«Фармацевтична енциклопедія online»
Нові енциклопедичні статті: діячі Галичини фармацевтичної (закінчення*)

У рамках перманентного оновлення сайту «Фармацевтична енциклопедія online» — www.pharmencyclopedia.com.ua — та підготовки третього (доповненого) видання енциклопедії, що плануватиметься на 2015 р. до чергового VIII Національного з’їзду фармацевтів, ми закінчуємо знайомити шановних читачів із фаховим та науковим доробком діячів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

БАНАХ Онуфрій Степанович (24.06.1934, с. Галич Тернопільської обл.) — професор кафедри загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії (1993–2003).

Закінчив хімічний факультет Львівського університету (1957).

Працював: викладач хімії Підгаєцької середньої школи та Підгаєцького медичного училища Тернопільської області (1957–1960); аспірант кафедри фізичної хімії Львівського університету (1960–1963); викладач хімії Луцької філії Львівського університету (1963–1967)/Київ­ського автодорожнього інституту (1968–1971)/Львівського політехнічного інституту (1971–1975); інженер-хімік (1975–1976), молодший науковий співробітник (1976), старший науковий співробітник (1976–1977) науково-дослідного сектору кафедри загальної гігієни Львівського медичного інституту; асистент (1977–1990), доцент (1990–1993), професор (1993–2003) кафедри загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії; за сумісництвом старший науковий співробітник (1977–1988) науково-дослідного сектору кафедри загальної гігієни Львівського медичного інституту.

Кандидат хімічних наук (1977), доцент (1992), доктор хімічних наук (1992), професор (1994).

Напрями наукових досліджень: опрацювання модифікацій синтетичних і природних цеолітів для газохромитографічного аналізу забруднень повітря; питання охорони довкілля, зокрема повітря, від хімічних забруднень — запропонував модифікації сорбентів на основі цеолітів, які за селективністю вилучення мікроконцентрацій СО та інших забруднювачів повітря перевершують відомі аналоги.

Автор близько 200 наукових праць, серед них — 4 монографії, 5 авторських свідоцтв на винаходи. Підготував 6 кандидатів наук.

Основні праці: Молекулярні сита типу цеолітів — новий вид селективних адсорбентів. У кн.: Проблеми розвитку природничих і точних наук. — Львів, 1964; Исследование хроматографических свойств цеолитов типа Y, содержащих катионы щелочных металлов и серебра (канд. дис.). — Тбілісі-Львів, 1977; Химическая промышленность и охрана окружающей среды (монографія). — Київ, 1986 ­(співавт.); Фізико-хімічні основи модифікації цеолітів для хроматографічного визначення забруднень повітря (докт. дис.). — Львів, 1992; Modified zeolites in gas chromatography for the analysis of air pollutants // Adsorp. Sci Technol. — 1996. — V. 14, № 4 (співавт.); Зміна термодинамічних функцій адсорбованих газів на формованих цеолітах CuNaM у хроматографічних колонках // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. хім. — 2002. — № 41 (співавт.).

Літ.: Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького: рік 2000. — Львів, 2000; Енциклопедія сучасної України. — Київ, 2003. — Т. 2 [фото]; Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль. — 2004. — Т. 1; Зіменковський Б.С., Ґжеґоцький М.Р., Луцик О.Д. Професори Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького: 1784–2006. — Львів, 2006; Архів ЛНМУ.

І. Даценко, О. Тимкевич

БЕРКМАН Яків Павлович (31.05.1897, Харків — 18.01.1967, Львів) — професор, завідувач кафедри неорганічної та аналітичної хімії (1946–1950).

Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету (1919).

Працював: асистент кафедри неорганічної хімії Харківського університету (1919–1927); науковий співробітник Харківського інституту прикладної хімії (1924–1931); заступник директора з наукової роботи Харківського науково-дослідного інституту шкіряної промисловості (1931–1936); завідувач кафедри загальної хімії Харківської промислової академії (1936–1941); завідувач кафедри неорганічної хімії Томського медичного інституту (1941–1945); завідувач кафедри неорганічної хімії Львівського політехнічного інституту (1945–1967); завідувач кафедри неорганічної та аналітичної хімії Львівського медичного інституту (1946–1950).

Доктор хімічних наук (1940), професор (1941). Лауреат Сталінської премії (1941). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1948).

Напрями наукових досліджень: синтез штучних дубильних речовин і допоміжних продуктів для шкіряного виробництва.

Автор понад 100 друкованих праць і 30 винаходів.

Підготував 14 кандидатів наук.

Основні праці: Gerbung mit Konzeutrseten Chrombrihen. — Collegium 1925; Die rationalle chemische Analysie der Synthetischen Gerbstofle. — Collegium, 1928; Влияние заместителей в нафталиновом ядре на дубящее действие ароматических сульфокислот // Журн. прикл. химии. — 1935. — № 1; Объемное определение фтора по методу Грифа // Завод. лабор. — 1939; Синтез и изучение свойств искусственных дубильных веществ (докт. дис.). — Харків, 1940.

Літ.: Учені вузів Української РСР. — Київ, 1968; Архів ЛНМУ, спр. 1302.

В. Огурцов, В. Роговик

БОНЗИНЬСКІ Станіслав (B?DZY?SKI Stanislaw, 30.04.1862, с. Цеханув, Польща — 09.02.1929, Варшава) — професор, керівник кафедр гіґієни (1899–1906) та біохімії (1906–1919) Львівського університету.

Закінчив природничий факультет Бернського університету (1887) та медичний факультет Гайдельберзького університету (1895).

Працював: асистент управління охорони здоров’я кантону ім. Берна (1887–1889); завідувач хімічної лабораторії міського шпиталю Цюріха (1889–1892); спеціалізація з фізіології, біохімії та фармакології в Цюріху, Базелі, Лейпцигу та Гейдельбергу; науковий співпрацівник кафедри біохімії Гейдельберзького університету (1895–1897); старший інспектор Краківського інституту контролю якості харчових продуктів (1897–1899); завідувач кафедри гігієни (1899–1906), завідувач кафедри біохімії (1906–1919), декан медичного факультету (1907) Львівського університету; завідувач кафедри біохімії Варшавського університету (1919–1925). Дійсний член Краківської АН (1918), організатор і перший Президент Польської АМН (1919).

Напрями наукових досліджень: біохімія білків і ліпідів, синтез лікарських препаратів; вивчав процес лактації та хімічний склад молока; метаболізм оксипротеїнових кислот, жовчних барвників, обмін кофеїну і теоброміну; способи виділення холестерину в організмі людини; вплив алкоголю на метаболічні процеси; вміст фосфору в кістках і зубах; синтезував лікарський препарат Танальбін.

Автор близько 30 наукових праць польською, німецькою, французькою мовами.

Основні праці: Ueber Sulfhydrylzimmtsaure und einige ihrer Derivate. (дис. праця). — Берн, 1887; O grupie kwasow organicznych, zawierajocych azot i siarke w skladnikach prawidlowego moczu ludzkiego // Rozpr. Akad. Umiej. — 1905 (спів­авт.); O zawartosci fosforu w organicznej substancji podstawowej kosci zeba // Pam. X Zjazdu Lek. Przyrod. Pol. — 1907 (співавт.); Badania ilosciowe nad zachowaniem sie salolu oraz glicerydu dwustearylosalicyіowego w organizmie // Rozpr. Akad. Umiej. — 1908 (співавт.); Wymiana materyi i energii u zwierzat. — Krakow, 1914; Des asides oxyproteiques et de leur role le metabolisme des albumines // Bull. Soc. Chim. Biol. — 1925. — V. 7.

Літ.: Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1912. — Т. 2; Humnicki W. Wiadomosci Farmaceutyczne. — 1930. — № 10; Polski Slownik Biograficzny. — Krakуw, 1935. — Т. 1; Wielka ilustrowana encyklopedia powszechna. — Krakуw, 1938, Bd. 1–22; Manteuffel T. Uniwersytet Warszawski w latach 1915/16–1934/35: kronika. — Warszawa, 1936; Zwozdziak W. Historia wydzialy lekarskiego Universytetu Lwowskiego // Arch. Hist. Med — 1965. — T. 28, № 1–2; Lam S. Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego. — Warszawa, 1927–1937. — T. 1–5; Niecowa E.H. Czlonkowie Akademii Umiejetnosci 1872–1952. — Wroclaw, 1973; Feliksiak S. Slownik biologow polskich. — Warszawa, 1987; Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydzialu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894–1918. — Wroclaw, 1992; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Srodka A. Uczeni Polscy XIX i XX stulecia. — Warszawa, 1994. — Т. 1; Czajka M. et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; Енциклопедія сучасної України. — Київ, 2004. — Т. 2 [фото]; Osterreichische Nationalbibliotek. WBIS: P4393, DA3546005337; PAB: I 9, 401–406; IS 6, 212–214; II 16, 194–197; encyklopedia.pwn.pl/6435_1.html; www.wielcy.pl/psb/badzynski/stanislaw/938.shtml; 213.180.130.202/wiem/01399d.html; www.khm.cm-uj.krakow.pl/wydzialy.html

О. Скляров

ВАЙС Адольф Йозеф (WEIS Adolf Josef, 23.08.1837, м. Фрайвальден, Австрія — 17.03.1894, Прага) — професор ботаніки, директор Ботанічного саду (1862–1871), декан філософського факультету (1864–1865, 1869–1870) Львівського університету.

Закінчив природниче відділення Віденського університету (1857). Стажування в Греції, Італії, Швейцарії, Франції, Німеччині (1860).

Працював: асистент (1857–1860), доцент (1860–1862) кафедри ботаніки Віденського університету; професор ботаніки, директор Ботанічного саду (1862–1871), декан філософського факультету (1845–1865) Львівського університету; професор ботаніки Празького університету (1865–1871) та Празької вищої школи (1871–1884).

Доктор філософії (1858), доцент (1860), професор (1862). Член-кореспондент Академії наук Відня, Брюсселя, Дубліна, Мадрида.

Значно розширив і збагатив колекції Ботанічного саду Львівського університету. Організатор і керівник Празького інституту фізіології рослин.

Напрями наукових досліджень: кількісні та величинні співвідношення щілинних отворів, утворення барвника в клітинах рослин, розвиток трихом; відкрив явище односторонньої абсорбції спектральних ліній, щілинні отвори на підземних органах рослин, виявив залежність їхнього змісту від умов росту; описав нові рослини флористичного ареалу Галичини.

Автор близько 60 наукових праць.

Основні праці: Studien aus der Natur (монографія). — Treppau, 1837 (1-ше вид.); 1858 (2-ге вид.); Ueber einige neue Fundorte von Tertiarpetrefakten in Galizien // Jhrbuch. Geol. Reichsanst. Wien. — 1863; Zur Flora von Lemberg // Schr. Zool Botan. Ges. Wien. — 1865; Der Verhalten des Chromsaure zur Starke // Mohl. Bot. Ztng. — 1866; Die Pflanzenhaare // Karsten Botan. Untersuch. —Berlin. —1867; Anatomie der Pflanzen (монографія). — Wien, 1878.

Літ.: Osterreichische Botan. Ztschr. — 1884. — № 1; Biografisches Lexikon der hervorragenden Arzte. — Wien, 1886, Bd. 54; Finkel L. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 1; Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 2; Енциклопедія Львівського університету. Біологічний факультет. — Львів, 2005 [портрет]; Державний архів Львівської обл.: ф. 26, оп. 5, спр. 228.

Р. Гулько, Л. Борсукевич

ВЕСТВАЛЄВІЧ Маріян (WESTWALEWICZ Marjan, 12.12.1877, м. Дрогобич Львівської обл. — ?.11.1944, Львів) — доцент, керівник кафедри судової/токсикологічної та аналітичної) хімії (1940–1944).

Закінчив природничий відділ філософського факультету Львівського університету (1899).

Працював: стажування з аналітичної хімії в Нотердамі (Норвегія, 1908), Відні (1909), Ганновері (1910), учитель хімії та мінералогії у гімназії міста Станіславова (нині Івано-Франківськ, 1900–1917); референт Крайового управління з відбудови Галичини (1917–1922), за сумісництвом судовий хімік у місті Станіславові (1901–1922); учитель гімназії, за сумісництвом хімік-експерт апеляційного суду у Львові (1922–1931); керівник токсикологічного відділу Варшавського інституту судових експертиз (1936–1939); асистент кафедри судової медицини (1940), керівник кафедри судової хімії (1940–1944) Львівського медичного інституту.

Доктор хімії та мінералогії (1912). Доцент (1941).

Напрями наукових досліджень: удосконалення методів визначення берилію, магнію, барію, заліза та їх сполук у судово-хімічному аналізі; використання покладів торфу для господарських потреб Галичини; використання бензино-спиртових сумішей у двигунах внутрішнього згорання; хімічний аналіз мінеральних вод Немирова, Любіня, Черчі.

Автор 6 наукових праць.

Основні праці: Charakterystyka grupy berylo-magnezowej na podstawie systemu pierwiastkow Mendelejeffa. (кваліф. праця). — Львів, 1899; Barut i siarczki zeleza w pokladach miocenskich w Staruni (дис. праця). — Львів, 1912; Mieszanki alkoholowo-benzynowe i ich zastosowanie w motorach spalinowych. — Lwуw, 1928; Analizy wod mineralnych Niemirowa, Lubienia, Czercza. — Lwow, 1930–1933.

Літ.: Albert Z. Lwowski wydzial lekarski w czasie okupacji hitlerowskiej 1941–1944. — Wroclaw, 1975; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Енциклопедія сучасної України. — Київ, 2006. — Т. 4. Архів ЛНМУ, спр. 511 [фото].

Р. Лесик, С. Різничок

ГАВРАНЕК Іґнац Віктор (HAWRANEK Ignaz Wiktor, 15.11.1812, м. Ріхнов, Чехія— 09.02.1888, м. Брно, Чехія) — професор, керівник кафедри загальної патології та судової медицини Львівського університету (1851–1874).

Закінчив медичний факультет Віденського університету (1837).

Працював: професор, керівник кафедри загальної патології та судової медицини Львівського університету (1851–1874); в різний час викладав також фізіологію та очні хвороби для студентів медичного факультету, фармакогнозію для студентів фармацевтичного відділення; після закриття медико-хірургічного інституту викладав фармакогнозію для студентів фармацевтичного відділення на посаді доцента філософського факультету (1875–1880).

Окрім праці в університеті, мав широку приватну практику у Львові як окуліст.

Літ.: Doctoren der Medizin. — Wien, 1774–1873, Bd. 1; Finkel L. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 1; Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 2; Терещук С.І. та ін. // Фарм. журн., 2005. — № 3; Державний архів Львівської обл: ф. 26, оп. 5, спр. 333; Universitat Archiv Wien. Med. 12, № 1, 1821–1871; Wiener Stadt- und Landesarchiv; Staatsarhiv Wien: U 2, 5 A, 1109, Lemberg: 1097, Studien — Hofkommission, 5/ Lemberg, Medizin.

Я. Ганіткевич, С. Різничок, М. Надрага

ҐАТШЕР Франціск (GATSCHER de PAULA Francisco, 20.01.1820, м. Обергайд, Чехія — 01.08.1882, м. Пріснітцталь, Австрія) — професор судової медицини Львівського університету (1850–1871).

Закінчив медичний факультет Віденського університету (1845).

Працював: професор судової медицини юридичного факультету Львівського університету (1850–1871); окрім судової медицини, яку читали на юридичному та медичному факультетах, у різний час викладав для студентів медицини також юридичні аспекти медичної практики, надання невідкладної медичної допомоги, основи гігієни та епідеміології; професор судової медицини Віденського університету (1871–1882).

Основна праця: De diabete mellito (дис. праця). — Wien, 1845.

Літ.: Doctoren der Medizin. — Wien, 1774–1873, Bb. 1; Puschmann T. Die Medicin in Wien. — Wien, 1884; Finkel L. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — T. 1; Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 2; Biographisches Lexikon der hervorragenden Arzte. — Berlin, 1929–1935, Bd. 2; Osterreichische Nationalbibliotek. Katalog 1501–1929: Sign.143597-B Alt Mag NC; WBIS: D401–228–2, DA3508119206; DBA: II 429, 340; Universitat Archiv Wien. Med. 12, № 1, 1821–1871; Staatsarhiv Wien, U 2, 5 A, 1109, Lemberg: 1097; Faszikel 600.

С. Різничок, М. Надрага

ГЕЛЛЄР Юзеф (HELLER J?zef, 03.01.1896, Львів — 24.05.1982, Варшава) — професор, керівник кафедри загальної та неорганічної хімії (1940–1941).

Закінчив медичний факультет Львівського університету (1922).

Працював: асистент кафедри біохімії (1921–1928) та гігієни (1930–1936) Львівського університету, за сумісництвом викладач загальної хімії у Львівській вищій господарчій школі (1922–1926, 1930–1934), керівник лабораторії Львівської лікарні Каси хворих (1926–1934); керівник Краківської філії Варшавського інституту гігієни (1936–1939); лікар-аналітик 1-ї Львівської поліклініки (1939–1940); завідувач кафедри біохімії Львівского університету (1940–1941); завідувач кафедри загальної та неорганічної хімії Львівського медичного інституту (1941); викладач біохімії та фізіології таємного Варшавського університету (1942–1944); професор фізіології тварин Вроцлавського університету (1946–1951); професор біохімії Варшавської медичної академії (1951–1957); директор Інституту біохімії і біо­фізики Польської АН (1957–1967).

Доцент (1937), професор (1941), член-кореспондент (1952), дійсний член (1961) Польської академії наук.

Напрями наукових досліджень: порівняльна біохімія; хімізм розвитку комах, зокрема встановив взаємозалежність між інтенсивністю метаболізму і перебігом метаморфозу метеликів; біохімія білків крові; вдосконалення методів біо­хімічних досліджень.

На час роботи у Львівському медінституті автор 45 наукових праць французькою, німецькою, польською, англійською мовами.
Підготував 8 професорів.

Основні праці: Recherches sur l’ammonique du sang // C. R. Soc. Biol. — 1924. — V. 91 (співавт.); Badania nad przeobrazeniem owadow (дис. праця). — Львів, 1931; Metabolism of insect metamorphosis, 1947; On the inheritance of development duration in the Hawk-Moth, 1947; Wystepowanie diapauzy zimowej u motyla wilczomleczka, 1954; Activation of amino acids in relation to the synthesis of silk proteins, 1959 (співавт.).

Літ.: Шапиро И.Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, 1959; Srodka A. Uczeni Polscy XIX i XX stulecia. — T. 1; Warszawa, 1995, T. 2; Арх. ЛНМУ, спр. 1780 [фото]; encyklopedia.pwn.pl/27879_1.html; szukaj.wp.pl/szukaj.html?szukaj=Uniw&offset=200&e=T&z=T&gl_wh=X&gl_ile=20&gl_f=N&gl_j=unknown&zw=T&ticaid=11133; www.khm.cm-uj.krakow.pl/wydzialy.html; hw.oeaw.ac.at/oebl/oebl_H/Heller_Josef_1855_1911.xml

Б. Зіменковський

ДУНІН-ВОНСОВІЧ Мєчислав (DUNIN-W?SOWICZ Mieczyslaw, 27.10.1849, м. Добромиль Львівської обл. — 1913, Львів) — доцент, керівник курсу фармакогнозії Львівського університету (1880–1891).

Закінчив фармацевтичне відділення університету м. Фрайбург, Німеччина (1875).

Працював: науковий співпрацівник Страсбурзького інституту фармакогнозії (1867–1877); асистент кафедр хімії Львівського (1877–1879) та Фрайбурзького (1879–1880) університетів; керівник курсу фармакогнозії Львівського університету (1880–1891), за сумісництвом доцент кафедри товарознавства Львівської політехніки.

Магістр фармації (1875), доктор філософії (1867), доцент (1880).

Розширив і збагатив колекцію лікарських рослин Львівського університету.

Напрями наукових досліджень: вивчення лікарських рослин (Aconitum heterophyllum, Phoxinus phoxinus L. та ін.), особливостей їх фітохімічного складу та можливостей застосування в медицині; опрацювання методів виділення БАС із природних джерел і вивчення їхніх властивостей; судово-хімічний і токсикологічний аналіз (метод деструкції); характеристика хімічного складу мінеральних вод Карпатського регіону та продуктів харчування; гігієнічні аспекти водопостачання Львова, зокрема використання методу озонування для знезараження питної води.

Автор близько 20 праць німецькою, польською, англійською, французькою, російською мовами, серед них підручник фармакогнозії. Редактор журналу «Czasopismo Galicyjskiego Towarzystwa Aptekarskiego» (1879).

Основні праці: Uber Monocyancrotonsaure und ihre Zersetzungsproducte (дис. праця). — Fryburg, 1867; Aconitum heterophyllum Wall. in pharmacogn. und chem. Beziehung // Arch. Pharm. — 1869. — Bd. 11; Wyniki wycieczek botanicznych // Spraw. Komis. Fizyogr. AU. — 1877. — T. 8; Ueber Ozonwasser. — Lwow, 1877; Kilka slow o Verrykena metodzie do wysledzenia trucizn metalicznych przy toksykologiczno-chemicznych poszukiwaniach. — Lwow, 1880; Wynik rozbioru chemicznego wody siarczanej ze zrodla w Pustomytach // Czas. Tow. Apt. — Lwow, 1881; Farmakognozia jako umiejetnosc, i jej znaczenie dla studium farmaceutycznego // Czas. Tow. Apt. — Lwow, 1881; Farmakognozia (підручник). — Lwow, 1884.

Літ.: Kosmiсski S. Slownik lekarzow polskich. — Warszawa, 1888; Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 2; Czas. Gal. Tow. Apt. — 1913  — № 5 [фото]; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. — Львів, 2004; Терещук С.І. та ін. // Фарм. журн. — 2005, № 3; Osterreichische Nationalbibliotek. WBIS: P15352, DA3546028603; PAB: I 83, 336–337; www.geocities.com/pokrzywnickiana/ana_pol.html?20067

С. Терещук, Р. Лесик, М. Слабий, М. Надрага

КШИЖАНОВСКІ Альфред (KRZY?A­NOWSKI Alfred, 20.02.1898, Тернопіль — ?) — доцент, керівник кафедри технології лікарських форм та галенових препаратів Львівського університету/Медичного інституту/Медико-природничих фахових курсів (1932–1946).

Закінчив фармацевтичний відділ Львівського університету (1920).

Працював: асистент кафедри органічної хімії (1920–1925); викладач фармацевтичної рецептури кафедри фармакології (1926–1941); завідувач кафедри практичної фармації/технології лікарських форм та галенових препаратів (1932–1946) Львівського університету/Медичного інституту/Медико-природничих фахових курсів; викладач технології галенових препаратів Вроцлавської медичної академії; керівник контрольно-аналітичної лабораторії Краківського аптеко­управління.

Магістр фармації (1920), доцент (1939).

Основні праці: Badania nad polskimi lupkami bitumicznymi (дис. праця). — Львів, 1925.

Літ.: Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів, 1966; Albert Z. Lwowski wydzial lekarski w czasie okupacji hitlerowskiej 1941–1944. — Wroclaw, 1975; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Архів ЛНМУ, спр. 481 [фото].

Т. Калинюк, М. Слабий

ЛЯХОВИЧ Броніслав (LACHOWICZ Bronislaw, 31.01.1856, м. Ніско Жешувського воєводства, Польща — 25.02.1903, м. Львів) — професор, засновник і керівник кафедри неорганічної хімії (1896–1903) Львівського університету.

Закінчив хімічне відділення філософського факультету Львівського університету (1880). Стажування в лабораторії професора М. Ненцького (1882–1885, м. Бeрн) на першій у світі кафедрі фізичної хімії професора Г. Відеманна (1886–1887, м. Лейпциг), в лабораторії професора Вайдля у Вищій аграрній школі (1889–1890, м. Відень).

Працював: асистент (1881–1882, 1891–1895), приват доцент (1887–1891) кафедри хімії; завідувач (1896–1903) кафедри неорганічної хімії Львівського університету.

Доктор філософії (1882), доцент (1884), професор (1894). Член Природничого товариства iм. Mиколи Коперника (1876), Німецького хімічного товариства (1884).

Напрями наукових досліджень: хімія і переробка нафти, органічна і фізична хімія, хімія комплексних сполук, історія хімії.

Автор близько 40 наукових праць.

Основні праці: Badania nad weglorodami naftowemi. O skladnikach galicyjskiego oleju ziemnego (дис. праця). — Lwow, 1882; Ueber die Bestandtteile des galizischen Petroleums // Liebigs Ann. Chem. — 1883; Zadanie termochemii. Studium historyczno-krytyczne. — Stanislawow, 1889; Ueber die Benzoin- und Benzil-Anilide // Monatsh. Chem. — 1893; O zawislosci punktow wrzenia izomerycznych polaczen organicznych od budowy ich drobin i scislym zwiazku tego stosunku z innemi wlasnosciami fizycznemi. — Kosmos, 1899.

Літ.: Niemczycki S. Chemik Polski. — 1903. —T. 3; Kronika Universytetu Lwowskiego. — Lwow, 1899.— T. 1; Hahn W. Kronika Universytetu Lwowskiego.— Lwow, 1912. — T. 2; Деркач Ф.А., Марченко М.Г. Про розвиток хімії у Львівському університеті в дорадянський період // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. хім. — 1967. — Вип. 9; Polski Slownik Biograficzny. — Krakow, 1970. — T. 15; Ruziewicz Z. Wiadom Chem. — 1996. — T. 50; Енциклопедія Львівського університету. Хімічний факультет. — Львів, 2003.

Є. Гладишевський, О. Зелінська, В. Огурцов, С. Різничок

МАЗУРКЄВІЧ Владислав (MAZURKIEWICZ Wladys?aw, 23.09.1871, м. Камінь Волинської обл. — 06.08.1933, Варшава) — професор фармакогнозії Львівського університету (1914–1916).

Закінчив медичний факультет Військово-медичної академії м. Санкт-Петербурга (1900). Стажування в Берні (1907) та Цюріху (1910).

Працював: ординатор психіатричної лікарні м. Санкт-Петербурга, звідки зорганізував втечу заарештованого Ю. Пілсудського, що перебував там на обстеженні (1901); асистент (1905–1912), доцент (1912–1914), професор (1914–1916) кафедри фармакології і фармакогнозії Львівського університету; професор фармакогнозії і ботаніки (1916–1933), співорганізатор і декан медичного факультету (1917–1919), організатор і керівник фармацевтичного відділення (1920–1933) Варшавського університету; співорганізатор і декан першого в Польщі самостійного фармацевтичного факультету (1926).

Доцент (1912), професор (1914). Член найвищої ради здоров’я Польщі (1917), керівник Польського фармакопейного комітету (1920–1933).

Напрями наукових досліджень: фізіологія травлення; вивчення ролі клітинної оболонки, елайопластів у фізіології рослинної клітини; опрацьовував польську ботанічну термінологію та фармакопею; розширив сад лікарських рослин Львівського університету.

Основні праці: Ueber des Einfluss des Pankreassaftes auf den Blutdruck und auf die Funktionen des Pankreas und der Submaxillarisdruse // Zntrbl. Physiol. 1907. № 2; Czesci stale i teoria wydzielania soku trustkowego // Rocz. Lek. 1908. T. 1; Ueber trasterscheinungen der Speichelsekretion // Pflug. Arch. 1910. Bd. 132; Typy anatomiczne kory cynamonowca (дис. праця). Rozpr. AU Wydz. Mat-Przyr. Krakow, 1910; Uwolnienie Pilsudskiego. Biblioteka Pamietnikow. Warszawa, 1924.

Літ.: Hahn W. Кronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1912. — Т. 2; Peretiatkowicz A., Sobeski M. Wspolczesna kultura polska. — Poznan, 1932; Pol. Gaz. Lek. — 1933. — № 35; Manteuffel T. Uniwersytet Warszawski w latach 1915/1916–1934/1935: kronika. — Warszawa, 1936; Lam S. Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego. — Warszawa, 1927–1937. — T. 1–5; Wielka ilustrowana encyklopedia powszechna. — Krakow, 1938. — T. 1–22; Zwozdziak W. Historia wydzialy lekarskiego Universytetu Lwowskiego // Arch. Hist. Med. — 1964. — T. 27. — № 3; Polski slownik biograficzny. — Krakow, 1976. — T. 21; Feliksiak S. Sіownik biologow polskich. — Warszawa, 1987; Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydzialu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894–1918. — Wroclaw, 1992; Czajka M. et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; Osterreichische Nationalbibliotek: WBIS: P43287, DA 3546081926; PAB: I 352, 186–195; II 233, 119–121; encyklopedia.pwn.pl/45804_1.html, [фото]

М. Слабий

МОРАЧЕВСКІ Вацлав Даміан (MORACZEWSKI Wасlаw Dаmіаn, 27.11.1867, Варшава, Польща — 13.09.1950, Львів) — доцент, керівник кафедри біохімії Львівського університету (1918).

Закінчив хімічний факультет політехніки (1889), медичний факультет університету м. Цюріх, Швейцарія (1894).

Працював; асистент кафедри фізіології (1891–1893), керівник хімічної лабораторії кафедри і клініки внутрішніх хвороб (1893–1895) цього ж університету; асистент кафедри фізіології (1898–1899), асистент (1899–1918), завідувач (1918) кафедри біохімії, доцент кафедри внутрішніх хвороб (1918–1921) Львівського університету; керівник кафедр хімії і нутриціології (1921–1929), біохімії і загальної патології (1929–1933,1945–1950), ректор (1925–1927) Львівської академії ветеринарної медицини. Доцент (1918), професор (1921). Почесний професор Львівської академії ветеринарної медицини (1935). Член-кореспондент Краківської академії наук (1938). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1941).

Напрями наукових досліджень: клінічна біохімія і фізіологія, нутриціологія, загальна патологія, патофізіологія сечової системи; досліджував метаболізм при лейкемії і псевдолейкемії; першим описав феномен затримання води в організмі після споживання їжі, збагаченої жирами, та діуретичну дію білкової дієти.

Автор близько 190 наукових праць, серед них низка монографій, підручник. Підготував 2 професорів.

Основні праці: Uber dеn Phosphоrgehalt der Verdauungsprodukte des Caseins (дипл. праця). — Zurych, 1894; Uber den Chlor- und Phosphorgehalt des Blutes bei Carzinom (дипл. праця). — Zurych, 1895; Przemiany materyi w leukemia i pseudoleukemii (1897); Zagadnienia z medycyny i nauk przyrodnizych (монографія). — Lwow, 1901; Podrecznik dla badan chemiczno-klinicznych. —Wаrszawа, 1904; Leczenie chorob nerkowych (монографія). — Wаrszawа, 1936; O zachowaniu sie wypitej wody w ustroju (1936); Sprawa odzywiania sie ludzi w Polsce, 1939.

Літ.: Кrоnіkа Uniwеrsytеtu Lwowskiegо. — Lwow, 1899. — Т. 1; Реrеtіаtkоwicz А., Sоbеskі М. Wspolczesna kulturа роlskа. — Роsnаn, 1932; Lаm S. Ilustrowаnа еnсуklореdіа Тrаskі, Еvеrtа і Місhаlskіеgо. — Wаrszawa, 1927–1937. — Т. 1–5; Lоzа S. Сzу wiеsz ktо tо jеst? — Wаrszawа, 1938; Wiеlkа іlustrоwanа еnсуklореdіа роwszесhnа. — Кrаkоw, 1938. — Т. 1–22; Міllаk К. Slоwnіk роlskісh lеkаrzy wеtегуnаrуjnych 1394–1918. — Lublin, 1963; Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів, 1966; Niecowa Е.Н. Сzlоnkоwіе Аkаdеmіі Umіеjеtnоsсі 1872–1952. — Wroclaw, 1973; Роlskі slownіk bіоgrаficznу. — Кrаkow, 1978. — Т. 21; Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydzialu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894–1918. — Wroclaw, 1992; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Czajka M. et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; Лупій Г. Личаківський цвинтар. — Львів, 1996; Srodka A. Uczeni Роlscу XIX і XX stulесіа. — Wаrszаwа, 1997. — T. 3 [фото]; Кравців Р., Галяс В. Життя та науково-педагогічна діяльність професора Вацлава Морачевського. — Львів, 1997; Галяс В. Гжицький С.З. — вчений, організатор науки, педагог. — Львів, 2000; Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи. — Львів, 2004; Державний архів Львівської обл.: ф. 26, оп. 5, спр. 1286; Osterreichische Nationalbibliotek: WBIS: P45806, DA354086432; PAB: I 378, 359–367, II 246, 188–191; www.khm.cmuj.krakow.pl/wydzialy.html

І. Білінська, О. Скляров

НЄМІЛОВІЧ Владислав (NIEMIЈOWICZ Wladyslaw, 03.10.1863, Тернопіль — 15.06.1904, Львів) — професор, організатор і керівник Інституту фармакогнозії (1891–1996), кафедри медичної хімії (1891–1904), декан медичного факультету (1902–1903) Львівського університету.

Закінчив хімічне відділення (1885) та медичний факультет (1896) Віденського університету.

Працював: лікар (1886–1887), керівник хімічної лабораторії (1888–1890) Віденського військового шпиталю; доцент медичної хімії Віденського університету (1890–1891); організатор і керівник Інституту фармакогнозії (1891–1896) та кафедри медичної хімії (1896–1904), декан медичного факультету (1902–1903) Львівського університету.

Доктор філософії (1886), доцент (1890), професор (1892) фармакогнозії; професор медичної хімії (1896).

Напрями наукових досліджень: удосконалення методів дослідження сечі та використання отриманих результатів у клінічній діагностиці, зокрема опрацювання методики визначення та з’ясування фізіологічної ролі ксантинових тіл; синтезував нову хімічну сполуку з курареподібною активністю — коприн; мікроскопічні та хімічні дослідження лікарських рослин, продуктів харчування.

Автор 7 наукових праць.

Основні праці: Ueber eine eigenthumliche Brotkrankheit. — Wien Klin Wchnschr 1889; Glycerinbromat und Tribrompropinsaure // Sbb. Wien Math. Nat. Kl. — 1890. — Bd. 99; Ueber einige cholinartige Verbindungen; Ueber die Einwirkung der concentrirten Schwefelsaure auf primare Alkohole; Uber eine neue Brotkrankheit; Zur Kenntniss der geschwefelten Harnsaure-Derivate Die Oxydationschaalen des Harns in sauerer und allkalischer Losung // H.-S. Ztschr. Physiol. Chem. — 1901 (співавт.).

Літ.: Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. —Lwow. —1894. — T. 2; Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1899. — Т. 1; Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1912. — T. 2; Ksiega pamietkowa wydziaіu lekarskiego UJK. — Lwow, 1920 [портрет]; Шапиро И.Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, 1959; Biographisches Lexikon der hervorragenden Дrzte. — M?nchen, 1962. — Bd. 2; Polski slownik biograficzny. —Krakow, 1977. — T. 22; Osterreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. — Wien, 1983; Zwozdziak W. Historia wydzialu lekarskiego Universytetu Lwowskiego // Arch. Hist. Med. — 1965. — T. 28, № 1–2; Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydzialu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894–1918. — Wroclaw, 1992; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Osterreichische Nationalbibliotek: WBIS: D721–754–3, DA3508283268; P47593, DA3546089725; DBA: I 900, 282; PAB: I 400, 428–432, II 256, 42; Eisenberg L. Das geistige Wien: Kunstler und Schriftsteller Lexikon. — Wien, 1893. — 2 Bd; Czajka M. et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; hw.oeaw.ac.at:8000/oebl/oebl_N/

Б. Зіменковський

ПОПЄЛЬСКІ Лєон (POPIELSKI Leon, 11.03.1866, с. Сосничани, Польща — 08.10.1920, Львів) — професор, керівник кафедри фармакології і фармакогнозії (1905–1920), декан медичного факультету (1909–1910) Львівського університету.

Закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1888), Петербурзьку військово-медичну академію (1894). Стажування у Відні, Будапешті, Мюнхені, Берліні, Страсбурзі, Лейпцигу (1899–1901, 1904).

Працював: науковий співпрацівник Петербурзького інституту експериментальної медицини (1894–1897); прозектор кафедри фізіології Петербурзької військово-медичної академії (1898–1900), за сумісництвом асистент кафедри фізіології Петербурзького жіночого інституту (1899–1900); керівник хіміко-бактеріологічної лабораторії Московського військового шпиталю (1901–1903); учасник ліквідації епідемії тифу і холери в Манчжурії (1904–1905); керівник кафедри фармакології і фармакогнозії (1905–1920), декан медичного факультету (1909–1910) Львівського університету.

Доцент (1899), професор (1904).

Напрями наукових досліджень: фізіологія травлення, зокрема питання функціонування та іннервації травних залоз, секреції травних ферментів; першим у світовій науці довів, що регуляція роботи шлунка та підшлункової залози здійснюється не лише нейрорефлекторним, а й гуморальним способом; відкрив біологічно активну субстанцію, яку назвав вазодилатином, що уможливило відкриття секретонічної дії гістаміну, довів вплив останнього на виділення шлункового соку; відкрив явище стимуляції іонами водню секреторної активності підшлункової залози; проводив фармакодинамічні дослідження пептону і витяжок із тканин; вивчав вплив алкоголю на організм людини; опрацьовував питання гігієни.

Автор близько 90 наукових праць, серед них підручник із фармакології.

Засновник Львівської наукової школи фармакологів, біохіміків і цитохіміків — підготував 17 професорів.

Основні праці: О значении печени в организме на основании патологических и физиологических данных (дипл. праця). — Санкт-Петербург, 1895; Роль печени в превращениях крови // Врач. — 1897. — № 7; О секреторно-задерживающих нервах поджелудочной железы (дис. праця). — Санкт-Петербург, 1896; Uber die physiologische Wirkung und chemische Natur des Sekretins // Zntrbl. Physiol. — 1905. — № 22; O fiziologicznych i chemicznych wlasciwosciach wazodilatyny, czynnego ciala narzadow prawidlowego ustroju // Przegl. Lek. — 1909. — № 2; Nowe cialo w ustroju, podnoszace cisnienie krwi // Przegl. Lek. — 1909. — № 18; Die Wirkung der Organextrakte und die Theorie der Hormone // Munchen Med. Wchnschr. — 1912. — № 10; Histamina i wyciagi z narzadow // Ksieg. Pam. Wyd.z Lek. Mik. — 1920; Podstawy farmakologii doswiadczalnej (підручник). — Warszawa, 1927.

Літ.: Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow. — 1912. — T. 2; Czubalski F. Gazeta Lekarska. — 1920. — № 44–52; Lam S. Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego. — Warszawa, 1927–1937. — T. 1–5; Zwozdziak W. Historia wydzialy lekarskiego Universytetu Lwowskiego // Arch. Hist. Med. — 1964. — T. 27. — № 3; Koskowski W. Kosmos. 1931. — Ser. A, T. 56; Polski slownik biograficzny. — Krakow, 1982. — T. 27; Osterreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. — Wien, 1983. — Bd. 8; Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydzialu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894–1918. — Wroclaw, 1992 [фото]; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Czajka M et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; Nowa encyklopedia powszechna. — Warszawa, 1996. — T. 5; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах і іменах. — Львів, 2004; Osterreichische Nationalbibliotek: WBIS: P 54291, DA 3546101509; PAB: I 457, 176; II 292, 333–334; encyklopedia.pwn.pl/58956_1.html; encyklopedia.interia.pl/haslo?hid=96471; epub.oeaw.ac.at/oebl/oebl_P/Popielski_Leon_1866_1920.xml; www.medscape.com/medline/abstract/4867453; www.khm.cm-uj.krakow.pl/fizjologia.html

І. Білінська, Л. Січкоріз

РАЦІБОРСКІ Маріян (RACIBORSKI Marian, 17.09.1863, c. Бжустова, Польща — 24.03.1917, м. Закопане, Польща) — професор, керівник кафедри ботаніки, директор біолого-ботанічного інституту Львівського університету (1909–1912).

Закінчив природничий факультет Краківського університету (1890). Спеціалізація з ботаніки в університетах Вроцлава, Бонна, Страсбурга, Тюбінгена, Мюнхена (1890–1894).

Працював: асистент кафедри систематики рослин Краківського університету (1885–1892); асистент кафедри фізіології рослин університету Мюнхена (1893–1896); керівник дослідної станції тютюну на о. Ява (1896–1900); керівник кафедри ботаніки Львівської рільничої академії (1900–1909); керівник кафедри ботаніки, організатор і директор біолого-ботанічного інституту Львівського університету (1909–1912); професор Інституту ботаніки Краківського університету (1912–1917).

Доктор філософії (1894), професор (1900).

Напрями наукових досліджень: питання анатомії, фізіології та цитології рослин; палеоботаніка, систематика рослин, мікологія, птеридологія; ініціатор вивчення фітогеографії та історії рослинного світу тогочасної Польщі; пріоритетні дослідження реліктових рослин Польщі; опрацювання наукових основ охорони рослинного середовища, методів боротьби з хворобами і шкідниками рослин.

Автор близько 200 наукових праць, серед них 5 монографій, перша геоботанічна мапа Польщі. Ініціатор багатотомного видання «Flora Polska».

Засновник наукової школи палеоботаніки і фітогеографії.

Підготував 18 професорів.

Основні праці: Die Morphologie der Cabombeen und Nymphaeaceen (дис. праця). — Munchen, 1894; Die Pteridophyten der Flora von Buitenzorg (монографія), 1898; Parasitische Algen und Pilze Java’s (монографія у 3 т.). — 1900 (1-ше вид.); 1973 (2-ге вид.); Choroby tytoniu w Galicii (монографія). — 1902; Zabytki przyrody (монографія).  —1908 (1-ше вид); 1947 (2-ге вид.); Badanie i ochrona zabytkow przyrody (монографія). — 1914 (співавт.).

Літ.: Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1912. — Т. 2; Lam S. Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego. — Warszawa, 1927–1937. — T. 1–5; Wielka ilustrowana encyklopedia powszechna. — Krakow, 1938. — Bd. 1–22; Niecowa E.H. Czlonkowie Akademii Umiejetnosci 1872–1952. — Wroclaw, 1973; Feliksiak S. Slownik biologow polskich. — Warszawa, 1987; Czajka M. et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; Srodka A. Uczeni Polscy XIX i XX stulecia. — Warszawa, 1997. — T. 3 [фото]; Енциклопедія Львівського університету. Біологічний факультет. — Львів, 2005; Osterreichisches biographisches Lexikon 1815–1950. — T. 8; Державний архів Львівської області, ф. 26, оп. 5, спр. 1603; Osterreichische Nationalbibliotek: WBIS: P55965, DA3546104709; PAB: I 471, 191–197; II 305, 171–181; encyklopedia.pwn.pl/61644_1.html; portalwiedzy.onet.pl/70321,,,,raciborski_marian,haslo.html; www.republika.pl/geotrzebinia/cgt/raciborski.htm; encyklopedia.wp.pl/letter,r,szukanie.html?T%5Bpage%5D=13&ticaid=11bb2; epub.oeaw.ac.at/oebl/oebl_R/Raciborski_Marian_1863_1917.xml

З. Мамчур, Р. Гулько, С. Різничок

СОБЧУК Богдан Антонович (15.03.1909, м. Стрий Львівської обл. — 09.04.1974, Львів) — професор, завідувач кафедри біохімії (1944–1973).

Закінчив медичний факультет Львівського університету (1933).

Працював: асистент кафедри біохімії Львівського університету (1933–1936); асистент кафедри фізіології Львівської академії ветеринарної медицини (1936–1938); приватна практика у місті Тернополі (1939–1940); доцент кафедри тваринництва сільськогосподарського факультету Львівського політехнічного інституту (1940–1941); доцент кафедри біохімії медико-природничих фахових курсів у Львові (1942–1944); завідувач кафедри біохімії Львівського медичного інституту (1944–1973).

Кандидат медичних наук (1946), доцент (1949), доктор біологічних наук (1960), професор (1961).

Напрями наукових досліджень: вивчення обміну вуглеводів, зокрема ролі піровиноградної кислоти у глікогенолізі м’язів; дослідження впливу ксантоптерину і деяких побічних продуктів його синтезу на ріст та особливості метаболізму експериментальних пухлин; вивчення обміну йоду в процесі функціонування щитоподібної залози в нормі й патології; дослідження дії оксиду вуглецю на гемові білки.

Автор близько 60 наукових праць.

Підготував 23 кандидатів, 9 докторів наук.

Основні праці: Ammonikbildung und Pyrophosphatzerfall im Muskel // Bioch. Zeit. — 1932. — Bd. 249 (співавт.); Le mecanisme de la supression de l’ammoniogenese dans le muscle par l’acide pyruvique // C. R. Soc. Biol. — 1936. — T. 121 (співавт.); Rola kwasu pyrogronowego w glikogenolizie miesniowej (канд. дис.). — Львів, 1937; Синтез ксантоптерина и его побочных продуктов и их влияние на экспериментальные опухоли животных (докт. дис.). — Львів, 1959; Про карбоксиміоглобін при гострому отруєнні щурів окисом вуглецю // Укр. біохім. журн. — 1961. — Т. 33 (співавт.); Механізм дії АТФ на ефект Кребтрі в асцитних клітинах раку Ерліха // Укр. біохім. журн. — 1966. — Т. 38 (співавт.); Вплив кокарбоксилази, пангамату кальцію та бікарбонату на вміст у крові молочної та піровиноградної кислот при комісуротомії. — Фізіол. журн. — 1971. — № 2 (співавт.).

Літ.: Шапиро И.Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, 1959; Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів, 1966; Учені вузів Української РСР. — Київ, 1968; Укр. біохім. журн. — 1974. — № 6; Albert Z. Lwowski wydziaі lekarski w czasie okupacji hitlerowskiej 1941–1944. — Wrocіaw, 1975; Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Пундій П. Українські лікарі. — Львів-Чикаґо, 1994. — Т. 1; Лупій Г. Личаківський цвинтар. — Львів, 1996; Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи. — Львів, 2002; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах і іменах. — Львів, 2004; Архів ЛНМУ, спр. 25915 [фото].

І. Федорович

ТИМОЧКО Михайло Федорович (25.09.1935, с. Кропивник Івано-Франківської обл. — 27.07.1998, с. Липа Івано-Франківської обл.) — професор, завідувач кафедри біохімії (1995–1998).

Закінчив біологічний факультет Львівського університету (1962).

Працював: лаборант кафедри фізіології людини і тварин (1962–1963); науковий співробітник лабораторії радіаційної і фізико-хімічної біології Львівського університету (1963–1980); науковий співпрацівник ЦНДЛ (1980–1987); асистент (1986–1990), доцент (1990–1995), професор (1994–1995), завідувач (1995–1998) кафедри біохімії Львівського медичного університету. Загинув трагічно внаслідок нещасного випадку.

Кандидат біологічних наук (1971), старший науковий співробітник (1978), доцент (1991), доктор біологічних наук (1993), професор (1995).

Напрями наукових досліджень: вивчення біохімічних та фізіологічних механізмів формування адаптаційно-компенсаторних процесів за умов дії різних екстремальних впливів (стрес, фізичні перенавантаження, іонізуюче випромінювання, інтоксикації); дослідження корелятивних зв’язків інтенсивності та ефективності енергетичного обміну, кисеньзалежних реакцій та кисневого гомеостазу з вільнорадикальними та антиоксидантними реакціями; один із авторів відкриття феномену внутрішньоклітинної генерації ендогенного кисню в організмі людини і тварин.

Автор близько 450 наукових і навчально-методичних праць, серед них 10 авторських свідоцтв на винаходи, монографія.

Підготував 8 кандидатів, 3 докторів наук.

Основні праці: Влияние тотального рентгеновского облучения на некоторые показатели обмена фосфатидных фракций больших полушарий головного мозга кроликов (канд. дис.). — Львів, 1971; Роль интенсивности и сопряженности окислительно-восстановительных процессов в поддержании электролитного гомеостаза // Физиол. журн. — 1985. — № 3 (співавт.); Метаболічні аспекти формування перехідних адаптаційно-компенсаторних процесів при екстремальній дії гіпоксії (докт. дис.). — Львів, 1992; Особливості порушення метаболічних процесів при алкоголізмі // Експ. клін. фізіол. біохім. — 1997. — № 2 (співавт.); Метаболічні аспекти формування кисневого гомеостазу в екстремальних станах (монографія). — Львів, 1998 (співавт.); Роль свободнорадикальных реакций в формировании кислородного гомеостаза организма // Hypox. Med. J. — 1998. — № 4 (співавт.).

Літ.: Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Алексевич Я.І. Історія відкриття «механізму виживання в екстремальних умовах» // Акт. пробл. медицини, біології, ветеринарії, сільського господарства. — Львів, 1997; Михайлів Л. Село Кропивник. З погляду минулого. — Долина, 1998; Експ. клін. фізіол. біохім. — 2000. — № 4; Архів ЛНМУ, спр. 70893 [фото].

О. Єлісєєва, С. Гордій

ТШЕБЯТОВСКІ Влодзімєж (TRZEBIATOWSKI Wlodzimierz, 25.02.1906, м. Гродзиськ-Вєлькопольскі — 13.11.1982, м. Вроцлав, Польща) — професор, керівник кафедри неорганічної хімії (1938–1945) Львівського університету.

Закінчив хімічний факультет Львівської політехніки (1929), стажування в університетах Швейцарії та Швеції (1935–1938).

Працював: асистент (1929–1935) кафедри неорганічної хімії Львівської політехніки; керівник кафедри неорганічної хімії (1938–1945) Львівського університету; керівник кафедри неорганічної хімії (1945–1952) Вроцлавського університету та Вроцлавської політехніки; директор (1963–1968) Інституту неорганічної хімії та металургії рідкісних елементів Вроцлавської політехніки; директор міжнародної лабораторії сильних магнітних полів та низьких температур у Вроцлаві (1969–1982).

Доктор технічних наук (1930), доцент (1934), професор (1938). Член-кореспондент (1952), дійсний член (1956), член президії (1963–1968), віце-президент (1968–1971), президент (1972–1977) Польської академії наук.

Напрями наукових досліджень: структура та фізико-хімічні властивості інтерметалічних сполук і оксидних систем.

Автор близько 150 наукових праць, серед них підручник, монографії.

Підготував 33 професорів, серед них 2 академіків ПАН. Засновник і керівник Польської наукової школи «Фізика і хімія твердого тіла».

Основні праці: Precyzyjne oznaczanie stalych sieciowych diamentu i grafitu metoda Cohena // Rocz. Chem. — 1937; Zarys rentgenograficznej analizy structuralnej (монографія). — Katowice, 1950; Chemia nieorganiczna (підручник). — Wroclaw, 1953; Structura metali (монографія). — Warszawa, 1953.

Літ.: Romanowski W. Wlodzimierz Trzebiatowski (1906–1982). Pol wieku dzialalnosci Naukowej. — Wroclaw, 1986; Бодак О.І., Гладишевський Є.І. До 100-річчя кафедри неорганічної хімії // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. хім. — 1995. — Вип. 34; Srodka A. Uczeni Polscy XIX-XX stulecia. — Warszawa, 1998. — T. 4; Енциклопедія Львівського університету. Хімічний факультет. — Львів, 2003 [фото]; Тшебятовскі. До 100-річчя від дня народження // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. хім.— 2006. — Вип.47; pl.wikipedia.org/wiki/W%C5%82odzimierz_Trzebiatowski; www.int.pan.wroc.pl/?lang=en&lid=102&

О. Бодак, Є. Гладишевський, В. Огурцов

ШИШИЛОВІЧ Іґнаци (SZYSZYLOWICZ Ignacy, 30.07.1857, м. Граніци, Польща — 17.02.1910, Львів) — професор ботаніки Львівського університету (1906–1910).

Закінчив природниче відділення Краківського університету (1879). Стажування в Берліні, Гамбурзі, Інсбруку, Женеві, Відні (1883–1888).

Працював: асистент кафедри анатомії і фізіології рослин Краківського університету (1879–1883); асистент відділу ботаніки Природничого музею Відня (1888–1891); професор ботаніки Вищої рільничої школи у Дублянах Львівської обл. (1891–1894); доцент (1894–1906), професор (1906–1910) кафедри систематики і морфології рослин Львівського університету, за сумісництвом керівник дослідної ботаніко-рільничої станціїї в Дублянах і Львові (1894–1910).

Доцент (1894), професор (1906).

Напрями наукових досліджень: систематика рослин, зокрема тропічних; флористика; його іменем названо низку рослин.

Основні праці: Zbiorniki olеjkow lotnych w krolewstwie roslinnem. — 1880; O rozmieszczeniu watrobowcow w Tatrach // Spraw. Komis. Fiziol. — 1884. — T. 19; Lipowate, mografia rodzajow. —1886; Stanowisko rodziny Tremandraceae w systemie naturalnym. — 1886; Monographie der Theaceae. — 1893.

Літ.: Starzyсski S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1894. — Т. 2; Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwow, 1899. — Т. 1; Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwуw, 1912. — Т. 2; Eisenberg L. Das geistige Wien: Kunstler und Schriftsteller Lexikon. — Wien, 1893. — Bd. 1; Lam S. Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego. — Warszawa, 1927–1937. — T. 1–5; Wielka ilustrowana encyklopedia powszechna. — Krakow, 1938. — Bd. 1–22; Feliksiak. Sіownik biologow polskich. — Warszawa, 1957; Czajka M. et al. Leksykon historii Polski. — Warszawa, 1995; Osterreichische Nationalbibliotek: WBIS: P678860, DA 3546127533; DBA: I 1254, 147–148; PAB: I 545, 145–152; II 369, 151–152; encyklopedia.pwn.pl/73022_1.html; www.lonicera.hg.pl/varia/var_polonica.html#Szyszyіlowicz

Р. Гулько, С. Різничок, М. Надрага

ШЛЕМКЕВИЧ Михайло Петрович (29.04.1928, с. Серафинці Івано-Франківської обл. — 03.11.1998, Львів) — професор, завідувач кафедри біохімії (1973–1995).

Закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту (1950).

Працював: рентгенолог, завідувач рай­оздороввідділу міста Локач Волинської обл. (1950–1951); військовий лікар (1951–1961); лікар, завідувач відділення Львівського шпиталю інвалідів війни (1961–1964); аспірант (1964–1967), асистент (1967–1972), доцент (1972–1973), завідувач (1973–1995) кафедри біохімії Львівського медичного інституту.

Кандидат медичних наук (1968), доцент (1973), доктор медичних наук (1986), професор (1987).

Напрями наукових досліджень: проблеми ендемічної зобної хвороби Прикарпатського регіону, експериментальної і клінічної онкології; методичні питання визначення чадного газу в повітрі та карбоксигемоглобіну в крові; виявив ефект потенціювання протипухлинної активності 5-фторурацилу на фоні введення аскорбінової кислоти.

Автор близько 80 наукових і навчально-методичних праць.

Підготував 3 кандидатів наук.

Основні праці: Динамика выделения йода с мочой после некоторых пищевых и солевых нагрузок (канд. дис.). Львів, 1968; Влияние аскорбиновой кислоты на включение 5-фторурацила в клетки асцитной карциномы Эрлиха // Эксп. онкол. 1982. № 6; Биохимические тесты чувствительности и устойчивости раковых опухолей к 5-фторурацилу (докт. дис.). Львів, 1984; Газохроматографическое определение окиси углерода в воздухе // Суд.-мед. эксперт. 1982. № 3 (співавт.); Результаты комбинированного лечения рака желудка с учетом чувствительности опухолей к 5-фторурацилу // Клин. хирург. 1984. № 5 (співавт.); К вопросу об оценке токсического действия окиси углерода // Санит. гигиена. 1985. № 3 (співавт.).

Літ.: Львівський державний медичний інститут. — Львів, 1994; Архів ЛНМУ, спр. 70990 [фото].

Н. Фартушок

*Початок див.: «Щотижневик АПТЕКА» № 23 (744) від 14 червня 2010 р. та № 2 (773) від 17 січня 2010 р., а також за абеткою — www.pharmencyclopedia.com.ua
ВЕСТВАЛЄВІЧ Маріян
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті