручання у приватне спілкування лікаря з пацієнтом, работодавець зобов’язаний створити умови конфіденційності спілкування лікаря з пацієнтом;
  • втручання та вплив на прийняття лікарем рішень стосовнопризначень та рекомендацій лікаря пацієнту.

2. Орган або посадові особи, які затримали лікаря або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідний орган лікарського самоврядування.

3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з лікарями зобов’язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Розділ ІV

ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА ЛІКАРСЬКУ ПРАКТИКУ

Стаття 19. Зупинення права на здійснення лікарської практики

1. Право на здійснення лікарської практики зупиняється у разі:

1) подання лікарем заяви про зупинення лікарської практики;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно лікаря за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого пунктом … частини …. статті ….. цього Закону (набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно лікаряза вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі);

3) накладення на лікаря дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на здійснення лікарської практики;

4) визнання лікаря за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.

5) відсутність у реєстрі лікарів інформації про здійснення лікарем лікарської практики безперервно протягом не менше 1-го року впродовж будь якого періоду у 5 років.

2. Накладення на лікаря дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на здійснення лікарської практики може застосовуватися виключно у разі:

1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку;

2) систематичного або грубого одноразового порушення правил лікарської етики.

3. Право на здійснення лікарської практики зупиняється:

1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, – з дня подання регіональному відділенню УЛТ за адресою робочого місця лікаря відповідної заяви лікаря;

2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої цієї статті, – з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;

3) з підстави, передбаченої пунктом 3 і 5 частини першої цієї статті, – з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією регіонального відділення УЛТ відповідного рішення.

Копія рішення комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, передбаченого пунктом 3 цієї частини, у триденний строк з дня його прийняття надсилається лікарю та відповідній раді регіонального відділення УЛТ. Рішення комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до відповідної Вищої комісії УЛТ або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.

4. Право на здійснення лікарської практики поновлюється у разі:

1) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, – з дня, наступного за днем отримання радою регіонального відділення УЛТ заяви лікаря про поновлення права на здійснення лікарської практики;

2) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, – з дня, наступного за днем отримання радою регіонального відділення УЛТ підтвердження про погашення або зняття в установленому законом порядку судимості;

3) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, – з дня закінчення строку, на який згідно з рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії регіонального відділення УЛТ було зупинено право на заняття лікарською діяльністю та/або за умови надання лікарем до комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, документів, що підтверджують виконання лікарем вимог, встановлених комісією з належної лікарської практики або комісією з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, за яких право лікаря на здійснення лікарської практики може бути поновлене.

Вимоги до лікаря, дотримання яких може бути підствою для поновлення права лікаря здійснення лікарської практики затверджуються Радою УЛТ.

4) зупинення права з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, – з дня, наступного за днем отримання регіональним відділенням УЛТ відповідного рішення суду.

У разі зупинення права на заняття лікарською діяльністю з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, таке право також поновлюється з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з дня прийняття відповідного рішення комісією з належної лікарської практики або комісією з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ.

5. Протягом строку зупинення права на здійснення лікарської практики лікар не має права її здійснювати. Такий лікар також не може брати участь у роботі органів УЛТ.

6. Відомості про зупинення права на здійснення лікарської практики вносяться до Єдиного реєстру лікарів України.

Стаття 20. Припинення права на здійснення лікарської практики

1. Право на здійснення лікарської практики припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на здійснення лікарської практики у разі:

1) подання лікарем заяви про припинення права на здійснення лікарської практики;

2) визнання лікаря безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

3) смерті лікаря;

4) накладення на лікаря дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення лікарської практики;

5) встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на здійснення лікарської практики та складення присяги лікаря України;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно лікаря за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2. Накладення на лікаря дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення лікарської практики може застосовуватися виключно у разі:

1) порушення Клятви лікаря України;

2) розголошення лікарем відомостей, що становлять лікарську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння протиправними діями лікаря, пов’язаними із здійсненням ним лікарської практики, значної шкоди пацієнту, якщо така факт завдання шкоди встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили;

4) систематичного або грубого одноразового порушення Етичного кодексу лікаря України, що підриває авторитет УЛТ.

3. Право на здійснення лікарської практики припиняється:

1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, – з дня подання раді регіонального відділення УЛТ за адресою робочого місця лікаря відповідної заяви лікаря;

2) з підстав, передбачених пунктами 2 і 6 частини першої цієї статті, – з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду;

3) з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, – з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією регіонального віддділенння УЛТ відповідного рішення;

4) з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої цієї статті, – з дня настання вказаного віку.

У разі припинення права на здійснення лікарської практики з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, копія рішення комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ у триденний строк з дня його прийняття надсилається лікарю та відповідній раді регіонального відділення УЛТ. Рішення комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ про припинення права на здійснення лікарської практики може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до регіонального відділення УЛТ або до суду. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії.

4. Право на здійснення лікарської практики, припинене з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, поновлюється з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з дня прийняття відповідного рішення комісією з належної лікарської практики або комісією з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ.

5. Припинення права особи на здійснення лікарської практики має наслідком припинення такої діяльності та права особи на участь у роботі органів УЛТ.

6. Особа, стосовно якої прийнято рішення про припинення права на здійснення лікарської практики з підстав, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, може звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії регіонального відділення УЛТ із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через два роки з дня прийняття рішення про припинення права на здійснення лікарської практики, а з підстави, передбаченої пунктом 6 частини першої цієї статті, – з дня погашення або зняття в установленому законом порядку судимості, але не раніше ніж через два роки з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно лікаря.

7. Відомості про припинення права на здійснення лікарської практики вносяться до Єдиного реєстру лікарів України (протягом трьох днів з моменту настання).

Розділ V

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЛІКАРЯ

Стаття 21. Загальні умови дисциплінарної відповідальності лікаря

1. Лікаря може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

2. Дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях лікаря ознак дисциплінарного проступку.

3. Дисциплінарне провадження стосовно лікаря організовується регіональним відділенням УЛТ за адресою робочого місця лікаря, зазначеною в Єдиному реєстрі лікарів України та здійснюється залежно від характеру дисциплінарного проступку лікаря комісією з належної лікарської практики або комісією з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ.

4. Рішення про віднесення дисциплінарного впровадження відповідно до характеру проступку лікаря до компетенції комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ приймає голова регіонального відділення УЛТ.

Стаття 22. Підстави для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності

1. Підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

2. Дисциплінарним проступком лікаря є:

1) порушення присяги лікаря України;

2) порушення Етичного кодексу лікаря України;

3) розголошення лікарської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

4) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

5) невиконання рішень органів лікарського самоврядування;

6) порушення інших обов’язків лікаря, передбачених законом.

3. Не є підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності смерть пацієнта або лікарська помилка.

4. Для цілей цієї статті:

Лікарська помилка — дефект надання медичної допомоги, що пов’язаний з неправильними діями лікаря, який характеризується добросовісною помилкою за відсутності ознак умисного або необережного злочину.

Стаття 23. Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень

1. За вчинення дисциплінарного проступку до лікаря може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) зупинення права на заняття лікарською діяльністю на строк від одного місяця до одного року зі встановленням вимог щодо відновлення права на здійснення лікарської практики;

3) для лікарів України – позбавлення права на здійснення лікарської практики з наступним виключенням з Єдиного реєстру лікарів України, а для лікарів іноземних держав – виключення з Єдиного реєстру лікарів України.

2. Лікар може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Стаття 24. Ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність лікаря

1. Право на звернення до регіонального відділення УЛТ із заявою (скаргою) щодо поведінки лікаря, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

2. Не допускається зловживання правом на звернення до УЛТ, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність лікаря без достатніх підстав.

Дисциплінарну справу стосовно лікаря не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку лікаря, а також за анонімною заявою (скаргою).

Стаття 25. Стадії дисциплінарного провадження

1. Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок лікаря;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Стаття 26. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок лікаря

1. Заява (скарга) щодо поведінки лікаря, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється регіональним відділенням УЛТ та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається залежно від характеру дисциплінарного проступка лікаря до комісії з належної лікарської практики або до комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ.

2. Предствник комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ здійснює перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до лікаря для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки предствник комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, фізичні особи, яким надіслано запит предствником комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Відмова в наданні інформації на запит предстаника комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

За результатами перевірки відомостей представником комісії з належної лікарської практики або дисциплінарної комісії регіонального відділення УЛТ складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

3. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок лікаря, довідка та всі матеріали перевірки подаються до відповідної комісії регіонального відділення УЛТ.

