Враховуючи те, що фармацевтична термінологія в освітній, науковій, виробничій та інших сферах діяльності фахівців виконує роль понятійно-термінологічного засобу інформації, є правовою основою для прийняття рішень і організаційно-виконавчих дій, а базові терміни мають соціальне значення при наданні фармацевтичної (медичної) допомоги, стаття «Упорядкування та значення термінів у фармацевтичній діяльності» (автори: В.П. Черних, І.М. Перцев) була розглянута на робочій нараді провідних фахівців Національного фармацевтичного університету (НФаУ) під головуванням ректора НФаУ, члена-кореспондента НАН України, професора В.П. Черних. У нараді взяли участь керівники університету (проректори, декани, начальник навчального відділу, завідувач науково-методичної лабораторії з питань освіти, голова Центральної методичної комісії, завідувачі випускних і спеціальних кафедр. Учасники наради:
- констатували, що фармацевтична термінологія на сьогодні не завжди відповідає сучасним тенденціям світової фармації, яка вимагає точної подачі інформації;
- наголосили на необхідності подальшого впорядкування фармацевтичних термінів та їх гармонізації відповідно до директив ЄС і рекомендацій ВООЗ;
- відзначили, що для запобігання можливим неточностям і помилкам небажано використовувати узагальнювальні терміни;
- підкреслили важливість використання в освітньому (наприклад при написанні підручників), науковому й виробничому напрямках термінів із точно визначеними дефініціями.
У контексті сучасної глобалізації міжнародних відносин, інформатизації суспільства та стрімкого розвитку науки особливого значення набуває відпрацювання чіткої, професійно обґрунтованої, логічно гармонізованої національної та міжнародної фармацевтичної термінології.
За останні 20 років в українській фармації відбулися значні зрушення як у науково-практичному, так і в нормативно-правовому полі, що призвело до серйозної термінологічної проблеми, яка особливо відчутна в освіті, науці, виробництві ліків та законодавчому процесі при розробці численних нормативних документів. Вступ України до Світової організації торгівлі також потребує подальшої гармонізації2 міжнародних стандартів, які нормують розробку, виробництво, лабораторні та клінічні дослідження, оптову та роздрібну реалізацію ліків, контроль їх якості, стандартні методичні та практичні підходи до фармакотерапії тощо, а також їх відповідність директивам Європейського Союзу та рекомендаціям ВООЗ.
Останнім часом у світовій фармації змінюються вимоги стандартів стосовно фармацевтичної діяльності: спеціалістів орієнтують приділяти більше уваги фармацевтичній допомозі, брати активну участь у фармакотерапії. Якщо раніше фармацевти не несли відповідальності за надання певної фармакотерапії пацієнту, не мали можливостей для моніторингу й контролю за наданим лікуванням, то тепер така відповідальність є основою в практиці фармацевтичної допомоги.
Для того щоб упоратися з цим відповідальним завданням, ВООЗ запропонувала концепцію (прийнята Міжнародною фармацевтичною федерацією в 2000 р.), у межах якої сформульована Належна практика фармацевтичної освіти (Good Pharmacy Education Practice), за якою фармацевт розглядається як особа, що приймає рішення про надання фармацевтичної допомоги як комунікатор, наставник, керівник і дослідник, як особа, що навчається все життя. Ці вимоги фармацевтичних стандартів наповнюють новим змістом завдання й обов’язки викладачів ВНЗ, студентів і дипломованих спеціалістів системи охорони здоров’я, що беруть активну участь у поліпшенні або підтриманні якості життя своїх пацієнтів.
Усе зазначене, звичайно, вплинуло й на подальше формування фармацевтичної термінології, появу нових термінів.
Слід підкреслити, що на сьогодні фармацевтична термінологія не представлена у вигляді упорядкованої системи, яка б відповідала сучасній тенденції світової фармації, де відбувається стандартизація3 товарів і послуг, обумовлена фахом (професійною майстерністю) спеціаліста, що базується на відповідальності дій і точності наданої інформації.
В історичному аспекті фармацевтична термінологія створювалася неодночасно, інколи довільно, без урахування будь-якого системного, тим більше наукового підходу, що, безумовно, позначилося на якості та неоднозначності понять термінів. Багато термінів було запозичено з інших галузевих класифікацій, які сформувалися раніше: хімічної, харчової, медичної (хіміко-фармацевтична промисловість, сульфаніламідні препарати, вітамінні препарати, фітопрепарати тощо), або механічно перенесено з давніх часів (галенові препарати).
Зустрічаються випадки непродуманого впровадження іноземних термінів або їх неправильного перекладу, або тлумачення без їх українізації, а головне — відсутності єдиних науково обґрунтованих принципів утворення національної фармацевтичної термінології. Крім того, фармацевтична термінологія увесь час змінювалася внаслідок змін, що відбувалися в біології, хімії, медицині та інших галузях, дотичних до фармації.
Кожен термін — це результат системних (фахових) знань і науково-практичного розуміння, що розкривається в змістовій характеристиці — дефініції (лат. definition — визначення), яка стисло, але точно описує (визначає) суттєві ознаки певного поняття, позначеного терміном. Так, наприклад, суть терміна «таблетки» розкривається в дефініції: «Таблетки — це тверда дозована форма фармацевтичного препарату, одержана пресуванням або формуванням певних активних або суміші активних і допоміжних інгредієнтів».
Із часом завдяки вдосконаленню виробництва таблеток це визначення було розширено. З’явилися таблетки з нанесеним покриттям (таблетки з оболонкою), таблетки багатошарові, таблетки з модифікованим і контрольованим вивільненням активних фармацевтичних інгредієнтів тощо. Таблетки почали використовувати як для внутрішнього, так і зовнішнього або ін’єкційного (після розчинення) застосування.
Отже, дефініція може не лише розкривати зміст терміна, але й визначати рівень розвитку фармацевтичної науки й практики на певний час тлумачення терміна, а її тлумачення залежить від повноти змістового наповнення. Тому робота з упорядкування фармацевтичної термінології повинна мати науковий і системний характер, на що зверталася увага багатьма науковцями у фаховій літературі.
Правильне застосування професійних термінів і формування їх змісту з використанням системного наукового підходу набуває особливого значення. Адже фахова термінологія — це не лише понятійно-термінологічний засіб передавання фармацевтичної інформації, але й правова основа для прийняття рішень та організації виконавчих дій.
Базові терміни мають соціальне значення й неправильне їх використання може негативно вплинути на якість надання фармацевтичної, а отже, й медичної допомоги. Це зобов’язує фахівців науки, освіти, виробництва ліків у своїй діяльності використовувати лише ті терміни, які точно відбивають змістовне значення певного поняття технологічних чи організаційних процесів або товару.
Термін є основною одиницею професійної термінології, яка використовується чи створюється одночасно з точним визначенням поняття терміна4. Фахові терміни об’єднуються в терміносистему, тобто в систему численних упорядкованих термінів із зафіксованими між ними зв’язками.
Рухається вперед світова наукова думка, розвивається фармацевтична галузь та виробництво ліків, стрімко розширюється їх асортимент, змінюються методичні й практичні підходи до їх використання, підвищується ефективність фармакотерапії, а разом з цим неодмінно розвивається й фармацевтична термінологія шляхом уніфікації5. З метою забезпечення відповідності між поняттями термінів у терміносистемі одному поняттю повинен відповідати тільки один термін і навпаки. Основна мета оптимізації форми терміна — безпосереднє або опосередковане відображення в терміносистемі основних класифікаційних ознак поняття терміна.
Термін як знакова одиниця терміносистеми повинен розглядатися з трьох боків: оптимальної назви й форми, поняття (змісту дефініції) та урахування особливостей його використання в галузі. Це дуже важливі складові терміна, які, у свою чергу, визначають, що:
• назва терміна в межах фахової термінології повинна мати науковий підхід, родові й видові зв’язки з іншими термінами в терміносистемі. Зазвичай назви термінів, пов’язаних із фармацією (ліками), у своєму словосполученні мають корінь «фарма-» або «фармако-» (грец. pharmacon — ліки) як класичних термінів (фармація, фармакопея, фармакологія, фармакогнозія, фармхімія, фармтехнологія), а також термінів, що з’явилися в другій половині минулого століття (фармакоекономіка, фармакогенетика, фармакодинаміка, фармакокінетика, біофармація), і навіть низки термінів сьогодення (фармацевтична допомога, фармацевтична опіка (1994), фармацевтична логістика, фармацевтичний маркетинг, фармацевтична діагностика (1999), активний фармацевтичний інгредієнт (2002), фармацевтична розробка (2004), фармацевтична діяльність, фармацевтична енциклопедія (2005) та багато інших), які вдало відображають причетність до фаху, зберігають системний і науковий підхід до створення фармацевтичних термінів. Назви термінів поділяють на прості, комбіновані та узагальнювальні. Останні відбивають лише сферу використання терміна;
• значення терміна має відповідати його поняттю. Наприклад, останнім часом у фаховій літературі у значенні «фармація» використовують термін «фармацевтика», хоча за своїм походженням термін «фармацевтика» більш точно означає одну із складових фармації — фармацевтичну технологію (англ. pharmaceutics — виробництво ліків);
• термін не повинен мати багато синонімів, оскільки їх наявність ускладнює взаєморозуміння між спеціалістами. Відомо, що наявність великої кількості синонімічних торгових назв для однієї й тієї самої активної речовини неодноразово була наслідком нераціонального їх призначення й використання. Тому переорієнтація медицини та фармації на несинонімічні терміни є виправданою й ефективною з огляду на безпеку застосування ліків. Слід наголосити, що визначення терміна за наявності синонімів має давати більш точне уявлення, ніж його синоніми. Наприклад, термін «таблетки капсулоподібні» більш правильно відображає поняття модифікованого зовнішнього вигляду таблеток, ніж «каплети».
Синоніми небажані не лише для окремого терміна, але й для терміносистеми в цілому. Наприклад, термін «супозиторії вагінальні» має синоніми «супозиторії уретральні», «бужі», «свічки вагінальні», «песарії». Причому останній термін неправильний, бо свічки — це тільки ректальні супозиторії. Отже, неправильне або неточне тлумачення може спричинити помилку спеціаліста.
Деякі фармацевтичні синонімічні терміни (ліки, медикаменти, лікарські засоби) мають узагальнювальні поняття (характеристики) й визначають лише напрямок або сферу використання термінів, зокрема, в медичній практиці. Узагальнювальні терміни є зручними для фахівців різних спеціальностей, а тому, на жаль, мають тенденцію зберігатися й у майбутньому. Ці терміни можуть визначати як лікарські субстанції, тобто вихідну сировину, що використовується для виробництва препаратів (див. Активний фармацевтичний інгредієнт), так і готову фармацевтичну продукцію, тобто препарат, що використовується безпосередньо в медичній практиці (див. Фармацевтичний препарат). Через це терміни-синоніми з узагальнювальними характеристиками є небажаними у виробництві ліків, рекламі фармацевтичної продукції, науковій та освітній фармацевтичній літературі, особливо за наявності можливої суперечності в розумінні (тлумаченні) використаного терміна;
• термін не має бути тавтологічним, тобто не повинен мати «порожніх» елементів, які не несуть змістового навантаження. Так, термін «асортимент ліків» має перевагу над терміном «асортимент лікарських засобів», де слово «засобів» несе більш широке змістовне навантаження і є менш зрозумілим. У терміні «готові лікарські препарати» — зайвий елемент «готові», адже неготових препаратів на фармацевтичному ринку не буває. На ринку можуть бути напівпродукти «ангро» або «in bulk», для яких передбачається подальша обробка при виробництві ліків. Слово «готові» може використовуватися у словосполученні «готова продукція» — кінцевий продукт виробництва фармацевтичних підприємств, якими є «активний фармацевтичний інгредієнт» (субстанція) та «фармацевтичний препарат», які надходять на фармацевтичний ринок як продукція, що може бути використана з певною метою;
• термін має відповідати специфічним вимогам до його застосування в медицині та фармації. Оскільки аптека, згідно з чинним законодавством України, є закладом охорони здоров’я, у якому пацієнт повинен отримати відповідну фармацевтичну допомогу, термін «торгівля» може розглядатися лише як складова процесу фармацевтичного обслуговування пацієнта. Адже стандарт Належної фармацевтичної практики вимагає від фармацевта багатоходового вирішення, а саме — надання кваліфікованої фармацевтичної допомоги (нарівні з медичною допомогою) у межах стандартів фармакотерапії. Це інформація щодо застосування препарату, попередження небажаної взаємодії з іншими препаратами, відпуск з урахуванням ціни ліків, а за необхідності — генеричної заміни, або прийняття рішення про додаткове звернення до лікаря тощо. Усе це входить до професійної прерогативи фармацевта, який є повноправним учасником лікувального процесу. Тому замість терміна «торгівля» краще використовувати більш значущі професійні терміни «реалізація» або «відпуск» ліків, що означає відпуск ліків в обов’язковому супроводі професійної інформації стосовно безпеки їх застосування, у тому числі в нормативних документах.
Слід зазначити, що в Україні розпочато певну роботу в напрямку упорядкування фармацевтичної термінології: видана Державна фармакопея України й три додатки до неї; вперше укладена та видана Фармацевтична енциклопедія; за окремими напрямками видаються фахові словники, підготовлений до видання «Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів» українсько-латинсько-російсько-англійською мовами (знаходиться у видавництві «Нова книга»); підготовлений новий проект Закону України «Про лікарські засоби», де широко використовуються фармацевтичні терміни.
У цьому сенсі на особливу увагу заслуговує серія таких довідкових видань, як «Лекарственные препараты» (1994, 1995, 1996) у 3 томах, «ФАРМИНДЕКС’97 — лекарственные препараты», «ФАРМИНДЕКС’98 — лекарственные препараты», щорічне видання «КОМПЕНДИУМ — лекарственные препараты» (лат. compendium — скорочення), у яких компактно викладена основна інформація про ліки. Основна мета цих видань — полегшити пошук і вибір необхідного препарату для пацієнта з величезного асортименту ліків, що є на фармацевтичному ринку України. У них використовується саме термін «лікарські препарати», а не «лікарські засоби». Останній термін має узагальнювальні характеристики й може означати як субстанцію, так і готовий продукт для використання в медицині (препарат), тобто ці видання містять більш конкретну інформацію порівняно з відомим довідником М.Д. Машковського «Лекарственные средства».
Однак на державному рівні, на жаль, не вирішується питання державної політики з термінологічної проблеми ні в системі охорони здоров’я, ні у фармацевтичній галузі, хоча така потреба давно існує.
На сьогодні упорядкування, уніфікація і стандартизація6 фармацевтичних термінів є велінням часу. Цього вимагають ті якісні зміни, що відбуваються у світі, зокрема, і в сучасній системі охорони здоров’я та фармації (комерціалізація фармацевтичної діяльності, комп’ютеризація, технічне переозброєння, оптимальне використання ресурсів, стандартизація і сертифікація послуг, розвиток фармацевтичного ринку, законотворчість і т.п.). Упорядкування термінів — це копітка, трудомістка, а головне — «не бізнесова» робота, яка вимагає системного наукового підходу й конче потрібна.
Наведемо декілька прикладів. Термін «лікарський засіб» декларується законом, але його не слід використовувати в рекламі готової фармацевтичної продукції, оскільки буде не зовсім зрозуміло, що пропонується фірмою-виробником — лікарський препарат чи лікарська субстанція, які можуть бути наявні на фармацевтичному ринку. Приклад з освітнього напрямку. На обкладинці одного з довідників, розрахованого на фахівців-фармацевтів, лікарів… студентів, читаємо: «Полная современная классификация лекарственных препаратов. Технология приготовления лекарственных форм. Контроль качества и правила хранения лекарств в аптеке. Правила оформления и отпуск лекарственных средств...». Тобто, на обкладинці довідника використана повна гама фармацевтичних термінів, які слід замінити одним терміном «лікарський» або «фармацевтичний препарат».
Аналогічні випадки, на жаль, характерні для всіх українських фармацевтичних видань. Для підтвердження цього слід перегорнути сторінки численних, у тому числі й авторитетних, видань, і переконатися, що фармацевтичні терміни використовуються довільно як практичними й науковими фахівцями, так і представниками владних структур усіх рівнів, навіть тоді, коли мова йде про нормативну документацію або законотворчі ініціативи, де слід використовувати терміни правильно й чітко за призначенням. Бувають випадки, коли автори в одному реченні використовують майже весь набір базових термінів (лікарський препарат, лікарський засіб, медикаменти, ліки, лікарська форма). На сторінках одного глосарію зустрічаємо: «лікарські засоби — речовина, що використовується…»; «ОТС-препарати — ліки, що відпускаються без рецепта…» і далі «препарати безрецептурного відпуску..!» Наведені приклади підтверджують, що фармацевтична термінологія — це величезний пласт професійної фармацевтичної мови, де останнім часом майже не проводилася системна робота з упорядкування термінів.
Виходячи з твердження, що термінологія є візитною карткою спеціальності та відбиває культуру й рівень підготовки спеціалістів будь-якої галузі, наводимо низку дефініцій базових термінів, використання яких заслуговує на особливу увагу у фармацевтичній діяльності.
АКТИ́ВНИЙ ФАРМАЦЕВТИ́ЧНИЙ ІНГРЕДІЄНТ (АФІ), син.: активна, діюча, лікарська речовина, субстанція —стандартизована БАР (або їх суміш) з певною терапевтичною ефективністю, одержана шляхом синтезу, біотехнології або з об’єктів рослинного, мінерального, тваринного чи людського походження й дозволена до медичного застосування з метою виробництва (виготовлення) фармацевтичних препаратів.
АПТЕКА (грец. apotheke — склад, сховище; лат. officina − майстерня) — заклад охорони здоров’я, що функціонує на підставі ліцензії, у якому здійснюються виготовлення та роздрібна реалізація ліків, виробів медичного призначення, а також інших товарів за правилами, встановленими чинним законодавством.
БІОДОСТУПНІСТЬ (англ. bioavailability) — швидкість проникнення (надходження) і ступінь доступності до тканин організму активного фармацевтичного інгредієнта (чи іншої речовини) після прийому лікарського препарату.
БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ДОБАВКИ (БАД) (англ. food supplement — добавка до їжі або dietary supplement — дієтична добавка) — спеціальний харчовий продукт, призначений для вживання або уведення в межах фізіологічних норм до раціонів харчування чи харчових продуктів з метою надання їм дієтичних, оздоровчих, профілактичних властивостей, для забезпечення нормальних та відновлення порушених функцій організму людини. БАД використовуються для підтримання функцій організму, а не для діагностики та лікування захворювань або зменшення вираженості їх симптомів. БАДи поділяють на три групи: нутрицевтики, парафармацевтики та еубіотики.
БІОЛОГІЧНО АКТИВНА РЕЧОВИНА (БАР) (грец. bios — життя і лат. аctivus — активний) — речовина, яка внаслідок своїх фізико-хімічних характеристик має певну специфічну активність і виконує, змінює або впливає на каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) чи іншу функцію в організмі. Зазвичай термін вживається стосовно біоактивних речовин, для яких не визначена певна терапевтична ефективність, або для узагальненої характеристики їх ефективності.
ВИГОТОВЛЕННЯ ЛІКІВ (англ. production preparation) — діяльність, спрямована на отримання фармацевтичних препаратів в умовах аптеки за прописом лікаря або на вимогу лікувально-профілактичного закладу, або з метою дослідження, навчання та проведення хімічного аналізу (включає виготовлення, фасування, пакування та маркування). Термін «виготовлення» у правовому розумінні не є «виробництвом» ліків.
ВИРОБНИЦТВО ЛІКІВ (англ. manufacturing, production) — фармацевтична діяльність, спрямована на отримання фармацевтичних препаратів та активних фармацевтичних інгредієнтів, що містить усі операції із закупівлі сировини й вихідних матеріалів, виготовлення (оброблення), упакування (переупакування), маркування, контролю якості, видачі дозволу на випуск, зберігання і розподіл (відвантаження) та пов’язані з цим види контролю.
ВІДПУСК ЛІКІВ (англ. dispensing) — оцінка пропису (рецепта), певні дії (робота) фармацевта з фармацевтичним препаратом або його виготовлення, етикетування, вміщення у певну упаковку (відповідно до законодавчих і регуляторних вимог), надання інформації про забезпечення безпечного й ефективного використання препарату пацієнтом.
ГАЛУЗЬ (англ. field) ФАРМАЦЕВТИЧНА — сукупність підприємств, організацій, установ або їх об’єднань, зайнятих у процесі створення, виробництва фармацевтичної продукції, її контролю якості та реалізації, характеризується спільністю технічної (технологічної) бази, особливим складом спеціалістів, специфічністю умов їх роботи, освітньої підготовки та перепідготовки.
ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ — правовий документ, що містить загальні вимоги до ліків: фармакопейні статті (монографії) та методики контролю їх якості.
ДИСТРИБУЦІЯ (англ. distribution — доставка, розподіл) — вид діяльності, пов’язаний з оперативним, надійним і безпечним постачанням фармацевтичних препаратів від постачальника до відповідної установи системи охорони здоров’я, де вони будуть реалізовані або використані з метою лікування пацієнтів.
ДОКАЗОВА ФАРМАЦІЯ (англ. probative (evidentiary) pharmacy) — фармація, яка базується на доказах, під якими слід розуміти систему кількісних і якісних критеріїв, що характеризують безпеку, ефективність і доступність фармацевтичних препаратів.
ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ (лат. adjuvantes substantiae, ancillaris — допоміжний; такий, що сприяє досягненню успіху) — будь-які складові фармацевтичного препарату (за винятком активних речовин), що дозволені до медичного застосування і суттєво впливають на його основні технологічні, споживчі, економічні характеристики та фармакологічну ефективність. При виробництві ліків допоміжні речовини можуть виконувати різноманітні функції (носіїв, емульгаторів, загусників, стабілізаторів, солюбілізаторів, пролонгаторів, плівко- та піноутворювачів, консервантів, пропілентів, пенетрантів, барвників), використовуватися для покриття оболонками таблеток, драже, гранул тощо.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ (англ. quality assurance) — комплекс технічних, технологічних, управлінських заходів, покликаних гарантувати, що всі види допомоги, надані пацієнту, є безпечними, ефективними та прийнятними.
КІЛЬКІСНІ ДАНІ (англ. quantitative data) — дані, що описують кількісні характеристики продукту, процесу, явища в числових значеннях.
КОМПЛАЄНС (англ. compliance) — точне виконання пацієнтом режиму лікування, рекомендованого лікарем (фармацевтом).
ЛІКАРСЬКА ФОРМА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРЕПАРАТУ — стан фармацевтичного препарату, що забезпечує оптимальний (з погляду фармакокінетики) терапевтичний ефект (при мінімальній побічній дії) та зручність при його застосуванні і зберіганні. У медичній практиці використовуються різноманітні лікарські форми з урахуванням стану хворого, його віку, зручності застосування препарату (розчини, таблетки, мазі, супозиторії, терапевтичні системи тощо).
ЛІКИ, син.: лікарські засоби, медикаменти (узагальнювальні терміни) — визначають лікарські субстанції, тобто вихідну сировину, що використовується для виробництва фармацевтичних препаратів (див. Активний фармацевтичний інгредієнт) або готову фармацевтичну продукцію (див. Фармацевтичний препарат). Узагальнювальні терміни є небажаними для використання в науковій, освітній та практичній (виробництво ліків) фармації через свою неконкретність.
ЛІКУВАЛЬНІ ЗАСОБИ (лат. Remedium) — комплекс чинників і сприятливих умов, які прямо чи опосередковано впливають на хворий організм і сприяють відновленню здоров’я або запобігають захворюванню, використовуються сучасною медициною з цією метою (ліки, курортний режим, лікувальні ванни, лікувальне харчування, світлолікування, діатермія тощо).
МІЖНАРОДНА ФАРМАЦЕВТИЧНА ФЕДЕРАЦІЯ (англ. Federation International Pharmacy — FIP) — всесвітня федерація національних організацій фармацевтів і вчених фармації, основними завданнями якої є поліпшення доступу до ліків, їх належне використання і розвиток науки, практики та політики з охорони здоров’я у світовому масштабі.
НАЛЕЖНА АПТЕЧНА ПРАКТИКА (англ. Good Pharmacy Practice — GPP) — комплекс вимог та стандартів якості для установ (закладів), які забезпечують населення ліками, іншою фармацевтичною продукцією та послугами в системі охорони здоров’я, а також сприяють належному (раціональному) використанню ліків.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ — перелік препаратів, які задовольняють пріоритетні потреби населення в системі охорони здоров’я. Препарати цього переліку піддаються жорстокому вибору на основі доказовості, ефективності та безпеки у порівнянні затрати — ефективність; вони повинні бути доступними в будь-який час, у достатній кількості, у необхідних лікарських формах, із підтвердженою якістю, супроводжуватися адекватною інформацією і мати таку ціну, яку може заплатити пацієнт і суспільство.
РЕЦЕПТ (лат. receptum, praescriptio) – документ у вигляді припису до аптеки або аптечного пункту, виписаний медичним фахівцем, який має на це право відповідно до законодавства. На підставі рецепта, виписаного на рецептурному бланку, здійснюється виготовлення та/або відпуск фармацевтичних препаратів пацієнтам за встановленими правилами.
ФАРМАЦЕВТ — спеціаліст із фармацевтичною освітою, основною діяльністю якого є забезпечення широких верств населення фармацевтичними препаратами, виробами медичного призначення та іншими, законодавчо визначеними товарами. «Фармацевт» є об’єднувальним поняттям освітньо-кваліфікаційного рівня: спеціалістам з вищою фармацевтичною освітою надається звання «провізор» (з 2006 р. — «магістр»), а із середньою — «молодший спеціаліст» (з 2006 р. — «бакалавр»). Відповідно до Належної практики фармацевтичної освіти (Good Pharmacy Education Practice — GPEP) фармацевт розглядається в ролі керівної особи, яка приймає рішення про надання фармацевтичної допомоги, а також наставника й комунікатора (див. Фармацевтична опіка).
ФАРМАЦЕВТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ — науково-практична діяльність у системі охорони здоров’я, яка охоплює науковий пошук вихідної сировини та створення фармацевтичних препаратів, всебічне вивчення їх властивостей (включаючи безпеку та специфічну дію), розроблення відповідної НТД, методів контролю якості, стандартизацію, реєстрацію, виробництво, умови зберігання, інформацію щодо постачання, реалізації та застосування, маркетингові дослідження фармацевтичного ринку, визначення потреби в окремих препаратах, а також фармацевтичну опіку, підготовку і перепідготовку кадрів, керівництво фармацевтичними підприємствами та їх структурними підрозділами.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ДОПОМОГА (англ. pharmaceutical care) — комплекс організаційно-економічних, спеціальних (медико-фармацевтичних) і соціально-суспільних заходів, спрямованих на збереження, поліпшення та усунення фізичних і, як наслідок, моральних страждань людей із використанням фармацевтичних препаратів і виробів медичного призначення.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (грец. enkyklios paideia — навчання за всім колом знань) — галузеве науково-популярне довідкове видання, яке містить найбільш суттєву інформацію щодо знань із фармацевтичної діяльності та дотичних з фармацією науково-практичних напрямків.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА — взаємодія фармацевта, лікаря і пацієнта протягом усього періоду фармакотерапії з дотриманням медичної та фармацевтичної етики й деонтології.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ПОСЛУГА — фармацевтична допомога, що надається населенню на сервісному (комерційному) рівні як результат професійної діяльності фармацевтичних працівників з метою збереження та підтримання здоров’я громадян, яка має вартісну оцінку та здійснюється на підставі договірних цін. Фармацевтична послуга може бути розрахована, нормована, проаналізована та запланована у відповідних показниках.
ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ПРЕПАРАТ (лат. praeparatum pharmaceuticum), син.: лікарський препарат — продукт фармацевтичної діяльності, що має певний склад, форму, дозування, упаковку, термін придатності і призначається з метою діагностики, лікування чи зменшення вираженості симптомів захворювання, зміни стану фізіологічних функцій організму або профілактики (контрацептивні препарати тощо).
ФАРМАЦІЯ (грец. pharmakon < лат. pharma — ліки; англ. pharmacy) — сукупність взаємопов’язаних складових науково-практичної діяльністі (освітнього, наукового, виробничого, організаційно-економічного та соціально-правового характеру) стосовно ліків, включаючи раціональне та безпечне використання.
ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІКІВ (англ. quality characteristics) — ідентичність, чистота, тотожність сили дії та біодоступності фармацевтичних препаратів.
Використана література
В.П. Черних, І.М. Перцев,
Національний фармацевтичний університет
__________________
1Упорядкування фармацевтичної термінології означає систематизацію та уточнення визначень термінів (дефініцій), надання фармацевтичній термінології логічної гармонійності, аналіз і вибір оптимальних форм термінів, усунення або зменшення синонімів і узагальнювальних термінів та їх неоднозначності (багатозначності).
2Гармонізація — процес цілеспрямованого зближення та узгодження нормативно-правових документів з метою досягнення несуперечливості законодавства задля дотримання міжнародного, європейського, національного права та інформації стандартів.
3Стандартизація — установлення на державному рівні чітко визначених норм якості, форми і розмірів виробу, обов’язкових для виробників, або вимог, які повинна задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.
4Поняття терміна (дефініція) відбиває й фіксує у свідомості суттєві ознаки предмета, дозволяє встановити його відмінність від інших понять і визначає межі його використання.
5Уніфікація терміна — установлення однозначності змісту визначень дефініцій термінів та оптимізація їх форми.
6Стандартизація термінів – офіційне оформлення окремих термінів у вигляді державних стандартів у процесі упорядкування та уніфікації термінології. Ці функції виконуються організаціями, які уповноважені МОЗ України чи міжнародними організаціями.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим