СНІД: глобальна епідемія потребує глобальних рішень

1 грудня — міжнародний день боротьби з ВІЛ/СНІДом. Цій події присвячена низка заходів, проведених Урядом, громадськими, неурядовими та міжнародними організаціями, спрямованих на посилення уваги громадськості до проблем ВІЛ/СНІДу в Україні.

28 листопада 2003 р. МОЗ України провело прес-конференцію, у якій взяли участь голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола Поліщук, перший заступник міністра охорони здоров’я, Головний державний санітарний лікар України Ольга Лапушенко, директор Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України Алла Щербинська, голова координаційної ради Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД» Володимир Жовтяк. На  прес-конференції обговорювалися питання щодо епідемічної ситуації ВІЛ-інфекції/СНІДу в  Україні; заходів держави в боротьбі зі СНІДом; проекту Національної програми профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004–2008 р.; співпраці державних та недержавних організацій для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в  Україні.

1 грудня у Верховній Раді України відбулися слухання, присвячені соціально-економічним проблемам, пов’язаним з ВІЛ/СНІДом, наркоманією, алкоголізмом в Україні, та шляхам їх вирішення. Більш детально про ці події — в даній публікації.

Зліва направо: директор Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІДу в  Україні Андрій Клєпіков, голова координаційної ради Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД» Володимир Жовтяк, голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола Поліщук, Головний державний санітарний лікар України Ольга Лапушенко, прес-секретар Міністра охорони здоров’я України Уляна Лозан, директор Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України Алла Щербинська

Проблема поширення ВІЛ–інфекції/СНІДу викликає занепокоєння української та світової спільноти і визначена урядом України як пріоритетний напрям соціальної політики. На подолання епідемії спрямовані зусилля уряду, зокрема Міністерства охорони здоров’я, неурядових організацій та громадськості.

Ольга Лапушенко, виступаючи на прес-конференції, зазначила, що за останні роки в Україні склалася загрозлива епідемічна ситуація щодо ВІЛ/СНІДу. За темпами прогресування епідемії Україна посідає одне з перших місць у Східній Європі. З 1995 до 2002 р. кількість ВІЛ-інфікованих зросла в десятки разів. З 1987 р. до 1 листопада 2003 р. в Україні офіційно зареєстровано 60 319 ВІЛ-інфікованих українських та 305 іноземних громадян. Серед ВІЛ-інфікованих громадян України — 5857 дітей, 5726 з яких народжені матерями, ураженими вірусом імунодефіциту. За цей період на СНІД захворіли 5581 дорослий та 191 дитина, з них 3224 дорослих та 110 дітей померли.

Статистичні дані за 10 міс 2003 р., наведені О. Лапушенко, відображають темпи поширення епідемії в Україні. Так, за цей період зареєстровано 7963 ВІЛ-інфікованих українців, з них 1516 — діти та 2 іноземці. 1461 дорослий та 51 дитина захворіли на СНІД, 996 дорослих та 31 дитина — померли від цього захворювання.

Найбільш «ураженими» в Україні є: Донецька обл., де зафіксовано майже 20% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих (12 858), Дніпропетровська обл. — 18% (11 008), Одеська — майже 15% (8971). В Миколаївській обл. зареєстровано 4026 ВІЛ-інфікованих, в АР Крим — 3988, Луганській обл. — 1772, Харківській — 1653, Запорізькій — 1596, Черкаській — 1470, Полтавській — 1207, у м. Києві — 2271, в м. Севастополь — 793 ВІЛ-інфікованих.

О. Лапушенко наголосила, що тенденції поширеності захворювання зумовлюють дедалі гірші прогнози. Більшість ВІЛ-інфікованих — це особи віком 20–39 років. Досі превалює парентеральний шлях передачі інфекції (під час внутрішньовенного введення наркотичної речовини), але підвищується відсоток інфікування статевим шляхом.

«Тенденції, що спостерігаються останнім часом, вимагають від держави і суспільства кардинальних дій та нового підходу до вирішення цієї складної проблеми», — зазначив Микола Поліщук. Проблема ВІЛ/СНІДу є не тільки медичною, але й соціальною. Для її вирішення необхідне дієве законодавство, яке б забезпечувало ефективне державне управління на всіх рівнях, широке залучення громадськості, фінансова, матеріально-технічна підтримка, належна підготовка кадрів. Надзвичайно важливим є також доступність лікування, забезпечення догляду та підтримки хворих; дотримання прав людини (не тільки інфікованих осіб, а й тих, хто безпосередньо з ними контактує). За словами М. Поліщука, законодавство з боротьби з ВІЛ/СНІДом є досить прогресивним і формально дозволяє забезпечити скоординований підхід до розв’язання цієї проблеми на всіх рівнях державного управління, заснований на принципах профілактики, гласності і відповідальності. Передусім це стосується тих законів, що гарантують добровільність тестування та можливість отримання консультативної допомоги; захист від дискримінації, в тому числі осіб, які входять до груп ризику; право на медичну допомогу та соціальне забезпечення; право на освіту, на інформацію, на конфіденційність, на захист від втручання у приватне життя; право на працю та захист від незаконного звільнення; право на свободу думки та об’єднання тощо.