Стаття 27. Порушення дисциплінарної справи

1. За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок лікаря, довідки та матеріалів перевірки комісія з належної лікарської практики або комісія з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ більшістю голосів членів вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно лікаря.

2. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку лікарю та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність лікаря, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається лікарю, додається довідка представника представник комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, складена за результатами перевірки.

3. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття шляхом звернення до регіонального відділення УЛТ або до суду.

Стаття 28. Розгляд дисциплінарної справи

1. Дисциплінарна справа стосовно лікаря розглядається комісією з належної лікарської практики або етичною комісії регіонального відділення УЛТ протягом тридцяти днів з дня її порушення.

2. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи комісія з належної лікарської практики або комісія з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ заслуховує повідомлення члена комісії, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення лікаря, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність лікаря, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Лікар, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність лікаря, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні відповідної комісії регіонального відділення УЛТ лікар, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення лікаря оголошуються на засіданні відповідної комісії регіонального відділення УЛТ.

Неявка лікаря чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності лікаря, на засідання відповідної комісії регіонального відділення УЛТ без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.

3. Розгляд справи про дисциплінарну відповідальність лікаря є відкритим, крім випадків, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення лікарської таємниці.

4. Під час засідання комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем засідання.

Стаття 29. Прийняття рішення у дисциплінарній справі

1. За результатами розгляду дисциплінарної справи комісія з належної лікарської практики або комісія з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ приймає рішення про притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Рішення комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на здійснення лікарської практики, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа лікаря та інші обставини.

2. Рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності лікаря, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність лікаря.

Член комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок лікаря, не бере участь у голосуванні.

3. Рішення оголошується на засіданні комісії з належної лікарської практики або комісії з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ. Копія рішення надсилається або вручається під розписку лікарю та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність лікаря, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.

Стаття 30. Оскарження рішення у дисциплінарній справі

1. Лікар чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність лікаря, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до відповідної Вищої комісії УЛТ або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

У разі якщо рішення у дисциплінарній справі винесене комісією з питань лікарської практики регіонального відділення УЛТ, то розгляд оскарження такого рішення здійснюється Вищою комісією з питань лікарської практики УЛТ.

У разі якщо рішення у дисциплінарній справі винесене комісією з питань лікарської етики регіонального відділення УЛТ, то розгляд оскарження такого рішення здійснюється Вищою комісією з питань лікарської етики УЛТ.

2. Вища комісія з питань лікарської практики або Вища комісія з питань лікарської етики УЛТ протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної комісії регіонального відділення УЛТ та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

Розділ VІ

БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ЛІКАРІВ

Стаття 31. Реалізація права лікаря на безперервний професійний розвиток.

1. Реалізація права на безперервний професійний розвиток здійснюється шляхом:

  • планування безперервного професійного розвитку лікаря,
  • навчання лікаря, яке здійснюється з відривом від виробництва, без відриву від виробництва, а також у вільний від роботи час.

2. Навчання лікаря може здійснюватись з ініціативи лікаря та/або з ініціативи роботодавця (керівництва закладу у якому лікар здійснює лікарську практику).

Навчання лікаря з ініціативи роботодавця (керівництва закладу у якому лікар здійснює лікарську практику) здійснюється за погодженням з лікарем і оплачується таким закладом (роботодавцем).

Забороняється примушувати лікаря до навчання чи участі у будь яких освітніх заходах без його згоди. Форма згоди лікаря на навчання, яке здійснюється з ініціативи роботодавця, затверджується Вищою радою УЛТ.

Стаття 32. Планування безперервного професійного розвитку лікаря.

Планування безперервного професійного розвитку лікаря здійснюється шляхом:

  • складання лікарями індивідуальних планів безперервного професійного розвитку щорічних і на період у 5 років;
  • планування видатків закладів охорони здоров’я на безперервний професійний розвиток лікарів.

Індивідуальний план безперервного професійного розвитку може включати освітні заходи з відривом від виробництва, без відриву від виробництва та професійний розвиток у вільний від роботи час.

Регіональне відділення УЛТ зобов’язане надати методичну допомогу лікарю у складанні індивідуального плану безперервного професійного розвитку та забезпечити лікаря інформацією про заплановані навчальні заходи безперервного професійного розвитку, відповідно до інформації про такі заходи, наданої суб’єктами надання таких освітніх послуг у сфері безперервного професійного розвитку.

Зміни до індивідуального плану безперервного розвитку можуть бути внесені з ініціативи лікаря та/або з ініціативи закладу охорони здоров’я, у якому лікар здійснює лікарську практику, або з яким лікарем укладено договір цивільно-правових відносин.

Підставою внесення змін до індивідуального плану є:

  • зміни у планах проведення навчальних заходів безперервного професійного розвитку;
  • зміни у медико-технологічних документах;
  • виробнича необхідність, пов’язана з неможливістю заміщення лікаря під час його навчання з відривом від виробництва, або погоджена з лікарем необхідність зміни умов його роботи, введення нових технологій медичної допомоги.

Лікар подає індивідуальний план безперервного професійного розвитку на погодження керівнику закладу охорони здоров’я у якому лікар здійснює лікарську практику, або з яким лікарем укладено договір цивільно-правових відносин. Погоджений план лікар надає до регіонального відділення УЛТ для узагальнення і контролю дотримання.

Керівник закладу охорони здоров’я може відмовити у погодженні індивідуального плану безперервного професійного розвитку лікаря, у навчальному заході з відривом від виробництва у разі, якщо знання та/або навики, які лікар може набути на одному чи більше навчальних заходів, включених до зазначеного плану, не можуть бути застосовані у закладі охорони здоров’я та/або навчальний захід не отримав сертифікації. Така відмова може бути оскаржена лікарем, шляхом подання скарги до Ради регіонального відділення УЛТ.

Лікар може відмовити у погодженні змін у індивідуальному плані його безперервного професійного розвитку, запропонованих керівництвом закладу охорони здоров’я у якому лікар здійснює лікарську практику, або з яким лікарем укладено договір цивільно-правових відносин. Така відмова може бути оскаржена шляхом подання скарги від керівництва закладу охорони здоров’я до Ради регіонального відділення УЛТ.

Розгляд скарг передбачених у абзаці 10 і 11 цієї статті здійснюється кваліфікаційно-дисципланірною комісією УЛТ у терміни встановлені законом. У разі визнання скарги обґрунтованою, Рада регіонального відділення УЛТ зобов’язана у термін не пізніше 1 робочого тижня з дня прийняття рішення, звернутися до керівника закладу охорони здоров’я листом, з вимогою погодити участь лікаря у навчальному закладі, у чому попередньо було відмовлено або з вимогою до лікаря щодо погодження змін у його індивідуальному плані його безперервного професійного розвитку, запропонованих керівництвом закладу охорони здоров’я.

У разі відмови у задоволенні вимог Ради регіонального відділення УЛТ, передбачених у абзаці 12 цієї статті питання може бути розглянуте у суді.

Видатки на безперервний професійний розвиток лікарів враховуються при формуванні вартості медичних послуг, та плануванні обсягів фінансування закладів охорони здоров’я відповідно до договорів про медичне обслуговування населення.

Стаття 33. Процес безперервного професійного розвитку лікарів

1. З відривом від виробництва навчання здійснюється шляхом участі у навчальних заходах, організація яких не передбачає можливості одночасного здійснення лікарської практики за місцем роботи або виконання умов, визначених договором цивільно-правових відносин між лікарем і замовником його послуг.

Лікар має право на участь навчальних заходах з відривом від виробництва загальним терміном до 40 робочих днів упродовж періоду у 5 років, але не більше 20 робочих днів упродовж 1-го року.

Для участі у навчальних заходах з відривом від виробництва лікар, який здійснює лікарську практику у закладі охорони здоров’я, має право на відшкодування витрат пов’язаних з проїздом, проживанням та добових у порядку, передбаченому законодавством.

У період навчання з відривом від виробництва лікар, який здійснює лікарську практику у закладі охорони здоров’я, отримує заробітну плату у розмірі, середньому за попередні 12 місяців.

Умови фінансування витрат, пов’язаних з навчанням з відривом від виробництва, лікаря, що перебуває у цивільно-правових відносинах з замовником його послуг, визначається у договорі.

2. Без відриву від виробництва – за рахунок виділення у робочому часі лікаря спеціального оплаченого часу для професійного розвитку.

Лікар має право на навчання без відриву від виробництва за рахунок виділення для цього спеціального часу у його робочому графіку.

