Діяльність митних складів: новий Митний кодекс

Ст. 216 уже не чинного Кодексу було передбачено, що для зберігання товарів у режимі митного ліцензійного складу (за новим Кодексом — митного складу) використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики — митні ліцензійні склади. Їх діяльність ліцензувалася шляхом видачі ліцензії Державною митною службою України (далі — Держмитслужба) відповідно до наказу Держмитслужби від 31.12.1996 р. № 592 та постанови КМУ від 02.12.1996 р. № 1446, яка з 28 січня 2012 р. втратила чинність.

Однак у зв’язку з тим, що Законом України від 19.10.2010 р. № 2608-VI  виключено зі ст. 216 Кодексу частину 2, якою було передбачено, що ліцензування діяльності, пов’язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та відповідних ліцензійних умов у законодавстві виникла колізія стосовно діяльності митних ліцензійних складів і порядку її ліцензування. Ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що види господарської діяльності, не передбачені ст. 9 цього закону, не підлягають ліцензуванню.

Таким чином, з одного боку, існували спеціальн­і порядки ліцензування, а з іншого — вимога щодо ліцензування була виключена як з Митного кодексу України, так і з Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». У зв’язку з цим, Держмитслужба видала роз’яснення від 14.01.2011 р. № 11/7-10.09/648-ЕП: продовження функціонування митних ліцензійних складів на підставі ліцензій, виданих на умовах, визначених наказом Держмитслужби від 31.12.1996 р. № 592 (окрім випадків зміни назви підприємства — власника складу та/або зміни коду такого підприємства за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України) допускається до законодавчого врегулювання цього питання.

Згідно з чинним Кодексом відкриття та експлуатація митного складу без отримання відповідного дозволу не допускається за винятком уповноважених економічних операторів, сертифікати яких замінюють такий дозвіл. Підприємства, що отримали такі дозволи, включають до відповідних реєстрів, які веде Держмитслужба.

На відміну від ліцензій на відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, які видавалися раніше, дозволи мають надаватися і переоформлюватися безоплатно. Кодексом передбачені, однак Міністерством фінансів поки що не розроблені, форми, порядок подання та розгляду заяв, зупинення дії, анулювання дозволу, а також правила провадження на відкриття та експлуатацію митного складу й порядок контролю за їх провадженням. При цьому зазначено, що такий дозвіл видаватиметься протягом 20 робочих днів з дня надходження заяви та не матиме необмежений строк дії.

З одного боку, до моменту затвердження відповідного порядку видача дозволу є неможливою, а отже, усі підприємства, які експлуатуватимуть такий митний склад, юридично не мають на це належних підстав. З іншого боку, наявність чинної ліцензії (до врегулювання цього питання) фактично є дозволом митного органу на відкриття та експлуатацію митного складу.

Хочеться вірити, що митні органи керуватимуться принципами, передбаченими Кодексом, зокрема щодо конфлікту інтересів. Тобто, коли є можливість прийняття рішення як на користь підприємств, так і на користь митного органу (наприклад відносно діяльності митних складів на підставі відповідної ліцензії до моменту врегулювання питання з видачею дозволу), воно прийматиметься на користь зазначених підприємств.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!