Секс і здоров’я: аспекти профілактики

12 липня 2012 р. у Києві відбувся круглий стіл «Секс і здоров’я української нації. Медичні аспекти профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом», в якому взяли участь близько 50 учасників: керівництво Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, представники профільних комітетів Верховної Ради, Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, керівництво та представники Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, Асоціації акушерів-гінекологів України, Української асоціації андрології та сексуальної медицини, провідних навчальних медичних закладів та науково-дослідних інститутів (Інституту дерматології та венерології Національної академії медичних наук (НАМН) України, Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України, Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України), спеціалізованої медичної та фармацевтичної преси, представників фармацевтичних та юридичних організацій та об’єднань, громадських та благодійних організацій (Міжнародний благодійний фонд «Здоров’я українського народу», асоціації «Рух за здорове життя», «Союз робітників фармації»).

Олександр Літус, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дерматологія»Олександр Літус,головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дерматологія», відзначив, що за 2011 р. в Україні зареєстровано 6446 випадків вперше виявленого сифілісу, 9395 первинних виявлень гонококової інфекції, 30 772 — хламідійної інфекції, 40 854 — генітального уроплазмозу. І це тільки дані офіційної статистики, реальна картина — набагато гірша. Нинішня ситуація в Україні є вкрай критичною, про що свідчать факти:

1. Щороку в Україні реєструють 200–230 тис. нових випадків інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ). При цьому офіційна статистика відображає, за різними оцінками, 10–40% реальної кількості випадків ІПСШ.

2. Особливу небезпеку становлять ІПСШ, що супроводжуються порушенням цілісності слизових оболонок (сифіліс, герпес, трихомоноз). Ризик зараження ВІЛ за наявності цих захворювань підвищується в 3–5 разів.

3. За темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції Україна вийшла на 1-е місце в Європі. За прогнозними оцінками ЮНЭЙДС (UNAIDS), епідемія СНІДу в Україні нині є найбільш загрозливою у Європі: розповсюдження ВІЛ-інфекції серед дорослого населення становить більше 1,63%.

4. Україна займає 2-е місце серед країн світу, яким загрожує епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу. За оцінками фахівців, щоденно 87 українців інфікуються ВІЛ та близько 50 помирають від захворювань, викликаних ВІЛ.

5. Станом на 1 січня 2010 р. в Україні зареєстровано 360 тис. ВІЛ-інфікованих громадян у віці від 15 років. Фахівці прогнозують, що до 2014 р. кількість ВІЛ-інфікованих може перетнути межу у 800 тисяч.

6. Частка ін’єкційних наркоманів у структурі вперше виявлених ВІЛ-інфікованих постійно знижується — з 83,6% — у 1997 р. до 35,8% — у 2009 р. Одночасно зростає частка статевого гетеросексуального шляху ВІЛ-інфікування. Тобто, в умовах сучасної України не наркотики, а секс стає основним шляхом передачі ВІЛ. На жаль, існуючих заходів і пропаганди методів планової профілактики сьогодні явно недостатньо для того, щоб зупинити епідемію.

Світлана Жахалова, керівник відділу досліджень медичного та фармацевтичного ринків України, компанія GfK UkraineСвітлана Жахалова, керівник відділу досліджень медичного та фармацевтичного ринків України, компанія GfK Ukraine, представила дані якісних досліджень 2012 р. щодо особ­ливостей поведінки українців при виборі способу профілактики статевих інфекцій.

Соціологічні дослідження, проведені компанією GfK Ukraine (відділ HealthCare Research) в 2012 р., підтверджують факт, що українці не обізнані в питаннях екстреної профілактики після незахищеного сексу. Завданнями дослідження були:

  • вивчення поведінки українців при виборі способу профілактики ІПСШ;
  • виявлення практики екстреної профілактики ІПСШ;
  • вивчення джерел інформації з проблеми для цільової аудиторії.

В ході дослідження всі опитані повідомили, що тема можливого інфікування при статевому акті для них вкрай важлива. Респонденти розуміли, що дані захворювання розповсюджені та мають небезпечні наслідки, часто переносники можуть не знати, що є такими, оскільки хвороба проходить у прихованій формі, лікування є довготривалим і витратним, а також завжди існує ризик «зіпсувати свою репутацію» у випадку, якщо факт інфікування стане відомим.

Опитування також показало очевидні розбіжності у ставленні до проблем інфікування при статевому акті серед різних статево-вікових груп:

  • жінки у віці 20–30 років наголошували на необхідності захисту, однак найбільш явною при незахищеному статевому акті визначали проблему завагітніти — тобто від засобів у першу чергу чекали захисту від вагітності;
  • жінки у віці 31–40 років висловили стурбованість можливими проблемами інфікування при статевому акті;
  • чоловіки декларували необхідність захисту, але вказали, що нерегулярно використовують презерватив; частіше стурбовані ліквідацією наслідків, ніж питанням профілактики інфекції.

Загалом, жінки більш часто:

  • побоюються заразитися саме від партнера, часто впевнені у власній «безпеці» та здоров’ї;
  • не демонструють заперечення використовувати презерватив, особливо для захисту від небажаної вагітності, частіше мають у аптечці засоби, які можна використовувати як профілактичні від ІПСШ;
  • побоюються стати джерелом ризику для близьких людей;
  • побоюються стати предметом засуджень, обговорень і здобути погану репутацію.

Рідше жінки побоюються безпліддя, прихованого інфікування, обмежень у звичних заняттях.

С. Жахалова розповіла, що обидві жіночі групи декларують важливість запобігання інфекціям, проте захищаються нерегулярно. Надання переваги тому чи іншому способу профілактики залежало від віку, частіше захист від інфекцій у даній вибірці демонстрували жінки у віці від 30 років. Більш молоді жінки обирали презерватив. Серед популярних методів захисту були: презерватив, спринцювання, свічки, гігієна в душі, гелі з молочною кислотою, хлоргексидин, комбінація хлоргексидин/гексамідин/хлоркрезол і мірамістин.

Чоловіки ж висловлювали побоювання заразитися ВІЛ, від якого, на їхню думку, може захистити тільки презерватив. В реальних же умовах найчастіше обмежуються гігієною в душі та намагаються відразу справити малу нужду. Частина учасників у випадку сумніву в порядності партнерок обробляли статеві органи різними розчинами власного приготування. Серед препаратів домінували ті ж засоби, що й серед жінок.

Респонденти розповіли про основ­ні причини, внаслідок яких, на їх думку, можна інфікуватися. Ними виявилися: незахищений статевий акт при зміні партнера або з випадковим партнером, знижений власний імунітет — особливо після прийому антибіотиків, зміна клімату, режиму харчування, води, переохолодження. Жінки відзначають можливу індивідуальну несумісність з партнером, відсутність гігієни після статевого акту. Також існує думка, що заразитися можна в сауні, басейні, відкритому водоймі, в побуті — від засобів гігієни інфікованої особи, у гінеколога — при належній дезінфекції медичних приладів.

У підсумку С. Жахалова зазначила, що:

  • у багатьох ситуаціях необхідність захисту при статевому акті носить лише декларативний характер: опитувані розуміють високі ризики незахищеного статевого акту і розуміють, що можуть заразитися, але в той самий час, практика захисту нерегулярна, профілактика ІПСШ проводиться не системно;
  • для опитаних немає єдиного достовірного джерела інформації про те, як можна захистити себе, особливо в ситуаціях, коли вже після сексу (неважливо з яких причин) з’явилися сумніви в надійності партнера або безпеки інтимних стосунків;
  • у випадках спроб екстреної профілактики використовуються «бабусині рецепти», як-то: спринцювання відваром ромашки, лимонним соком та інші забобонні засоби, які не несуть жодної користі з точки зору захисту від інфекції.

Соціологічні дослідження показують, що українці насправді не мають уявлення про можливості медикаментозної профілактики наслідків незахищеного сексу. Тоді як правильно проведена екстрена профілактика у разі незахищеного сексу надає шанс суттєво знизити ризик зараження ІПСШ/ВІЛ.

Валентина Залеська, перший заступник начальника Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністраціїВалентина Залеська, перший заступник начальника Головного управління охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, повідомила, що в Україні продовжує збільшуватися кількість ВІЛ-позитивних людей, проте офіційна статистика відображає лише 40% від дійсної цифри. На сьогодні в Україні створено умови для самопідтримувальної гетеросексуальної епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Однією з причин цієї ситуації є те, що українці просто не володіють усебічною об’єктивною інформацією щодо існування методів профілактики та безграмотні в питаннях сексуального здоров’я.

В Україні наприкінці 2011 р. серед вікової групи 15–24 років за рахунок незахищених статевих контактів відбулося 79,8% заражень ІПСШ. Хлопці та чоловіки в цій групі становили 57,3%, а молоді дів­чата — 89%. Водночас частка осіб молодого віку, інфікованих ін’єкційним шляхом, становить 17,8%.

Станом на 1 липня 2012 р. в Україні офіційно зареєстровано більше 220 тис. випадків ВІЛ-інфекції, на диспансерному обліку перебуває близько 124 тис. ВІЛ-інфікованих, у 21 831 особи діагностовано СНІД.

Перші випадки ВІЛ-інфікування в Україні зафіксовано у 1987 р. На той час лікарі акцентували увагу на парентеральному способі передачі інфекції. У 2011 р. інфікування ВІЛ через статеві контакти становило вже 49%.

У 2008 р. в ході соціологічного дослідження в Києві, у яке ввійшли підлітки у віці ≥12 років, стало відомо, що в середньому 30% опитуваних не застосовували жодних засобів захисту (навіть серед першокурсників вузів — 40–45%). Найчастіше не використовували засобів захисту від ІПСШ жінки. При предметній розмові з жінками або дівчатами вражало те, що незастосування засобів захисту вони пояснювали небажанням образити статевого партнера: на їхню думку, використовуючи засоби безпечного сексу, вони втрачають емоційний зв’язок із партнером.

Юлія Щербакова, науковий співробітник Інституту дерматології та венерології НАМН УкраїниЮлія Щербакова, науковий співробітник Інституту дерматології та венерології НАМН України, проаналізувала ситуації, в яких виникає екстрена необхідність профілактики статевих захворювань, а також представила алгоритм дії в таких випадках. Розмова була фаховою, відвертою та водночас емоційною.

За даними статистики, щорічно в світі 340 млн осіб у віці 15–49 років заражаються ІПСШ — сифілісом, хламідіозом, гонореєю, трихомонозом, вірусом простого герпесу, папіломи людини і гепатиту.

25% вагітностей у жінок, які пролікувалися від сифілісу, виявленого на ранніх стадіях, закінчуються мертвонародженням, 14% — смертю немовлят (загальна перинатальна смертність у них становить 40%). ІПСШ є основною причиною безпліддя, якого можна уникнути. У 10–40% жінок, які лікувалися від хламідіозу, у подальшому частіше розвиваються клінічно виражені запальні захворювання органів малого тазу, також такі жінки мають в 6–10 разів вищий ризик позаматкової вагітності. Щорічно папіломавірусна інфекція викликає близько 500 тис. випадків раку шийки матки. Це найбільш поширена форма раку у жінок після раку молочної залози, яка щорічно забирає близько 240 тис. життів.

За словами Ю. Щербакової, Україна посідає одне з лідируючих місць в Європі з поширення ІПСШ та ВІЛ-інфекції. Ці дані вкрай жахливі, оскільки такі наслідки як ерозія і виразки, запалення, пошкодження тканин, зумовлені ІПСШ, знижують фактори захисту організму від зараження ВІЛ. Крім того, вони служать причиною масової міграції в слизові оболонки макрофагів і лімфоцитів, які є джерелом ВІЛ з одного боку, а з іншого — клітинами-мішенями при зараженні цим вірусом. Наявність ІПСШ підвищує ризик інфікування від ВІЛ-інфікованого партнера в 10 разів.

Ю. Щербакова зазначила, що висока ймовірність зараження ІПСШ присутня:

  • під час незахищеного статевого контакту — без використання бар’єрних методів контрацепції у випадках, коли статевий партнер переконав не використовувати презерватив або ж його не було під рукою, в результаті сексуального насильства і при ослаб­ленні самоконтролю під впливом алкоголю або наркотичних засобів;
  • під час захищеного статевого контакту, коли є сумніви в цілісності використаного презерватива.

Симптомами ІПСШ, які повинні насторожити, є: пухирі, виразки, почервоніння, дрібні тріщини на шкірі або слизовій оболонці статевих шляхів, незвичні виділення зі статевих шляхів, свербіж, біль або печіння під час сечовипускання або статевого акту.

Ю. Щербакова підкреслила, що в разі небезпечного сексу екстрена профілактика ІПСШ ефективна, якщо вона проведена протягом 2 год після статевого акту. Вважається, що протягом цього часу патогенні мікроорганізми і віруси теоретично ще не встигли проникнути в кров і знаходяться на поверхні слизових оболонок. Результат застосування засобів профілактики — попередження зараження ІПСШ.

Ю. Щербакова зазначила, що не можна застосовувати в якості засобів екстреної профілактики спиртовмісні розчини з концентрацією спирту вище 40%, оцет або саморобні кислі розчини, зважаючи на високу ймовірність зрушень кислотно-лужного балансу, виникнення опіку та ерозій слизових оболонок, запально-дистрофічних захворювань піхви, шийки матки, дисбактеріозу.

Слід розуміти, що екстрена профілактика не дає стовідсоткової гарантії захисту, у зв’язку з чим через 2–3 тиж та 3 міс необхідно пройти консультацію у дерматовенеролога (гінеколога, уролога) і обстеження на наявність ІПСШ, у тому числі тест на ВІЛ-інфекцію (через 3; 6 і 12 міс, оскільки антитіла до ВІЛ в організмі виробляються не відразу).

Ю. Щербакова рекомендує:

  • використовувати презерватив при кожному статевому контакті протягом всієї його тривалості;
  • уникати контакту зі статевими партнерами, у яких є ознаки ІПСШ, а при неможливості уникнення контакту — практикувати максимально безпечний секс. Після контакту з таким партнером — провести екстрену профілактику, навіть при використанні презерватива. При першій нагоді звернутися до фахівця для проведення екстреної медикаментозної профілактики.

Учасники круглого столу зазначили, що захист нації потребує великих зусиль, спрямованих на зміну менталітету, але цей процес тривалий, еволюційний. Одночасно слід поставити за мету популяризацію існуючих сучасних ефективних методів екстреної профілактики та ліквідацію безграмотності в питаннях сексуального здоров’я.

Коментуючи виступи фахівців, Лідія Григорович, секретар Комітету Верхов­ної Ради з питань охорони здоров’я, народний депутат України, подякувала за актуалізацію соціально важливої теми, вбачаючи у запропонованій резолюції круглого столу надзвичайно необхідний матеріал для подальших законодавчих ініціатив.

Професор Микола Бойко, президент Української асоціації андрології та сексуальної медициниПрофесор Микола Бойко, президент Української асоціації андрології та сексуальної медицини, у свою чергу запропонував започаткувати соціально-просвітницьку програму «Вір­ність, стриманість, профілактика».

Під час круглого столу неодноразово висловлювалась думка про необхідність зосередження зусиль на профілактиці як найефективнішій системі подолання складної епідемічної ситуації в Україні. Ефекту від цих заходів можна очікувати вже найближчим часом.

Деталізуючи тему профілактики, фахівці обговорили існуючі на ринку СНД антисептики з антимікробною, протигрибковою, противірусною активністю, ефективні при інфекціях сечостатевої системи.

Юрій Криворутченко, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ УкраїниЮрій Криворутченко, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, розповів, що 0,01–5% клітин сперми людини — інфіковані (основний фактор зараження), крім того, в спермі можуть бути й інші збудники — хламідії, нейсерії та ін. Наявність будь-якого запального процесу сечостатевої системи сприяє зараженню.

Доповідач представив існуючу доказову базу активності мікробіцидів відносно ВІЛ, що можуть бути використані в якості екстреної профілактики передачі ВІЛ-інфекції:

  • I покоління — сурфактанти;
  • II покоління — блокатори адсорбції ВІЛ;
  • III покоління —антиретровірусні препарати;
  • IV покоління — моноклональні антитіла до ВІЛ.

Ю. Криворутченко окремо зупинився на розробці радянських учених під керівництвом професора Ю.С. Кривошеїна, що проводилася в останні роки перед розпадом СРСР, — лікарському засобі Мірамістин. За останні 20 років за результатами досліджень препарату було опубліковано більш ніж 70 наукових робіт та доповідей, отримано 16 патентів, захищено 7 докторських та 23 кандидатські дисертації.

Противірусна активність Мірамістину підтверджена міжнародними дослідницькими центрами, зокрема:

  • лабораторією покс- та лентивірусних інфекцій Інституту вірусних препаратів РАМН (професор С.С. Маренникова, Росія);
  • лабораторією ретровірусів Інституту вірусології РАМН ім. Д.І. Івановського (доктор біо­логічних наук Д.Н. Носик, Росія);
  • кафедрою мікробіології, вірусології та імунології Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгієвського (професор Ю.С. Кривошеїн, Україна);
  • відділом вірусології Шведського інституту контролю за інфекційними хворобами (професор Брітта Варен (Britta Wahren), Швеція).

Результати вказаних досліджень демонструють, що в робочих концентраціях Мірамістин є ефективним засобом для знищення in vitro як позаклітинного, так і внутріклітинного вірусу ВІЛ-1.

Завдяки властивостям Мірамістину стосовно ВІЛ можна стверджувати, що він може бути ефективним засобом індивідуальної екстреної профілактики захворювань, які передаються статевим шляхом. А популяризація методів екстреної профілактики у випадках незахищеного сексу має стати частиною соціально-просвітницької кампанії по боротьбі за здоров’я української нації.

Заслухавши й обговоривши доповіді, повідомлення та виступи стосовно ситуації з захворюваністю ІПСШ/ВІЛ, даних соціальних досліджень поведінки українців при виборі засобів профілактики статевих інфекцій, рекомендацій провідних спеціалістів щодо сучасних методів профілактики ІПСШ та ВІЛ-інфекції, учасники круглого столу прийшли до висновку:

  • існуючих заходів і пропаганди методів планової профілактики ІПСШ, в першу чергу ВІЛ-інфекції, на сьогодні, на жаль, недостатньо для того, щоб зупинити епідемію;
  • одними з причин цієї ситуації є відсутність у пересічного українця всебічної об’єктивної інформації щодо існування ефективних методів не тільки планової, але й екстреної профілактики ІПСШ/ВІЛ, ефективних антисептиків з доведеною ефективністю та безграмотність у питаннях сексуального здоров’я;
  • тільки об’єднання зусиль державних, медичних, комерційних, фармацевтичних, громадських організацій, благодійних фондів у питанні популяризації планових (презервативи) та екстрених (антисептики, превентивне лікування) методів сьогодні дасть шанс призупинити розвиток епідемії ВІЛ в Україні та покращити сексуальне та репродуктивне здоров’я нації.

Вирішено:

1. Підтримати зусилля організаторів та ініціаторів, державних установ, фармацевтичних компаній, благодійних організацій, фондів, що займаються проблемами ІПСШ/ВІЛ в Україні, щодо проведення спільних соціальних акцій та проектів, скерованих на популяризацію ефективних методів планової та екстреної профілактики ІПСШ/ВІЛ з метою зупинення негативних тенденцій.

2. Створити Робочу групу з числа присутніх і бажаючих приєднатися до неї представників усіх зацікавлених сторін та фахівців для розробки «Плану заходів на 2012–2013 рр. програм взаємодії державних та недержавних організацій «Запобігання розповсюдженню ІПСШ/ВІЛ в Україні» та подати власні пропозиції до цього Плану.

3. Запропонувати організатору, ініціатору та учасникам круглого столу, іншим установам і організаціям, фондам, зацікавленим у покращенні статевого здоров’я українського народу та зупиненні епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, включити у плани своєї діяльності заходи, спрямовані на популяризацію ефективних методів екстреної профілактики розповсюдження ІПСШ/ВІЛ в Україні.

4. Підтримати ініціативи організатора та ініціатора круглого столу щодо проведення подібних круглих столів протягом 2012–2013 рр. із залученням міжнародних та українських фахівців, які задіяні у сферах популяризації безпечних інтимних стосунків та мають успішний досвід боротьби з ІПСШ/ВІЛ-інфекцією.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»,
фото Сергія Бека

Коментарі

Аля 14.08.2012 1:41
Так нужно же рекламировать (или пропагандировать?) этот мирамистин широко! Чтоб люди знали, чем защищаться от ЗППП.
Робингуд 14.08.2012 1:48
Ухты! Здорово, что люди в белых халатах не забывают о том, что нужно заботиться и о сексуальном здоровье, и о здоровом сексе человека :))
Карина 14.08.2012 2:26
Ух ты, мирамистин даже от вирусов спида помогает!! Я и не знала! Хотя пользуюсь им давно, ношу в косметичке на всякий случай.
Рита 14.08.2012 9:19
думать, что мирамистин спасет от СПИДа - опасная ошибка. Это только в лабораторных условиях - в пробирке - он убивает всю патогенную среду, а человеческий организм - не пробирка. Так что не стоит рисковать, пренебрегая кондомом. А подстраховаться можно и мирамистином.
Рита 14.08.2012 9:22
Тут же, в статье, написано, in vitro, т.е в пробирке мирамистин эффективен. Так что , думайте сами!

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті