Алергія на глютен у дітей: як визначити та як проявляється?

Про алергію на глютен у дітей

Зернові культури відіграють ключову роль у забезпеченні людства їжею, виступаючи основним джерелом харчування. Серед них пшениця, рис і ячмінь є найпоширенішими культурами, які вирощуються у всьому світі. Вони становлять важливу складову раціону людини, забезпечуючи більшість споживаних калорій. Харчові речовини, що містяться в зернових, — зокрема білки, вуглеводи та ліпіди, мають велике значення як для харчової, так і для кормової промисловості, впливаючи на якість та поживну цінність кінцевих продуктів. Серед усього розмаїття зернових особливе місце посідає пшениця, яка вирізняється потужними хлібопекарськими властивостями. Зокрема, у цьому контексті дуже важливими є білки пшениці, які надають тісту в’язкопружності та розтяжності, що дозволяє готувати з борошна широкий спектр продуктів, таких як хліб, макарони, локшина, торти, тістечка тощо. Однак основна проблема полягає в тому, що у деяких дітей та дорослих може відмічатися негативна реакція організму на білок глютен, який міститься в пшениці, а також житі, ячмені та деяких інших злакових культурах, що може проявлятися у вигляді целіакії, глютенової непереносимості та алергії (Sharma N. et al., 2020). Варто відмітити, що розлади, пов’язані з глютеном, зокрема харчова алергія на пшеницю (глютен), значно поширені як у дітей, так і в дорослих, та, за попередніми оцінками, у Європі відмічаються у близько 1% населення (Ricci G. et al., 2019).

• Целіакія (глютеночутлива ентеропатія) — це аутоімунне запальне захворювання, що викликається імунною реакцією на харчовий глютен, який є білком, що міститься в пшениці, ячмені та житі. Ця реакція спричиняє пошкодження слизової оболонки тонкого кишечнику, що призводить до атрофії ворсинок, шлунково-кишкових симптомів, мальабсорбції та системних позакишкових проявів. Звичайні симптоми включають діарею, закреп, здуття живота та дискомфорт у животі, тоді як позакишкові ознаки можуть включати анемію, остеопороз та втому (Daley S.F. et al., 2025).
• Нецеліакійна чутливість до глютену (глютенова непереносимість) — клінічний синдром, що проявляється як шлунково-кишковими, так і позакишковими симптомами у відповідь на вживання глютеновмісної їжі у людей, які не мають ані целіакії, ані алергії на пшеницю. Симптоми цієї патології зазвичай з’являються невдовзі після споживання глютену, зникають після його виключення з раціону і поновлюються після повторного вживання — протягом кількох годин або днів. Типова клінічна картина може нагадувати синдром подразненого кишечнику (СПК) і включати біль та здуття живота, діарею або закреп. До того ж часто фіксуються й системні прояви: «затемнена свідомість» (brain fog), головний біль, втома, біль у м’язах і суглобах, парестезії (оніміння кінцівок), шкірний висип, депресія та анемія. Найчастіше глютенова непереносимість діагностується у дорослих, переважно у жінок віком 30–50 років, хоча зафіксовані й випадки серед дітей. Оскільки ця чутливість може мати тимчасовий характер, рекомендовано періодично переоцінювати толерантність до глютену у таких пацієнтів (Catassi C. et al., 2015).
• Алергія на пшеницю — це ще один стан, що виникає внаслідок контакту, вдихання або вживання пшениці, і пов’язаний з глютеном, іншими пшеничними білками та вуглеводами, що містяться в пшениці, особливо ферментованими, оліго-, ди-, моносахаридами та поліолами. При кожному з цих захворювань можна відмічати специфічні клінічні прояви з деякими особливими імуногенними шляхами, що беруть участь у їх розвитку. Алергія на пшеницю включає «астму пекаря» (респіраторну алергічну реакцію, спричинену впливом пилу пшеничного борошна), харчову алергію, яка є IgE-опосередкованою імунною реакцією, спричиненою вживанням пшениці, та пшеницезалежну анафілаксію, індуковану фізичним навантаженням (Sharma N. et al., 2020).

Основні алергічні симптоми та прояви

Симптоми алергії на глютен у дітей можуть варіювати залежно від віку та індивідуальних особливостей організму. До основних проявів належать:

• порушення травлення (часті або нестабільні випорожнення, здуття живота, біль у шлунку, блювання);
• шкірні реакції (висип, свербіж, екзема, кропив’янка / ангіоневротичний набряк, загострення атопічного дерматиту);
• респіраторні прояви (бронхіальна астма, алергічний риніт);
• загальні симптоми (втома, дратівливість, зниження апетиту).

Варто зауважити, що клінічна симптоматика може почати проявлятися протягом 2 год після контакту з пшеницею (Cianferoni A., 2016).

Як виявити алергію на глютен у дитини?

Для виявлення алергії на глютен у дитини необхідно звернутися до лікаря-алерголога або гастроентеролога.

Після виникнення підозри на харчову алергію до пшениці діагноз слід підтверджувати шляхом проведення низки діагностичних тестів, зокрема, аналізу на алергію у дитини — визначення рівня специфічних IgE-антитіл до пшеничних білків. Проте чіткі порогові значення IgE, які б з високою ймовірністю (>90%) вказували на справжню алергічну реакцію, наразі залишаються недостатньо визначеними. Дослідження показують, що навіть у дітей із високими концентраціями специфічного IgE (>20 кОд./л) можлива відсутність клінічних проявів алергії під час проведення контрольованої пероральної харчової провокації (OFC) з пшеницею (Cianferoni A., 2016).

У чому різниця між целіакією та алергією на глютен?

Целіакію й алергію на глютен (пшеницю) часто плутають, хоча це дуже різні стани за механізмом виникнення, симптомами й підходами до лікування. Целіакія у дітей — це аутоімунне захворювання, при якому споживання глютену призводить до пошкодження слизової оболонки тонкого кишечнику. На відміну від алергії, целіакія має генетичну природу і вимагає суворого дотримання безглютенової дієти протягом усього життя (Sharma N. et al., 2020; Daley S.F. et al., 2025).

Харчування при алергії на глютен

Дотримання дієти без глютену є наразі єдиним доступним методом управління целіакією, нецеліакійною чутливістю та алергією до глютену, хоча в майбутньому можуть з’явитися ліки (Abdi F. et al., 2023). Звичайно, в цьому контексті актуальним постає питання, що ж не можна їсти при цьому виді алергії. Зокрема, при алергії на глютен необхідно виключити з раціону продукти, що містять пшеницю, жито, ячмінь та овес, які містять глютен (наприклад хліб та випічка з пшеничного борошна, макарони, крупи, печиво, торти, піца, злакові пластівці), а також деякі соуси, ковбаси та напівфабрикати, які можуть містити глютен як добавку. Крім того, ті, хто дотримується дієти без глютену, повинні бути особливо обережними, щоб уникнути забруднення їжі цим білком на домашніх кухнях, у ресторанах та на робочих місцях, та перевіряти всі ліки, які вони приймають, щоб переконатися, що вони не містять глютену як допоміжного інгредієнта (Jones A.L., 2017).

Що можна давати дитині?

Дитині з алергією на глютен слід обережно формувати раціон, уникаючи продуктів, які можуть спричинити алергічну реакцію, але при цьому забезпечити повноцінне харчування для росту та розвитку. Отже, дозволені безглютенові злаки та борошно (гречка, рис, кукурудза, просо), картопляне, кукурудзяне, кокосове, мигдальне борошно, різні види м’яса, яйця, бобові, тверді сири, молоко, кефір та йогурти (без добавок з глютеном), усі свіжі фрукти й овочі без обмежень, спеціальні десерти та випічка з гречаного чи рисового борошна, безглютенові продукти з маркуванням «gluten-free»^* тощо. Як бачимо, вибір чималий, головне — правильно організувати раціон харчування, з чим може допомогти лікар.

Коли звертатися до лікаря?

Якщо у дитини попри вжиті заходи безпеки (наприклад правильне харчування) відмічають симптоми алергії на глютен або ж їх прояв значно погіршується, обов’язково слід звернутися за консультацією до спеціаліста.

Як жити з алергією на глютен: поради для батьків^**

З дітьми-алергіками непросто. Особливо важко доводиться у випадку алергії на глютен. Однак при раціональному підході батьки можуть подолати стигму обмеженості та зробити все для того, щоб їх дитина жила повноцінним життям. Що може допомогти:

1. Уважне ознайомлення з етикетками на товарах (слід обирати продукти з маркуванням «без глютену» / «gluten-free» або знак перекресленого колоска).
2. Організація окремого місця для приготування їжі вдома (окремий посуд, окремі продукти, каструлі, ножі), тостер для безглютенових продуктів.
3. Спільне приготування їжі може допомогти дитині усвідомити свою дієту і не боятися бути «іншою».
4. Підготовка до школи або дитячого садочка (повідомити вихователів та вчителів, написати просту інструкцію з переліком продуктів, які не можна вживати, та замінників).
5. Навчання дитини говорити «ні» незнайомій їжі.
6. Регулярні консультації у алерголога та гастроентеролога.

І, звичайно, батьки мають залишатися спокійними та позитивними, сприймаючи безглютенове життя не як обмеження, а як можливість відкривати нові смаки, рецепти й бути прикладом уважного ставлення до здоров’я дитини.

Інна Грабова

^*За даними www.kidswithfoodallergies.org.
^**За даними www.allergycliniclondon.co.uk, www.foodallergy.org, www.firstfiveyears.org.au.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!