Разом з тим, ціла низка положень національного законодавства в сфері боротьби з ВІЛ/СНІДом потребує вдосконалення з метою як підвищення ефективності заходів з контролю за епідемією ВІЛ, так і посилення гарантії дотримання прав людини, подальшого обмеження потенційних можливостей дискримінації осіб, які живуть з ВІЛ, їх близьких та груп ризику. Передусім доцільно розглянути питання про зміну жорсткої дефініції СНІДу як особливо небезпечної інфекційної хвороби, приведення її у відповідність з реальним ступенем контагіозності, характерним для цього захворювання. Адже не в останню чергу через таке визначення в суспільстві формується не зовсім адекватне ставлення до ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, та їх близького оточення. Необхідно також розглянути питання про приведення у відповідність з міжнародними рекомендаціями тих положень Кримінального кодексу України, якими встановлено відповідальність за передачу і загрозу передачі ВІЛ. У процесі вдосконалення законодавства слід звернути увагу на необхідність вжиття універсальних захисних заходів щодо забезпечення контролю за інфекцією всіма особами, які зазнають ризику зараження під час виконання професійних обов’язків. Необхідно також внести до законодавства зміни, що передбачали б гарантію проведення екстреної медикаментозної профілактики ВІЛ-інфекції всім особам, які зазнали сексуального чи іншого насильства з високим ризиком зараження, та всім медичним працівникам, які зазнали такого ризику при виконанні професійних обов’язків. Цілий ряд заходів має бути вжито з метою забезпечення права ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб на належну медичну допомогу та підвищення доступності цієї допомоги, передусім це стосується антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції.

Як повідомила Алла Щербинська, МОЗ з самого початку епідемії в основу боротьби зі СНІДом було покладено принцип планового комплексного підходу. Було розроблено і виконано 4 Національні програми профілактики ВІЛ-інфекції. Четверта Національна програма фінансувалась з багатьох джерел, основним з яких був державний бюджет, з якого надійшло 36,9% коштів. Вони витрачалися на різноманітні заходи: тестування донорської крові та її препаратів, обстеження вагітних, соціальний захист ВІЛ-інфікованих дітей, закупівлю обладнання. За рахунок коштів державного бюджету в 2003 р. було проведено лікування 58 осіб з діагнозом ВІЛ-інфекції. Кошти місцевих бюджетів (81 280 тис. грн.) були спрямовані на забезпечення діяльності спеціалізованих закладів: лікувально-профілактичних центрів СНІДу, утримання хворих у цих стаціонарах та лікування опортуністичних інфекцій, тестування груп ризику. З недержавних джерел на фінансування 4-ї Національної програми було залучено 48 млн грн. Ці кошти були передусім спрямовані на інформаційно-просвітницьку діяльність з метою зміни поведінки молоді та осіб груп ризику. Так було започатковано втілення Програми профілактики ВІЛ-інфекції серед груп ризику, що здійснювалась за підтримки Програми розвитку США, Європейського Союзу, Представництва ООН в Україні, Британської Ради; Програми попередження передачі ВІЛ від матері до дитини, за фінансової і методичної підтримки ЮНІСЕФ, організації «Лікарі без кордонів», Американського союзу охорони здоров’я. Реалізація Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001–2003 рр. дала певні позитивні результати та досвід боротьби з ВІЛ/СНІДом. Але все ж зупинити стрімкий ріст епідемії не вдалося. Тому при підготовці 5-ї Національної програми на 2004–2008 рр. було враховано недоліки попередніх та передбачено заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні.

Як було повідомлено на прес-конференції, 5-та Національна програма профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004–2008 рр. (зараз знаходиться на затвердженні в КМ України) передбачає проведення заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні; розширення доступу до лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД; поліпшення інформаційно-просвітницької роботи щодо профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Завдання програми полягають у:

· мобілізації та розширенні політичної підтримки та забезпеченні менеджменту Програми на всіх рівнях;

· сприянні зміні ризикованої поведінки серед різних груп населення, особливо серед молоді 15–24 років;

· зменшенні уразливості груп ризику до інфікування та зниження рівня поширення ВІЛ-інфекції серед них; виключенні ризику передачі ВІЛ через донорську кров та її компоненти;

· зниженні рівня передачі ВІЛ від матері до дитини; підвищення доступності діагностики, лікування для людей, що живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, забезпечення їх догляду і підтримки, а також контролю, координації, планування та ефективного використання ресурсів.

На весь термін дії Національної програми профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004–2008 рр. заплановано витратити всього 874465,1 тис. грн. З них: 202128,7 тис. грн. — з Державного бюджету України; 88158,2 тис. грн. — з місцевих бюджетів; 427864,7 тис. грн. — з коштів гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією; 146482,4 тис. грн. — з позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку; 50,5 тис. грн. — з інших джерел фінансування.

Зрушення щодо подолання епідемії відбулися завдяки отриманню Україною гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією і позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку для реалізації спільного проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні». Проект передбачає здійснити комплекс протиепідемічних заходів відповідно до рекомендацій ВООЗ, розширити рамки профілактичних програм, підвищити ефективність лікування, підтримки та догляду хворих на туберкульоз, СНІД і ВІЛ-інфікованих.

За рахунок коштів Глобального фонду заплановано до кінця 2003 р. забезпечити ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД препаратами для лікування опортуністичних інфекцій, антиретровірусними препаратами — 2100 хворих (2 тис. дорослих та 100 дітей), а до кінця 2004 р. — близько 4 тис. осіб. Україна вже отримала перший і другий транш на загальну суму 6,5 млн дол. США.

68,3% кредиту Міжнародного банку від загальної суми компонента «ВІЛ/СНІД» спрямовано на заходи щодо запобігання поширення ВІЛ; 13,6% — на лікувальні заходи; 7,6% — на догляд та підтримку людей, що живуть з ВІЛ; 10,4% — на інші потреби.

Україна є однією з небагатьох держав, що залучає представників неурядових організацій (НУО) до визначення національної стратегії боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД, представники яких входили до складу урядової делегації, що брала участь у роботі генеральної Асамблеї ООН, присвяченій проблемі ВІЛ/СНІДу. В Україні функціонують близько 100 НУО, які забезпечують інформаційно-просвітницьку діяльність спільно з соціальними службами для молоді та управліннями освіти в кожному регіоні; здійснюють профілактичну діяльність в групах підвищеного ризику ВІЛ-інфікування; сприяють створенню груп само- і взаємодопомоги; надають консультативні послуги, психосоціальну допомогу, здійснюють обмін шприців у 8 регіонах. На сьогодні в Україні вже сформовано мережу лікувально-профілактичних закладів: 35 центрів СНІДу, на які покладена функція забезпечити лікуванням 4 тис. хворих на СНІД; 127 кабінетів довіри та 123 спеціалізовані лабораторії з діагностики ВІЛ/СНІДу. В Україні запроваджено дворазове тестування на ВІЛ-інфекцію всіх вагітних та попередження розвитку хвороби у новонароджених. Важливо, що Україна стала першою з країн СНД, яка вже розпочинає комплексне лікування такої великої кількості хворих на СНІД.

Соціально-економічним проблемам ВІЛ/СНІДу, наркоманії, алкоголізму в Україні та шляхам їх вирішення були присвячені парламентські слухання, що відбулись 1 грудня. Міністр охорони здоров’я Андрій Підаєв у своїй доповіді звернув увагу присутніх на те, що ці проблеми стосуються медицини лише частково, першопричиною росту наркоманії та захворюваності на ВІЛ/СНІД є соціально-економічні передумови. Це підтвердив і виступ Миколи Поліщука. За його словами, майже 70% наркоманів та ВІЛ-інфікованих — безробітні, які не проходять адекватного лікування.

У парламентських слуханнях взяли участь члени Уряду, народні депутати, представники міжнародних, благодійних, громадських організацій. Всі виступаючі були єдині у тому, що проблема ВІЛ/СНІДу в нашій країні не є виключно медичною, а, в першу чергу — соціально-економічного, етичного та морального. Подолання епідемії можливе лише шляхом консолідації зусиль урядових організацій, громадськості та міжнародної спільноти.

Було висловлено низку пропозицій, які профільний комітет зобов’язався проаналізувати та подати на розгляд Верховної Ради України для прийняття адекватного рішення.

22 вересня 2003 р. в  Нью-Йорку на 58-й спеціальній сесії ООН генеральним директором ВООЗ була проголошена концепція спільної ініціативи ВООЗ та ЮНЕЙДС. Суть її полягає в намірі ВООЗ до 2005 р. забезпечити 3 млн ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД антиретровірусними препаратами.

Враховуючи той факт, що Україна є однією з країн в Європейському регіоні, яка займає активну позицію щодо підтримки заходів, спрямованих на боротьбу з ВІЛ/СНІДом, Міністерство охорони здоров’я України очікує, що реалізація цієї ініціативи безпосередньо стосуватиметься ВІЛ-інфікованих та хворих на  СНІД українських громадян, які потребують відповідного лікування. Безумовно, кошти та технічна підтримка з боку ВООЗ та інших міжнародних донорських організацій будуть додатковою допомогою на шляху реалізації Національної стратегії боротьби з ВІЛ/СНІДом в  Україні.

Олена Кучерук
Фото Євгена Чорного

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті