Чи потрібна фармакоекономіка в Україні

Жодна країна у світі не забезпечує 100% потреб системи охорони здоров’я. Cаме фармакоекономіка — це фармацевтична дисципліна, яка займається вирішенням проблем диспропорції між обмеженими економічними ресурсами держави та значними витратами, які потребує сучасна медична діагностика і фармакотерапія.

Головна мета фармакоекономіки — визначити найбільш ефективну і безпечну медичну технологію (схему лікування, діагностики), що відповідає і завданням клінічної фармації, і водночас провести економічну оцінку витрат на конкретну фармакотерапію в певній популяції.

Фармакоекономіка та її методологія широко розвинута в країнах Заходу, результати фармакоекономічних досліджень складають основу соціальної і страхової медицини. Необхідно відзначити, що активно розвивається фармакоекономіка і на теренах пострадянських країн, зокрема у Російській Федерації. Нещодавно відбувся перший Всеросійський конгрес «Фармакоекономіка на рубежі ІІІ тисячоліття».

Предметом дослідження фармакоекономіки є:

· ефективність медичних технологій, коли порівнюють не менше, ніж дві схеми лікування;
· безпечність лікарських засобів, особливо нових, що впроваджені на ринок;
· фінансові витрати на медичну діагностику, фармакотерапію, інші фармацевтичні послуги;
· фармакоепідеміологічна статистика, яка відображає співвідношення між експозицією лікарського засобу та його показником користь/ризик під час лікування певного захворювання у конкретній популяції після впровадження препарату на ринок (Bender N.K., 1998; Kurz X., Dresse A., 1998).

Водночас фармакоекономіка вивчає процес споживання лікарських засобів і прогнозування потреби в них, як у натуральних, відносних величинах, так і в економічних показниках (McCombs J.S., 1999).

Таким чином, фармакоекономіка інтегрує інформацію з інших дисциплін, зокрема, з фармакології — відомості про ефективність лікарського засобу, з клінічної фармакології — про ефективність препарату, з клінічної фармації — безпечність лікарського засобу, з фармакоепідеміології — терапевтичну ефективність лікарського засобу.

Власне фармакоекономіка вивчає терапевтичну оцінку лікарського засобу на основі результатів фармакоепідеміологічних досліджень. Ми вважаємо, що на сучасному етапі, коли на ринок України впроваджуються нові вітчизняні і закордонні препарати, особливо актуальними є фармакоепідеміологічні дослідження, під час яких ведуть протоколи лікування хворих, фіксують результати фармакотерапії, зокрема ефективність лікарського засобу, небажані та побічні явища, що виникають внаслідок застосування препарату. Потім проводять ідентифікацію сигналу, тобто аналіз вірогідної залежності (зв’язку) розвитку цих явищ від експозиції препарату.

Водночас фахівці з фармакоекономіки займаються визначенням ефективності фармакотерапії та проводять інтерпретацію результатів лікування для охорони здоров’я.

Основними для фармакоекономіки є такі методи фармакоекономічного аналізу:

1) вартість-ефективність (cost-effectiveness analysis — CEA), коли одночасно оцінюють зміну будь-якого параметра у разі патофізіологічного стану, наприклад рівень бактеріурії, показники артеріального тиску, і зменшення фінансових витрат;

2) вартість-вигода (cost-utility — CUA) — оцінка зміни якості життя, збільшення тривалості життя;

3) вартість-користь вартості (cost-benefit — CBA) — оцінка комплексних біологічних показників зниження рівня захворюваності, смертності;

4) мінімізація вартості (cost-minimization) — оцінка зменшення фінансових витрат на лікування (Wuthich P. еt al., 1999).

Ще один важливий об’єкт дослідження фармакоекономіки — це фінансові витрати на фармакотерапію, діагностику.

Для страхової системи, суспільства, хворого релевантними, тобто важливими, є прямі медичні витрати, які безпосередньо пов’язані з фармакотерапією. Прямі медичні витрати — це характерні витрати, що мають безпосереднє відношення до лікування хворого і відшкодовуються з коштів, які держава виділяє на страхову медицину. Прямі немедичні витрати також пов’язані з фармакотерапією хворого, але відшкодовуються безпосередньо хворим або фондом соціального страхування.

Нами розроблена фармакоекономічна методика аналізу схем лікування на основі аналізу співвідношення вартість-користь з використанням індексу QALY (Quality Adjasted Life Years) «збережені роки життя до стандартної якості життя».

Алгоритм проведення фармакоекономічної методики наступний:

· Об’єкти дослідження: схеми використання конкретного препарату (різні дози, курс тощо) при певному захворюванні; схеми використання двох різних препаратів при певному захворюванні.
· Методи дослідження: 1) експертна оцінка ефективності та безпечності схем лікування при певному захворюванні; 2) порівняльний аналіз об’єктивних та суб’єктивних показників стану хворого; 3) економічна оцінка вартості схем лікування.
· Результат фармакоекономічної методики: аналіз співвідношення між економічними витратами і якістю життя пацієнта, що оцінюється за індексом QALY;
· Вибір і стандартизація медичної технології, яка забезпечує вищу якість життя.

Проведена апробація фармакоекономічної методики в урологічному відділенні для хворих з нирковою недостатністю, які одержують сеанси гемодіалізу з використанням розчину для діалізу, показана її висока ефективність (Заліська О.М., 1997).

Під час анкетування практичних лікарів-урологів з Львівської і Тернопільської областей фахівці одностайно висловилися за необхідність впровадження фармакоекономічних методик в урологічну практику.

Розроблену методику фармакоекономічного аналізу схеми лікування можна використовувати і для оцінки якості та вартості терапії при інших патологіях.

Ми вважаємо, що перспективною для клінічної фармації є широке впровадження послуг клінічного фармацевта в амбулаторну і стаціонарну практику. Так, результати фармакоекономічних досліджень, проведених за кордоном, свідчать, що коли клінічний фармацевт здійснює контроль призначень лікарських засобів кожному хворому, особливо антибіотиків, це економічно вигідно і покращує результати лікування хворих. За даними грецьких дослідників (Stathouopoulou F., еt al., 1996), так зване втручання клінічного фармацевта щодо усунення побічної дії антибіотиків, зміни режиму дозування відповідно до індивідуальної чутливості пацієнта, консультації хворого сприяло економії коштів лікарні на 50,7%, у грошовому виразі — це 2787 екю на 250 хворих, які лікувалися протягом місяця у лікарні.

Таким чином, в умовах ринкової економіки для уточненого визначення потреби в лікарських засобах, включаючи вартісні аспекти, особливо ідентифікацію усіх витрат, на рівні індивідуального лікувального закладу необхідно впроваджувати «карти опіки» хворих з використанням комп’ютерних технологій і включенням даних про ефективність та вартість лікування, використовуючи методичні підходи фармакоекономіки.