Ще раз про ліцензійні умови

До редакції «Щотижневика АПТЕКА» продовжують надходити листи, у яких читачі висловлюють свою думку з приводу нових ліцензійних умов. Один з листів, автором якого є завідуючий аптекою ТОВ «Фіалка» Віталій Тарасюк (м. Луцьк), ми сьогодні публікуємо.

Слушні зауваження щодо нових ліцензійних умов висловили читачі в «Щотижневику АПТЕКА» (№ 7 (278) за 2001 р.). Їх можна доповнювати, однак хотілося б зазначити, що, на жаль, важливий нормативний документ затверджено без його попереднього обговорення, тому деякі його положення потребують внесення змін і доповнень.

Безумовно, нові ліцензійні умови містять важливі для регулювання фармацевтичного ринку положення, в них конкретизовані вимоги до ліцензіатів, що сприятиме уникненню непорозумінь у стосунках із контролюючими органами тощо. Разом з тим простежується деяка відірваність документа від реалій сьогодення.

Досвідчені працівники аптечних закладів С. Плачков та М. Півнюк відзначили його суттєві недоліки та спірні положення, а шанований науковець М. Пономаренко, віддавши належне позитивному значенню нових ліцензійних умов, звернув увагу на те, що в них нічого не говориться про значення, критерії і процедуру акредитації, з чим важко не погодитись. А от твердження, що «… при розробці законодавчих актів слід орієнтуватись не на існуюче положення речей, а на європейські стандарти», хоч і вірне, але, на мою думку, передчасне. Варто звернути увагу на позитивні досягнення попередніх років, коли було зроблено чимало для забезпечення населення медикаментами: відкрито аптеки та їх структурні підрозділи у віддалених селах, районах міст. Чи можемо ми «не орієнтуватись на існуюче положення», йти безоглядно вперед до європейських стандартів, не забезпечивши помітного підвищення рівня життя населення? Працівникам аптек щоденно доводиться бачити, як важко їх відвідувачам, особливо пенсіонерам, виділити зі свого мізерного бюджету кошти на придбання найпростіших ліків, їм доводиться обходити декілька аптек, щоб відшукати дешевші ліки і зекономити кошти. Таких відвідувачів — переважна більшість, принаймні в нашій аптеці.

Положення ліцензійних умов щодо введення до штату аптеки двох чи трьох (для аптек з правом виготовлення лікарських форм) спеціалістів і призначення на посаду завідуючого провізора в невеликих аптеках призведуть до збільшення обігових витрат, спонукатимуть закривати аптеки в першу чергу в сільській місцевості, внаслідок чого значно погіршиться забезпечення сільського населення ліками. Таких аптек у нашій області ще значна кількість. Пропоную не поспішати із впровадженням намірів наблизитися до європейських стандартів, хоча вони і прогресивні, бо від такого стрімкого «ходіння в Європу» постраждає споживач.

Отже, при розробці проектів важливих нормативних документів не зайвим буде прислухатись до думок практиків, врахувати всі «за» і «проти», поєднавши прогресивну теорію із реальністю. Ще ранувато «бити в літаври», розхвалюючи новонароджені ліцензійні умови, бо, вважаю, вони потребують істотного доопрацювання. Наприклад, чи варто переобтяжувати документ, вносячи в нього окремі пункти з інших діючих нормативних актів, перерахованих в п. 2.1 «Загальноорганізаційні вимоги»?

Користуючись нагодою пропоную порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України про внесення деяких змін у видану ним постанову від 12.05.97 р. № 447, зокрема, розмежувати вимоги до площ виробничих і допоміжних приміщень аптек з різним обсягом роботи. Кількарічний досвід існування нашої аптеки готових ліків з невеликим товарообігом свідчить, що можна успішно працювати, якщо загальна площа не перевищує 45 кв. м, не порушивши жодних норм і вимог до аптеки. Наявність розгалуженої мережі оптових фірм, оперативність доставки дозволяють забезпечувати обертання товарного запасу в середньому протягом 15 днів, а не 90–120 днів, як було раніше. Товар легко розміщується в торговому залі, а приміщення для зберігання запасів залишаються порожніми. В аптеці зі штатом 2–3 особи кімната персоналу — також не є необхідною. Зменшення витрат на утримання приміщень сприяло б зниженню націнок на медикаменти, а відтак ми на практиці ще раз довели б споживачеві своє бажання захистити його інтереси.