Для здійснення такого навчання керівник закладу охорони здоров’я, у якому лікар здійснює лікарську практику, зобов’язаний передбачити не менше ніж 150 годин впродовж року, але не більше ніж 10 годин на тиждень.

Керівник закладу охорони здоров’я може відмовити у погодженні участі лікаря у навчальному заході без з відриву від виробництва у разі, якщо знання та/або навики, які лікар може набути не можуть бути застосовані у закладі охорони здоров’я та/або навчальний захід не отримав сертифікації. Така відмова може бути оскаржена лікарем у порядку, передбаченому у абзаці 7 і 8 пункту 1. цієї статті.

3. Лікар може отримувати необхідні для його безперервного професійного розвитку знання та навики у позаробочий час.

Безперервний професійний розвиток у позаробочий час може здійснюватись шляхом:

  • участі у навчальних заходах, які здійснюють суб’єкти надання освітніх послуг;
  • самостійного вивчення літературних джерел відповідно до спеціалізації у позаробочий час.

Стаття 34. Контроль та облік безперервного професійного розвитку лікаря.

Відповідальність за контролю та облік безперервного професійного розвитку лікарів покладена на регіональні відділення УЛТ.

Контроль та облік безперервного професійного розвитку лікарів здійснюється сектором безперервного професійного розвитку лікарів регіонального відділення УЛТ у порядку затвердженому Вищою Радою УЛТ та включає контроль факту та результатів проходження навчальних заходів, а також самостійної роботи лікаря з джерелами професійної інформації.

Інформація про безперервний професійний розвиток лікаря є публічною, регіональне відділення УЛТ зобов’язане надавати таку інформацію роботодавцям та пацієнтам за їх запитом, а також публікувати таку інформацію на офіційному сайті УЛТ.

Стаття 35. Сертифікація освітніх заходів та програм безперервного професійного розвитку лікарів.

1. Сертифікація освітніх заходів та програм безперервного професійного розвитку лікарів є добровільною процедурою, яка здійснюється спеціальними підрозділами УЛТ у порядку, затвердженому Вищою Радою УЛТ.

УЛТ здійснює періодичний плановий і позаплановий контроль якості сертифікованих навчальних заходів безперервного професійного розвитку лікарів у порядку, затвердженому Вищою Радою УЛТ.

Сертифікат освітнього заходу може бути анульовано у випадках і у порядку, затвердженому Вищою Радою УЛТ.

Формування кваліфікаційного рейтингу лікаря здійснюється на підставі узагальнення освітніх балів (кредитів), отриманих у результаті участі у сертифікованих навчальних заходах. Участь у несертифікованих навчальних заходах при формуванні кваліфікаційного рейтингу лікаря не враховується.

УЛТ забезпечує ведення бази даних сертифікованих освітніх заходів і програм та вільний доступ до неї.

2. Для цілей цієї статті:

кваліфікаційний рейтинг лікаря – кількість балів (кредитів), набраних лікарем у процесі безперервного професійного розвитку за певний період часу.

Розділ VІІ

ЛІКАРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ. ЙОГО ОРГАНИ ТА ПОРЯДОК ФУНКЦІОНУВАННЯ

Стаття 36. Система лікарського самоврядування

1. Організаційно-правовою формою лікарського самоврядування є Українське Лікарське Товариство – національна самоврядна організація лікарів зі спеціальним статусом, визначеним цим Законом, діяльність якої ґрунтується на засадах лікарського самоврядування і поширюється на всю територію України.

2. УЛТ діє через організаційні форми лікарського самоврядування, передбачені цим Законом.

3. Реєстрація УЛТ та його регіональних відділень, які є відокремленими структурними підрозділами УЛТ, здійснюється у встановленому законодавством України порядку.

4. Лікарське самоврядування здійснюється через діяльність таких органів УЛТ: Національна палата лікарів-спеціалістів, Національна палата лікарів-стоматологів, Національна палата лікарів загальної практики – сімейної медицини (надалі – ЗПСМ); обласні відділення палат; обласна конференція палати, з’їзд палати, рада обласного відділення УЛТ, Президія обласного відділення УЛТ, комісія з належної лікарської практики обласного відділення УЛТ, комісія з лікарської етики обласного відділення УЛТ, Національну Раду УЛТ, Президія Національної Ради УЛТ, Вищої контрольної комісії УЛТ, Вищої комісії з лікарської етики УЛТ, Вищої комісії з належної лікарської практики УЛТ, Конгрес УЛТ.

5. УЛТ та його регіональні відділення мають власні штампи і печатки зі своїм найменуванням, відкривають рахунки в банках у встановленому законодавством України порядку.

6. Порядок створення, реорганізації та ліквідації регіонального відділення УЛТ регулюються Статутом УЛТ. Структура, діяльність, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов’язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що стосуються їхньої діяльності регіонального відділення УЛТ регулюються типовим Статутом регіонального відділення УЛТ.

7. Статут УЛТ затверджується Установчим з’їздом лікарів України та є його установчим документом.

Стаття 37. Юридичний статус УЛТ

1. УЛТ утворюється Установчим Конгресом лікарів України.

2. УЛТ створюється на невизначений строк та не може бути реорганізоване. Ліквідація УЛТ може бути здійснена лише на підставі закону.

3. УЛТ здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону та іншого законодавства про лікарське самоврядування, Статуту  УЛТ та внутрішніх організаційно-розпорядчих документів.

4. УЛТ має всіма права та обов’язки юридичної особи, передбачені законодавством України.

Стаття 38. Членство в УЛТ

1. З моменту державної реєстрації УЛТ її членами стають усі практикуючі лікарі, які на цей момент отримали сертифікат лікаря-спеціаліста чи інший прирівняний до нього документ, а також особи, які отримали диплом лікаря і продовжують свою освіту для отримання сертифікату «лікаря-спеціаліста».

2. Інші особи стають членами УЛТ за однією з таких підстав:

а) отримали диплом про вищу освіту з присвоєнням кваліфікації «лікар», а також подали заяву про вступ до УЛТ установленого зразка;

б) отримали рішення про надання права на професійну діяльність в Україні у зв’язку з проходженням медичної підготовки в навчальних закладах іноземних країн, а також подали заяву про вступ до УЛТ установленого зразка;

в) Усі члени УЛТ вносяться до Єдиного реєстру лікарів України у порядку, передбаченому цим Законом.

3. До участі у формуванні органів УЛТ залучаються усі члени УЛТ в порядку, визначеному цим Законом та Статутом УЛТ.

4. Усі члени УЛТ отримують посвідчення УЛТ.

Стаття 39. Права членів УЛТ

1. Члени УЛТ мають право:

  • брати участь в управлінні в центральних і регіональних органах УЛТ;
  • входити до складу обласного відділення однієї з Національних палат (Національної палати лікарів-спеціалістів, Національної палати лікарів-стоматологів, Національної палати лікарів ЗПСМ);
  • обирати та бути обраними до центральних та регіональних органів УЛТ, крім обмежень, визначених у цьому Законі;
  • вносити на розгляд УЛТ,його регіональних відділень Палат пропозиції з питань їхньої діяльності;
  • одержувати повну і достовірну інформацію про діяльність УЛТ;
  • одержувати необхідну допомогу при здійсненні лікарської практики, передбачені цим Законом, Статутом УЛТ та іншими внутрішніми документами УЛТ;
  • одержувати юридичну, економічну та іншу допомогу УЛТ і його регіональних відділень у захисті своїх професійних прав і законних інтересів;
  • брати участь в обговоренні будь-яких питань, що стосуються лікарської практики, подавати звернення до відповідних органів УЛТ та його регіональних відділень;
  • мати доступ до даних про себе в Реєстрі лікарів та інших відомостей УЛТ у встановленому порядку.

2. Члени також можуть мати інші права, передбачені цим Законом і Статутом УЛТ та іншими внутрішніми документами УЛТ і його регіональних відділень.

Стаття 40. Обов’язки членів УЛТ

Члени УЛТ зобов’язані:

  • дотримуватись положень Конституції України, цього Закону та інших законів України, Етичного кодексу лікаря України, Статуту УЛТ та внутрішніх документів УЛТ;
  • здійснювати обов’язки, визначені цим Законом, Статутом УЛТ та його внутрішніми документами;
  • планувати свій безперервний професійний розвиток та виконувати план безперервного професійного розвитку;
  • виконувати рішення органів лікарського самоврядування;
  • своєчасно сплачувати членські внески в розмірі та порядку, встановлених Радою УЛТ;
  • не допускати вчинків, які дискредитують УЛТ.

Члени УЛТ мають інші обов’язки, передбачені цим законом, іншими законодавчими актами України, Статутом УЛТ та його внутрішніми документами.

