|
|
— Інститут репродуктивної медицини було засновано у 1994 р. На сьогодні — це сучасний лікувальний заклад, в якому на високому рівні надають консультативно-діагностичну та лікувальну допомогу при безплідді. Клініка оснащена необхідним медичним обладнанням та забезпечена медикаментами, а її фахівці мали змогу пройти підготовку в кращих центрах репродуктивної медицини Європи та США. Завдяки використанню сучасних ДРТ спеціалісти клініки мають можливість досягати бажаного ефекту при лікуванні практично всіх форм безпліддя.
Так, метод запліднення in vitro, який використовують найчастіше, успішно зарекомендував себе при трубній, ендокринній, імунологічній формах безпліддя, ендометріозі та синдромі полікістозних яєчників, а також при чоловічому безплідді та безплідді нез’ясованого генезу. Слід зазначити, що ймовірність природного зачаття у подружніх пар віком 20 років при одній спробі завагітніти протягом 1 міс не перевищує 20%, а в 40-річних цей показник знижується до 10% (Кулаков В.І., Леонов Б.В., 2000), тобто природна фертильність людини взагалі низька. При виражених порушеннях сперматогенезу застосовують метод уведення одного сперматозоїда в яйцеклітину. В Інституті репродуктивної медицини також діє програма донації ооцитів, яку використовують у жінок віком понад 40 років за відсутності чи припиненні функції яєчників, наявності спадкових хвороб, та програма сурогатного (замісного) материнства, використання якої дає можливість мати дитину в тому разі, коли жінка самостійно неспроможна виносити вагітність, за відсутності матки, наявності тяжких хвороб.
Але, на жаль, при використанні ДРТ не завжди вагітність настає з першої спроби. Тому під час лікування безпліддя застосовують гормональні препарати — гонадотропіни, які суттєво підвищують ймовірність настання вагітності, тим самим збільшуючи шанси безплідних подружніх пар мати дитину. Ідея розроблення таких препаратів грунтувалася на розумінні залежності природної репродуктивної функції від взаємодії двох гонадотропних гормонів гіпофіза — фолікулостимулювального (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ). Вироблення цих гормонів відбувається в передній частці гіпофіза під впливом гонадотропін-рилізинг гормонів гіпоталамуса. ФСГ і ЛГ стимулюють процеси овуляції та сперматогенезу. Сьогодні на фармацевтичному ринку України є препарати гонадотропних гормонів, які містять тільки ФСГ, а також комбінацію ФСГ та ЛГ. У разі недостатньої секреції гонадотропних гормонів при жіночому та чоловічому безплідді для стимуляції овуляції та сперматогенезу призначають ці препарати. Найчастіше їх використовують у рамках репродуктивної програми із застосуванням лікарських засобів (наприклад, запліднення in vitro) для досягнення суперовуляції — стимуляції яєчників з метою вироблення більш ніж одного фолікула та утворення декількох зародків.
Одним з таких лікарських засобів є препарат МЕНОПУР виробництва фармацевтичної компанії «ФЕРРІНГ ГмбХ» (Німеччина), зареєстрований в Україні у грудні 2002 р. Діюча речовина МЕНОПУРУ — високоочищений людський менопаузальний гонадотропін (лМГ), який отримують із сечі жінок у постменопаузальний період. Препарат містить ФСГ та ЛГ у співвідношенні 1:1. Він стимулює ріст та дозрівання фолікулів у яєчниках і сприяє проліферації ендометрія, підвищує рівень естрогенів, стимулює сперматогенез. Жінкам МЕНОПУР призначають для стимуляції росту та дозрівання фолікулів при безплідді, зумовленому ановуляцією на фоні недостатньої секреції гонадотропінів. Для стимуляції порушеного сперматогенезу внаслідок первинного та вторинного гіпогонадотропного гіпогонадизму МЕНОПУР застосовують у поєднанні з препаратом людського хоріонічного гонадотропіну (ЛХГ).
Дозу препарату підбирають індивідуально залежно від реакції яєчників. Застосовувати МЕНОПУР можна лише під ретельним спостереженням лікаря, щоб у разі необхідності здійснити своєчасну корекцію дози та виявити побічні реакції. Для контролю за ростом та дозріванням фолікулів слід визначати рівень естрадіолу в плазмі крові. Однак у визначенні оптимальної дози препарату і тривалості лікування важлива роль належить ультразвуковому дослідженню (УЗД) яєчників — за допомогою вагінального датчика оцініюють розміри та кількість дозріваючих фолікулів. УЗД необхідно проводити щодня або через день. Останнім часом для прогнозування термінів настання овуляції також використовують допплєрівське дослідження кровотоку в яєчникових та маткових артеріях. Зміни індексу пульсації дають змогу встановити день овуляції без щоденного визначення рівня естрадіолу в плазмі крові.
МЕНОПУР можна призначати не тільки внутрішньом’язово, а й підшкірно, що значно полегшує режим дотримання схеми лікування і дає можливість виконувати ін’єкції самостійно. У жінок лікування, як правило, розпочинають з дози препарату 75–150 МО (1–2 ампули) на добу. За відсутності реакції яєчників дозу поступово підвищують до реєстрації підвищення рівня естрадіолу в плазмі крові або росту фолікулів за даними УЗД. Ця доза залишається такою до моменту, коли концентрація естрадіолу в плазмі крові досягне преовуляторного рівня. При швидкому підвищенні рівня естрадіолу на початку стимуляції дозу препарату потрібно знизити. З метою індукції овуляції через 1–2 дні після останньої ін’єкції лМГ вводять 5000–10 000 МО лХГ одноразово. Для стимуляції сперматогенезу вводять по 1000–3000 МО лХГ 3 рази на тиждень до нормалізації рівня тестостерону в плазмі крові, після цього вводять МЕНОПУР по 75–150 МО 3 рази на тиждень протягом декількох місяців.
У клініці Інституту репродуктивної медицини ми застосовували МЕНОПУР для лікування близько 50 пацієнток з безпліддям і вважаємо перші результати досить обнадійливими. Отже, МЕНОПУР — доступний за ціною препарат з оптимальним співвідношенням ФСГ та ЛГ, високоефективний у «підготовці» яйцеклітин до запліднення in vitro, дарує надію людям, які прагнуть стати батьками.
Олена Барсукова
Фото Євгена Чорного
На правах реклами
Коментарі