Шана старості. Всесвітній день здоров’я–2012

Старість — це не інша планета, а те, що у найкращому випадку чекає на кожного з нас

Антуан де Сент-Екзюпері

6 квітня 2012 р. у Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України відбулися заходи з нагоди Все­світнього дня здоров’я, який відзначають в усьому світі починаючи з 7 квітня 1948 р., дня заснування Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Цьогоріч тема Всесвітнього дня здоров’я — «Старіння і здоров’я», а проходить він під гаслом: «Добре здоров’я додає років до життя». У прес-конференції, присвяченій цій тематиці, взяли участь Ігор Поканевич, заступник керівника Бюро ВООЗ в Україні, Віра Чайковська, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Геронтологія», завідувач лабораторії соціальної геронтології ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова» НАМН України, професор кафедри терапії і геріатрії НМАПО ім. П.Л. Шупика, Олег Мусій , голова Громадської ради при МОЗ України, президент Всеукраїнського лікарського товариства; гості з регіонів — Тетяна Головня, головний геронтолог Головного управління охорони здоров’я Донецької області (пілотний регіон), та Петро Волков, головний геронтолог Головного управління охорони здоров’я Одеської області, начальник Одеського обласного госпіталю для ветеранів Великої вітчизняної війни; зустріч вела Тетяна Юрченко, керівник прес-служби МОЗ України.

За словами Ігоря Поканевича, сьогодні ВООЗ загострює увагу на проблемах осіб літнього віку, закликаючи країни — члени організації розробляти й втілювати таку політику, яка зробить старіння цих людей і рівень їх життя загалом якомога якіснішими, здоровими та безпечними. Згідно з наведеними даними, протягом останніх 60 років кількість мешканців планети, чий вік перевищив 80 років, збільшилася з 14 до 400 млн осіб. Цей показник красномовно свідчить про широке коло проблем та викликів, із якими можуть стикатися країни з огляду на стрімке старіння свого населення і які не лише стосуються сфери охорони здоров’я, але й впливають на соціально-економічний розвиток, диктують необхідність змінювати та оптимізувати соціальні підходи тощо).

Нині світ вперше стикається з ситуацією, коли кількість осіб похилого віку перевищила кількість дітей віком до 5 років. Цей загрозливий феномен відмічається вперше і з часом буде посилюватися: за прогнозами ВООЗ, до 2050 р. кількість осіб старше 60 років збільшиться до 38% населення земної кулі (тобто майже подвоїться порівняно з сьогоднішніми 15–20%). Проблеми старіння населення торкаються не лише України, а багатьох країн світу. З метою їх вирішення ВООЗ пропонує країнам здійснити 4 простих основних кроки, зокрема щодо:

  • попередження падінь серед осіб похилого віку;
  • покращення доступу до якісної медичної допомоги (що стосується не лише людей літнього віку, але й молоді, для того щоб у майбутньому убезпечитись і зробити роки схилу свого життя якомога якіснішими);
  • створення можливостей для підвищення фізичної активності людей усіх вікових категорій;
  • приділення більшої уваги геронтологічному напрямку, зміцнення його наукової бази.

Віра Чайковська повідомила, що Україна — демографічно «стара» країна, де:

  • кожен п’ятий мешканець — старше 60 років;
  • кожна п’ята особа літнього віку мешкає самотньо;
  • а кожна п’ята людина літнього віку, що мешкає самотньо, потребує повного комплексу медичних та соціальних послуг.

І стратегії виконання Мадридського міжнародного плану дій з проблем старіння (до якого Україна приєдналася у 2003 р.), і національні стратегії у цьому напрямку спрямовані насамперед на підвищення якості життя людини літнього віку. А якість життя стоїть на трьох китах: здоров’я, фінансова спроможність та рольові функції людини в сім’ї та суспільстві.

Сучасний «портрет здоров’я» літньої людини визначається насамперед тим, що:

  • у кожної особи похилого віку відмічають одночасно 4–5 хронічних захворювань,
  • кожна друга — потребує лікування
  • і кожна третя — лікування в умовах стаціонару;
  • 73% людей літного віку потребують надання стоматологічних послуг, використання протезів, ортезів, слухових апаратів та інших допоміжних засобів;
  • серед усіх пенсіонерів 10% викликають швидку медичну допомогу 10–12 разів на рік і частіше (що дуже дорого);
  • а 82% із них щоденно й постійно приймають ліки й займаються самолікуванням;
  • щодо людей старечого віку (за класифікацією ВООЗ — особи віком 75 років і старші): кожен четвертий із них не виходить за межі свого помешкання (особливо в зимовий період)
  • і кожен п’ятий не здатен себе самостійно обслуговувати на побутово-гігієнічному рівні;
  • серед людей віком 80 років і старше (чисельність яких збільшується настільки стрімко, що ВООЗ запропонувала термін «населення четвертого віку») в Україні 20% потребують спеціалізованої психіатричної допомоги;
  • а серед осіб, які втратили здатність до самообслуговування, 30% не отримують необхідної допомоги ні від держави, ні від родичів, що зобов’язані про них піклуватися.

Разом із цим 75% літніх людей продовжують свою трудову діяльність — хто в державній, хто в недержавній сфері; згідно з проведеними соціологічними опитуваннями, більшість із них висловлюють бажання брати участь у туристичних поїздках, побачити щось нове, жити цікаво, продовжувати свою творчу активність, відвідувати університети «третього віку», клуби для літніх людей — це також має враховуватися державою. Літнім людям потрібна не лише допомога, але й інформація щодо того, де, як і на яких умовах вони можуть отримати цю допомогу, налагодити контакти, здійснити суспільну самореалізацію: для цього рекомендується видавати спеціальні довідники для осіб літнього віку, а засобам масової інформації ширше висвітлювати тематику потреб населення старших вікових категорій.

Шана старості. Всесвітній день здоров’я–2012

Так, за даними Геронтологічного інформаційно-консультативного центру, що створений в ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова» НАМН України в 2009 р. за підтримки Фонду народонаселення ООН (UNFPA), щоб літні люди виглядали й почувалися молодшими, слід дотримуватися таких базових рекомендацій: зберігати помірність у харчуванні; стежити, щоб раціон був різноманітним та збалансованим; не палити; більше рухатися; спати в прохолоді (оптимально — 17–18 °С); тренувати пам’ять; бути оптимістом; не стримувати своїх емоцій.

Як відзначила Тетяна Головня, у Донецькій області (де реформа системи медичного обслуговування як у пілотному регіоні стартувала 1 січня 2012 р.) сформовано мережу центрів первинної медико-санітарної допомоги й уже йде активна робота з реформування вторинної ланки медичної допомоги, зокрема щодо створення системи госпітальних округів. Докладаються зусилля для того, щоб проблеми геріатрії знаходили якнайповніше своє відображення у цих проектах. Реформа передбачає відкриття в пілотних регіонах (і Донеччина також упевнено рухається цим напрямком) хоспісів та хоспісних відділень, а також відділень сестринської допомоги: аби малозабезпечені люди, що на схилі років потрапили в скрутну життєву ситуацію, у повному обсязі отримували необхідну допомогу, могли уникнути соціальної дез­адаптації та самотності. У червні із цього питання готується засідання Колегії Головного управління охорони здоров’я в Донецькій області, тож процес активно просувається вперед. Чисельність літніх людей в Україні в середньому становить близько 10% усього населення (4,6 млн осіб, із яких 1 млн — похилого та старечого віку), натомість на Донеччині є окремі регіони, де їх кількість уже перевищує 40%. І широкий спектр проблем, пов’язаних із наданням медичної допомоги цій категорії населення, позначається на структурі системи охорони здоров’я. Протягом декількох останніх років у Донецькій області було проведено велику роботу з медико-соціальними службами у цьому плані, зокрема, додатково відкрито 3 будинки-інтернати для осіб, що потребують догляду, самотніх та престарілих громадян. Отже, нині таких будинків-інтернатів уже нараховується 9 загального профілю та 10 для пацієнтів з хронічною психоневрологічною патологією (загальний ліжкофонд сягнув 6,5 тис. ліжок). Доповідач зауважила, що існують і проблеми, головні з яких — фінансове забезпечення та підготовка кадрів, — втім, висловила сподівання, що ці питання вирішуватимуться в робочому порядку.

Як поінформував Петро Волков, нині Одеська область є лідером за кількістю ліжок для ветеранів війни: тут діють 665 ліжок для надання спеціалізованої допомоги й 250 на районному рівні. Кожен ветеран обстежується групою лікарів і ставиться на облік, аби в подальшому вирішити питання, де він буде лікуватися та оздоровлюватися. Створено чітку систему: перша ланка — дільничні лікарні, друга — поліклініки, третя — спеціалізована допомога. На цьому рівні пацієнтів приймають 3 госпіталі: Окружний госпіталь № 411 (приймає здебільшого військових), обласний госпіталь для ветеранів Великої вітчизняної війни (приймає всі категорії хворих —120 ліжок, 75 — для туберкульозних хворих, 50 — для осіб з хронічними психоневрологічними розладами), а також єдиний в Україні офтальмологічний госпіталь (потужність — 110 ліжок). Якщо в середньому по Україні охоплення медичною допомогою осіб похилого віку становить 34,8 ліжок на 10 тис. населення, то на Одещині цей показник дещо вищий — 37,4. Отже, зі спеціалізованою допомогою ветеранам загалом усе гаразд, а в напрямку хоспісної та паліативної допомоги область ще на початку шляху. Обласне управління збирається клопотати перед МОЗ України дозволити перерозподіляти ліжка, які скорочуватимуться протягом реформи, насамперед у розпорядження геронтологів та психіатрів.

— Звичайно, лише перерозподіл ліжок — це також не вихід: треба будувати нові центри, де такі люди зможуть якісно лікуватися, відчувати турботу про себе й достойно завершити свій земний шлях. Для цих людей іноді важливіше не стільки лікування, як спілкування. Тому ми вважаємо своїм голов­ним надбанням те, що в нашій роботі на першому місці стоять любов та повага до своїх пацієнтів, а вже потім ліки, харчування тощо. Ми бачимо реальний результат і пишаємося тим, що 96–98% наших хворих виписуються з покращенням, — підсумував головний геронтолог Одеської області.

Олег Мусій висвітлив питання важливості профілактики захворювань серед осіб старшого віку — з точки зору громадськості й керуючись громадянською позицією та громадянською відповідальністю перед суспільством, нашими батьками, дідусями та бабусями. Усвідомлюючи обмежений фінансовий ресурс та явно недостатню увагу з боку держави до людей старшого віку, Громадська Рада при МОЗ України, що об’єднує понад 150 громадських організацій, йде своїм шляхом, не чекаючи допомоги від держави. Зокрема, 3,5 року тому було започатковано соціальний просвітницький проект під назвою «Майстерня здоров’я» (проект довготривалий і насичений: лише цьогоріч у його рамках відбудеться 7 масштабних заходів по всій Україні. Одна з цих акцій якраз присвячена тематиці цьогорічного Все­світнього дня здоров’я «Старіння та здоров’я» і відбувається цими тижнями в Києві та ще у 20 обласних центрах України на базі поліклінік. Акції користуються значною популярністю серед населення, навіть утворюються черги до 20–30 хв; за останніми даними, уже на сьогодні в акції взяли участь понад 15 тис. осіб старшого віку (близько половини з них у Києві), яким проведено вимірювання артеріального тиску та рівня глюкози в крові, надано відповідні консультації, медичну допомогу, кваліфіковані поради щодо профілактики й того, яким чином слід звертати увагу на своє здоров’я або подовжити свій вік. У подальшому планується продовжити каскад акцій для людей старшого віку в тих же містах на базі аптек. Уся інформація разом із графіками проведення цих профілактичних акцій публікується на офіційному сайті МОЗ України в рамках плідної та ефективної співпраці між Громадською Радою та прес-службою Міністерства. На думку оратора, у суспільстві панує згубна звичка приділяти мало уваги своєму здоров’ю. Натомість саме профілактика та попередження захворювань (насамперед завдяки здоровому способу життя, здоровому харчуванню, екологічній безпеці тощо) є чи не основою здоров’я в майбутньому. Тому акції «Майстерні здоров’я» спрямовані саме на профілактику й попередження захворювань, із цим же акцентом відбувається робота ВООЗ (до якої долучено й Всеукраїнське лікарське товариство) із доопрацювання міжнародної програми ВООЗ «Здоров’я–2020» та її українського сектору «Український вимір».

І справді, протягом прес-конференції та після її завершення в міністерському фойє розгорнула свої потужності «Майстерня здоров’я» — один із декількох довготривалих соціально-медичних освітницьких проектів (також «Школа пацієнта», «Школа практикуючого лікаря» та «Лікарня для ведмежат»), започаткованих та впроваджуваних Всеукраїнським лікарським товариством та Громадською Радою при МОЗ України за підтримки Міністерства. Тут охочі могли виміряти рівень артеріального тиску та глюкози в крові, адже саме артеріальна гіпертензія в сумнозвісній компанії з цукровим діабетом, атеросклерозом та надмірною масою тіла є одними з основних «подільників» старіння та патогномонічних захворювань осіб похилого віку. Також можна було визначити рівень карбоксигемоглобіну — згубного метаболіту, що призводить до стану хронічної гіпоксії, зумовлюючи виникнення відповідних захворювань та вкорочуючи віку курцям. А на­останок — визначити свій біологічний вік, несподівано довідавшись про те, що просто оздоровивши регламент власної життєдіяльності — зокрема, спромігшись кинути палити, щоранку снідати та регулярніше займатися спортом, — ти можеш зберегти собі не багато, не мало — 16,7 додаткових років життя…

Пилип Снєгірьов, фото автора

Базові принципи ООН щодо захисту прав та покращення якості життя літніх людей

16 грудня 1991 р. Генеральна асамблея ООН затвердила 18 базових принципів, спрямованих на захист прав людей літнього віку та покращення якості їхнього життя, закликавши уряди всіх країн планети дотримуватися цих універсальних принципів під час розробки та втілення будь-якої державної політики, що стосується осіб похилого віку.

Незалежність

Літні люди повинні мати можливість:

1) отримувати необхідні їм продукти харчування, воду, притулок, одяг та медичну допомогу за рахунок своїх власних доходів, допомоги їх родин і громад, а також через самодопомогу;

2) працювати або використовувати інші можливості для отримання доходу;

3) брати участь у встановленні термінів та процедур припинення трудової діяльності;

4) отримувати освіту, фахову підготовку та брати участь в інших формах навчання;

5) жити в безпечному оточенні, яке можна пристосувати до індивідуальних потреб та прихильностей і яке враховує вікові зміни;

6) якомога довше жити в себе вдома.

Участь у суспільному житті

Літні люди повинні:

7) бути повноцінними членами суспільства, брати активну участь у розробці та реалізації політики, що безпосередньо впливає на їх добробут, а також передавати свої знання та вміння молодшим поколінням;

8) мати змогу шукати та створювати можливість працювати на користь громади та добровільно (на волонтерських засадах) здійснювати діяльність, що відповідає їх інтересам та можливостям;

9) мати змогу створювати соціальні рухи або асоціації літніх людей.

Піклування

10) родина та громада мають піклуватися та надавати захист літнім людям відповідно до системи культурних цінностей кожного суспільства.

Літні люди повинні:

11) бути забезпечені послугами в галузі охорони здоров’я, щоб мати змогу підтримувати або відновлювати оптимальний рівень фізичного, психічного та емоційного благополуччя, запобігати або максимально відтерміновувати розвиток захворювань;

12) бути забезпечені доступними соціальними та юридичними послугами, щоб посилювати свою незалежність, захищеність та отримувати необхідну допомогу;

13) мати можливість користуватися послугами спеціалізованих установ, що забезпечують захист, реабілітацію, соціальну та психологічну підтримку в гуманних та безпечних умовах;

14) користуватися всіма правами та основними свободами людини, перебуваючи в будь-якому притулку, соціальному або медичному закладі, що включає повну повагу до їх гідності, віросповідання, потреб, особистого життя, а також до їх права приймати рішення щодо піклування про них та щодо якості власного життя.

Самореалізація

Літні люди повинні:

15) використовувати будь-які можливості задля пов­ної реалізації свого потенціалу;

16) мати можливість користуватися освітніми, культурними, духовними та відпочинковими ресурсами суспільства.

Гідність

17) літні люди повинні мати можливість жити в гідності та безпеці й не підлягати експлуатації, фізичному або психологічному насильству;

18) ставлення до літніх людей має бути справедливим, незалежно від їхнього віку, статі, расової або етнічної належності, інвалідності або іншого статусу; їх необхідно шанувати незалежно від їхнього внеску в економіку.

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Інші статті розділу


Останні новини та статті