2. Рішення, які приймаються органами УЛТ з питань, віднесених до їхньої компетенції, є обов’язковими для членів УЛТ.

Стаття 41. Повноваження УЛТ

1. Для виконання поставлених завдань у порядку, встановленому законодавством України, УЛТ здійснює такі повноваження:

а) представництво своїх членів і захист їхніх професійних прав та інтересів, в тому числі в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, делегування представників до органів державної влади;

б) підготовка й ухвалення Етичного кодексу лікаря України, Правил належної лікарської практики та здійснення контролю за їх дотриманням;

в) ведення Реєстру лікарів;

г) надання, призупинення та припинення права на здійснення лікарської практики у порядку передбаченому цим законом;

д) участь у формуванні та реалізації державної і регіональної політики у сфері охорони здоров’я, у розробці та виконанні загальнодержавних і регіональних програм у сфері охорони здоров’я;

е) проведення професійних експертиз проектів законів та інших нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я, а також сприяння імплементації міжнародних і регіональних стандартів лікарської практики;

є) участь у роботі комісій органів влади, пов’язаних із з’ясуванням питань належного виконання лікарями професійних обов’язків шляхом проведення експертиз якості лікарської діяльності і делегування експертів для роботи в комісіях із службового розслідування роботи лікарів;

ж) участь в розробці стандартів у сфері охорони здоров’я і здійсненні контролю за їх дотриманням, розгляд за поданням фахових медичних асоціацій, наукових або освітніх інституцій кандидатів на посади головних спеціалістів МОЗ і подання цих кандидатур на затвердження МОЗ;

з) визначення необхідності підготовки лікарів, умов спеціалізації та безперервного професійного розвитку;

ж) участь у забезпечені підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів шляхом узгодження освітніх програм академічних установ, акредитації неакадемічних освітніх інституцій та клінічних баз для стажування, організації власних курсів та інших навчальних програм;

з) облік проходження безперервного професійного розвитку осіб, які здійснюють лікарську практику, контроль за дотриманням встановлених критеріїв такої підготовки (рейтинги безперервного професійного розвитку лікарів);

и) участь у встановленні єдиних кваліфікаційних вимог до осіб, які займаються лікарською практикою, та здійсненні контролю за їх дотриманням;

і) допуск осіб, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних держав, до лікарської практики на території України;

ї) участь у розробці, погодженні та здійсненні контролю за дотриманням вимог Галузевої угоди між центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, Центральним комітетом професійних спілок працівників охорони здоров’я і УЛТ;

й) делегування представників УЛТ до складу Колегії й інших дорадчих органів центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я і регіональних органів охорони здоров’я, Національної академії медичних наук України, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я центральних органів виконавчої влади і відомств, у підпорядкуванні яких знаходяться заклади охорони здоров’я, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань охорони здоров’я;

к) входження до складу акредитаційних комісій і комітетів з конкурсних торгів центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та регіональних органів охорони здоров’я, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я центральних органів виконавчої влади і відомств, у підпорядкуванні яких знаходяться заклади охорони здоров’я, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань охорони здоров’я;

л) участь в погоджені тарифів, і проведенні конкурсних торгів та укладенні договорів між органами місцевого самоврядування і закладами охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги членам територіальних громад;

м) входження до складу конкурсних комісій з питань заміщення керівних посад у системі охорони здоров’я;

н) подання клопотань з відповідними рекомендаціями на присвоєння почесних звань та державних нагород;

о) участь у забезпеченні страхування професійної відповідальності лікарів;

п) участь у роботі системи органів загальнообов’язкового медичного страхування;

р) застосування заходів стягнення до лікарів у випадках, передбачених цим Законом та Статутом УЛТ.

Стаття 42. Взаємодія УЛТ та центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я

1. Керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я може звернутися до Конгресу УЛТ або Національної Ради УЛТ з пропозицією розглянути питання, які є компетенцією лікарського самоврядування.

2. Пропозиції керівника центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я повинен розглянути черговий чи позачерговий Конгрес УЛТ або Національна Рада УЛТ у місячний термін з дня їх подання.

3. Керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я може оскаржити в суді рішення органів УЛТ у разі невідповідності їх чинному законодавству України.

Розділ VIII. ОРГАНИ УКРАЇНСЬКОГО ЛІКАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА, ПОРЯДОК ЇХ ФОРМУВАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ

Стаття 43. Центральні органи УЛТ

Центральними органами УЛТ на загальнодержавному рівні є:

Національна палата лікарів-спеціалістів,

Національна палата лікарів-стоматологів,

Національна палата лікарів загальної практики-сімейної медицини;

Національні з’їзди палат (Національної палати лікарів-спеціалістів, Національної палати лікарів-стоматологів, Національної палати лікарів ЗПСМ);

Національна Рада УЛТ,

Президія Національної ради УЛТ,

Вищі комісії УЛТ (Вища контрольна комісія УЛТ, Вища комісії з лікарської етики УЛТ, Вища комісія з належної лікарської практики УЛТ),

Конгрес УЛТ.

Стаття 44. Конгрес УЛТ

1. Конгрес УЛТ є вищим органом лікарського самоврядування. Конгрес УЛТ відповідно до цього Закону ухвалює обов’язкові для всіх своїх членів рішення, затверджує документи, пов’язані з функціонуванням лікарського самоврядування і виконанням, покладених на нього завдань. Конгрес УЛТ є з’їздом лікарів-членів УЛТ України через обраних делегатів.

2. До компетенції Конгресу УЛТ належить:

а) затвердження Статуту УЛТ, а також внесення змін і доповнень до нього;

б) затвердження Типового статуту регіонального відділення УЛТ, внесення змін і доповнень до нього;

в) затвердження Етичного кодексу лікаря України, внесення змін і доповнень до нього;

г) затвердження Правил належної лікарської практики, внесення змін і доповнень до них;

ґ) затвердження Типового зразка посвідчення члена УЛТ;

д) затвердження Положень про Вищу контрольну комісію УЛТ, Вищу комісію з лікарської етики УЛТ, Вищу комісію з належної лікарської практики УЛТ, Національну палатлікарів-спеціалістів, Національну палату лікарів-стоматологів, Національну палату ЗПСМ (за поданням Національних з’їздів палат), членство в УЛТ та положення про діяльність інших комісій;

е) заслуховування і затвердження звітів Національної Ради УЛТ, Національних лікарських палат, Правління УЛТ, Вищої контрольної комісії УЛТ, Вищої комісії з лікарської етики УЛТ, Вищої комісії з належної лікарської практики УЛТ;

є) ухвалення за поданням з’їздів Національних палат (Національної палати лікарів-спеціалістів, Національної палати лікарів-стоматологів, Національної палати лікарів ЗПСМ) рішень щодо лікарської практики, які є обов’язковими для усіх членів УЛТ;

ж) затвердження Положення про Єдиний реєстр лікарів України;

з) встановлення мінімального і максимального розміру, порядку сплати і розподілу членських внесків;

і) визначення розміру відрахувань від регіональних відділень до УЛТ;

ї) затвердження бюджету УЛТ;

й) затвердження символіки та атрибутів УЛТ;

к) затвердження основних напрямів діяльності УЛТ;

л) ухвалення рішення про створення дорадчих та консультативних органів УЛТ на загальнодержавному рівні;

м) ухвалення рішення з усіх інших питань, пов’язаних із діяльністю УЛТ;

н) затвердження Положення про порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо лікаря;

о) затвердження Типових положень про Раду регіонального відділення УЛТ, Контрольну комісію регіонального відділення УЛТ, Комісію з лікарської етики регіонального відділення УЛТ, Комісію з належної лікарської практики регіонального відділення УЛТ.

3. Конгрес УЛТ формується з членів УЛТ, у якому беруть участь делегати, обрані на всеукраїнських з’їздах кожної з трьох Національних палат УЛТ. Для правомочної роботи Конгресу УЛТ від кожної з трьох Національних палат обирається по 100 делегатів. Порядок та принципи обрання делегатів регламентуються Статутом УЛТ.

4. Черговий Конгрес УЛТ скликається не рідше як один раз на 3 роки. У випадках, передбачених цим Законом та Статутом УЛТ, може бути скликаний позачерговий Конгрес УЛТ.

5. Порядок прийняття рішення про скликання Конгресу УЛТ, регламент його роботи і формування порядку денного визначаються Статутом УЛТ.

