Відкриваючи захід, Д. Підтуркін повідомив про те, що ініціативи МОЗ України стосовно формування сучасних підходів до регулювання цін на лікарські засоби з’явилися як елемент виконання програми Президента України з підвищення якості життя громадян.
Доповідач висловив точку зору, згідно з якою український фармацевтичний ринок потребує посилення державного контролю. Тим більше, що такий крок уже зроблено в ряді цивілізованих країн.
Як відомо, в Україні відсутнє державне відшкодування витрат на лікарські засоби (участь держави в забезпеченні населення препаратами становить 10–12% загального обсягу ринку в грошовому вираженні), і пацієнт сплачує за ліки самостійно. Це робить його об’єктом маркетингової активності виробників лікарських засобів: безпосередньо — через пряму рекламу в ЗМІ й опосередковано — через медичних представників, що здійснюють промоцію препаратів серед лікарів. Але зазвичай хворий не може свідомо обрати лікарський засіб, оскільки не має знань, необхідних для цього. Тому складається небезпечна для нього ситуація через самолікування.
Д. Підтуркін зауважив, що у світі існують прямі та непрямі методи регулювання цін на ліки. Перші включають визначення меж рентабельності та прямі угоди з виробниками. Зокрема, такий підхід, за його словами, застосовується у Франції — доки не буде укладено угоду між владою та виробником стосовно ціни на препарат, його не буде допущено на ринок. Непрямим методом регулювання, на думку радника міністра, може бути система порівняльних (референтних) цін, яка дозволить контролювати імпорт лікарських засобів. Саме цю систему МОЗ пропонує запровадити в Україні. За словами Д. Підтуркіна, основна мета такого кроку — впорядкувати ціни на брендовані генерики імпортного виробництва, що знаходяться на українському ринку.
«Порівняння ціни на певний препарат із такою в сусідніх державах допоможе нівелювати явище надприбутків на фармацевтичному ринку. Зрозуміло, що коли лікарський засіб продається в іншій країні за нижчою ціною і при цьому є рентабельним, то немає підстав для того, щоб у нас він мав вищу вартість», — пояснив радник міністра охорони здоров’я України. Він зазначив, що до цього часу в нашій країні діяла тільки система регулювання торгових надбавок. Але механізм не може бути ефективним, якщо це не комплексне рішення. Визначення цін при виведенні препарату на ринок, регулювання та управління цінами разом із застосовуванням механізму контролю торгових націнок дозволяє сформувати керовану систему цін для кінцевого споживача.
За інформацією Д. Підтуркіна, вибір референтних країн здійснюється за трьома критеріями: соціальною, економічною схожістю й медичними показниками. Соціально-економічні показники розвитку, або індекс стабільності країн, визначають за методологією ООН та Світового банку. Розрахунки схожості з точки зору медичної системи ведуться на основі даних ВООЗ. На сьогодні в Україні відбувається процес визначення референтних країн. Д. Підтуркін наголосив, що це однин із найскладніших етапів усього референтного ціноутворення. Коли буде визначено набір країн та обрано механізм контролю, прорахувати референтні ціни буде доволі легко.
Доповідач зазначив, що існує ряд майже ідентичних країн із єдиною номенклатурою (наприклад країни ЄС), у яких діють однакові або подібні системи реімбурсації, податкова система. Тому в них достатньо легко визначитися з переліком референтних країн. Тим більше, що в ЄС діє система страхової медицини, а це передбачає наявність загальних довідників вартості лікарських засобів, із яких відбираються дані для створення референтної ціни. Як зазначив Д. Підтуркін, у Європі референтні ціни встановлюються для торговельних марок. Для України такий підхід не може бути прийнятним, оскільки наш ринок за торговими назвами відрізняється від ринків Європи й Росії. Отже, у нашій країні доцільно здійснювати регулювання не за торговими назвами, а за назвами молекул і діючих речовин препаратів.
«Регулюванню повинні підлягати всі препарати з єдиною діючою речовиною, окрім оригінальних лікарських засобів, а також цінові надбавки (оптові та роздрібні). Таким чином держава зможе забезпечити повний контроль ціни», — вважає Д. Підтуркін.
З приводу системи реімбурсації доповідач зазначив, що, з одного боку, вона є частиною референтного ціноутворення, а з іншого — не обов’язково повинна запроваджуватися разом із ним.
Радник міністра охорони здоров’я України пояснив, що введення системи відшкодування вартості препаратів може призвести до зворотного ефекту, як це було, наприклад, у деяких країнах Європи. Втративши можливість отримати бажаний прибуток за рахунок реалізації ліків, ціни на які регулюються, фармацевтичні компанії зосередили свої зусилля на виробництві тих препаратів, які не ввійшли до позитивного списку (список лікарських засобів, вартість яких відшкодовується державою або страховою компанією).
Д. Підтуркін привів досвід Болгарії, де декларується ціна не тільки на реімбурсовані препарати, а й на відповідні генерики, що не ввійшли до позитивного списку ( Прим. ред. — На сьогодні в Болгарії максимальна ціна рецептурного лікарського засобу встановлюється на підставі даних про собівартість препарату і його ціни в референтних країнах. Вартість безрецептурних лікарських засобів декларується виробником і реєструється МОЗ).
Відповідаючи на запитання представників ЗМІ стосовно пілотних проектів із запровадження референтних цін, Д. Підтуркін повідомив, що нині розглядаються два пілотні проекти. Зокрема, щодо запровадження референтних цін у сегментах інсуліну та лікарських засобів для лікування артеріальної гіпертензії. Щодо інсулінів планується ввести систему відшкодування їх вартості для аптечних закладів.
Доповідач розповів, що нині МОЗ України пропонує схему, за якою місцевий орган влади не здійснює прямих закупівель лікарських засобів. Замість цього на тендерній основі він обирає уповноважену аптеку за схемою мінімізації аптечної націнки для того, щоб вона організувала забезпечення хворих на цукровий діабет необхідними ліками. Управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації надає аптеці реєстр хворих, аби її керівництво змогло оцінити необхідний обсяг закупівель. Аптечний заклад за власні кошти закуповує інсуліни за ціною, що не перевищує референтну. Інсуліни відпускаються за рецептом, і наприкінці місяця аптеці компенсуються витрати, а також сплачується маржа за цю роботу (за угодою).
За словами Д. Підтуркіна, проект щодо відшкодування вартості інсулінів для аптечних закладів із запровадженням референтних цін планується ввести в Україні з 1 січня 2013 р. Тим більше, що нині реєстр хворих на цукровий діабет веде МОЗ України. Отже, визначити потребу країни в інсуліні цілком реально.
Він пояснив, що не можна очікувати на швидке запровадження системи реімбурсації в наші країні. Для її введення необхідна наявність чітких протоколів і стандартів медичної допомоги і, нарешті, механізм референтного ціноутворення.
На думку Д. Підтуркіна, запровадження цього механізму дозволить отримати позитивний ефект у частині використання бюджетних коштів. Крім того, він сприятиме захисту пацієнтів від складнощів процесу проведення закупівель лікарських засобів, можливості їх припинення через дії Антимонопольного комітету України, судові рішення тощо. Тобто, на думку представника МОЗ, країна отримає стабільну систему забезпечення хворих лікарськими засобами.
Коментарі