ІІ Всеукраїнський конгрес пацієнтів: бути почутими

Головні завдання заходу — розгляд результатів взаємодії держави та громадських організацій, розробка настанов щодо їх подальшої співпраці, а також прийняття Етичного кодексу пацієнтського руху. Організатором конгресу виступила Спілка захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації». Конгрес відбувся за підтримки Комітету з питань біо­етики при Президії Національної академії наук України, Інформаційного центру з біо­етики, громадського об’єднання «Ініціативи у громадській охороні здоров’я» та ін.

Відкриваючи конгрес, з привітальним словом до аудиторії звернулася Валентина Очеретенко, голова Спілки захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації», віце-президент Міжнародної діабетичної федерації. Вона наголосила на важливості реалізації прав пацієнта в нашій країні, особливо осіб похилого віку, які не завж­ди отримують якісну медичну допомогу та адекватне забезпечення лікарськими засобами, тим більше якщо вони мешкають у сільській місцевості. На думку В. Очеретенко, кроки держави з поліпшення цієї ситуації сприятимуть тому, щоб Україна стала асоційованим членом ЄС.

Андрій Гук, голова Громадської Ради при Державній службі України з лікарських засобів з питань протидії ВІЛ/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, голова правління ГО «Ініціативи в громадській охороні здоров’я», представив доповідь на тему «Роль громадськості у реформі системи охорони здоров’я: бути почутим чи забутим».

Перш за все доповідач запропонував визначитися з основною термінологією й нагадав, що, згідно з Керівництвом щодо розробки стратегії забезпечення якості та безпеки з позиції систем охорони здоров’я Європейського регіонального бюро ВООЗ (2008), якісне медичне обслуговування — це таке, при якому організація ресурсів дозволяє максимально ефективно й безпечно задовольняти медико-санітарні потреби тих, хто найбільше потребує допомоги, проводити профілактику й лікування без непотрібних витрат і відповідно до вимог найвищого рівня.

На думку А. Гука, існуюча в Україні система охорони здоров’я не відповідає потребам суспільства. Насамперед ця система не влаштовує лікаря, оскільки в нього відсутня мотивація до надання якісної послуги (згідно з представленими доповідачем даними, заробітна плата лікаря на 33% нижча за середню по країні). Окрім того, лікарі загальної практики витримують надмірне навантаження, тому що їх кількість на 10 тис. населення становить лише 6,3, у той час як у країнах ЄС цей показник становить 9,4. Не сприяють підвищенню якості медичної допомоги застаріле обладнання й невідповідні умови праці українських лікарів: знос медичного обладнання в лікувально-профілактичних закладах сьогодні сягає 80%.

А. Гук нагадав, що відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. основними напрямками реформування системи охорони здоров’я в Україні на сьогодні є:

• підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я шляхом проведення функціонально-структурних перетворень з диференціацією лікарень та ліжкового фонду залежно від інтенсивності медичної допомоги, а також оптимізація витрат в галузі та раціональне використання коштів;
• розмежування первинної, вторинної та третинної медичної допомоги з пріоритетним розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини; запровадження професійного менеджменту;
• моніторинг та аналіз стану здоров’я населення, доступності медичної допомоги.

Серед основних інструментів для здійснення цих завдань — реорганізація мережі медичних закладів, зміна механізму фінансування, запровадження системи управління якістю медичних послуг, сприяння здоровому способу життя.

За словами А. Гука, існує декілька шляхів вирішення проблеми низької якості медичних послуг. Головним чином це запровадження системи стандартів у сфері охорони здоров’я, у тому числі стандартів медичної допомоги, клінічних протоколів та табелів матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’я (галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я). Окрім того, слід створити ефективну систему моніторингу та контролю їх виконання.

«Безперечно, необхідним є ефективне стимулювання працівників галузі охорони здоров’я щодо поліпшення їх діяльності. Із цією метою слід змінити систему оплати праці на таку, яка передбачає стимулювальні доплати за якість та обсяг виконаних робіт, а також удосконалення умові праці, тобто перегляд норм навантаження на лікаря та табелів оснащення закладів. Відповідальність медичних працівників можна підвищити за допомогою запровадження договірних відносин у галузі, контрактної форми прийому на роботу керівників закладів охорони здоров’я, формалізації діяльності лікаря відповідно до клінічного протоколу», — саме такі шляхи вирішення проблеми запропонував А. Гук.

На його думку, необхідне також якісне матеріально-технічне та медикаментозне забезпечення лікувального процесу.

Що стосується системи постачання лікарських засобів у заклади охорони здоров’я, то вона має відповідати лікарському формулярові та обсягу замовлених медичних послуг. Важливим є те, щоб якість обладнання співпадала з табелями матеріально-технічного оснащення. Нарешті, зазначив доповідач, прогресивним кроком буде запровадження в діяльність лікувально-профілактичних закладів електронних систем документообігу.

На думку А. Гука, підвищенню якості медичної допомоги в Україні також сприятиме:

• забезпечення доступу пацієнтів і громадян до інформації, яка дасть їм змогу брати участь у рішеннях, що стосуються їх здоров’я та медичного обслуговування;
• забезпечення прозорості процесу управління якістю, взаємодії з громадськими організаціями, зворотного зв’язку зі споживачами медичних послуг;
• міжнародне співробітництво в проведенні наукових досліджень та обґрунтуванні практичних заходів, спрямованих на забезпечення та підвищення якості.

«Підставою для активної участі громадськості у питаннях охорони здоров’я на законодавчому рівні є Постанова КМУ від 03.11.2010 р. № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Отже, бути почутими чи забутими зараз залежить лише від активності громадської позиції та особистого вибору кожного з нас», — наголосив А. Гук.

Однак, як відмітили організатори заходу, турбота про пацієнта — це обов’язок не лише держави, але й бізнесу, у тому числі фармацевтичних компаній, які працюють на українському ринку. Своє розуміння соціальної відповідальності у цьому розрізі представив Жан-Поль Шоєр, генеральний директор ТОВ «Санофі-Авентіс Україна». За його словами, компанія виходить за межі забезпечення населення препаратами, підтримуючи пацієнтів та медичних працівників в управлінні захворюваннями.

«Ми ставимо пацієнта в серце своєї діяльності, намагаємося забезпечити йому покращення доступу до ліків та вакцин для терапії тих захворювань, де маємо досвід. Окрім цього, ми відстежуємо всі продукти з фази І клінічних випробувань до закінчення життєвого циклу продукту, беремо активну участь у боротьбі з фальсифіка­цією лікарських засобів на багатьох фронтах: намагаємося підвищити рівень інформованості пацієнтів про цю проблему, допомагаємо в міжнародних дослідженнях, які мають на меті конфіскацію підроблених ліків. Також постійно виводимо інноваційні продукти, мета яких — покращити якість життя хворих», — повідомив Ж.-П. Шоєр. Він підкреслив, що компанія приділяє велику увагу етиці як у науково-дослідницькій роботі, так і на рівні маркетингу та закупівель.

«До клінічних випробувань, які нами проводяться на ринках, що розвиваються, застосовуються такі самі стандарти етики та вимоги до якості, що й у розвинених країнах», — наголосив генеральний директор ТОВ «Санофі-Авентіс Україна». Розповівши про реалізовані проекти компанії з покращення здоров’я українців, зокрема хворих на цукровий діабет, хворобу Гоше та рак молочної залози, Ж.-П. Шоєр нагадав, що «Санофі-Авентіс Україна» має власний етичний кодекс, в основі якого лежать принципи прав людини.

Лариса Матюха, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика і сімейна медицина», доцент кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кандидат медичних наук, у своїй доповіді приділила увагу можливостям взаємодії лікаря та пацієнта.

Л. Матюха нагадала слова Маргарет Чен, генерального директора ВООЗ, згідно з якими первинна медична допомога — фундамент усієї системи охорони здоров’я, який закладає основний фундамент у формування громадського здоров’я, несе найбільшу відповідальність за його втрату, визначає раціональне та ефективне використання ресурсів охорони здоров’я, а також задоволення населення станом медичного забезпечення, його доступністю, якістю, своєчасністю та комплексністю.

Основними проблемами первинної медичної допомоги в Україні, на думку доповідача, є:

• нераціональна інфраструктура;
• низька та нерівна доступність первинної допомоги для населення;
• недостатня якість первинної допомоги, що зумовлена технологічною відсталістю закладів, неналежним кадровим забезпеченням, недостатністю стандартів лікування, що базуються на принципах доказової медицини, відсутністю мотивації працівників, застарілими принципами фінансування.

Також на якість первинної медичної допомоги негативно впливає її фрагментованість (за віком, статтю, приналежністю до певних категорій населення — ветеранів Великої вітчизняної вій­ни, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС тощо), відсутність дієвої системи управління первинною допомогою та недостатність наукового обґрунтування та нормативно-правової бази.

Щоб поліпшити ситуацію у цій сфері, Л. Матюха запропонувала створити Раду пацієнтів при амбулаторіях. На її думку, це допоможе привнести відчуття відповідальності та партнерства між персоналом закладу та пацієнтом, надасть їм можливість для обговорення питань, що становлять взаємний інтерес. Також пацієнти зможуть висловлювати конструктивні пропозиції щодо поліпшення роботи амбулаторій і створювати групи самодопомоги. Ради пацієнтів можуть підтримувати амбулаторії на рівні місцевих органів влади та брати участь у розробці протоколів надання медичної допомоги на локальному рівні.

«Завдяки участі у таких радах пацієнти отримають змогу зрозуміти зміст медичних послуг, особливо в контексті дефіциту фінансових ресурсів та реформування галузі охорони здоров’я, і зможуть долучатися до проведення профілактичних заходів. Пацієнт має знати, що до 40% здоров’я залежить від способу життя, який формується в сім’ї. Тож, первинна медична допомога в нашій країні має орієнтуватися насамперед на сім’ю», — висловила свою точку зору доповідач.

Ірина Власенко, голова ради Української діабетичної федерації, заступник голови Громадської ради при Державній службі України з лікарських засобів МОЗ України, доцент кафедри фармацевтичної технології і біофармації Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кандидат медичних наук, розповіла про досвід впровадження терапевтичного навчання в Україні.

«Більшість хронічних захворювань на цей час неможливо вилікувати, але можливо їх успішно контролювати. Проте навіть з максимальним використанням арсеналу сучасної медицини зробити це дуже складно без активної участі пацієнта», — підкреслила доповідач. Вона нагадала, що зараз у більшості розвинених країн світу навчання хворих стало невід’ємною частиною діабетологічної допомоги. Таке навчання покликане надавати пацієнту змогу оволодіти навичками оптимального управління своїм життям із захворюванням. Його метою є прогресивна зміна уявлень хворого про цукровий діабет та його терапію і в результаті — формування нової поведінки, яка сприяє ефективному управлінню хворобою разом з лікарем.

І. Власенко розповіла про пілотний проект з навчання лекторів шкіл самоконтролю для осіб із цукровим діабетом, який був організований кафедрою діабетології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Українською діабетичною федерацією, ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» та ТОВ «РОШ в Україні» і стартував у 2010 р. у 10 регіонах нашої держави.

«За даними, що були отримані в ході проекту, стало ясно, що найбільш складне завдання під час такого навчання — це мотивація хворих на цукровий діабет. Вплинути на їх бажання займатися самоконтролем можна, залучивши до проекту аптеки, які надавали б учасникам проекту знижки на необхідні ліки. Також з метою мотивації можна наводити приклади успішних «колег» по навчанню, пропонувати участь у клубах, лекціях для подальшого запису в групи. Щодо молоді, то, за нашим досвідом, просвітницьку роботу тут необхідно спрямувати на полегшення комунікації хворих дітей та підлітків з їхніми однолітками, оскільки часто вони залишаються ізольованими від суспільства», — зазначила І. Власенко.

Ельвіра Густова, президент міжрегіональної громадської організації «Московська діабетична асоціація», співпрезидент всеросійської громадської спілки «Російська діабетична федерація», член Експертної ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики Федеральної антимонопольної служби Російської Федерації, ознайомила присутніх з досвідом захисту прав пацієнтів у сусідній державі. Вона розповіла, що в Росії зараз триває процес створення нових громадських організацій, яким приділяють велику увагу як державні, так і бізнес-структури, які працюють на медичному ринку.

«Наші основні завдання — обговорення реформи системи охорони здоров’я, яка наразі триває в Росії, розширення прав громадян, що страждають на тяжкі хронічні захворювання, пільгове забезпечення таких хворих ліками тощо», — зазначила доповідач. За її словами, російські громадські організації займаються розробкою єдиних стандартів, програм для пацієнтського руху та реалізацією задач, які стоять сьогодні перед об’єднаннями пацієнтів.

«Інший напрямок нашої діяльності — письмові звернення до органів державної влади. Щоб нас почули, ми об’єднуємося з іншими громадськими спілками й подаємо листи разом. З нашого досвіду це найкраща практика, яка дійсно дозволяє досягти поставленої мети», — наголосила Е. Густова. На її думку, важливим надбанням російських громадських організацій є розширення списку соціально значущих захворювань, зокрема, за рахунок деяких неврологічних нозологій та захворювань, пов’язаних з трансплантацією нирок.

Наприкінці заходу на обговорення був винесений «Етичний кодекс пацієнтського руху Украї­ни», над створенням якого працювали представники усіх організаторів конференції.

Метою створення цього документа є визначення відносин об’єднань громадян (спілок, товариств, некомерційних організацій тощо), що діють в інтересах пацієнтів, з організаціями та підприємствами, які здійснюють виробництво і реалізацію товарів, робіт, послуг медичного призначення, закладами охорони здоров’я та медичними навчальними закладами з органами державної влади, а також між ними в аспектах реалізації та захисту прав пацієнтів.

Етичним кодексом планується визначити морально-етичні стандарти пацієнтського руху України та засади соціальної відповідальності інститутів громадянського суспільства.

У результаті обговорення підписання документа було відкладено до того часу, коли всі учасники заходу зможуть ознайомитися з ним і висловити свої побажання з цього приводу.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!