Біль у вусі у практиці фармацевта: як допомогти та як запобігти небажаним наслідкам?

Що ховається за терміном «оталгія»?

Оталгія є мультифакторним симптомом, що розподіляється на первинну (ураження самого вуха) та вторинну (віддзеркалений біль від інших органів через спільну іннервацію)¹:

• первинна форма, типова для дітей, зазвичай супроводжується підвищеною температурою, закладеністю або тимчасовим зниженням слуху і зазвичай минає самостійно за кілька днів. Цей стан може відмічатися при різноманітних інфекціях (середній отит — найчастіша причина, особ­ливо взимку, зовнішній отит («вухо плавця»), мастоїдит), наявності стороннього тіла у слуховому проході (часто у дітей), сірчаних пробках, травмах (баротравма (після польотів чи пірнання), розриви барабанної перетинки, обмороження чи опіки вушної раковини), деяких специфічних станах (синдром Рамсея — Ханта (герпес вуха), бульозний мірингіт, перихондрит (запалення хряща)) тощо¹. Наприклад, повідомляється, що первинна оталгія через гострий середній отит уражує близько 80% дітей віком до 5 років та є найпоширенішою причиною призначення дітям антибіотиків (El Feghaly R.E. et al., 2023);
• водночас важливо пам’ятати, що джерело дискомфорту не завжди знаходиться у вусі: нерідко біль іррадіює від запаленого горла, проблемних зубів або через напруження щелепного суглоба. Йдеться про вторинну форму оталгії — стан, що частіше розвивається у дорослих та потребує ретельного обстеження суміжних зон, адже причиною можуть бути стоматологічні проблеми (карієс, пульпіт, абсцеси, прорізування зубів мудрості), щелепні розлади (дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) — вираженість болю збільшується при жуванні), захворювання горла та шиї (фарингіт, тонзиліт, артрит шийного відділу хребта (корінці C2, C3)), невралгії (ураження трійчастого, язикоглоткового або блукаючого нервів), синусит, гастро­езофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), патологія слинних залоз тощо. У випадках, коли огляд вуха не виявляє захворювання, особливо у пацієнтів старшої вікової групи або за наявності факторів ризику, необхідно виключити серйозні стани, як-от скроневий артеріїт чи новоутворення, за допомогою візуалізаційних методів діагностики та консультацій вузьких спеціалістів¹.

Чому болить вухо?

Основною причиною вушного болю є виникнення підвищеного тиску та набряку в обмеженому просторі вуха¹. Так, при середньому отиті слизова оболонка запалюється, через що в барабанній порожнині накопичується рідина (ексудат), яка тисне на чутливі нервові закінчення (Danishyar A. et al., 2023). У випадку зовнішнього отиту біль може виникати через значний набряк тканин самого слухового проходу (Wiegand S. et al., 2019). Часто пусковим механізмом болю у вухах стає гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ), що порушує роботу слухової труби, яка в нормі має вирівнювати тиск (Heikkinen T. et al., 2003).

Варто відзначити особливу вразливість до оталгії у дітей: через їхні анатомічні особливості — слухова труба у них коротша, ширша та розташована майже горизонтально — інфекція з носоглотки потрапляє до середнього вуха миттєво, що й зумовлює частіші випадки оталгії в дитячому віці (Goulioumis A.K. et al., 2022).

Як діяти першостільнику?

Попри те що оталгія є прямим показанням для професійної медичної консультації у лікаря², фармацевт залишається «першою лінією» допомоги та гуманності для пацієнта. У ситуації, коли біль виснажує, а візит до лікаря потребує часу, фармацевт не може залишити хворого наодинці з проблемою та відмовити йому в допомозі. Його місія в цей момент — стати кваліфікованим посередником, який не лише скеровує до фахівця, а й надає необхідну симптоматичну підтримку. Вибір фармакологічного втручання — це той необхідний місток, що може допомогти пацієнту з гідністю та меншими стражданнями дочекатися фахового огляду, адже в центрі уваги завжди стоїть полегшення стану людини тут і зараз.

Зокрема, при розмові з відвідувачем, що має скарги на оталгію, варто з’ясувати вік пацієнта, тривалість та характер симптомів, наявність підвищеної температури тіла, виділень з вуха, супутніх захворювань, інформацію про попередню ГРВІ тощо².

У разі визначення «червоних прапорців» — температури тіла понад 38,5 °C, гнійних або кров’янистих виділень з вух, запаморочення, виражених зниження слуху та симптомів інтоксикації, які супроводжують оталгію, або при вушному болю у дітей віком до 1 року чи вагітних, такий пацієнт підлягає негайному скеруванню до лікаря².

У разі відсутності загрозливих для життя небезпечних симптомів для тимчасового зменшення вираженості больового синдрому першостільник може порекомендувати безрецептурні анальгетики-антипіретики та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)² як топічні форми, так і системні лікарські засоби.

Численні дослідження свідчать, що при гострому середньому отиті біль формується не стільки через бактеріальне навантаження, скільки через вивільнення медіаторів запалення (простагландинів, інтерлейкінів IL-1β, IL-6, фактора некрозу пухлини-альфа (Tumor necrosis factor-alfa — TNF-α)). Саме вони сенсибілізують ноцицептори барабанної перетинки (Juhn S.K. et al., 2008). Це, своєю чергою, пояснює, чому адекватне НПЗП-знеболення є ключовим елементом терапії, а антибіотик не зменшує вираженість болю в перші 24 год так ефективно, як анальгетики (частина отитів регресує без антибактеріальної терапії). Отже, сучасна парадигма лікування змінюється від «боротьби з бактерією» до контролю нейрозапалення.

Примітно, що сучасні терапевтичні рекомендації зміщують фокус на прецизійне управління болем, рекомендуючи прийом НПЗП за чітким графіком для підтримки стабільної концентрації діючої речовини (Ghlichloo I. et al., 2023; Drapińska P. et al., 2025).

Сучасні наукові дані (Lee J.-Y. et al., 2021) спростовують традиційне уявлення про стерильність середнього вуха, підтверджуючи наявність у ньому власного резидентного мікробіому навіть за умов норми. Відповідно, патогенез отиту (Fekete S. et al., 2024) розглядається не лише як результат інвазії зовнішніх патогенів, а як наслідок дисбалансу — порушення динамічної рівноваги локальної мікрофлори. Такий концептуальний зсув дає можливість уникати необґрунтованої антибіотикотерапії на користь:

• топічних антисептиків³ та місцевих анестетиків³ для контролю отологічних симптомів без системного навантаження;
• стратегії «відкладеного призначення антибіотика», особ­ливо для дітей віком старше 2 років із легким перебігом хвороби (Frost H.M. et al., 2021);
• вакцинації (впровадження пневмококових вакцин вже зумовлює зниження частоти отологічної патології у світі (Taylor S. et al., 2012; Izurieta P. et al., 2022)).

Важливою складовою фармакологічного втручання при оталгії, особливо на тлі ГРВІ, є застосування назальних деконгестантів — симпатоміметиків, механізм дії яких спрямований на зменшення набряку слизової оболонки носоглотки, що сприяє відновленню адекватної функції євстахієвої труби та вентиляції середнього вуха. Завдяки нормалізації тиску в барабанній порожнині назальні судинозвужувальні засоби дозволяють суттєво зменшити вираженість больового синдрому та інших симптомів отопатології (Brattström P. et al., 2023).

Слід пам’ятати, що допомога фармацевта при оталгії — це лише тимчасовий захід для поліпшення самопочуття пацієнта до моменту візиту до спеціаліста. Такі поради не розглядаються як комплексне лікування захворювання, а слугують інструментом невідкладної симптоматичної підтримки.

Профілактика

Профілактика отологічних ускладнень, таких як перфорація барабанної перетинки, мастоїдит чи внутрішньочерепні інфекційні процеси, базується на системному підході, що включає своєчасне лікування ГРВІ, підтримку гігієни носоглотки сольовими розчинами, контроль аденоїдних вегетацій у дітей та обов’язкову вакцинацію проти пневмокока й грипу. Раціональна стратегія лікування при цьому суворо залежить від етіології болю: якщо при первинній оталгії основою залишається антибіотикотерапія, то вторинна форма потребує корекції першопричини — від стоматологічного втручання до терапії серцево-судинних чи онкологічних захворювань. Особливої уваги потребують критичні стани, як-от скроневий артеріїт, де негайне застосування стероїдів є вирішальним для збереження зору. Важливо розуміти, що ігнорування тривалої оталгії (понад 4 тиж) загрожує не лише хронізацією болю та втратою слуху, а й системними наслідками, тому за відсутності патології з боку ЛОР-органів обов’язковим кроком є обстеження суміжних зон, зокрема щелепного суглоба та зубів. У педіатричній практиці додатковим фактором захисту є грудне вигодовування в перші пів року життя, що достовірно знижує ризик розвитку отитів (Coulter J. et al., 2025).

Як бачимо, вушний біль потребує швидких рішень та професійного підходу. Не варто дозволяти хворобі прогресувати через зволікання, але й не слід залишатися наодинці з болем, адже сучасна медицина пропонує достатньо засобів, щоб шлях до одужання був максимально безболісним та потенційно безпечним.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!