Лабіальний герпес (у побуті — «застуда на губах») — вірусне захворювання, що викликається вірусом простого герпесу 1-го типу та проявляється утворенням болючих пухирців на губах або навколо них. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 67% населення світу віком до 50 років (понад 3,7 млрд людей) є носіями цього вірусу.
Вірус герпесу вирізняється високою контагіозністю, поширюючись через біологічні рідини з везикул, прямі контакти, як-от поцілунки, або через предмети побуту та пальці. Після первинного інфікування віруси назавжди оселяються в ганглії трійчастого нерва, де знаходяться у латентному стані до моменту рецидиву. Коли вірус активується, він мігрує нервовими волокнами назад до губ, спричиняючи характерний висип. Зазвичай хвороба дає про себе знати в періоди виснаження або ослаблення імунної системи, зокрема на тлі застуди чи сильного стресу. Фізичне перевантаження, гормональні коливання, а також зовнішні подразнення шкіри — від інтенсивного сонячного випромінювання до мікротравм — виступають ключовими тригерами спалаху. Водночас механізм індивідуальної схильності залишається не до кінця з’ясованим, адже у деяких носіїв вірус провокує постійні рецидиви, тоді як інші не відчувають жодних симптомів протягом усього життя (у близько 5–10% випадків герпес виникає більше ніж 5 разів на рік, хоча з часом з менш вираженою симптоматикою) (InformedHealth.org, 2006–2025; Mancini A. et al., 2025).
Герпес на губах можна легко діагностувати на основі типових симптомів. Інфекційний процес зазвичай розпочинається з відчуття натягнутості, почервоніння шкіри та характерного свербежу, після чого формуються наповнені рідиною везикули. Ці пухирці можуть поширюватися на слизову оболонку рота, носа або прилеглі ділянки обличчя. Через свою крихкість вони легко розкриваються під час розмови, сміху чи жування, вивільняючи рідину, що часто супроводжується подразненням при контакті з кислими напоями чи продуктами. Згодом ранки вкриваються сухою кіркою та поступово загоюються, проте сам вірус назавжди залишається в організмі, що зумовлює появу повторного висипу в майбутньому (рисунок) (InformedHealth.org, 2006–2025).
Особливо гострий перебіг герпесу відмічають під час первинного інфікування, яке найчастіше трапляється ще в дитячому віці. Оскільки організм дитини ще не має специфічних антитіл для боротьби зі збудником, захворювання може супроводжуватися значним підвищенням температури тіла, загальною слабкістю та болючим набряком лімфатичних вузлів у ділянці шиї. У таких випадках запалення часто охоплює слизову оболонку рота, спричиняючи сильний біль та появу неприємного запаху (InformedHealth.org, 2006–2025).
Окрім фізичного болю та печіння, герпес також може спричиняти значний психологічний дискомфорт через косметичні вади на обличчі (Lin H.S. et al., 2022).
Попри те що герпетичне ураження губ зазвичай не становить загрози для життя, воно може спровокувати серйозні ускладнення, як-от багатоформна еритема, герпетичний кератит або енцефаліт (Lin H.S. et al., 2022). Зокрема, у людей з існуючими ураженнями шкіри, як-от екзема або сильні опіки, інфекція здатна поширюватися на значні площі. Досить серйозним викликом є й герпетичне ураження очей, яке може проявлятися як висипом на повіках, так і запаленням рогівки, що супроводжується почервонінням, сльозотечею та навіть загрозою погіршення зору. Особливої уваги потребують пацієнти з вираженим імунодефіцитом, наприклад, на тлі хімієтерапії при онкологічних захворюваннях, у яких перебіг процесу зазвичай значно тяжчий та триваліший, а ризик розвитку системних ускладнень суттєво зростає (InformedHealth.org, 2006–2025).
Фармопіка при герпетичному ураженні губ
Терапія лабіального герпесу базується на принципах раннього втручання, зваженому виборі противірусних препаратів та глибокому розумінні індивідуальних особливостей хворого (Lin H.S. et al., 2022; Mancini A. et al., 2025).
Попри те що повністю знищити вірус герпесу поки неможливо, сучасні противірусні засоби (ацикловір, пенцикловір, докозанол, валацикловір, фамцикловір)* здатні значно полегшити симптоми та пришвидшити процес регенерації тканин, повертаючи пацієнту бажаний комфорт та покращуючи якість життя (InformedHealth.org, 2006–2025; Lin H.S. et al., 2022).
Вибір між місцевим та системним лікуванням залежить від тяжкості симптомів: легкі форми лабіального герпесу зазвичай контролюються топічним лікуванням** (креми, гелі, мазі)*, тоді як складні чи рецидивуючі випадки (понад 6 разів на рік) потребують прийому противірусних системних засобів (відпускаються за призначенням лікаря*), які демонструють ефективність у купіруванні гострих проявів, контролі рецидивів та загальному пригніченні вірусної активності. Вони є основою як для епізодичного лікування, так і для тривалої профілактики у пацієнтів із частою появою симптомів або при очікуваному впливі тригерів, наприклад, під час стоматологічних процедур. Однак у більшості випадків пріоритетним на початку епізоду хвороби (або у випадках, коли системні препарати протипоказані) є місцеве втручання (при переважанні везикул та/або ерозій для місцевого лікування краще застосовувати гелеві форми, а на стадії кірок, що підсихають, — мазі**). Примітно, що безрецептурні топічні форми противірусних препаратів (може рекомендувати фармацевт**) характеризуються сприятливим профілем безпеки та майже не мають лікарських взаємодій (Lin H.S. et al., 2022; Mancini A. et al., 2025).
Додатково у лікуванні герпетичного ураження губ можуть застосовуватися препарати на основі сульфату цинку, який інактивує вільні віруси, та фотодинамічна або лазерна терапія, що стимулює регенерацію тканин та може допомогти полегшити больові відчуття (Lin H.S. et al., 2022).
Для досягнення максимального терапевтичного ефекту лікування необхідно розпочинати якомога раніше, на стадії провісників (свербіж, печіння, відчуття натягнутості шкіри), оскільки в такому разі повні прояви хвороби можуть не розвинутися, а одужання настане в найкоротші терміни**.
Попри те що герпес не обмежує працездатності, він може спричиняти психологічний дискомфорт та відчуття меншої привабливості. Для маскування почервоніння можна використовувати спеціальні тоновані креми або гідроколоїдні пластирі, які додатково захищають рану від зовнішніх інфекцій. Водночас важливо бути обережним із декоративною косметикою, адже пензлики для макіяжу можуть стати джерелом поширення вірусу, а необережне нанесення засобів — пошкодити захисну кірочку та сповільнити загоєння (InformedHealth.org, 2006–2025).
Red Flags: коли без лікаря не обійтися
При консультуванні фармацевту не варто забувати про стани, коли герпетична інфекція виходить за межі компетенції самолікування. Негайного звернення до лікаря потребують випадки, коли висип поширюється з губ на слизову оболонку рота, статеві органи або великі ділянки обличчя, особливо в зоні очей. Тривожними маркерами є нагноєння везикул, поєднання висипу з високою температурою тіла, сильним болем та загальним погіршенням стану, а також відсутність позитивної динаміки протягом 10 днів лікування. Особливої медичної уваги потребують вагітні та пацієнти з частими рецидивами (понад 6 разів на рік), оскільки такі ситуації можуть свідчити про серйозні збої в імунній системі або ризик системних ускладнень. Професійна пильність фахівця аптеки в ідентифікації цих «червоних прапорців» є запорукою запобігання поширенню інфекції та збереження здоров’я пацієнта**.
Примітно, що попри ефективність, традиційне лікування «застуди на губах» має певні обмеження (не здатне повністю знищити вірус у нервових клітинах, може викликати резистентність, демонструє слабші результати у пацієнтів із пригніченим імунітетом), що стимулює розвиток комбінованих методів, де противірусні препарати поєднуються з епігенетичними модуляторами, терапевтичними вакцинами або технологіями редагування генів. Додатково вагомі результати показує фотодинамічна та фотобіомодуляційна терапія (Mancini A. et al., 2025).
Профілактичні заходи
Оскільки більшість людей інфікується вірусом герпесу ще в ранньому дитинстві, основні зусилля дорослих мають бути спрямовані не на самозахист, а на запобігання поширенню інфекції серед оточуючих. До моменту повного загоєння ранок і відпадання кірочок слід утриматися від поцілунків, орального сексу та занять контактними видами спорту. Важливо використовувати індивідуальні рушники та посуд, а також ретельно мити руки після кожного торкання до ураженої ділянки чи нанесення лікувального крему. Особливу пильність варто виявляти при контакті з немовлятами віком до 8 тиж, коли імунна система є надзвичайно вразливою: категорично заборонено цілувати дитину чи брати до рота її пустушку. Хоча ризик передачі вірусу за відсутності видимих симптомів є мінімальним, у період активної фази герпес легко мігрує з губ на слизові оболонки статевих органів партнера. Для зниження частоти рецидивів рекомендується уникати індивідуальних тригерів, зокрема, надмірного сонячного опромінення, перебування на морозі або вітрі, використовувати сонцезахисний крем та забезпечувати належне зволоження губ кремом або гігієнічною помадою із сонцезахисною дією (InformedHealth.org, 2006–2025), вчасно лікувати застудні захворювання, які можуть призводити до активізації вірусу герпесу, регулярно міняти зубну щітку та висушувати її після кожного користування, оскільки підвищена вологість ванної кімнаті зумовлює розмноження вірусів герпесу, дотримуватися раціонального режиму харчування, правильно організовувати режим праці та відпочинку, загартовувати організм**.
Отже, своєчасна рекомендація відповідних фармакологічних втручань, що поєднуються з просвітницькою роботою щодо гігієни та профілактики, може дати змогу не лише значно скоротити тривалість застуди на губах, а й запобігти розвитку низки серйозних ускладнень.
*За даними Державного реєстру лікарських засобів України (drlz.info/register/).
**Протоколи фармацевта (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05.01.2022 р. № 7).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим