Різний кашель — різні терапевтичні стратегії

Про різні види кашлю

Кашель — це природний захисний механізм, який захищає дихальні шляхи від потрапляння сторонніх тіл та очищує їх від надмірного бронхіального секрету (Andrani F. et al., 2019).

За тривалістю кашель прийнято поділяти на гострий (до 3 тиж), підгострий (3–8 тиж), хронічний (довше 8 тиж), що є діагностичним викликом і потребує поглибленого обстеження. Примітно, що більшість звернень по допомогу до закладів охорони здоров’я, у тому числі в аптеку, стосуються саме гострого кашлю, пов’язаного з гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ) (Dicpinigaitis P.V. et al., 2009).

За характером виділень кашель класифікують як сухий (непродуктивний), який здебільшого вказує на неінфекційний або початковий інфекційний процес, і вологий (продуктивний, «мокрий»), що частіше супроводжує інфекційне ураження дихальних шляхів із гіперсекрецією слизу (Sharan R.V. et al., 2025). Ця відмінність — ключова точка ухвалення рішення про клас препарату: засоби, що пригнічують кашльовий рефлекс, і засоби, що полегшують виведення мокротиння, мають протилежну логіку застосування.

Алгоритм фармацевтичної допомоги починається з первинного діалогового кроку: першочергово необхідно з’ясувати, чи триває кашель більш ніж 3 дні. Якщо симптоматика виявилася тривалішою за цей термін, консультацію слід розділити залежно від наявності супутньої закладеності або виділень із носа. За відсутності ознак нежитю важливо чітко розрізнити характер самого кашлю.

У разі сухого кашлю ключовим фактором стає аналіз можливих подразників та звичок пацієнта: курцям варто пам’ятати, що тютюновий дим постійно ушкоджує дихальні шляхи, тому при збереженні сухого кашлю понад тиждень потрібна консультація лікаря. Для некурців тривалий сухий кашель може бути сигналом про цілий спектр захворювань і також потребує професійного медичного огляду.

Якщо ж сухий кашель додатково супроводжується свербежем шкіри, це прямо вказує на ймовірну алергічну природу реакції та потребує звернення до лікаря.

Окремо варто пам’ятати про кашель, спричинений інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), професійну експозицію та назальне затікання як типові причини, які можуть імітувати «застудний» кашель, але потребують іншої тактики, ніж просто симптоматична терапія. Часто у дітей може виникати психогенний кашель — кашель-звичка, характерний для періоду одужання, та сигнальний подразнювальний кашель, пов’язаний із тим, що дитина, не усвідомлюючи, намагається привернути до себе увагу оточуючих.

У здорової людини типовий звук кашлю триває близько 410 мс — тобто менше половини секунди. При деяких захворюваннях він може бути довшим: при бронхіальній астмі або бронхіті — до 600 мс, а при гострому вірусному кашлі — до 1 с (Lee K.K. et al., 2021).

Чому підходи до кашлю відрізняються?

Кашльовий рефлекс реалізується через дугу: аферентні вагусні волокна слизової оболонки дихальних шляхів → кашльовий центр довгастого мозку → еферентні шляхи до дихальних м’язів. Пригнічення цього рефлексу на рівні центру — механізм дії центральних антитусивних засобів. Натомість продуктивний кашель є фізіологічним захисним механізмом очищення дихальних шляхів від секрету та дебризу; його пригнічення без одночасного полегшення евакуації мокротиння може призводити до затримки сек­рету та підвищувати ризик розвитку ускладнень (Dicpinigaitis P.V. et al., 2009; Irwin R.S. et al., 2017; Andrani F. et al., 2019; Sharan R.V. et al., 2025). Спочатку людина вдихає, потім голосова щілина закривається і створюється тиск у грудній клітці, після чого вона різко відкривається й повітря викидається назовні. Така послідовність робить кашель ефективним механізмом очищення дихальних шляхів (Chang A.B., 2006).

Саме тому раціональна фармакотерапія кашлю базується на протилежних стратегіях залежно від продуктивності:

• при сухому кашлі — необхідно підвищити поріг кашльового рефлексу (антитусивна дія).

Зокрема, у випадку сухого кашлю працівник першого столу може запропонувати ненаркотичні протикашльові засоби (бутамірат, глауцин, окселадин, преноксдіазин). Водночас група ненаркотичних протикашльових засобів потребує особливої обережності: бутамірат протипоказаний дітям віком до 2 років, вагітним та жінкам, які годують грудьми, а його перевищення загрожує зниженням артеріального тиску (АТ), блюванням і пригніченням центральної нервової системи (ЦНС). Бутамірат та окселадин заборонено поєднувати з алкоголем та призначати водіям через ризик сонливості й пригнічення дихання. Таблетки з преноксдіазином необхідно ковтати цілими, щоб уникнути оніміння ротової порожнини, пам’ятаючи про протипоказання для дітей віком до 6 років та гіпотоніків. Глауцин також знижує АТ, тому не призначається при артеріальній гіпертензії, інфаркті міокарда та дітям віком до 4 років;

• при вологому кашлі — слід покращити реологічні властивості секрету та мукоциліарний кліренс, не пригнічуючи самого кашльового поштовху.

У разі вологого кашлю працівник першого столу може порекомендувати:

• муколітики прямої дії (ацетилцистеїн). Під час надання інформації щодо муколітиків прямої дії важливо застерегти, що лікування ацетилцистеїном розпочинають з низьких доз (100–200 мг), оскільки вищі дози спричиняють виражену гіперсекрецію. Цей препарат протипоказаний у I триместр вагітності, може викликати бронхоспазм у хворих на бронхіальну астму, легеневі кровотечі, порушувати функцію печінки та нирок, а пероральний прийом антибіотиків при його застосуванні слід проводити з інтервалом у 2 год;
• муколітики непрямої дії (амброксол, бромгексин, карбоцистеїн). Муколітики непрямої дії мають власні специфічні особливості: амброксол підвищує проникнення антибіотиків у бронхіальний секрет, але протипоказаний у I триместр вагітності; бромгексин та амброксол підвищують активність трансаміназ печінки та є несумісними з лужними розчинами, кодеїновмісними засобами й холінолітиками; карбоцистеїн категорично не призначають при ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту;
• муколітичні засоби-експекторанти (гвайфенезин, алтея, листя евкаліпта, подорожник, корінь солодки, листя плюща, трава чебрецю та комбіновані фітопрепарати). Відхаркувальні засоби (експекторанти) заборонено поєднувати з протикашльовими препаратами та антигістамінними засобами I покоління, які згущують мокротиння, а також не слід призначати лежачим хворим. Рослинні засоби рефлекторної дії при перевищенні дози викликають блювання та протипоказані при захворюваннях шлунка, проте за наявності гострого запалення перевагу надають саме фітопрепаратам. При їх прийомі обов’язково слід випивати додатково 1,5–2 л рідини, а посилення кашлю в перші 2–3 доби вважається ознакою ефективності терапії.

Загальні додаткові рекомендації для всіх пацієнтів зі скаргами на прояви будь-якого кашлю в межах фармдопомоги передбачають утримання від тютюнокуріння, часте провітрювання приміщень для зниження кашльового рефлексу та вживання великої кількості рідини для полегшення відходження мокротиння. При кашлі різко підвищується внутрішньочеревний тиск. Якщо кашель повторюється часто, це створює значне навантаження на м’язи тазового дна. Систематичний огляд 2026 р. показав, що нетримання сечі є поширеним супутнім явищем у пацієнтів із хронічним кашлем, хоча якість доказів щодо частоти цього явища залишається низькою (Scotti L. et al., 2026).

Про хронічний кашель

Хронічний кашель — масштабна медична та соціальна проблема, що охоплює близько 10% населення планети й суттєво знижує якість життя пацієнтів (Satia I. et al., 2025).

За даними огляду European Respiratory Society, хронічний кашель приблизно вдвічі частіше відзначають у жінок, ніж у чоловіків. Це пов’язують, зокрема, з відмінностями чутливості кашльового рефлексу (Farooqi M.A.M. et al., 2020).

Світова медична спільнота активно досліджує патофізіологію цього стану, зокрема рефрактерного хронічного кашлю (РХК). Особливу увагу приділено концепції «лікувальних ознак», яка передбачає персоналізований вплив на конкретні причини захворювання (Satia I. et al., 2025). Рідко хронічний або дуже інтенсивний кашель може призводити до таких ускладнень, як переломи ребер, непритомність, нетримання сечі та навіть пневмоторакс. Тому фраза пацієнта «я вже кашляю так, що болять ребра» — не просто побутова скарга, яку можна проігнорувати (Trovato D.A. et al., 2018).

Сучасні дані свідчать, що в основі РХК часто лежить ней­ропатичний фактор — дисрегуляція нейрональних шляхів із формуванням синдрому кашльової гіперчутливості. У зв’язку з цим фокусом терапії стає не лише лікування супутніх хвороб, а й безпосередній вплив на гіперчутливість, як-от нейромодулятори та спеціалізовані логопедичні техніки. А у ЄС, Великій Британії та Японії схвалено перший антагоніст рецепторів P2X3 (Satia I. et al., 2025).

При синдромі кашльової гіперчутливості нервова система може надмірно реагувати на звичайні стимули. У результаті людина може кашляти від запаху парфумів, холодного повітря, сміху або розмови. Це одна з причин, чому хронічний кашель не завжди зникає після усунення початкової причини (Lee K.K. et al., 2021). Зокрема, в контексті хронічного кашлю в межах фармдопомоги працівник першого столу має радити симптоматичну підтримку, керуючись встановленими протоколами.

«Червоні прапорці»: коли необхідне скерування до лікаря

При вологому або кашлю, що супроводжується такими симптомами застуди, як нежить, біль у горлі, чхання, свербіж чи закладеність носа, критично важливо вчасно розпізнати загрозливі «червоні прапорці». Самолікування допускається лише за задовільного загального стану пацієнта у випадках ГРВІ, ларингіту, трахеїту, на початкових стадіях гострого бронхіту чи після вдихання подразнювальних речовин. Однак негайного звернення до лікаря вимагають ситуації, коли кашель триває понад тиждень, його інтенсивність лише зростає, виникає раптовий або тривалий безперервний напад кашлю протягом години, а також якщо симптоматична терапія не дає результатів протягом 2 діб. До лікаря необхідно терміново звернутися і в разі появи небезпечних супутніх ознак: задишки, болю в грудях при диханні, зміни голосу, слабкості, лихоманки, рясного потовиділення (особливо вночі) або безпричинного зменшення маси тіла. Приводом для негайного візиту до фахівця є також виділення рясного мокротиння, поява густого зеленуватого секрету чи домішок крові, а також підвищення температури тіла — як тривалої субфебрильної (37,5–38 °С протягом 2 тиж), так і лихоманки (понад 38–39 °С), що утримується більше 2 діб.

Поширені запитання

• Яким буває кашель за тривалістю? — За тривалістю кашель поділяють на гострий — до 3 тиж, підгострий — 3–8 тиж та хронічний — довше 8 тиж.
• Чим відрізняється сухий кашель від вологого? — Сухий кашель є непродуктивним, тоді як вологий, або продуктивний, супроводжується виділенням мокротиння. Ця відмінність впливає на вибір терапевтичної стратегії.
• Які засоби застосовують при сухому кашлі? — При сухому, виснажливому кашлі можуть застосовуватися ненаркотичні протикашльові засоби, зокрема бутамірат, глауцин, окселадин та преноксдіазин.
• Що важливо враховувати при вологому кашлі? — При вологому кашлі важливо не пригнічувати кашльового поштовху, а покращувати реологічні властивості секрету та мукоциліарний кліренс.
• Коли при кашлі потрібно звернутися до лікаря? — Звернення до лікаря необхідне, зокрема, при кашлі, що триває понад тиждень і посилюється, тривалому нападі кашлю, відсутності ефекту від симптоматичної терапії, задишці, болю в грудях, крові в мокротинні, високій або тривало підвищеній температурі тіла та інших небезпечних супутніх симптомах.

Коротко: головне

• Кашель є природним захисним механізмом, який очищує дихальні шляхи від сторонніх тіл та надмірного бронхіального секрету.
• За тривалістю розрізняють гострий, підгострий та хронічний кашель.
• При сухому, виснажливому кашлі застосовують протикашльову стратегію, а при вологому — засоби, що полегшують виведення мокротиння.
• Хронічний кашель може бути пов’язаний із синдромом кашльової гіперчутливості та суттєво впливати на якість життя.
• Наявність «червоних прапорців» потребує своєчасного скерування пацієнта до лікаря.

Використана література

• 1. Collins J.C., Moles R.J. (2019) Management of Respiratory Disorders and the Pharmacist’s Role: Cough, Colds, and Sore Throats and Allergies (Including Eyes). Encyclopedia of Pharmacy Practice and Clinical Pharmacy, 2019: 282–91. doi: 10.1016/B978-0-12-812735-3.00510-0. Epub 2019 Jul 23. PMCID: PMC7173409.
• 2. Glashan E., Mahmoud S.H. (2018) Cough. Patient Assessment in Clinical Pharmacy, Dec, 28: 67–78. doi: 10.1007/978-3-030-11775-7_5. PMCID: PMC7123091.
• 3. Andrani F., Aiello M., Bertorelli G. et al. (2019) Cough, a vital reflex. mechanisms, determinants and measurements. Acta Biomed., Jan 15; 89(4): 477–480. doi: 10.23750/abm.v89i4.6182. PMID: 30657115; PMCID: PMC6502102.
• 4. Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги «Кашель у дорослих» (Наказ МОЗ України від 8.06.2015 р. № 327). http://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2015_327ykpmd_kashel_dor.pdf.
• 5. Dicpinigaitis P.V., Colice G.L., Goolsby M.J. et al. (2009) Acute cough: a diagnostic and therapeutic challenge. Cough, Dec 16; 5: 11. doi: 10.1186/1745-9974-5-11. PMID: 20015366; PMCID: PMC2802352.
• 6. Sharan R.V., Hao Xiong (2025) Wet and dry cough classification using cough sound characteristics and machine learning: A systematic review. International Journal of Medical Informatics, V. 199: 105912. ISSN 1386-5056. doi.org/10.1016/j.ijmedinf.2025.105912.
• 7. Протокол фармацевта при відпуску лікарських засобів без рецепта «Симптоматичне лікування кашлю» (Наказ МОЗ України від 5.01.2022 р. № 7). http://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2022/01/2022_7_pf.pdf.
• 8. Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги (УКПМД) «Кашель у дітей віком від шести років» (Наказ МОЗ України від 8.06.2015 р. № 327). http://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/2015_327ykpmd_kashel_dity.pdf.
• 9. Lee K.K., Davenport P.W., Smith J.A. et al. (2021) CHEST Expert Cough Panel. Global Physiology and Pathophysiology of Cough: Part 1: Cough Phenomenology — CHEST Guideline and Expert Panel Report. Chest., Jan; 159(1): 282–293. doi: 10.1016/j.chest.2020.08.2086. Epub 2020 Sep 2. PMID: 32888932; PMCID: PMC8640837.
• 10. Irwin R.S., French C.L., Chang A.B. et al. (2018) CHEST Expert Cough Panel*. Classification of Cough as a Symptom in Adults and Management Algorithms: CHEST Guideline and Expert Panel Report. Chest, Jan; 153(1): 196–209. doi: 10.1016/j.chest.2017.10.016. Epub 2017 Nov 10. PMID: 29080708; PMCID: PMC6689094.
• 11. Chang A.B. (2006) The physiology of cough. Paediatr. Respir. Rev., Mar; 7(1): 2–8. doi: 10.1016/j.prrv.2005.11.009. Epub 2006 Jan 26. PMID: 16473809.
• 12. Nosalova G., Mokry J., Franova S. (2006) Pharmacological modulation of cough reflex. Advances in Phytomedicine, 2: 87–110. doi: 10.1016/S1572-557X(05)02006-4. Epub 2007 Sep 27. PMCID: PMC7148706.
• 13. Balsamo R., Lanata L., Egan C.G. (2010) Mucoactive drugs. Eur. Respir. Rev., Jun; 19(116): 127–33. doi: 10.1183/09059180.00003510. PMID: 20956181; PMCID: PMC9682576.
• 14. Scotti L., Salvitti S. (2026) Prevalence of urinary incontinence in patients with chronic cough: a systematic review. Monaldi Arch. Chest. Dis., May 7; 96(2). doi: 10.4081/monaldi.2026.3767. Epub 2026 Feb 12. PMID: 41685508.
• 15. Satia I., Hassan W., McGarvey L. et al. (2025) The Clinical Approach to Chronic Cough. J. Allergy Clin. Immunol. Pract., Mar; 13(3): 454–466. doi: 10.1016/j.jaip.2024.11.004. Epub 2024 Nov 16. PMID: 39557290.
• 16. Trovato D.A., Sousa J.E., Bruetman J.E. et al. (2018) Fracturas costales simétricas asociadas a tos [Symmetrical rib fractures associated with chronic cough. Report of one case]. Rev. Med. Chil., Mar; 146(3): 391–393. Spanish. doi: 10.4067/s0034-98872018000300391. PMID: 29999111.
• 17. Farooqi M.A.M., Cheng V., Wahab M. et al. (2021) Investigations and management of chronic cough: a 2020 update from the European Respiratory Society Chronic Cough Task Force. Pol. Arch. Intern. Med., Sep 30; 130(9): 789–795. doi: 10.20452/pamw.15484. Epub 2020 Jul 6. Erratum in: Pol. Arch. Intern. Med., 2021 Feb 26; 131(2): 220. doi: 10.20452/pamw.15846. PMID: 32627514.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!