6. Позачерговий Конгрес УЛТ може бути скликаний не пізніше 3 місяців з дня внесення пропозиції про його скликання. 7. Позачерговий Конгрес УЛТ скликається у порядку, визначеному Статутом УЛТ:

а) за ініціативою 2/3 членів Ради УЛТ;

б) за пропозицією Вищої контрольної Комісії УЛТ;

в) за пропозицією не менш як третини рад регіональних відділень УЛТ.

8. Конгрес УЛТ вважається повноважним, якщо в його роботі беруть участь не менше 2/3 від кількості обраних делегатів від кожної з трьох Національних палат

9. Рішення Конгресу УЛТ приймаються простою більшістю голосів делегатів, які беруть участь в його роботі, окрім питань, визначених у пунктах а), б), в), г), ї), й) частини 2 цієї статті, які ухвалюються не менш як двома третинами від присутніх на З’їзді УЛТ делегатів.

Стаття 45. Національна Рада УЛТ

1. Національна Рада УЛТ є колегіальним виконавчим органом лікарського самоврядування.

2. Національна Рада УЛТ:

а) керує діяльністю УЛТ у період між Конгресами УЛТ;

б) скликає черговий Конгрес УЛТ та може ініціювати скликання позачергового Конгресу УЛТ;

в) організовує ведення Єдиного реєстру лікарів України;

г) забезпечує захист професійних прав та інтересів членів УЛТ, в тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування;

ґ) координує і контролює діяльність рад регіональних відділень УЛТ;

д) розглядає звернення до Національної Ради УЛТ, у тому числі скарги, щодо прийнятих іншими органами УЛТ рішень і ухвалює з приводу них власні рішення;

е) утворює та контролює діяльність, розробляє та затверджує Положення про постійні та тимчасові комісії та інші виконавчі, дорадчі та допоміжні органи УЛТ та Національної Ради УЛТ;

є) обирає представників УЛТ для участі в Колегії та інших дорадчих органах центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

ж) забезпечує своє представництво і діяльність з правом голосу в складі акредитаційних комісій і комітетів з конкурсних торгів центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та регіональних органів охорони здоров’я, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я центральних органів виконавчої влади і відомств, у підпорядкуванні яких знаходяться заклади охорони здоров’я, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань охорони здоров’я;

з) організовує підготовку проекту бюджету УЛТ на наступний бюджетний період та затверджує його, розпоряджається майном УЛТ;

и) видає друковані органи УЛТ;

і) погоджує Статут регіонального відділення УЛТ;

ї) затверджує порядок сертифікації освітніх програм і заходів, призначених для безперервного професійного розвитку лікарів;

й) здійснює інші функції, передбачені Статутом УЛТ.

3. Повноваження Національної Ради УЛТ тривають 3 роки.

Національна Рада УЛТ складається з 21-ї одної особи, по 7 осіб делегованих від кожної з національних лікарських палат, у числі яких Президенти кожної з них.

Порядок роботи і прийняття рішень Національною Радою УЛТ регламентуються Статутом УЛТ.

4. Національна Рада УЛТ визначає склад відповідальних представників для участі: в розробленні Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров’я України, Центральним комітетом профспілки працівників охорони здоров’я України та УЛТ, а також інших угод, які регламентують питання провадження лікарської практики та організації надання медичної допомоги населенню, у тому числі за програмами медичного страхування; у роботі відповідних структур державних і недержавних органів з питань охорони здоров’я, лікарської практики тощо.

5. Національна Рада УЛТ збирається на чергові, а також позачергові засідання. Засідання Національної Ради УЛТ скликаються її Президентом у порядку встановленому Статутом УЛТ.

Чергові засідання скликаються не рідше одного разу на 3 місяці. Засідання Ради УЛТ вважаються повноважними, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Ради УЛТ.

6. Рішення Національної Ради УЛТ приймаються не менше як двома третинами голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

7. У період між черговими засіданнями Національної Ради УЛТ її повноваження, в межах, що визначаються Статутом УЛТ, виконує Президія Національної Ради УЛТ.

8. Повноваження Національної Ради УЛТ можуть бути достроково припинені на позачерговому Конгресі УЛТ.

9. Повноваження членів Президії Національної Ради УЛТ можуть бути достроково припинені рішенням позачергових зїздів Національних лікарських палат.

Стаття 46. Президент УЛТ, Віце-президенти УЛТ

1. Президент УЛТ є Головою Національної Ради УЛТ за посадою і найвищою посадовою особою у системі органів УЛТ.

2. Президент УЛТ представляє УЛТ та Національну Раду УЛТ у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами в Україні і за кордоном у межах, у порядку та у спосіб, визначені цим Законом та Статутом УЛТ.

3. Президент УЛТ відповідно до цього закону та статуту УЛТ

організовує роботу Національної Ради УЛТ,

організовує виконання рішень Ради УЛТ та Конгресу УЛТ

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом УЛТ.

4. Віце-президенти УЛТ виконують свої обов’язки згідно з їх розподілом, затвердженим Національною Радою УЛТ, та відповідно до окремих доручень Президента. Перший Віце-президент виконує обов’язки Президента у період його відсутності.

Стаття 47. Національні Палати Лікарів

1. На національному рівні створюються і діють Національна палата лікарів-спеціалістів, Національна палата лікарів-стоматологів, Національна палата лікарів загальної практики-сімейних лікарів (надалі – Національні палати).

2. Викладачі вищих медичних навчальних закладів, менеджери в охороні здоров’я можуть входити до будь якої з національних палат.

3. Лікарі силових відомств (збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України) можуть створювати відрокремлені підрозділи у складі національних палат і їх регіональних відділень відповідно до статутів палат.

4. На регіональному рівні створюються і діють обласні відділення палат.

5. Національну палату лікарів очолює Правління. Кількісний і персональний склад правління затверджує національний з’їзд палати. Правління очолює Президент. Президента, а також кількість і персональний склад його заступників обирає національний з’їзд палати.

6. Правління здійснює управління Національною палатою у період між з’їздами. Президент та його заступники здійснюють представницькі функції та управління Національною палатою між засіданнями правління.

7. Повноваження Президента Національної палати лікарів можуть бути достроково припинені рішенням Національного зїзду палати. Підстави та порядок дострокового припинення повноважень Президента Національної палати лікарів визначаються Статутом УЛТ та Статутом Національної палати.

8. Предметом діяльності і компетенції Національних палат є питання професійної діяльності лікарів: порядок набуття спеціальності та проходження спеціалізації, стандарти підготовки та післядипломної освіти, визначення потреби в підготовці спеціалістів, рекомендування лікарів-експертів з належної медичної практики, заслуховування і подання через Раду УЛТ до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я кандидатур на посади головних спеціалістів та експертів у робочі групи, підготовка і узгодження дисциплінарних та міждисциплінарних стандартів і протоколів, тестів, інші питання фахової діяльності лікаря у його конкретній спеціальності тощо.

9. Діяльність Національної палати регламентується її Статутом, який ухвалюється Національним з’їздом палати та затверджується Конгресом УЛТ. Для своєї роботи Національна палата може створювати із числа своїх членів відповідні комісії та інші робочі органи..

10. Прийняття рішень в Національній палаті здійснюється шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів. Прийняте рішення є обов’язковим для розгляду Національною Радою УЛТ та/або Конгресом УЛТ.

11. Голосування може відбуватися з використанням сучасних технічних засобів зв’язку.

12. Пропозиції, подані будь-яким представником палати щодо своєї спеціальності на розгляд Національної Ради УЛТ або Конгресу УЛТ поза рішенням Національної палати, не є обов’язковими для розгляду.

13. Повноважний представник залучається УЛТ для вирішення будь-яких питань, що стосуються спеціальності, за якою він делегований в Національну палату .

14 Рішення Національної палати щодо діяльності членів УЛТ відповідної клінічної спеціальності ухвалюються на підставі подання обласного відділення Палати. Рішення Національної палати, ухвалене всупереч поданню відповідного обласного відділення Палати, розглядається РадоюУЛТ.

15. Рішення Національної палати, які стосуються діяльності державних органів або інших організацій, мають бути затверджені Радою УЛТ або Конгресом УЛТ.

Стаття 48. Вища контрольна комісія УЛТ

1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю органів УЛТ обирається Вища контрольна комісія УЛТ.

2. Склад Вищої контрольної комісії УЛТ обирається Конгресом УЛТ строком на три роки. До складу Вищої контрольної комісії УЛТ входять її голова, заступник голови і члени комісії. Кількість членів визначається Конгресом УЛТ.

3. Повноваження, процедура формування і організація діяльності Вищої контрольної комісії УЛТ визначається Положенням про неї.

4. Вища контрольна комісія УЛТ підзвітна і підконтрольна Конгресу УЛТ.

Стаття 49. Вища комісія з лікарської етики УЛТ

1. Для вироблення стратегії та розгляду питань дотримання членами УЛТ вимог Етичного кодексу лікаря України Конгресом УЛТ обирається Вища комісія з лікарської етики УЛТ.

2. Склад Вищої комісії з лікарської етики УЛТ обирається Конгресом УЛТ строком на три роки. До складу Вищої комісії з лікарської етики УЛТ входять голова, заступник голови і члени комісії. Кількість членів визначається Конгресом УЛТ.

3. Повноваження, процедура формування і організація діяльності Вищої комісії з лікарської етики УЛТ визначається Положенням про неї.

4. Вища комісія з лікарської етики УЛТ підзвітна і підконтрольна Конгресу УЛТ.

Стаття 50. Вища комісія з належної лікарської практики УЛТ

1. Для вироблення стратегії та розгляду питань дотримання членами УЛТ вимог Правил належної лікарської практики під час виконання ними своїх професійних обов’язків, а також інших нормативних документів, які регламентують професійну лікарську практику в Україні Конгресом УЛТ обирається Вища комісія з належної лікарської практики УЛТ.

2. Склад Вищої комісії з належної лікарської практики УЛТ обирається Конгресом УЛТ строком на три роки. До складу Вищої комісії з належної лікарської практики УЛТ входять голова, заступник голови і члени комісії. Кількість членів визначається Конгресом УЛТ.

3. Повноваження, процедура формування і організація діяльності Вищої комісії з належної лікарської практики УЛТ визначається Положенням про неї.

4. Вища комісія з належної лікарської практики УЛТ підзвітна і підконтрольна Конгресу УЛТ.

Стаття 51. Умови обрання до центральних керівних органів УЛТ

1. До складу Ради УЛТ, Вищої контрольної комісії УЛТ, Вищої комісії з лікарської етики УЛТ і Вищої комісії з належної лікарської практики УЛТ не можуть бути обрані особи, які перебувають на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, а також особи, засуджені за вчинення злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

2. Одна і та ж особа може бути членом тільки одного центрального керівного органу УЛТ (не враховуючи участі у Конгресі УЛТ).

Терміни обрання (каденції) центральних керівних органів УЛТ встановлюються цим Законом або Статутом УЛТ. Статут може встановлювати коротші за вказані в цьому Закони терміни обрання для відповідних керівних органів. Обіймати одну і ту ж посаду у виборних органах УЛТ можна не більше двох строків поспіль, за винятком членів комісій з лікарської етики, належної лікарської практики головного та регіональних секретарів УЛТ.

3. Лікар, обраний до центральних керівних органів УЛТ, який здійснює свої повноваження на постійній основі, може у вільний від виконання своїх обов’язків час займатись викладацькою, науковою та творчою діяльністю, а також лікарською практикою, та не може обіймати посади керівника закладу охорони здоров’я.

Стаття 52. Обласні відділення УЛТ.

1. У областях України створюються і функціонують обласні відділення УЛТ які мають статус відокремлених підрозділів УЛТ.

2. Управління обласних відділень УЛТ здійснюють обласні ради УЛТ, які складаються з 21-ї особи, по 7-м делегованих осіб від кожного з обласних відділень національних палат лікарів у тому числі голови правлінь.

3. Голови правлінь обласних відділень національних палат лікарів складають президію обласної ради УЛТ.

4. Обласні ради УЛТ здійснюють свою діяльність відповідно до статуту УЛТ.

5. Обласні ради УЛТ відповідно до статуту УЛТ формують і організовують роботу обласної комісії УЛТ з належної лікарської практики, комісії з лікарської етики обласної ради УЛТ.

5. Обласна рада УЛТ:

а) керує роботою регіонального відділення УЛТ відповідно до Статуту УЛТ;

в) забезпечує ведення Реєстру лікарів;

г) вносить у Реєстр лікарів дані про накладені відповідно до законодавства України стягнення щодо членів УЛТ;

ґ) утворює та контролює діяльність своїх робочих органів;

д) готує проект бюджету і розпоряджається майном регіонального відділення УЛТ;

е) забезпечує захист професійних прав та інтересів членів УЛТ, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування;

є) обирає представників регіонального відділення УЛТ для участі в колегіях органу у сфері охорони здоров’я АР Крим, обласних і прирівняних до них управліннях охорони здоров’я, міських управліннях охорони здоров’я та інших дорадчих регіональних органах виконавчої влади та місцевого самоврядування;

ж) забезпечує своє представництво й діяльність з правом голосу в акредитаційних комісіях і комітетах з конкурсних торгів органу охорони здоров’я АР Крим, обласних та прирівняних до них управліннях охорони здоров’я, міських управліннях охорони здоров’я;

з) розглядає звернення до Ради обласного відділення УЛТ, у тому числі скарги, щодо ухвалених іншими органами обласного відділенння УЛТ рішень і ухвалює з приводу них власні рішення;

і) видає друковані органи регіонального відділення УЛТ;

ї) здійснює інші повноваження, покладені на неї, згідно з рішеннями конференцій регіонального відділення УЛТ.

6. Повноваження Ради обласного відділення УЛТ та овкремих її членів можуть бути достроково припинені за рішенням обласних конференцій національних ралат лікарів.

5. Рада регіонального відділення УЛТ підзвітна та підконтрольна Національній Раді УЛТ, Когресу УЛТ.

Стаття 53. Майно, кошти і фінансова діяльність УЛТ

1. До майна УЛТ може належати рухома і нерухома власність.

2. Кошти УЛТ складаються з:

а) членських внесків;

б) благодійних внесків, добровільних пожертвувань, коштів, переданих у дарунок, дотацій, ґрантів;

в) коштів, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги;

г) плати за послуги;

ґ) бюджетних коштів;

д) пасивних доходів;

е) інших не заборонених законом надходжень.

2. Майном УЛТ та майном обласного відділення УЛТ розпоряджаються Національна Рада УЛТ і Рада обласного відділення УЛТ відповідно.

3. Кошти та майно УЛТ використовуються відповідно до затвердженого Конгресом УЛТ бюджету УЛТ. Кошти та майно обласного відділення УЛТ використовуються відповідно до рішень обласної ради УЛТ.

4. УЛТ може бути отримувачем коштів державного і місцевих бюджетів для покриття витрат на діяльність, визначену цим Законом.

5. УЛТ та обласні відділення УЛТ провадять фінансово-господарську діяльність самостійно та не несуть відповідальності в зобов’язаннях один за одного.

6. Контроль за діяльністю УЛТ та обласних відділень УЛТ у фінансово-господарській діяльності несе Вища контрольна комісія УЛТ та контрольна комісія регіонального відділення УЛТ.

7. Національна Рада УЛТ звітує про свою діяльність і про виконання бюджету УЛТ Конгресу УЛТ. Щорічні звіти про діяльність і про виконання бюджету Національної Ради УЛТ публікуються на офіційному сайті УЛТ.

8. Рада обласного відділення УЛТ звітує про свою діяльність і про виконання бюджету обласного відділення УЛТ Національній Раді УЛТ щорічно у порядку, затвердженому Національною радою УЛТ. Щорічні звіти про діяльність і про виконання бюджету Ради обласного відділення УЛТ публікуються на офіційному сайті УЛТ.

Розділ ІX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з січня 2017 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) до Кодексу законів про працю України (ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375):

а) у статті 118 після слова «державних» додати слово «самоврядних».

б) статтю 119 доповнити абзацом другим такого змісту:

«У разі поєднання трудових обов’язків з обов’язками у виборних органах самоврядної організації, за працівником зберігається місце роботи (посада) та середньомісячний заробіток. Керівник не має права звільнити працівника за його діяльність у виборних органах самоврядної організації».

2) до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (ВВР, 1993 р., № 4, ст. 19, із наступними змінами)

а) частину першу статті 15 доповнити абзацом третім такого змісту «Українське Лікарське Товариство».

б) у розділі Х замінити слово «діяльність» на слово «практика» у відповідному відмінку.

в) частину першу статті 74 доповнити положенням «Лікарською практикою можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, а також отримали ліцензію на здійснення лікарської практики».

г) частину другу статті 74 доповнити таким положенням «До участі в установленні єдиних кваліфікаційних вимог до осіб, які займаються лікарською практикою, та здійсненні контролю за їх дотриманням залучається Українське Лікарське Товариство».

д) частину третю статті 74 доповнити таким положенням «До участі до здійснення допуску осіб, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних держав, до лікарської практики на території України залучається Українське Лікарське Товариство».

е) частину другу статті 75 після слів «у сфері охорони здоров’я» доповнити «та з Українським лікарським товариством».

є) частину першу статті 77 доповнити п. «п» у такій редакції «участь у лікарському самоврядуванні».

з) статтю 77 доповнити частиною п’ятою у такій редакції «На лікарів поширюються права, гарантії та пільги, передбачені Законом України «Про лікарське самоврядування»«.

и) частину третю статті 79 перед словами «заклади охорони здоров’я» доповнити «Українське Лікарське Товариство».

3. Прийняти інші закони на реалізацію положень цього Закону.

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Розділ X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Починаючи з дня набрання чинності цим Законом не пізніше п’ятнадцяти днів створюється національний і регіональні організаційні комітети установчого Конгресу Українського Лікарського Товариства, не пізніше дев’яноста днів проводяться вибори делегатів на регіональні виборчі конференції лікарів і загальнонаціональну конференцію військових лікарів, не пізніше ста п’ятидесяти днів проводяться регіональні та загальнонаціональна конференція військових лікарів і не пізніше ста восьмидесяти днів проводиться національний установчий з’їзд УЛТ.

2. Обов’язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення виборчих конференцій та Установчого з’їзду лікарів покладається на національний та регіональні організаційні комітети, які формуються на основі пропозицій Національної Лікарської Ради України з рівним представництвом лікарів стоматологів, лікарів спеціалістів та лікарів загальної практики-сімейних лікарів.

3. Участь у виборах делегатів на виборчі конференції та Установчий Конгрес УЛТ беруть лікарі, лікарі-інтерни, викладачі клінічних дисциплін вищих медичних навчальних закладів які працюють у відповідному регіоні або в силових міністерствах, відомствах та службах України.

Структурні підрозділи з питань охорони здоров’я АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, силових міністерств, відомств та служб України і представництва Всеукраїнського Лікарського Товариства в регіонах складають списки лікарів та повідомлять лікарів про проведення зборів у відповідному окрузі та виборчих конференцій.

4. Для підготовки та проведення виборчих конференцій формуються виборчі округи з чисельністю від 50 до 120 лікарів за кожною з трьох категорій лікарів: лікарі стоматологи, лікарі-спеціалісти, лікарі загальної практики-сімейні лікарі, які створюються у межах та з врахуванням адміністративно-територіального устрою, визначеного законодавством України, а також у силових міністерствах, відомствах та службах України.

5. Збори в округах та виборчі конференції вважаються чинними, якщо в них взяло участь не менше 25% лікарів, занесених до списків даного округу чи регіону. Збори в окрузі обирають делегата на виборчу конференцію. У разі, якщо збори не є чинними, проводяться повторні вибори у строк, не пізніше 30 днів дня проведення таких зборів. Організацію і проведення зборів в округах контролюють регіональні організаційні комітети та загальнонаціональний оргкомітет силових міністерств, відомств та служб України, які направляють для цього своїх представників у виборчі округи.

6. Регіональний оргкомітет за допомогою відповідних органів в сфері охорони здоров’я повідомляє лікарів даної території про проведення зборів в окрузі та виборчої конференції, публікує оголошення про проведення зборів в окрузі та виборчої конференції у друкованому засобі масової інформації, в якому офіційно оприлюднюються рішення відповідного органу Автономної Республіки Крим, обласної ради, Київської та Севастопольської міських рад не пізніше двадцяти днів до дня проведення зборів в окрузі та виборчої конференції. В оголошенні в обов’язковому порядку зазначаються час, дата і місце проведення зборів в окрузі та виборчої конференції. Міністерство охорони здоров’я України і структурні підрозділи з питань охорони здоров’я АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Всеукраїнське Лікарське Товариство забезпечують розміщення оголошення про проведення кожних зборів в окрузі та виборчої конференції на своїх офіційних веб-сайтах.

7. Представник регіонального оргкомітету фіксує кількість учасників зборів в окрузі і, у випадку їх правочинності, оголошує про їх відкриття. Ведення таких зборів доручається президії, обраній з числа їх учасників, у складі головуючого та секретаря, які забезпечують порядок їх ведення і складення протоколу. Протокол зборів із списком делегатів виборчої конференції лікарів регіону протягом п’яти днів надається оргкомітету виборчої конференції.

8. Виборча конференція лікарів регіону обирає президію у складі головуючого, його заступника та секретаря, які забезпечують порядок її ведення та складення протоколу, а також голову та членів лічильної комісії, які забезпечують голосування та підрахунок результатів голосування.

9. Виборча конференція лікарів регіону обирає делегатів на установчий Конгрес лікарів України за рівними квотами від 3-х категорій лікарів: лікарі стоматологи, лікарі-спеціалісти, лікарі загальної практики-сімейні лікарі. Частка лікарі, що обіймають адміністративно-управлінські посади у загальній кількості лікарів кожної з зазначених категорій не може перевищувати 10%.

Рішення виборчої конференції лікарів регіону ухвалюються більшістю голосів учасників конференції.

Про проведення виборчої конференції лікарів регіону складається протокол, який підписується головуючим та секретарем конференції. Витяг з протоколу виборчої конференції лікарів регіону стосовно обрання делегатів на Установчий з’їзд лікарів України та формування переліку кандидатів на участь у виборах центральних органів УЛТ підписується головуючим і секретарем конференції та не пізніше трьох днів з дня проведення конференції направляється до національного організаційного комітету.

10. Вибори делегатів до виборчої конференції військових лікарів проводяться на зібраннях лікарів відповідних силових міністерств, відомств та служб України. Норми представництва та організація виборів делегатів до виборчої конференції військових лікарів є аналогічними до регіональних конференцій.

11. Не пізніше ста восьмидесяти днів з дня набрання чинності цього Закону проводиться Установчий з’їзд лікарів України, в якому беруть участь делегати, обрані регіональними виборчими конференціями та виборчою конференцією силових міністерств, відомств та служб України.

12. Обов’язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення Установчого з’їзду лікарів України покладається на його організаційний комітет, який формується на основі пропозицій Національної Лікарської Ради України.

Міністерство охорони здоров’я України та Національна Лікарська Рада повідомляють делегатів Установчого Конгресу лікарів України поштою (електронною поштою), кур’єром або факсом, забезпечують публікацію оголошення про проведення Установчого Конгресу лікарів України та розміщують на офіційних веб-сайтах Міністерства охорони здоров’я України і Національної Лікарської Ради не пізніше двадцяти днів до дня проведення Конгресу. У повідомленні і оголошенні в обов’язковому порядку зазначаються час, дата і місце проведення Установчого Конгресу лікарів України.

13. Установчий Конгрес лікарів України відкриває найстарший за віком лікар з числа делегатів Конгруесу. Організаційний комітет Конгресу надає такому лікарю відомості про кількість делегатів Конгресу, що беруть участь у його роботі. Установчий Конгрес лікарів України обирає зі свого складу президію в складі головуючого, трьох членів президії та секретаря, які забезпечують порядок його ведення, складення протоколу, а також голову та членів лічильної комісії, які забезпечують голосування та підрахунок результатів голосування.

14. Установчий Конгрес лікарів України: затверджує статут УЛТ та Національних лікарів стоматологів, лікарів-спеціалістів та лікарів загальної практики –сімейної медицини. Установчий Конгрес лікарів України може ухвалити рішення з інших питань, віднесених цим Законом до повноважень з’їзду лікарів України.

15. Рішення Установчого Конгресу лікарів України ухвалюються більшістю голосів делегатів з’їзду. Про проведення Установчого Конгресу лікарів України складається протокол, який підписується головуючим та секретарем з’їзду.

16. Національні палати лікарів-стоматологів, лікарів-спеціалістів та лікарів загальної практики-сімейних лікарів проводять свої обласні конференції та національні зїзди не пізніше ніж впродовж 3-х місяців після проведення Установчого Конгресу лікарів України та кооптують своїх представників до органів УЛТ.

Національна Рада УЛТ, Вища комісія з лікарської етики УЛТ, Вища контрольна комісія УЛТ, Вища комісія з належної лікарської практики УЛТ, сформовані відповідно до цього Закону, проводять свої перші засідання не пізніше, ніж через п’ятнадцять днів з дня формування їх складу.

17. Міністерству охорони здоров’я України, органам місцевого самоврядування та їх структурним підрозділам з питань охорони здоров’я за відповідним місцезнаходженням центральних та регіональних органів управління УЛТ пропонується протягом одного місяця з моменту набрання чинності цього Закону вирішити питання про надання (передачу) органам УЛТ службових приміщень для забезпечення їх діяльності.

18. Реєстрація національних палат лікарів, УЛТ та обласних відділень УЛТ, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про лікарське самоврядування»

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Кодекс законів про працю України(Відомості Верховної Ради України, 1971, додаток до № 50, ст. 375)
Стаття 118. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади Стаття 118. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади
Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, органах професійного самоврядування, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків
На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.  На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
У разі поєднання трудових обов’язків з обов’язками у виборних органах самоврядної організації, за працівником зберігається місце роботи (посада) та середньомісячний заробіток. Керівник не має права звільнити працівника за його діяльність у виборних органах самоврядної організації.
Закон України «Про внесення змін Основ законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами)
Стаття 15. Органи охорони здоров’я Стаття 15. Органи охорони здоров’я
Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;Українське Лікарське Товариство.

(…)

(…)

Розділ XМЕДИЧНА І ФАРМАЦЕВТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Розділ XМЕДИЧНА ПРАКТИКА І ФАРМАЦЕВТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

(…)

(…)

Стаття 74. Заняття медичною і фармацевтичною діяльністю Стаття 74. Заняття медичною практикою і фармацевтичною діяльністю
Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Медичною практикою і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Лікарською практикою можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, а також отримали сертифікат на право здійснення лікарської практики.
Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної практики і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я за погодженням з Українським лікарським товариством. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я.
До участі в установленні єдиних кваліфікаційних вимог до осіб, які займаються лікарською практикою, та здійсненні контролю за їх дотриманням залучається Українське Лікарське Товариство
Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
До участі до здійснення допуску осіб, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних держав, до лікарської практики на території України залучається Українське Лікарське Товариство

(…)

(…)

Стаття 75.Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників Стаття 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.Навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників у встановленому порядку погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.Навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників у встановленому порядку погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та з Українським лікарським товариством.

(…)

(…)

Стаття 77. Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників Стаття 77. Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників
Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;б) належні умови професійної діяльності;в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах;г) вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;д) безплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов’язків;е) обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством;є) соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;б) належні умови професійної діяльності;в) підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах;г) вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;д) безплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов’язків;е) обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством;є) соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків;
ж) встановлення у державних закладах охорони здоров’я посадових окладів (тарифних ставок) на основі Єдиної тарифної сіткиу порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;з) скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;и) пільгові умови пенсійного забезпечення;і) пільгове надання житла та забезпечення телефоном;ї) безплатне користування житлом з освітленням і опаленням в межах норм, встановлених законодавством, тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; ж) встановлення у державних закладах охорони здоров’я посадових окладів (тарифних ставок) на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;з) скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;и) пільгові умови пенсійного забезпечення;і) пільгове надання житла та забезпечення телефоном;ї) безплатне користування житлом з освітленням і опаленням в межах норм, встановлених законодавством, тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
й) першочергове одержання медичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;к) створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;л) судовий захист професійної честі та гідності;м) безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.Дія пункту «м» не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону; й) першочергове одержання медичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;к) створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;л) судовий захист професійної честі та гідності;м) безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.Дія пункту «м» не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону;
н) лікарі дільничних лікарень, головні лікарі та лікарі амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничні лікарі-терапевти, лікарі-педіатри, дільничні медсестри територіальних ділянок поліклінік (поліклінічних підрозділів) та дільничні медичні сестри амбулаторій, лікарі загальної практики (сімейні лікарі) та медичні сестри загальної практики – сімейної медицини, завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, керівники амбулаторій та відділень сімейної медицини, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, медичні працівники оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги – за безперервну роботу на зазначених посадах у зазначених закладах (на територіальних ділянках) понад три роки мають право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні. При цьому зберігаються права інших категорій медичних працівників на додаткову оплачувану відпустку у межах існуючих норм;о) безкоштовне паркування транспортних засобів у спеціально відведених для цього місцях у разі:обладнання транспортного засобу, яким керує медичний працівник, спеціальним розпізнавальним знаком встановленого законодавством зразка;розміщення на автомобілі спеціального стікера із зазначенням контактного телефону медичного працівника, який керує цим транспортним засобом. н) лікарі дільничних лікарень, головні лікарі та лікарі амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничні лікарі-терапевти, лікарі-педіатри, дільничні медсестри територіальних ділянок поліклінік (поліклінічних підрозділів) та дільничні медичні сестри амбулаторій, лікарі загальної практики (сімейні лікарі) та медичні сестри загальної практики – сімейної медицини, завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, керівники амбулаторій та відділень сімейної медицини, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, медичні працівники оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги – за безперервну роботу на зазначених посадах у зазначених закладах (на територіальних ділянках) понад три роки мають право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні. При цьому зберігаються права інших категорій медичних працівників на додаткову оплачувану відпустку у межах існуючих норм;о) безкоштовне паркування транспортних засобів у спеціально відведених для цього місцях у разі:обладнання транспортного засобу, яким керує медичний працівник, спеціальним розпізнавальним знаком встановленого законодавством зразка;розміщення на автомобілі спеціального стікера із зазначенням контактного телефону медичного працівника, який керує цим транспортним засобом;
п) участь у лікарському самоврядуванні.
Власники спеціально відведених майданчиків для паркування мають забезпечити та виділити в межах майданчиків місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують медичні працівники.Форма, порядок та умови видачі спеціального стікера встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медичних і фармацевтичних працівників. На них також можуть поширюватися пільги, що встановлюються для своїх працівників підприємствами, установами і організаціями, яким вони надають медичну допомогу. Власники спеціально відведених майданчиків для паркування мають забезпечити та виділити в межах майданчиків місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують медичні працівники.Форма, порядок та умови видачі спеціального стікера встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медичних і фармацевтичних працівників. На них також можуть поширюватися пільги, що встановлюються для своїх працівників підприємствами, установами і організаціями, яким вони надають медичну допомогу.На лікарів поширюються права, гарантії та пільги, передбачені Законом України «Про лікарське самоврядування».

(…)

(…)

Стаття 79. Міжнародне співробітництво в сфері охорони здоров’я Стаття 79. Міжнародне співробітництво в сфері охорони здоров’я
Україна – учасник міжнародного співробітництва в сфері охорони здоров’я, член Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій. Держава гарантує зазначеним організаціям належні умови діяльності на території України, сприяє розширенню і поглибленню участі України у заходах, що ними проводяться.Відповідно до своїх міжнародно-правових зобов’язань держава бере участь у реалізації міжнародних програм охорони здоров’я; здійснює обмін екологічною і медичною інформацією; сприяє професійним та науковим контактам працівників охорони здоров’я, обміну прогресивними методами і технологіями, експорту та імпорту медичного обладнання, лікарських препаратів та інших товарів, необхідних для здоров’я, діяльності спільних підприємств в сфері охорони здоров’я; організує спільну підготовку фахівців, розвиває і підтримує всі інші форми міжнародного співробітництва, що не суперечать міжнародному праву і національному законодавству. Україна – учасник міжнародного співробітництва в сфері охорони здоров’я, член Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій. Держава гарантує зазначеним організаціям належні умови діяльності на території України, сприяє розширенню і поглибленню участі України у заходах, що ними проводяться.Відповідно до своїх міжнародно-правових зобов’язань держава бере участь у реалізації міжнародних програм охорони здоров’я; здійснює обмін екологічною і медичною інформацією; сприяє професійним та науковим контактам працівників охорони здоров’я, обміну прогресивними методами і технологіями, експорту та імпорту медичного обладнання, лікарських препаратів та інших товарів, необхідних для здоров’я, діяльності спільних підприємств в сфері охорони здоров’я; організує спільну підготовку фахівців, розвиває і підтримує всі інші форми міжнародного співробітництва, що не суперечать міжнародному праву і національному законодавству.
Заклади охорони здоров’я, громадяни та їх об’єднання мають право відповідно до чинного законодавства самостійно укладати договори (контракти) з іноземними юридичними і фізичними особами на будь-які форми співробітництва, брати участь у діяльності відповідних міжнародних організацій, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.Неправомірні обмеження міжнародного співробітництва з боку державних органів і посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому порядку, в тому числі і до суду. Українське Лікарське Товариство, заклади охорони здоров’я, громадяни та їх об’єднання мають право відповідно до чинного законодавства самостійно укладати договори (контракти) з іноземними юридичними і фізичними особами на будь-які форми співробітництва, брати участь у діяльності відповідних міжнародних організацій, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.Неправомірні обмеження міжнародного співробітництва з боку державних органів і посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому порядку, в тому числі і до суду.
Народний депутат України О.В. Богомолець
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті