Податок на землю: так чи ні?

Пропонуємо повернутися до проблеми щодо сплати аптечними закладами податку на землю, оскількі нарешті у цьому році з’явилася юридична можливість безконфліктного її вирішення з органами Державної податкової адміністрації України (ДПА).

З певного часу ДПА стала вважати, що аптечні заклади, а також аптечні бази та склади не відносяться до закладів охорони здоров’я з огляду на те, що органи статистики України за установчими документами відносять їх не до закладів охорони здоров’я, а до підприємств торгівлі. Тому передбачена законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. пільга на них не поширюється (лист від 23.01.2001 р. № 815/7/18-0617).

Це питання є спірним і не всі погоджуються з думкою ДПА. Зокрема, Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин у своєму листі від 26.02.2001 р. № 06-13/8-66 зазначає, що аптеки, згідно зі ст. 16 «Основ законодавства України про охорону здоров’я», віднесені до закладів охорони здоров’я і відповідно до п. 4 ст. 12 закону України «Про плату за землю» звільняються від сплати земельного податку. Крім того, у порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я зазначено, що державна акредитація закладу охорони здоров’я — це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров’я, про що свідчить отримання ним акредитаційного сертифіката терміном дії три роки та внесення акредитованого закладу до Державного реєстру. Порядок акредитації закладу охорони здоров’я визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я» від 15.07.1997 р. № 765 зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ № 678 від 21.06.2001 р.

Таким чином, існує дві головні ознаки належності аптеки до закладів охорони здоров’я:

1. Внесення її до Державного реєстру закладів охорони здоров’я.

2. Наявність акредитаційного сертифіката, виданого Міністерством охорони здоров’я України.

Отже, достатньою умовою для надання аптеці права користування пільгою щодо сплати податку за землю є отримання офіційного статусу закладу охорони здоров’я.

До прийняття закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. (далі — закон «Про погашення…») у платника податків була єдина реальна можливість довести свою правоту: визнавати в арбітражному суді недійсним рішення податкової інспекції, винесене за несплату, наприклад, податку на землю. Цей шлях був досить конфліктний та складний для нефахівців у галузі права.

На даний момент відповідно до ст. 55 Конституції України та п. 5.2 ст. 5 закону «Про погашення…» у випадку незгоди платника податків з рішенням або діями контролюючого органу платник податків може звернутись до контролюючого органу зі скаргою або оскаржити дане рішення та дії в судовому порядку. Отже, на даний час існує два шляхи оскарження рішень контролюючих органів:

  • в адміністративному порядку;

  • в судовому порядку.

Адміністративне оскарження відбувається таким чином. Відповідно до підпункту 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 закону України «Про порядок погашення…» у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законодавством, він має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному або частковому незадоволенні скарги — до контролюючого органу вищого рівня з дотриманням зазначеного десятиденного терміну для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного терміну для відповіді на нього.

Остаточне рішення вищого (центрального) контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. Платник податків також може відповідно до підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 закону «Про погашення…» з урахуванням термінів позовної давності оскаржити в судовому порядку рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов’язаний в письмовій формі повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Отже, знаючи свої права, не допускайте їх порушення, відстоюйте їх. Пам’ятайте, що в першу чергу це в ваших інтересах, а особливо в фінансових.

Юлія Снітко, адвокатська компанія
«Жариков і Сініченко»

Тел.: (044) 495-15-11, 495-15-14

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті